Економічна регіоналізація в контексті глобалізації світогосподарських зв’язків - Автореферат

Підґрунтям для цих процесів стали глибинні перетворення, які відбувалися під впливом розвитку економічних та політичних взаємовідносин між країнами. Економічна регіоналізація, як одна з тенденцій утворення глобального економічного простору, сприяє формуванню економічних звязків із превалюванням наднаціональних інтересів, вирівнюванню основних характеристик міжнародних ринків, створенню умов для проведення реформ у рамках самого угруповання, взаємовідкритості економік країн-членів обєднання. Незважаючи на інтерес вчених-економістів до вивчення проблем глобалізації та повязаних з нею процесів, поза увагою дослідників залишалося питання регіоналізації та її ролі у формуванні глобального економічного простору. В економічній та науковій літературі не було проведене цілісне дослідження процесу регіоналізації, як і зрештою, залишилося поза увагою коло питань про його значення у формуванні глобального економічного простору. Отже, актуальність теми дисертації зумовлюється необхідністю дослідження процесів регіоналізації та глобалізації у розрізі розвитку світового господарства та визначення місця України у процесі посилення взаємозалежності економік на шляху до глобалізації.Еволюційний розвиток світового господарства і формування глобального економічного просторуОбєктивна природа та субєктивна зумовленість процесів регіоналізаціїКонкурентні переваги України та механізм їх використання як передумова регіонального економічного розвиткуСпираючись на особливості розвитку світового господарства, автор дає своє визначення поняття “глобальний економічний простір”, розкриває його сутність, визначає особливості зародження тенденції до глобалізації, що ґрунтуються на формах розвитку світового господарства (див. табл. На думку автора, глобалізація є таким якісним станом світової економіки, який виявляє себе через ступінь лібералізації національних товарних та фінансових ринків, проявляється у взаємозалежності національних економік, звуженні автономності та прийняття національними урядами макроекономічних рішень (рис. Це стає підґрунтям для посилення міжнародних позицій країн, що обєдналися, а в межах угрупувань - до перерозподілу ринків, підпорядкування менш розвинених національних економічних структур більш розвиненим, проведення єдиної протекціоністської політики щодо третіх країн, збільшення обсягів виробництва, швидкого розвитку спеціалізації, посилення економічної взаємозалежності країн, взаємопроникнення їх господарських структур. Політика, спрямована на лібералізацію внутрірегіональних економічних звязків, є спільною для всіх країн угрупування стосовно третіх країн, та характеризує сучасний стан розвитку регіональної інтеграції і називається “відкритий регіоналізм”. Дослідження дисертанткою подальшого розвитку інтеграційних обєднань (зокрема створення Континентального спільного ринку 35 європейських країн, поява інтеграційної моделі “концентричних кіл”, регіональної політики на основі поступового розширення складу ЄС; обєднання західної півкулі між Північною, Центральною та Латинською Америкою; принцип “відкритого регіоналізму” у країнах Азіатсько-Тихоокеанського регіону) стало логічним продовженням аналізу моделей розвитку міжнародної економічної інтеграції.Посилення тенденції до формування глобального економічного простору характеризує сучасний стан розвитку світового господарства, де взаємовідносини між країнами відбуваються у формі експорту/імпорту товарів, капіталу та руху робочої сили. На другому етапі свого розвитку воно набуває форм інтернаціоналізації і виявляється у двох формах - інтернаціоналізації виробництва та інтернаціоналізації капіталу, які реалізуються через дію тенденції транснаціоналізації та регіоналізації. Особливість транснаціоналізації полягає в тому, що на певному етапі розвитку ТНК стираються межі національних кордонів, країни перетворюються в єдиний глобальний ринок, що є цілком логічним продовженням розвитку світового господарства і формування глобального економічного простору. На основі аналізу статистичних даних ЮНКТАД доведено, що ТНК спрямовують свої капіталопотоки у визначених напрямках і збільшують обсяги потоків ПІІ та товарів, що в свою чергу веде до лібералізації ринків капіталів та товарів, зокрема, аналіз даних притоку ПІІ у країни тріади показав скорочення частки надходжень ПІІ у тріаду з боку третіх країн та збільшення частки ПІІ у країни тріади стосовно один одного; на ринку товарів має місце спрямування експортно-імпортної діяльності країн тріади на внутрірегіональну торгівлю та зменшення частки експорту до третіх країн, збільшення обсягів як внутрішнього, так і зовнішнього експорту/імпорту; збільшення показників ВВП та обсягів виробництва в усіх країнах тріади; на ринку робочої сили головною проблемою є лібералізація ринку робочої сили, оскільки міграційні потоки залишається під контролем держав. Належність зовнішньої економіки країни до того чи іншого структурного рівня міжнародного поділу факторів виробництва, визначення її якісного стану залежать від чинників внутрішньо-еко

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ