Економічна політика українських урядів доби національно визвольної революції - Реферат

Розглядаючи період діяльності українських національних урядів з точки зору економічної історії необхідно зясувати саме економічні причини їх приходу до влади. Більш, ніж два з половиною століття українські землі знаходилися під владою Російської імперії. Через, певною мірою, колоніальну політику її правителів, в Україні розвинулися галузі добувної промисловості: вугле-, ртутно-, соледобувна. Не дивлячись на те, що напередодні Першої світової війни Росія входила в пятірку найбагатших країн світу, більшість її населення жила у злиднях.Українці згуртувалися у єдиний представницький орган - Центральну раду. За своїм соціальним походженням більшість прибічників Центральної ради були інтелігентами та напівінтелігентами (сільські учителі, нижче духовенство, дрібне чиновництво, земські урядники, молодші офіцери та заможні селяни). У Першому Універсалі, від 24 червня 1917 року, Центральна рада проголосила: “Ніхто крім наших селян не може знати, як по всій Росії поміщицькі, казенні, царські, порядкувати своєю землею. І через те ми хочемо, щоб після того, як буде одібрано манастирські та інші землі у власність народів, як буде видано про це закон на Всеросійськім Учредительнім Зібранні, право порядкування нашими українськими землями, право користуватися ними належало тільки нам самим, нашим Українським Зборам (Сеймові)”. Секретар земельних справ звернувся до народу із закликом, пояснюючи, що власників землі, які мають менше 40 десятин, не слід націоналізувати, а справа усіх інших земель буде вирішена на Українських Установчих Зборах.Потрібно зауважити, що під час правління Центральної ради найрозвинутіші промислові регіони України (Харківська, Катеринославська, Херсонська, Таврійська губернії) знаходилися під владою Росії. Перед урядом Української Народної Республіки було поставлене завдання - піднести народний добробут, відбудувати зруйновані війною підприємства.Ще у першому універсалі Центральна рада встановлювала податки на потреби відокремленої території та її влади: “...Щоб певна частина грошей, які збираються в Центральну казну (мається на увазі російську - прим. автора) з нашого народу була віддана нам, представникам сього народу, на національно-культурні потреби його”. “І через те ми, Українська Центральна Рада, приписуємо всім організованим громадянам сіл і городів, усім українським громадським управам і установам 31-го числа місяця липня (іюля) накласти на людність особливий податок на рідну справу й точно, негайно і регулярно пересилати його в скарбницю Української Центральної Ради”. 29 липня 1917 року Генеральний Секретаріат підготував “Статут Вищого управління України”, який мав стати основою адміністрації краю.Німеччина й Австро-Угорщина, ставши союзниками УНР, зобовязалися допомогти їй відновити контроль над усією територією держави. Зі свого боку, уряд УНР узяв зобовязання поставити до Німеччини й Австро-Угорщини 60 млн. пудів хліба, 2 млн. 750 тис. пудів худоби у живій вазі, також картоплю, цукор, сало та іншу сільськогосподарську продукцію. Поміщицьке добро спустошене, продукти в руках селян, але вони міняють їх на необхідні речі; тут усе дороге, наприклад, фунт сала - 140 рублів (замість урядової ціни 3 рублі); звіт з 24 березня подає значно нижчі ціни, наприклад, фунт борошна - 1,50 рублів, і стільки ж за фунт воловини, і 2,50 рублів за фунт сала.” Господарські експерти союзників нарікали на український уряд, що він завів монополію на цукор, запас якого налічували у 30 тисяч вагонів (300 тисяч тонн), але уряд купує його по 30 рублів за пуд, а продає союзникам по 62 рублів за пуд.Закономірно, що ці настрої переважали серед маєтних класів, заможних селян, дрібних підприємців та бізнесменів, фабрикантів, великих землевласників, вищих прошарків чиновництва, що складали 20% населення України.Домінантою реформацій стало відновлення приватної власності на землю, повернення її в товарний обіг. Маєтності господарів, які були відсутніми, за розпорядженням губернської комісії передавалися повітовій комісії для управління без заяви власника або його повіреного. Чистий прибуток передавався власникові, який міг у будь-який час вимагати повернення своєї ділянки. Поряд із земельними комісіями Рада Міністрів утворила тимчасові повітові та губернські земельно-ліквідаційні комісії, до компетенції яких входив розгляд справ про відновлення порушеного володіння й користування землею, про повернення відібраних після 1 березня 1917 р. підприємств, рибних ловів, знаряддя та всякого рухомого майна, про відшкодування збитків і винагороду за користування майном, про розрахунки за посіви на чужих землях без дозволу власників, володарів чи орендарів. 8 червня 1918 р. було схвалено закон, згідно з яким Державний земельний банк дістав необмежене право придбання земель для їх продажу селянам.Причин для цього було багато: на тривалий час територія держави стала ареною воєнних дій, невпевненість у завтрашньому дні змушувала власників відмовлятися від капіталовкладень у розвиток виробництва, закриття кордону з радянською Росією парал

План

Вступ

I. Економіка України під час правління Центральної ради

1. Стан сільського господарства

2. Стан промисловості

3. Фінансова сфера

4. Зовнішні економічні відносини

II. Економіка України під час правління Павла Скоропадського

1. Аграрна політика

2. Промисловість

3. Фінансова система

III. Економіка України під час правління Директорії

1. Аграрна реформа

2. Промисловість

3. Фінансова сфера

Висновок аграрна реформа українська економіка директорія