Економічне регулювання рекультивації земель, порушуваних діяльністю підприємств вугільної промисловості - Автореферат

Інтенсивне добування корисних копалин в Україні, активізація геологорозвідувальних робіт, промислове та житлове будівництво зумовили порушення земель, виникнення і використання яких призводить до небажаних екологічних, економічних та соціальних наслідків. Такі землі є екологічно небезпечним обєктом, оскільки вони перестають виконувати природно-господарські функції і можуть започатковувати процеси подальшої загальної деградації земної поверхні і природно-кліматичних умов. Підтримання функціонування екосистем неможливе без оптимізації структури землекористування, обовязковою ланкою якої повинно стати відтворення природно-ресурсного потенціалу порушених територій з метою відновлення продуктивності, господарської і естетичної цінності земель. Метою комплексного підходу до планування і раціонального використання земельних ресурсів, як зазначено у “Програмі дій”, ухваленій Конференцією ООН з довкілля і розвитку Ріо-92, є спрощення процедури виділення земель для тих видів використання, які забезпечують стале отримання позитивних результатів при переході до раціонального, комплексного й еколого-безпечного використання земельних ресурсів. Наведені вище міркування зумовили вибір теми дисертаційного дослідження, спрямованого на економічне регулювання процесів відтворення природно-ресурсного потенціалу земель у гірничопромислових регіонах України.У дисертаційній роботі проаналізовано вітчизняний та зарубіжний досвід рекультивації порушених земель, зокрема в таких країнах як Австралія, Великобританія, Китай, Німеччина, США, Франція, Чехія та ін., звернено особливу увагу на правові та фінансові аспекти рекультивації земель. У промислово розвинених країнах в умовах приватної власності на землю, просторової обмеженості та високої вартості земель, гірничодобувні компанії під тиском громадськості та державних природоохоронних структур були вимушені своєчасно здійснювати рекультивацію. Розвиток сучасних тенденцій просторового планування землекористування гірничодобувних територій зумовлений такими особливостями: по-перше, гірництво вимагає відведення значних за площею ділянок земель, на яких виявлено поклади корисних копалин; по-друге, існують невеликі можливості вибору земельних ділянок, придатних для добувної діяльності, оскільки вони просторово обмежені наявністю мінеральних ресурсів; по-третє, інвестиції в геологорозвідувальні і добувні роботи в умовах ринкової економіки вимагають дотримання прав власності на землю чи умов оренди землі. Під час приватизації підприємств вугільної промисловості (шахт, розрізів), вимога, яка передбачає майбутнє проведення рекультивації порушених земель та таких, які будуть порушені в процесі подальшої виробничої діяльності, закладена в Типовому договорі купівлі-продажу пакета акцій відкритого акціонерного товариства шахти (розрізу) за конкурсом (затвердженого наказом Фонду державного майна України від 29.03.2002р. за №573). В дисертації запропоновано, щоб однією з передумов приватизації підприємств вугільної промисловості (шахт, розрізів) було розроблення та схвалення детального плану закриття підприємства та проведення рекультивації земель із передбаченими необхідними коштами.У роботі отримані науково обґрунтовані результати і розвязано важливе наукове завдання - вдосконалення механізму економічного регулювання рекультивації земель, порушених діяльністю підприємств вугільної промисловості, що має суттєве значення для економіки землекористування. Діяльність вугільної промисловості, яка належить до базових галузей економіки, повязана із низкою негативних впливів на довкілля, таких як: забруднення вод, ґрунтів і повітря; знищення рослинного покриву, збіднення біорізноманіття території, втрати родючого шару ґрунту, зміни природної топографії, замулення водойм. Законодавчо визначені нормативно-технічні вимоги щодо здійснення рекультивації земель не забезпечуються економічним механізмом, який би враховував реалізацію принципів ринкової економіки, зміни у земельному законодавстві щодо форм власності на землю. Теперішня спрямованість економічного механізму екологічного регулювання не стимулює зацікавленості у дотриманні екологічних норм та створенні фінансових гарантій відтворення природно-ресурсного потенціалу земель, порушених шахтними розробками. Ефективне вирішення еколого-економічних проблем, повязаних із закриттям шахт, вимагає перегляду чинної нормативної бази та застосування додаткових інструментів екологічної політики для забезпечення фінансування еколого-безпечної процедури закриття шахт.

Основний зміст дисертації

У роботі отримані науково обґрунтовані результати і розвязано важливе наукове завдання - вдосконалення механізму економічного регулювання рекультивації земель, порушених діяльністю підприємств вугільної промисловості, що має суттєве значення для економіки землекористування.

Діяльність вугільної промисловості, яка належить до базових галузей економіки, повязана із низкою негативних впливів на довкілля, таких як: забруднення вод, ґрунтів і повітря; знищення рослинного покриву, збіднення біорізноманіття території, втрати родючого шару ґрунту, зміни природної топографії, замулення водойм. Однією з нагальних еколого-економічних проблем є деградація земель, порушених вугледобувними роботами.

Законодавчо визначені нормативно-технічні вимоги щодо здійснення рекультивації земель не забезпечуються економічним механізмом, який би враховував реалізацію принципів ринкової економіки, зміни у земельному законодавстві щодо форм власності на землю. Теперішня спрямованість економічного механізму екологічного регулювання не стимулює зацікавленості у дотриманні екологічних норм та створенні фінансових гарантій відтворення природно-ресурсного потенціалу земель, порушених шахтними розробками. Основним напрямком удосконалення механізму є впровадження у практику нових, більш ефективних інструментів екологічної політики у сфері землекористування.

Використання коштів на дотримання екологічних вимог при закритті шахт та розрізів здійснюється нерівномірно, рівень техніко-економічного обґрунтування відповідних проектів є низьким, відсутній моніторинг територій закритих шахт, що зумовлює загострення еколого-економічних та соціальних проблем гірничодобувних районів. В проектах шахт, які ліквідуються, не здійснюється оцінка негативного впливу їх закриття на довкілля, не передбачено відповідного механізму фінансування відвернення можливих екологічних наслідків та забезпечення екологічної стабільності територій. Ефективне вирішення еколого-економічних проблем, повязаних із закриттям шахт, вимагає перегляду чинної нормативної бази та застосування додаткових інструментів екологічної політики для забезпечення фінансування еколого-безпечної процедури закриття шахт.

На підставі проведеного дослідження готовності платити за відтворення деградованих ландшафтів зроблено висновок, що населення Червоноградського гірничопромислового регіону виявляє бажання бути поінформованим про стан порушених земель та бути залученим до процесу прийняття рішень щодо їх подальшого використання. Проект рекреаційно-оздоровчого облаштування та окультурення шахтних водойм із особистих коштів громадян, підтримали 31% респондентів, які виявляють готовність надати фінансову підтримку запропонованому проекту. Встановлено звязок між особистими витратами на підтримування проекту для таких чинників, як вік, розподіл на чоловічу та жіночу стать, середньомісячний дохід сімї та рівень освіти опитаних респондентів.

З метою удосконалення процесу планування, забезпечення фінансування та своєчасного проведення комплексу робіт з рекультивації земель запропоновано організаційно-економічний механізм, який передбачає додаткові (попередній та моніторинговий) етапи рекультивації.

Порівняльний аналіз основних інструментів екологічної політики, які застосовуються до підприємств гірничодобувної промисловості, дозволив виділити їх переваги та недоліки. Як свідчить міжнародний та вітчизняний досвід, застосування традиційних контрольних інструментів екологічної політики, так само як і окремих економічних інструментів не здатне забезпечити відтворення порушених земель. Інформаційні інструменти доречно розглядати як важливі додаткові важелі, однак вони також не є самодостатніми. Тому рекомендується поєднувати взаємодоповнюючі інструменти, зокрема такі економічні інструменти, як екологічний бон та страхування екологічних ризиків.

На основі досвіду промислово-розвинених країн щодо надання фінансових гарантій при закритті шахт та рекультивації земель, узагальнено підходи до визначення розміру фінансових гарантій, критерії закриття добувних обєктів, процедури закриття шахт та звільнення гірничодобувних компаній від відповідальності за місце розробки. Для більшої гнучкості екологічної політики доцільно використовувати альтернативні фінансові інструменти.

Доцільно провести принципові зміни в методологічній базі економічних інструментів, які застосовуються до підприємств вугільної промисловості, а також запровадити нові більш ефективні регулятори, здатні обмежити до мінімуму негативний вплив на довкілля і процеси деградації ландшафтів, забезпечити стале землекористування. Зміни в економічному інструментарії чинного механізму, який сьогодні виконує переважно фіскальні функції, повинні спонукати субєкти господарювання до екологічно зорієнтованих зрушень у виробничій діяльності.

У дисертаційному дослідженні запропоновано типову структуру плану екологічного менеджменту, адаптовану до природно-господарських особливостей діяльності підприємств вугільної промисловості. Інтеграція плану екологічного менеджменту у стратегії бізнесу та довгострокове планування дає можливість зменшити негативний вплив на довкілля, підвищити авторитет компанії та вдосконалити корпоративні звязки.

Для того щоб забезпечити повернення у господарське використання земель, що вже порушені діяльністю гірничих підприємств, рекультивацію яких не було здійснено своєчасно або виконано частково, в дисертації запропоновано створення державної “Програми рекультивації порушених вугільною промисловістю земель”.

Статті у наукових фахових виданнях

Мандрик В.О., Гут Л.М. Вугільновидобувна галузь і довкілля: проблеми відтворення девастованих ландшафтів // Науковий вісник: Проблеми урбоекології та фітомеліорації. - Львів: Укр. ДЛТУ. - 2003, вип.13.5. - С.323-326. Особистий внесок здобувача: аналіз еколого-економічних проблем відтворення девастованих ландшафтів.

Соловій І.П., Мандрик В.О. Екологічна і лісова політика щодо сталого розвитку територій вуглевидобувного комплексу // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Природно-ресурсний потенціал в системі просторового розвитку Збірник наукових праць, вип.2 (XLVI) / НАН України. Інститут регіональних досліджень. - Львів, 2004, - С.310-315. Особистий внесок здобувача: аналіз зарубіжної екологічної політики щодо сталого розвитку територій вуглевидобувного комплексу.

Мандрик В.О. Екологічні проблеми гірничодобувних підприємств Львівсько-Волинського вугільного басейну і шляхи їх вирішення // Науковий вісник: Збірник науково-технічних праць. - Львів: НЛТУ України. - 2004, вип.14.7 - С.347-350.

Мандрик В.О. Фітомеліорація земель порушених гірничодобувною галуззю у Львівсько-Волинському вугільному басейні // Науковий вісник: Заповідна справа в Галичині, на Поділлі та Волині. - Львів: Укр. ДЛТУ. - 2004, вип.14.8 - С. 412-416.

Мандрик В.О. Відтворення порушених земель: зарубіжний досвід, механізм фінансування // Науковий вісник: Збірник науково-технічних праць. - Львів: НЛТУ України. - 2005, вип.15.3 - С.208-212.

Мандрик В.О. Еколого-економічні проблеми відтворення порушених земель у контексті вимог екологічної політики // Науковий вісник: Екологізація економіки як інструмент сталого розвитку в умовах конкурентного середовища. - Львів: НЛТУ України. - 2005, вип. 15.6. - С.482-488.

Соловій І.П., Мандрик В.О. Інституційний вимір економіки землекористування: ґенеза наукової теорії. Научные труды ДОНТНУ. Серия: экономическая. - Донецк: ДОННТУ. - 2006, Вып. 130-4. - С.38-43. Особистий внесок здобувача: аналіз розвитку економіки землекористування.

Соловій І.П., Мандрик В.О. Фінансово-економічні інструменти екологічної політики у сфері відтворення порушених земель // Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. - Дніпропетровськ: ДНУ. - 2007, вип. 225: В 3 т. Т-1. - С.140-151. Особистий внесок здобувача: аналіз інструментів екологічної політики у сфері відтворення порушених земель.

Матеріали наукових конференцій та інші видання

1. Мандрик В.О. Управління відтворенням порушених земель: вибір інструментів екологічної політики // Управління земельними ресурсами в контексті стратегії сталого розвитку. - Львів: НВФ “Українські технології”. - 2005. - С.117-122.

2. Соловій І.П., Дейнека А.М., Мандрик В.О. Розвиток рентних концепцій та їх прикладне значення у контексті прав власності на природні ресурси // Актуальні проблеми формування рентної політики в сучасних умовах Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. м. Київ, 17 травня 2007р. У трьох частинах / РВПС України НАН України. - К.: РВПС України НАН України. - 2007, ч. 1. - С. 43-53. Особистий внесок здобувача: аналіз еколого-економічних проблем землекористування та економічного змісту права власності на землю.

Размещено на .ru