Економічна оцінка інноваційного потенціалу - Автореферат

Ці обставини вимагають створення науково обґрунтованих методик оцінки, формування, розвитку та ефективності використання інноваційного потенціалу (ІП). Перспектива інтеграції України до Європейського Союзу обумовлює необхідність впровадження в практику вітчизняних підприємств як досвіду розвинених країн з більш ефективного використання в процесах виробництва інноваційних ресурсів, так і розробки власного методологічного та методико-практичного інструментарію з метою формування та використання ІП. Питання аналізу, формування та використання ІП підприємств та організацій досліджувалися у роботах вітчизняних та зарубіжних науковців, зокрема: І. Разом з тим слід відзначити недостатнє розроблення комплексу задач, повязаних з питаннями оцінки рівня ІП та ефективності його використання, зокрема, тих, що стосуються комплексного аналізу організаційно-управлінської, виробничо-технологічної, науково-технічної та ринкової складових ІП, забезпечення умов їх узгодженої взаємодії, оптимізації вибору й управління стратегіями реалізації та розвитку. У процесі розвязання завдань дослідження були використані методи: системного підходу - для обґрунтування теоретико-методологічних положень формування та розвитку ІП підприємства; порівняльного та статистичного аналізу (у тому числі кореляційно-регресійний), логічного узагальнення - для дослідження організаційно-економічних передумов удосконалення економічної оцінки ІП підприємства; експертних оцінок, економіко-математичного аналізу, структурно-логічного моделювання - для удосконалення системи оцінки рівня та ефективності використання ІП підприємства; графоаналітичний - для ілюстрації висновків дослідження.Проведене дослідження сучасного стану теорії та методів визначення рівня ІП та ефективності його використання показало, що можна виділити декілька підходів до розуміння сутності ІП: ІП як сукупна спроможності підприємства, галузі або країни в цілому; ІП як сукупність наявних ресурсів, які використовуються в інноваційній діяльності; ІП як результат економічних та виробничих відносин між господарюючими субєктами; ІП як тотожне трактування інших близьких по значенню термінів: науковий потенціал, науково-технічний потенціал, економічний потенціал та ін. На основі системного аналізу і узагальнення методологічних підходів вітчизняних і зарубіжних учених до визначення сутності і змісту категорії „ІП”, його структури і складових здобувачем запропоновано визначення ІП як комплексу економічних, організаційних і соціальних чинників, що визначають граничну (максимальну) здатність обєкту (країни, галузі, регіону або організації) самостійно створювати, тиражувати і використовувати свої новації, сприймати створені за межами обєкту інші новації, входити у взаємодію з іншими обєктами для спільного створення і (або) використання новацій, а також своєчасно позбавлятися від застарілого в існуючих соціально-економічних і організаційних умовах. В роботі обґрунтовано, що при практичній оцінці ІП слід враховувати наступні, , важливі теоретико-методологічні положення: ІП - це не всі ресурси, що опосередковують будь-яку інноваційну діяльність в кожному календарному періоді, а ресурсне забезпечення, яке може бути використане для конкретних стратегічних задач, повязаних із створенням новацій, необхідних для практичної сфери і їх належним використанням; ІП слід розглядати не як результат інноваційної діяльності взагалі, а як діяльність, що направлена на вирішення певної задачі по введенню новації в сферу практичного використання; новації, самі по собі, є певний ресурс, який господарюючими субєктами використовується для вирішення деяких стратегічних або тактичних задач по задоволенню кінцевого споживання; звуження ІП до завдань НДДКР, ресурсного забезпечення, підміни його суті науково-технічним, виробничим чи інтелектуальним потенціалом, несе в собі небезпеку невдачі на ринку; недостатній рівень комунікацій і недостатній обмін інформацією, як важливим ресурсом, між підрозділами НДДКР і іншими підрозділами та службами підприємства, наприклад, маркетингу, збуту, виробництва або фінансів, є однією з головних причин невдач при розробці нових товарів або технологічних процесів. Показник рівня потреби (попиту) виготовлених нововведень (нової продукції, робіт, послуг) визначається за допомогою відношення їхньої кількості (вартості) проданих (реалізованих) нововведень Nip до загальної кількості нововведень в країні (Ni): Jв = Nip /Ni Ступінь відповідності вироблених нововведень сучасному світовому рівню пропонується визначати як величину їхньої потреби (попиту), тобто як показник, що характеризує рівень експорту своїх нововведень (Nie), відносно загального обсягу їхньої реалізації: Апор = Nie /Nip.У дисертаційній роботі вирішено важливу науково-прикладну задачу: розробка і наукове обґрунтування теоретико-методичних основ оцінки рівня і ефективності використання ІП на основі приведення у відповідність ресурсного забезпечення окремих складових ІП. Визначення сутності і змісту економічної категорії „інноваційний потен

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ