Економічне положення Малайзії - Курсовая работа

Малайзія - країна з економікою, що розвивається. З 1970 року Малайзія почала перехід від економіки, заснованої на сільському господарстві і видобутку корисних копалин, до економіки, більш заснованої на промисловості. За допомогою різних країн, індустрія почала розвиватися, і протягом декількох років експорт Малайзії став «двигуном» зростання економіки країни. У Малайзії сільське господарство і промисловість займають значну частину ВВП. Сільське господарство, залишаючись домінуючою галуззю економіки, в колоніальний період відрізнялося крайньої відсталістю матеріально-технічної бази, низьким рівнем розвитку продуктивних сил та продуктивності праці, повільними темпами зростання виробництва.Розвиток експортного виробництва сприяло створенню в Сабаху і Сараваці сучасних доріг і портового господарства. У Сабаху, на північно-західному узбережжі, була побудована невелика залізна дорога. У Сабаху і Сараваці прокладено кілька сучасних шосейних доріг від морських портів в глиб території, але дорожньої мережі як такої не існувало, тому що дороги не були повязані один з одним. Крім нафтопереробного заводу концерну «Ройал Датч-Шелл», у Сараваці, на Північному Калімантані не було великих підприємств.У середині 80-х років у звязку із загостренням кризових явищ у світовому капіталістичному господарстві, падінням світових цін на сировину і зростанням протекціонізму з боку промислово розвинених капіталістичних країн відбулося уповільнення темпів економічного розвитку Малайзії. Це спричинило за собою погіршення становища населення країни, особливо найбідніших його верств, викликало зростання напруженості у внутрішньополітичній обстановці й зумовило перегрупування політичних сил в окремих партіях, насамперед у КАМ, а також в політичних партіях Сабаха. Побоюючись, що ці події можуть бути використані опозицією, уряд країни пішов на проведення в серпні 1986 р. дострокових виборів в Законодавчі збори, термін повноважень якого минав у червні 1987 р.За даними перепису населення 1957 р., з 2 165 тис. самодіяльного населення Малайї в сільському господарстві було зайнято 58%, а у промисловості - лише 9%. У виробництві сільськогосподарського і мінеральної сировини і продовольства було зайнято 60% самодіяльного населення Малайї. Трініча, у виробництві, обробка та вивезенні сировини з Малайї в останні роки колоніального панування було задіяно не менше 50% самодіяльного населення країни. На Північному Калімантані частка аграрного сектору в економіці була ще вищою, ніж в Малайї: у сільському та лісовому господарстві Сабаха в 1960 р. було зайнято 80,5% самодіяльного населення, Саравака - 81,4%. Незважаючи на більш високу роль аграрного сектору в економіці, рівень розвитку сільського господарства Північного Калімантану був нижче, ніж в Малайї, На початку 60-х років на Північному Калімантані постійно оброблялося лише близько 0,6 млн. га землі, в тому числі кілька більше 180 тис. га - у Сабасі і близько 380 тис. га - у Сараваці.Динамізм, характерний для економіки Малайзії протягом 70-х і особливо 80-90-х рр.., Багато в чому базувався на довгостроковій державній політиці підтримки стабільного розвитку аграрної сфери і випереджаючого зростання орієнтованої на експорт промисловості. В основі цієї політики лежить мобілізація внутрішніх джерел фінансування: у середині 90-х рр.. норма заощаджень виросла до 37%, а норма капіталовкладень - до 39%, тоді як у 60-і рр.. вони становили відповідно 28 і 14%, при цьому спостерігався відтік капіталу за кордон. У той же час уряд активно залучає іноземні капіталовкладення: частка іноземних прямих інвестицій в основний капітал досягає 26% (найвищий показник серед країн Південно-Східної Азії, не рахуючи Сінгапуру). Аграрний сектор економіки одержує підтримку за допомогою субсидування закупівель сільськогосподарської продукції, централізованого регулювання цін, надання субсидій на придбання машин та добрив.У 80-90-х рр.. формувалася індустріально-аграрна економіка, орієнтована на потреби світового ринку. Хоча Малайзія залишається найбільшим постачальником на світовий ринок каучуку, пальмової олії, олова, вона входить до числа провідних експортерів какао-бобів, тропічної деревини, нафти і газу, а з середини 80-х рр.. провідною статтею малайзійського експорту стала електроніка.Сільське господарство, залишаючись домінуючою галуззю економіки, в колоніальний період відрізнялося крайньої відсталістю матеріально-технічної бази, низьким рівнем розвитку продуктивних сил та продуктивності праці, повільними темпами зростання виробництва. У минулому найважливішим товарним продуктом галузі в Малайзії був каучук, що поступився лідируючу позицію олійної пальми. До числа ключових виробництв відноситься підготовка для подальшого експорту таких сировинних товарів, як нафта, каучук, деревина, продукти кокосової і олійної пальми, ананаси. Зберігався також сектор натурального і напівнатуральне господарства, що було найбільш характерно для Північного Калімантану. Слід, однак, відзначити, що після звільнення від колоніального режиму і осв

План

Розділ 1. Особливості економічного розвитку країни

1.1 Розвиток економіки Малайзії

1.1.1 Уповільнення темпу економічного зростання Малайзії

1.1.2 «Перспектива - 2020 року»

1.2 Економіка в період Британської колонізації

1.3 Тенденції економічного розвитку Малайзії в 1960-і роки

1.3.1 Зовнішня торгівля в 1960-і роки

1.4 Основні риси соціально-економічної моделі

1.4.1 Зовнішні фактори розвитку

Розділ 2. Становлення і розвиток сільського господарства Малайзії