Економічне становище православної церкви в Криму і Північній Таврії в кінці XVIII - середині ХІХ ст. - Автореферат

У першу чергу це стосується православної церкви в Україні, оскільки більшість українців традиційно сповідує православя. Актуальність теми дисертації пояснюється тим, що серед багатьох проблем церковного життя на перший план вийшли питання матеріального забезпечення духовенства, взаємовідносини церкви та держави в економічній сфері. У звязку з цим було б доцільно розглянути досвід розвитку православних парафій та монастирів Криму і Північної Таврії в кінці XVIII - середині ХІХ ст., зосередивши особливу увагу на умовах, котрі сприяли або, навпаки, перешкоджали економічному добробуту церкви. Особистий внесок автора полягає у здійсненні аналізу особливостей розвитку православної церкви в Криму і Північній Таврії в кінці XVIII - середині ХІХ ст. Наукова новизна дослідження визначається тим, що вперше у вітчизняній історіографії системно аналізуються особливості розвитку православної церкви в Криму і Північній Таврії в кінці XVIII - середині ХІХ ст.У вступі обґрунтовано актуальність наукової проблеми, показано звязок дисертаційної роботи з державними програмами, визначено обєкт і предмет дослідження, окреслено хронологічні та географічні рамки дослідницької праці, наведено мету і завдання дисертації, охарактеризовано наукову новизну і практичне значення роботи, вміщено інформацію про апробацію результатів дослідження. У першому розділі - "Історіографія, джерела і методологія дослідження" - розглядається стан розробки дисертаційної тематики у науковій літературі, аналізується комплекс опублікованих та неопублікованих джерел з питань, які висвітлюються в дисертації, розкривається методологічна база дослідження. Написана на основі архівних матеріалів, вона створює цілісну й обєктивну картину розвитку православної церкви в Таврії в кінці XVIII - середині ХІХ ст. Важливі відомості щодо становища Херсонської єпархії, частиною якої певний час були таврійські парафії та монастирі, можна знайти в роботі О. Тригуба. У другому розділі - "Особливості розвитку православної церкви в Криму і Північній Таврії у другій половині XVIII - середині ХІХ ст." - охарактеризовано етапи еволюції православної церкви в Таврії в дореформений період, показано звязок між заселенням Південної України і поступовим зміцненням позицій православя в регіоні.На основі дослідження економічного становища православної церкви в Криму і Північній Таврії в кінці XVIII - середині ХІХ ст. можна зробити наступні висновки. земель Кримського ханства до складу Російської імперії сприяло відродженню православя в Криму і розповсюдженню східного християнства в Північній Таврії. Тому Росія використовувала православну церкву для зміцнення власних позицій у регіоні. Більшість з них отримувала мізерну грошову допомогу від парафіян через їхню бідність або невелику державну платню, яка ставила причетників на межу зубожіння. У кінці XVIII - першій половині ХІХ ст. у Таврії діяли два монастиря: Корсуньський Богородичний у материкових землях і Балаклавський Георгіївський у Південно-західному Криму.

2. Основний зміст роботи

На основі дослідження економічного становища православної церкви в Криму і Північній Таврії в кінці XVIII - середині ХІХ ст. можна зробити наступні висновки.

1. Входження в 1783 р. земель Кримського ханства до складу Російської імперії сприяло відродженню православя в Криму і розповсюдженню східного християнства в Північній Таврії. Процес інтеграції колишніх ханських земель до Російської імперії супроводжувався певними труднощами. Тому Росія використовувала православну церкву для зміцнення власних позицій у регіоні. Держава періодично йшла на поступки кримським грекам, дозволяючи їм створювати автономні церковні структури. Православя було одним із засобів русифікації місцевого багатонаціонального населення. Спроби державної влади християнізувати кримських татар успіху не мали. Тому домінуючою релігією в досліджуваний період залишався іслам.

2. Неналежна увага катеринославських і херсонських єпархіальних архієреїв до проблем таврійського духовенства негативно позначалася на економічному становищі парафіяльних священнослужителів. Більшість з них отримувала мізерну грошову допомогу від парафіян через їхню бідність або невелику державну платню, яка ставила причетників на межу зубожіння. У багатьох православних громадах причти існували винятково за рахунок плати парафіян за здійснення церковних таїнств. Лише в деяких парафіях заможні парафіяни цілком забезпечували життєві потреби своїх пастирів.

Парафіяльні храми не мали можливості використовувати головне джерело своїх доходів - виручку від продажу свічок. Свічковий прибуток практично цілком вилучався органами церковного управління і спрямовувався на утримання духовних училищ. Це призводило до численних спроб приховування свічкових доходів від ревізійних церковних служб. Згідно з розпорядженнями Синоду, причт міг користуватися свічковими сумами тільки за наявності дозволу з боку відповідної духовної консисторії.

Деякі церковні причти володіли житловими будинками, пекарнями, торгівельними крамницями і заїжджими дворами. Перелічені види власності належали, як правило, міським причтам, які мали багатих покровителів. Найчастіше представники духовенства безпосередньо не розпоряджалися своєю власністю, а здавали її в оренду світським особам з метою одержання прибутку.

3. Значну роль у функціонуванні церкви відігравало церковне землеволодіння. Держава наділяла земельними ділянками тільки сільські парафіяльні храми. Міські причти повинні були існувати за рахунок пожертвувань парафіян і власної економічної діяльності. Однак і в сільській місцевості далеко не всі церкви мали земельні угіддя. У Північній Таврії священнослужителі були значно краще забезпечені землею, ніж у Криму. Це пояснюється малоземельністю кримських селян, з володінь яких виділялися ділянки на користь православних храмів. Неоднакова земельна забезпеченість обумовила ще одну тенденцію: в материкових повітах рідше практикувалася виплата парафіянами причту щорічної грошової допомоги, оскільки священнослужителі мали можливість заробляти гроші, здаючи в оренду церковну землю.

4. У кінці XVIII - першій половині ХІХ ст. у Таврії діяли два монастиря: Корсуньський Богородичний у материкових землях і Балаклавський Георгіївський у Південно-західному Криму. Наприкінці XVIII ст. як монастирська установа функціонував і Феодосійський архієрейський будинок. Поява в 50-ті рр. ХІХ ст. у Криму Бахчисарайського Успенського скиту і підлеглих йому кіновій свідчила про зміцнення позицій православної церкви на півострові.

Штатну платню від держави одержували Феодосійський архієрейський будинок і Георгіївський монастир. Платня суттєво впливала лише на добробут балаклавських ченців. Дуже важливу роль в економічному розвитку таврійських монастирів відігравали пожертвування віруючих. Особливо слід відзначити багатих меценатів, які надавали ченцям значну допомогу. Будівлі в Корсуньському, Балаклавському і Бахчисарайському монастирях споруджувалися переважно на пожертвування. Важливим джерелом прибутків був і продаж свічок.

5. Кримські монастирі активно користувалися послугами банківських установ Російської імперії, прирощуючи процентами свої накопичення. Особливо це позначилося на підвищенні добробуту Балаклавської обителі в кінці 30-х - на початку 50-х рр. ХІХ ст. Банківські вклади істотно допомогли становленню й облаштуванню Бахчисарайського Успенського скиту та підпорядкованих йому кіновій у середині ХІХ ст. Вклади на монастирські рахунки робили заможні світські особи або самі ченці.

6. У власності Корсуньського та Георгіївського монастирів знаходилися чималі земельні площі, на яких вирощувалися сільськогосподарські культури і розвивалося чернече господарство. Ченці, як правило, здавали в оренду селянам або сусіднім землевласникам родючі землі, пасовища і худобу. Це допомагало вирішенню проблеми матеріального забезпечення вказаних обителей. Земельний фонд Успенського монастиря в 50-ті рр. ХІХ ст. знаходився у стадії формування і в господарських цілях майже не використовувався.

7. Кріпосницькі відносини в Російській імперії мали вплив на становище православної церкви. Так, у 1798-1801 рр. держава зобовязувала православних селян обробляти церковні наділи або сплачувати священнослужителям відповідні суми грошей. Приклади таких дій ми знаходимо і в кримських парафіях. Крім того, в 50-ті рр. ХІХ ст. таврійська губернська влада намагалася запровадити в регіоні церковну панщину. Здійсненню цього плану завадили Кримська війна і початок епохи буржуазних перетворень. Балаклавський Георгіївський монастир до середини ХІХ ст. активно використовував працю прислужників, які фактично були монастирськими кріпаками. В інших аспектах своєї діяльності таврійське духовенство перебувало поза межами кріпосного права.

8. У цілому економічне становище православної церкви в Таврії в кінці XVIII - середині XIX ст. було доволі скрутним. Внаслідок непродуманої політики Синоду й інших державних структур, відсутності належної уваги з боку Катеринославської і Херсонської духовних консисторій більшість парафіяльних причтів Криму і Північної Таврії існували в умовах бідності. Як правило, влада вважала утримання парафіяльних священнослужителів завданням самих парафіян. На відміну від парафій, таврійські монастирі мали значно краще матеріальне забезпечення і належну підтримку з боку держави.

Монографії

1. Сухарев М.В. Таврическое православие в дореформенный период: конец XVIII - середина XIX вв. / М.В. Сухарев. - Симферополь: ДИАЙПИ, 2006. - 172 с.

Статті у фахових виданнях

2. Сухарев М.В. Феодосийская епархия: образование и экономическая деятельность (1787-1800) / М.В. Сухарев // Культура народов Причерноморья. - 1997. - №2. - С. 211-214.

3. Сухарев М.В. Хозяйственная деятельность Балаклавского Георгиевского монастыря в конце XVIII - первой половине XIX вв. / М.В. Сухарев // Культура народов Причерноморья. - 1998. - №3. - С. 393-394.

4. Сухарев М.В. Землевладение и промыслы Корсуньского Таврического монастыря в конце XVIII - XIX вв. / М.В. Сухарев // Культура народов Причерноморья. - 1998. - №5. - С. 446-448.

5. Сухарев М.В. Обустройство православных монастырей в Крыму в 50-е гг. XIX в. / М.В. Сухарев // Культура народов Причерноморья. - 1999. - №6. - С. 213-217.

6. Сухарев М.В. Использование принудительного труда в Балаклавском Георгиевском монастыре в конце XVIII - середине XIX вв. / М.В. Сухарев // Культура народов Причерноморья. - 1999. - №8. - С. 105-107.

7. Сухарев М.В. Церковное землевладение в Южной Украине в конце XVIII - середине XIX вв. / М.В. Сухарев // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. - 1999. - Т. 12 (51). - №1. - С. 113-116.

8. Сухарєв М.В. Становище православного населення в Криму в 70-ті - на початку 80-х рр. XVIII ст. / М.В. Сухарєв // Культура народов Причерноморья. - 2004. - №50. - Т. 2. - С. 184-186.

9. Сухарєв М.В. Спроба введення церковної ренти в Таврійській губернії в середині ХІХ ст. / М.В. Сухарєв // Культура народов Причерноморья. - 2004. - №51. - С. 165-168.

10. Сухарєв М.В. Економічне становище православної церкви в Криму в першій половині XIX ст. / М.В. Сухарєв // Вісник Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - 2010. - №1. - С. 273-281.

11. Сухарев М.В. Свечные доходы православного духовенства Крыма в первой половине XIX в. / М.В. Сухарев // Культура народов Причерноморья. - 2010. - №193. - С. 58-60.

Статті у наукових виданнях, матеріали, тези

12. Сухарев М.В. Законодательные акты Османской империи как источник сведений об экономическом положении православной церкви в Крыму в XVII-XVIII вв. / М.В. Сухарев // Крым: развитие физической культуры, спорта, туризма, гостиничного и курортного сервиса: межвузовская научно-практическая конференция, 10 апреля 2003 г. - Симферополь, 2003. - С. 89-91.

13. Сухарев М.В. Православные приходы в Таврической губернии в годы Крымской войны / М.В. Сухарев // Проблемы научного роста молодых ученых: материалы II Всекрымской научной конференции, 27 октября 2006 г. - Симферополь, 2006. - С. 124-127.

Размещено на .ru