Аналіз теоретичних засад та розробка системи економічного програмування сільськогосподарського виробництва. Дослідження функціонування сільськогосподарської галузі та виявлення головних її проблем від початку трансформаційних процесів до сучасного стану.
Ефективне використання економічного програмування сільськогосподарського виробництва надасть країні важелі послаблення негативних явищ, усунення внутрішніх диспропорцій сприятиме появі більш широких і різноманітних можливостей реалізації потенціалу галузі в якості вагомого фактору розвитку єдиного комплексу національної економіки. Мало вивченими залишаються питання, повязані з комплексною оцінкою практики економічного програмування сільськогосподарського виробництва, ініціюванням, розробкою, реалізацією та оцінкою ефективності програм, обґрунтуванням перспективних напрямків розвитку. Це і визначило актуальність теми дослідження - на основі аналізу існуючих методів і прийомів управління сільськогосподарським виробництвом, вивчення особливостей і характеру функціонування та розвитку сільськогосподарського виробництва конкретної області поглибити науково-теоретичні основи і методичні положення для економічного програмування сільськогосподарського виробництва. Дисертацію виконано згідно з планами науково-дослідних робіт Чернігівського державного інституту економіки і управління за темою “Удосконалення управління соціально-економічним розвитком аграрного сектора регіону” (державний реєстраційний № 0105U008811), у рамках якої обґрунтовано можливості застосування економічного програмування при управлінні розвитком сільськогосподарського виробництва та за темою “Ефективність функціонування національного господарства в умовах глобалізації” (державний реєстраційний № 0111U002353), у межах якої відпрацьовані методичні підходи до оцінки ефективності економічного програмування. теоретичні підходи до формування ефективного економічного програмування сільськогосподарського виробництва в якості дієвого інструменту державної політики забезпечення розвитку економіки країни, а саме: виявлені системні недоліки властиві раніше прийнятим програмам розвитку сільського господарства; одночасно доведено доцільність при розробці програм комплексного врахування всіх можливих переваг і недоліків, що необхідно для передбачення та попередження негативних наслідків та неефективності вжитих заходів; аргументована необхідність узгодження програм різного рівня на основі пріоритетності регіональних особливостей та завдань з урахуванням загально-національних інтересів і цілей розвитку сільськогосподарського виробництва; запропоновані напрями підтримки сільськогосподарського виробництва в умовах СОТ шляхом перенесення окремих заходів із "жовтої" скриньки до "зеленої" при певному доопрацюванні умов і способів надання підтримки;Істотне значення в процесі економічного програмування мають: економічне призначення окремих видів сільгосппродукції; природні умови і якість ґрунтів для сільськогосподарського виробництва; рівень розвитку промисловості; стан і розвиток транспорту і транспортних звязків; технічний прогрес, рівень механізації та використання трудових ресурсів у сільському господарстві; капіталовкладення держави і накопичення для розширеного відтворення в самому сільському господарстві; використання державою економічних важелів для розвитку сільського господарства (його диференційоване здійснення в різних регіонах). Сформульовано власне визначення економічного програмування сільськогосподарського виробництва: вплив субєкта управління (центральних та місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування) на розвиток обєкта (сільськогосподарського виробництва) у бажаному для суспільства напрямі через обґрунтовані управлінські дії за допомогою ініціювання, розробки і реалізації програм. Під програмою розвитку сільськогосподарського виробництва визначено чітко узгоджений за ресурсами, строками та виконавцями комплекс соціально-економічних, виробничих, науково-дослідних та організаційно-господарських заходів, спрямованих на вирішення найважливіших питань сільськогосподарського виробництва в системі функціонування національної економіки. При застосуванні галузевого підходу переваги будуть у забезпеченні концентрації і спеціалізації, здійсненні єдиної технічної та технологічної політики і, таким чином, досягненні вищої ефективності, а недоліки - у намаганні нарощувати виробництво сільськогосподарської продукції, неузгоджене з можливостями її продуктивного використання, загрозі виникнення міжгалузевих диспропорцій. Проведений дисертантом аналіз світового досвіду управління аграрним сектором дозволив виявити основні причини втручання урядів розвинених країн в діяльність сільськогосподарських структур: необхідність забезпечення продовольчої безпеки країни та регіонів; низька конкурентоспроможність і продуктивність у порівнянні з іншими галузями економіки; ціновий диспаритет на сільськогосподарську та промислову продукцію; вироблена сільськогосподарська продукція вимагає втручання держави через ціноутворення, забезпечення стабільних цін, визначеного рівня прибутку виробників; потреба вирівнювання рівня доходів сільських товаровиробників з іншими виробниками, а сільського населення - з міським; збереження дрібних сільських тов
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
