Економічна структура виробництва в аграрному секторі України у 20-х роках ХХ століття - Автореферат

Актуальність теми дослідження визначається тим, що в сучасних умовах при реформуванні економічної структури народного господарства України, зокрема, аграрного сектора важливого значення набуває звернення до історичного досвіду існування господарських форм сільськогосподарського виробництва в період нової економічної політики. Пізнання процесів розвитку сільськогосподарського виробництва в 20-х рр. не вирішує проблем сьогодення, але дає можливість поставити акценти в його економічному розвитку в таких ракурсах: 1) як забезпечити розвиток кооперування орендних відносин в умовах плюралізму форм власності та господарювання; 2) яким чином організувати регулювання господарської діяльності всіх категорій хліборобів на основі прийнятого нового Земельного кодексу за допомогою податків, кредиту, законодавчої бази. Звернення до теми економічної структури аграрного сектора України в період нової економічної політики зумовлено ще й тим, що в українській історіографії на сьогодні немає єдиної узагальнюючої праці, яка б розкривала проблеми, повязані з господарською діяльністю селянства на основі багатоукладності з урахуванням різних форм власності й господарювання. Мета і завдання дослідження полягає в тому, щоб розкрити характер формування і функціонування економічно-господарських структур в аграрному секторі України в період нової економічної політики, всебічно показати й проаналізувати державні заходи щодо організації сільськогосподарського виробництва, визначити господарську структуру та діяльність індивідуальних селянських господарств, їх поступове переродження в колективні господарства під впливом заходів адміністративно-командної системи, що почала формуватися й діяти, визначаючи своїм вольовим рішенням просту в управлінні як економічно, так і політично колгоспно-радгоспну економічну структуру в сільськогосподарському виробництві. У роботі використано такі методи дослідження: поєднання історичного і логічного аналізу (для виявлення на основі архівних джерел, конкретних історичних фактів і явищ причин змін в економічній структурі аграрного сектора, тобто перехід від політики "воєнного комунізму" до непу); структурно-генетичного аналізу та синтезу (при аналізі становища сільського господарства в 1921 - 1929 рр., для визначення основних сфер господарської діяльності українського селянства, обєднання їх у кооперативні організації як складову загальної господарської структури сільськогосподарського виробництва; шляхом синтезу показано сутність землевпорядних заходів, які значною мірою призвели до міграційних процесів, тобто до раціонального використання трудових ресурсів України того часу та визначення форм ведення власного господарства); абстрагування і конкретизації (для врахування другорядних факторів, які мали місце в економічному житті українського селянства, а саме, запровадження контрактації у сільськогосподарському виробництві); порівняльний метод (для простеження етапів запровадження ринкових засад у відродженні сільськогосподарського виробництва, виходячи з конкретних умов тогочасної дійсності, на яку в першу чергу впливали економічні фактори, для співставлення і порівняння різних підходів щодо визначення форм власності і господарювання в аграрному секторі).ХХ ст. на основі форм власності та господарювання, аналізується джерельна база дослідження та розкривається сутність аграрного питання в перехідній економіці непу. Економічна структура сільськогосподарського виробництва в період непу визначалася формами власності та господарювання та формувалася в умовах державної власності на землю під впливом таких основних факторів: землевпорядні заходи, розміщення продуктивних сил, забезпеченість реманентом та худобою, політика уряду щодо фінансування сільськогосподарського виробника, цінова та податкова політика, діяльність сільськогосподарської кооперації. Публікації періоду становлення непу (1920-1924 рр.) дають яскравий матеріал про те, як відбувалось протистояння щодо становлення форм господарювання та власності в аграрному секторі, коли поява багатоукладності в селянській економіці створила реальну можливість для існування різних наукових шкіл та концепцій. В літературі другого періоду (1925-1930 рр.) в історіографії непу існувала ідея формування ринкових відносин на основі дрібнотоварного й приватнокапіталістичного господарства та пропаганда колективної форми господарювання. Григорєв та ін.) широко висвітлювалися в економічній літературі, і були вони тими обставинами, які впливали на трансформацію форм господарювання на селі.ХХ ст. дозволяє зробити наступні основні висновки, узагальнення та рекомендації: Запровадження нової економічної політики в аграрному секторі супроводжувалось реформуванням його економічної структури і відбувалося в складних політичних та економічних умовах, що було викликано протиріччям між економічною політикою, яку здійснювали більшовики, та об?єктивними законами функціонування ринку. На основі вивчення та аналізу джерел встановлено, що питання розвитку сільського господарства в

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ