Економічна історія - Курс лекций

Економічна історія - наука відносна молода, яка вивчає економічне життя людей у всій його багатогранності, економічні моделі господарської діяльності людини та обєктом аналізу є економіка на різних її рівнях (макро-, мезо-, мікро- та глобальному)

Тема №1. Сутність, значення та функції курсу „Економічна історія”.

Лекція 1. Сутність курсу “Економічна історія” в ринковій економіці.

План.

1. Сутність курсу “Економічна історія”.[8]

2. Значення курсу “Економічна історія” в ринковій економіці: цілі і задачі. [8,17]

3. Функції курсу “Економічна історія”[ 31]

Лекція 2. Курс “Економічної історії” як історико-економічний аналіз концепції розвитку галузей господарства.

План.

1. “Економічна історія” як система наукових знань. [8,17 ]

2. Концепція курсу “Економічна історія”. [17 ]

3. Курс “Економічна історія” для виявлення тенденцій економічного розвитку на перспективу. [44 ]

Економічна історія - наука відносно молода, яка зародилася в ХУІ. В Україні в останне десятілеття прижилася назва «економічна історія». Економічна історія - це наука, яка вивчає економічне життя людей в усій його багатогранності з найдавніших часів до наших днів. Обєктом аналізу є економіка на різних її рівнях (макро-, мезо-, мікро- та глобальному). Сфера вивчення - економічні моделі (типи), в яких протікає господарська діяльність людини, діє механізм функціонування, відбуваються взаємодія та взаємовпливи економічних систем.

За час існування історико-економічної науки розроблено багато варіантів періодизації господарської історії людства. Проте в сучасний період переважають три основні підходи до цієї проблеми: - трактування економічної історії людства як сходження від нижчого до вищого (попередники - С.Десницький, Б.Гільдебрант, У.Ростоу, К.Маркс, Д.Белл, О.Тоффлер та ін..);

- теорія історічного кругообігу (Дж.Віко, І.Гердер, Е.Майєр та ін..);

- теорія цивілізацій (М.Данилевський, П.Сорокін, А.Тойнбі та ін..).

Останнім часом в українських та зарубіжних джерелах усе більше прихильників здобуває цивілізаційний підхід до вивчення історії, в тому числі економічної.

Цивілізації - це прогресивний рух суспільства, рух від простого до складного, а соціально-економічні формації - сходинки цивілізації, які з часом, відмираючи, потребують заміни.

Економічна історія - самостійна наука, особлива система знань, що розвивається і використовує загальні й специфічні, економічні та історичні методи питання.

Історико-економічний матеріал є або підтвердженням правильності теорії, або ґрунтом для критики її помилковості. Добре відібрані, систематизовані, проаналізовані факти можуть стати основою для створення нових економічних теорій.

Економічна історія повною мірою виконує функцію прогнозування. Адже досліджуючи те чи інше явище в економіці, необхідно не лише точно встановити, а і якомога вірогідніше передбачити його майбутній розвиток. А це можна зробити, спираючись лише на минуле. Економіка - процес, теперішність - це лише мить у ньому. Будь-яке економічне явище має історичне коріння; і це необхідно обовязково врахувати, особливо в умовах створення нового економічного ладу.

Економічна історія - це історія постійного руху, змін, зрушень у структурі економіки. Вона вивчає минуле, а також аналізує поточну економічну діяльність. І тут важливою проблемою науки є проблема чинників економічного розвитку людства: 1. Багато вчених як провідний виділяють чинник науково-технічного прогресу (НТП). Під його впливом відбуваються принципові зрушення в системі господарства і в самому суспільстві, яке переходить на якісно новий етап розвитку (доіндустріальне (аграрне) - індустріальне - постіндустріальне).

2. Надзвичайно суттєвим є прогрес у засобах комунікацій: мова, гроші, шляхи, друк, звязок тощо. На сучасному етапі особливо важливий прогрес у створенні та функціонуванні інформаційних систем. Очевидно, що чим більш розвинуті засоби комунікацій, тим більше можливостей для швидкого розвитку має суспільство.

3. Рівень економічного розвитку країни також залежить віж ступеня забезпечення енергією і виду енергії, який найбільш активно використовується в народному господарстві: вода, пара, енергія внутрішнього згорання, атомного й термоядерного синтезу. Безперечно, що значення цього чинника, як комунікаційного, з плином часу буде посилюватися.

4. Не менш важливим порівняно з енергетичним є чинник природний: географічне положення, кліматичні та інші умови. Розвиток НТП дещо зменшує залежність від цього чинника, проте роль окремих його складових - корисних копалин, флори, фауни, водних ресурсів тощо - може бути досить значною.

5. Велике значення для господарської революції має демографічний чинник: чисельність населення, його щільність, міграційна мобільність, рівень народжуваності, смертності та ін.. Історичний досвід показує, що є оптимальний для певних конкретних умов рівень чисельності й щільності населення, за якого забезпечуються найшвидші темпи економічного розвитку, а в разі відхилен