Економічна система суспільства - Курсовая работа

В основі розвитку людського суспільства лежить виробництво матеріальних і духовних благ та інших цінностей, цілісна сукупність яких забезпечує умови життєдіяльності людини. Конкретна історична сукупність економічних відносин, що відповідає системі продуктивних сил і взаємодіє з нею, розвивається на основі дії як обєктивних економічних законів, так і субєктивних факторів, визначає сутність економічної системи суспільства. Економічна система є сукупність взаємоповязаних та впорядкованих елементів економіки, що в цілому складають економічну структуру суспільства. Без системного характеру економіки не могли б відтворюватися (постійно відновлюватись) економічні відносини та інститути, не могли б існувати економічні закономірності, не могло б скластися теоретичне осмислення економічних явищ та процесів, не могла б бути сформована ефективна та скоординована економічна політика. Перший розгорнутий аналіз економіки як системи був даний основоположником класичної школи політекономії А.Економічна система включає: 1) провідний тип власності на ресурси; У економічній літературі така структура економічної системи аналізується, як правило, крізь призму взаємозвязку продуктивних сил, економічних (соціально-економічних, організаційно-економічних) відносин і надбудовних відносин у тій їх частині, яка «обслуговує» економіку через формування стереотипів господарської поведінки людей (господарський механізм). На основі цих ознак виділяють такі типи економічної системи: чистий капіталізм, або капіталізм вільної конкуренції, який характеризується приватною власністю на ресурси та використанням систем ринків і цін для координації економічної діяльності та управління нею, у такій системі поведінка кожного з її учасників мотивується його власними інтересами, економічна влада тут розпорошена, держава не втручається в економіку; командна економіка, або комунізм, ґрунтується на суспільній власності на всі матеріальні ресурси. Економічна система розглядається як сукупність трьох складових: відносини між господарюючими субєктами, що забезпечують виробництво, розподіл, обмін і споживання товарів (послуг); системи координації; системи мотивації і контролю. Серед них є три, які називають основними, або фундаментальними, проблемами організації економіки: що виробляти ? як виробляти ? для кого виробляти ?Ринкова модель господарювання становить таку суспільну форму організації виробництва, за якої усі питання вирішуються на основі вільної взаємодії споживачів і виробників на ринку. В ринковій системі ці процеси забезпечуються пріоритетом економічних методів управління, рівноправним існуванням різних форм власності, домінуванням споживача над виробником, децентралізацією управління, конкуренцією [6, с. На відміну від командно - бюрократичного зразка економічної системи, де абсолютним домінантом виступає держава, у ринковій економіці відносини складаються окремо від держави, на приватному рівні, через ринки ресурсів та продуктів. Конкуренція виконує роль такого механізму, який дає змогу раціонально розподіляти ресурси між окремими галузями та виробництвами і швидко орієнтувати виробництво на задоволення потреб споживачів [17, c. Їх збільшення або зменшення надає виробникам та споживачам найнеобхіднішу інформацію: виробництво яких товарів та послуг збільшити, яких - зменшити; які ресурси використати, а які - ні; як розподілити бюджет домогосподарств на різні споживчі витрати; від чого потрібно відмовитись, а що можна спожити в більшій кількості.Адміністративно-командною економікою називають товарну форму виробництва, основою якої є державна власність на матеріальні ресурси і продукти, а всі питання, повязані з виробництвом, розподілом та споживанням продукції, вирішують центральні планові органи. Прикладом такої системи була економіка колишнього СРСР та інших соціалістичних країн. В командній, або адміністративно-командній, системі всі ресурси, як правило, становлять власність держави, яка й здійснює централізоване управління на всіх його рівнях. Разом з цим такій економіці притаманний і цілий ряд достоїнств (переваг): по-перше, вона має великі можливості оперативного нагромадження виробничих ресурсів і концентрації, перерозподілу їх у пріоритетні галузі та сфери; по-друге, такий перерозподіл ресурсів дозволяє забезпечити повну (хоч і не завжди раціональну) зайнятість населення, уникнути хронічного масового безробіття та зубожіння; по-третє, держава, враховуючи суспільні потреби та інтереси, забезпечує за рахунок централізованих коштів усім громадянам певний рівень освіти, медичного обслуговування, вирішує цілий ряд інших соціальних проблем. Гарантує певний соціальний захист населення (зайнятість, визначений мінімальний рівень доходів тощо) Не стимулює НТП та інновації в економіціЗа специфікою розвитку всі країни, які нині перебувають у процесі соціально-економічних та політичних перетворень, можна розподілити на три групи. У першій групі країн (розвинені країни) - відбуваються глобальні зрушення системного характеру: вони переходять від індустрі

Зміст

Вступ

Розділ 1. Суть і структурні елементи економічної системи. Типи економічних систем

Розділ 2. Ринкова економічна система та її моделі

Розділ 3. Особливості планової економічної системи та її історичний шлях

Розділ 4. Трансформаційні економічні системи, їх види та шляхи переходу до ринку

Висновки

Література