Аналіз теоретичних засад та розробка системи економічного програмування сільськогосподарського виробництва. Дослідження функціонування сільськогосподарської галузі та виявлення головних її проблем від початку трансформаційних процесів до сучасного стану.
Аннотация к работе
Ефективне використання економічного програмування сільськогосподарського виробництва надасть країні важелі послаблення негативних явищ, усунення внутрішніх диспропорцій сприятиме появі більш широких і різноманітних можливостей реалізації потенціалу галузі в якості вагомого фактору розвитку єдиного комплексу національної економіки. Мало вивченими залишаються питання, повязані з комплексною оцінкою практики економічного програмування сільськогосподарського виробництва, ініціюванням, розробкою, реалізацією та оцінкою ефективності програм, обґрунтуванням перспективних напрямків розвитку. Це і визначило актуальність теми дослідження - на основі аналізу існуючих методів і прийомів управління сільськогосподарським виробництвом, вивчення особливостей і характеру функціонування та розвитку сільськогосподарського виробництва конкретної області поглибити науково-теоретичні основи і методичні положення для економічного програмування сільськогосподарського виробництва. Дисертацію виконано згідно з планами науково-дослідних робіт Чернігівського державного інституту економіки і управління за темою “Удосконалення управління соціально-економічним розвитком аграрного сектора регіону” (державний реєстраційний № 0105U008811), у рамках якої обґрунтовано можливості застосування економічного програмування при управлінні розвитком сільськогосподарського виробництва та за темою “Ефективність функціонування національного господарства в умовах глобалізації” (державний реєстраційний № 0111U002353), у межах якої відпрацьовані методичні підходи до оцінки ефективності економічного програмування. теоретичні підходи до формування ефективного економічного програмування сільськогосподарського виробництва в якості дієвого інструменту державної політики забезпечення розвитку економіки країни, а саме: виявлені системні недоліки властиві раніше прийнятим програмам розвитку сільського господарства; одночасно доведено доцільність при розробці програм комплексного врахування всіх можливих переваг і недоліків, що необхідно для передбачення та попередження негативних наслідків та неефективності вжитих заходів; аргументована необхідність узгодження програм різного рівня на основі пріоритетності регіональних особливостей та завдань з урахуванням загально-національних інтересів і цілей розвитку сільськогосподарського виробництва; запропоновані напрями підтримки сільськогосподарського виробництва в умовах СОТ шляхом перенесення окремих заходів із "жовтої" скриньки до "зеленої" при певному доопрацюванні умов і способів надання підтримки;Істотне значення в процесі економічного програмування мають: економічне призначення окремих видів сільгосппродукції; природні умови і якість ґрунтів для сільськогосподарського виробництва; рівень розвитку промисловості; стан і розвиток транспорту і транспортних звязків; технічний прогрес, рівень механізації та використання трудових ресурсів у сільському господарстві; капіталовкладення держави і накопичення для розширеного відтворення в самому сільському господарстві; використання державою економічних важелів для розвитку сільського господарства (його диференційоване здійснення в різних регіонах). Сформульовано власне визначення економічного програмування сільськогосподарського виробництва: вплив субєкта управління (центральних та місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування) на розвиток обєкта (сільськогосподарського виробництва) у бажаному для суспільства напрямі через обґрунтовані управлінські дії за допомогою ініціювання, розробки і реалізації програм. Під програмою розвитку сільськогосподарського виробництва визначено чітко узгоджений за ресурсами, строками та виконавцями комплекс соціально-економічних, виробничих, науково-дослідних та організаційно-господарських заходів, спрямованих на вирішення найважливіших питань сільськогосподарського виробництва в системі функціонування національної економіки. При застосуванні галузевого підходу переваги будуть у забезпеченні концентрації і спеціалізації, здійсненні єдиної технічної та технологічної політики і, таким чином, досягненні вищої ефективності, а недоліки - у намаганні нарощувати виробництво сільськогосподарської продукції, неузгоджене з можливостями її продуктивного використання, загрозі виникнення міжгалузевих диспропорцій. Проведений дисертантом аналіз світового досвіду управління аграрним сектором дозволив виявити основні причини втручання урядів розвинених країн в діяльність сільськогосподарських структур: необхідність забезпечення продовольчої безпеки країни та регіонів; низька конкурентоспроможність і продуктивність у порівнянні з іншими галузями економіки; ціновий диспаритет на сільськогосподарську та промислову продукцію; вироблена сільськогосподарська продукція вимагає втручання держави через ціноутворення, забезпечення стабільних цін, визначеного рівня прибутку виробників; потреба вирівнювання рівня доходів сільських товаровиробників з іншими виробниками, а сільського населення - з міським; збереження дрібних сільських тов