Інтеграційні об’єднання: поняття та причини створення. Етапи розвитку інтеграційних об’єднань. Динаміка торгівельного співробітництва країн-членів МЕРКОСУР. Економічні зв’язки з традиційними партнерами: міжамериканський і європейський вектори співпраці.
Розвиток світових продуктивних сил на сучасному етапі все більш набуває характеру цілісності та безперервності їх національних елементів. Це обумовлює перевагу доцентрових сил у розвитку світового господарства та зростання відкритості національних економік, виступає каталізатором інтернаціоналізації господарського життя. З одного боку, зростають, посилюються і домінують процеси міжнародної економічної інтеграції. Міжнародна економічна інтеграція як явище характеризується відсутністю будь яких форм дискримінації іноземних партнерів у кожній із національних економік, а як процес виявляється в стиранні відмінностей між економічними субєктами різних країн. Слід враховувати, що інтеграційні процеси стосуються не лише економіки, але й соціально-гуманітарної сфери.Інтеграція в перекладі з латинської означає взаємне переплетіння, обєднання окремих частин в єдине ціле. 164] Міжнародна економічна інтеграція - це етап у процесі розвитку міжнародного поділу праці, для якого характерним є утворення однорідного, внутрішньо єдиного господарського організму, що охоплює декілька країн, виникнення цілісності відокремленого комплексу держав. У загальному вигляді обєктивну причину міжнародної економічної інтеграції можна визначити як необхідність подолання суперечності між очевидними реальними вигодами для підприємств від участі в міжнародному поділі праці та негативними факторами міжнародної економічної взаємодії - територіальною віддаленістю, меншою мобільністю факторів виробництва і ресурсів, митних та валютних обмежень тощо. У результаті внутрішні державні заходи щодо економічного регулювання здійснюють активний вплив на економіку і господарську політику інших країн, особливо тих, з якими їх повязують тісні економічні звязки (підтримка рівня позичкового проценту, державні субсидії окремим галузям економіки, рівні податків, внутрішні ціни, заробітна плата, технічні стандарти) [11]. У країнах, що створюють інтеграційні обєднання, звичайно відбуваються позитивні зрушення (прискорення темпів економічного зростання, зниження інфляції, зростання зайнятості і т. д.), що робить певний психологічний вплив на інші країни.При цьому процеси формування економічних інтеграційних угруповань країн мають яскраво виражену регіональну специфіку [13]. На першому рівні, коли країни ще тільки роблять перші кроки до взаємного зближення, між ними виникають преференційні торговельні угоди. На другому рівні інтеграції країни переходять до створення зони вільної торгівлі, що передбачає вже повне скасування митних тарифів у взаємній торгівлі товарами і послугами при збереженні національних митних тарифів у відносинах із третіми країнами. Коли інтеграційний процес досягає четвертого рівня - спільного ринку, - країни, що інтегруються, домовляються про свободу руху не тільки товарів і послуг, але і факторів виробництва - капіталів, робочої сили і технологій. Координація здійснюється на періодичних нарадах (звичайно 1 - 2 рази на рік) глав держав і урядів країн-учасниць, на значно частіших зустрічах міністрів, що спираються на постійно діючий міждержавний секретаріат (наприклад, у ЄС - Європейська рада глав держав і урядів, Рада міністрів ЄС і Секретаріат ЄС).Латинська Америка - загальна назва держав, що виникли в першій половині XIX ст. на місці колишніх іспансько-португальських колоній в Центральній та Південній Америці. Це пояснювалось недостатністю не тільки іноземних інвестицій, але й експортних доходів через різкі коливання світової конюнктури та тенденції до погіршення умов збуту традиційних товарів Латинської Америки в 50-ті роки. Акцент в економічній політиці був зроблений на імпорт заміщуючи індустріалізацію на базі багатих сировинних ресурсів і за допомогою протекціонізму внутрішнього ринку з одночасним підвищенням експорту товарів і послуг. В звязку із слабкістю національного підприємництва вирішальну роль в запровадженні цієї стратегії в життя відігравали держави, які до 90-х роки. були основним підприємцем та регулятором всього господарського життя в Латинській Америці. В 1960 була створена Латиноамериканська асоціація вільної торгівлі, LAFTA (з 1980 - Латиноамериканська асоціація інтеграції, LAIA), до якої увійшли 10 країн (Аргентина, Бразилія, Мексика, Уругвай, Парагвай, Перу Чилі, Колумбія, Еквадор, Венесуела і Болівія).Населення країн-членів МЕРКОСУР (близько 200 млн. осіб) становить 44 % населення Південної Америки, територія країн-членів - 59 % території континенту, валовий національний продукт - 51 % загального ВВП в регіоні (табл. Тому для членів МЕРКОСУР провідними принципами стали укріплення демократії, реформи держави, лібералізація економіки і торгівлі. Торгівля між Бразилією й Аргентиною зросла у 4 рази і становила більше 15 млрд. дол. Як прогнозують спеціалісти, торгівля між цими країнами в найближчі пять років має, як мінімум, подвоїтися [20]. Також були підписані важливі угоди з торгівлі пшеницею (Протокол 2, який покращив позиції Аргентини на бразильському ринку сільськогосподарських товарів), щодо металургії (Протокол 3),
План
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ
1.1 Інтеграційні обєднання: поняття та причини створення
1.2 Етапи розвитку інтеграційних обєднань
1.3 Передумови створення МЕРКОСУР
РОЗДІЛ 2. ТЕНДЕНЦІЇ ЕКОНОМІЧНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА КРАЇН-ЧЛЕНІВ МЕРКОСУР
