Фактори і динаміка економічного росту. Сільськогосподарське виробництво, промисловість, будівництво та сфера послуг. Особливість розвитку зовнішньої торгівлі. Іноземні інвестиції та державний борг Індонезії. Конкурентоспроможність і міжнародна співпраця.
Хоч Індонезії має великі запаси ресурсів та вигідне географічне положення, вона грала скромну роль у світовій економіці після здобуття незалежності. Хоча Індонезія має репутацію постачальника сировини на світові ринки, це також важливий виробник промислових товарів для внутрішнього споживання та експорту. Актуальність обраної теми, пояснюється тим, що останнім часом Індонезія добула велику популярність як туристична Мекка. Сфера послуг цієї країни почала досить швидко розвиватися із залученням інвестицій, що позначилося на загальному розвитку всієї економіки країни. Ступінь вивчення проблеми економічного розвитку Індонезії, показує, зацікавленість швидким її розвитком вітчизняних та закордонних вчених.Після 1969 індонезійський уряд приступив до планового розвитку економіки на основі 25-літньої програми, яка включала пять пятирічних планів. Після 30 років стійкого економічного зростання індонезійська економіка у 1998 мала сильний спад. За останні 30 років отримали розвиток підприємства оптової і роздрібної торгівлі, транспорт, звязок, фінансові служби, різні професійні послуги, розширилася мережа готелів і ресторанів. Для населення характерним є соціально-економічне розшарування, доходи найбільш імущих 10 % майже в 11 разів перевищують доходи бідних 10 % індонезійців. Серйозною проблемою економіки є корупція - в рейтингах, що складаються організацією «Транперенси інтернешнл», Індонезія тривалий час займає місця на початку другої сотні.Оброблювані землі складають приблизно 13 % території країни - таким чином, за їх площею Індонезія займає 7-е місце в світі. Основні харчові культури: рис (збір в 2013 році - 64,4 млн т, 3-е місце в світі, в кінці 1980-х років досягнуте стабільне самозабезпечення цим ключовим продуктом спживання), касава (22 млн т, 1-е місце в світі), кокоси (21,5 млн т, 1-е місце в світі), кукурудза (16,9 млн т, 4-е місце в світі), банани (6,3 млн т, 6-е місце в світі), батат (2 млн т, 4-е місце в світі). У великих обємах вирощуються масляниста пальма (22,5 млн т пальмового масла, 1-е місце в світі), сагова пальма - (5,2 млн т саго, 1-е місце в світі), цукровий очерет (26,5 млн т, 10-е місце в світі), какао-боби (800 тис. т, 2-е місце в світі), кава (700 тис. т бобів, 4-е місце в світі), тютюн (181 тис. т, 6-е місце в світі), чай (160 тис. т, 7-е місце в світі), гвоздика (81 тис. т, 1-е місце в світі), перець (80 тис. т, 2-е місце в світі). Величезне значення історично має рибальство: за обємом вилову риби і морепродуктів за 2014 рік - більше 5,1 млн т - Індонезія займає третє місце в світі, основні промислові види: тунець, макрель, сардина, морський окунь, групер, креветки. Найважливішою галуззю є лісове господарство: у 2013 році в Індонезії було заготовлено 98,7 млн м3 деревини (8-е місце в світі), з яких 36,4 млн м3 промислового призначення.Обсяг зовнішньої торгівлі Індонезії в 2014 році склав 285,3 млрд дол. Хоч економіка Індонезії залежить від видобутку та переробки нафти - Індонезія найбільший постачальник нафти в Азії - це сільськогосподарська країна, яка експортує рис, чай, каучук та кокоси. При цьому обєм нафті, що імпортується, з середини 2000-х років у все більшій мірі перевершує обєм нафти такою, що експортується - це стало причиною виходу Індонезії в 2012 році з ОПЕК. У ряді секторів економіки з 2000 року була розширена практика, що допускала створення фірм з 100% участю іноземного капіталу, особливо за умови, що основна частина вироблюваної продукції йде на експорт. У числі таких сфер в документі були названі суспільний транспорт, міжострівне морське сполучення, торгівля і супутні галузі, кіно (зйомка, імпорт, експорт, прокат), радіо-і телемовлення, електронні і друкарські ЗМІ.Основна роль в І. з урахуванням її острівного положення відіграє морський транспорт. Стійкий мусонний клімат і рівний розподіл кількості опадів зробили можливим вирощування сільськогосподарських культур майже по всій території Індонезії. В сухішій східній частині Яви вирощують кукурудзу, маніоку, солодку картоплю, земляний горіх (арахіс), сою, тютюн та каву. Прядильні фабрики в більшості належать державі чи знаходяться в руках іноземних фірм, тоді як ткацькі та апретурні підприємства, які сконцентровані в Бандунзі, переважно невеликі та належать місцевим підприємцям. Індонезія - острівна країна, тому морський транспорт відіграє тут важливу роль в доставці сировинних матеріалів та сільськогосподарських продуктів з місця їх видобутку на ринок.
Вывод
За результатами дослідження було встановлено що: 1. Індонезія - аграрно-індустріальна країна. Основні галузі промисловості: нафто- і газодобувна, текстильна, гірнича, цементна, хімічна, деревообробна, харчова та туризм. Основна роль в І. з урахуванням її острівного положення відіграє морський транспорт. Найбільші порти: Танджунгпріок (аванпорт Джакарти), Сурабая, Палембанг, Балікпапан.
2. Стійкий мусонний клімат і рівний розподіл кількості опадів зробили можливим вирощування сільськогосподарських культур майже по всій території Індонезії. Однак, землі для посівів займають тільки одну десяту частину суші. На Яві більшість обробленої землі займають тераси для вирощування рису, здебільшого вздовж північних береговий та центральних рівнин. В сухішій східній частині Яви вирощують кукурудзу, маніоку, солодку картоплю, земляний горіх (арахіс), сою, тютюн та каву.
3. Найбільшою галуззю промисловості, що переробляє імпортовані сировинні матеріали, є текстильна промисловість. Прядильні фабрики в більшості належать державі чи знаходяться в руках іноземних фірм, тоді як ткацькі та апретурні підприємства, які сконцентровані в Бандунзі, переважно невеликі та належать місцевим підприємцям.
4. У країні сформувався складний та досить розвинений комерційний сектор, який спирається на маркетинг та експорт сільськогосподарської продукції, постачання споживчих товарів та надання послуг для внутрішнього ринку. Тут панує китайська громада, хоча на нижчих рівнях зросла й участь корінного населення та неофіційна діяльність армії.
5. Індонезія - острівна країна, тому морський транспорт відіграє тут важливу роль в доставці сировинних матеріалів та сільськогосподарських продуктів з місця їх видобутку на ринок. Фізична природа країни сприяє розвитку морських зєднань для перевозки вантажів і повітряних для пасажирів. На багатьох диких районах Індонезії прокладання транспортних шляхів спричинює великі труднощі, що дуже перешкоджає розвитку економіки.
6. Обсяг зовнішньої торгівлі Індонезії в 2014 році склав 285,3 млрд дол. США при позитивному сальдо у розмірі 31,1 млрд дол. Обєм експорту - 158,2 млрд дол., імпорту - 127,1 млрд дол. (за обома показниками - 30-е місце в світі).
7. Основними споживачами індонезійського експорту станом на 2014 рік є Японія (15,9 % від загального обєму), Китай (9,9 %), США (9,3 %), Сінгапур (8,8 %), Республіка Корея (7 %), Індія (6,4 %), Малайзія (5,8 %). Більша частина імпорту поступає з Сінгапуру (16,1 %), Китаю (14,5 %), Японії (10,2 %), США (7,3 %) Малайзії (5,8 %), Республіки Кореї (4,9 %), Таїланду (4,8 %).
Отже, Індонезія є однією з провідних економік Східно-Азійського регіону та лідером АСЕАН, при цьому перспективи розвитку країни дозволяє говорити про вихід її на міжнародну арену та вже в близькому майбутньому може посісти належне місце в міжнародних організаціях.
Список литературы
1. Амиров В. Страны АСЕАН: разные пути выхода и кризиса// Мировая экономика и международные отношения. - 2013. - № 5.
2. Вольский В.В. Социально-экономическая география зарубежного мира. М.: Дрофа, 2015. - 558 с.
3. Гладкий Ю.Н., Сухоруков В.Д. Экономическая и социальная география зарубежных стран. - М.; НОРМА. - 2012. - 464 с.
4. Другов А.Ю. Доктрина национальной целостности Индонезии - испытание прогрессом// Восток: Афро-азиатские острова. - 2009. - № 1.
5. Йечке А. Начало конца. Индонезия после Восточного Тимора//Internationale Politik. - 2011. - № 1.
6. Кузнецова Н.П. Экономический рост в Индонезии: исторический контекст//Вестник Санкт-Петербуржского университета. Серия 5 - Экономика. - 2012. - № 13.
7. Международная экономика: под ред. Киреева А.П М. - 2015. - 488с с.
8. Международная экономика: под ред. Колесова В.П., Кулакова М.В. - М.:Норма. - 2015. - 474 с.
9. Международные экономические отношения: под ред. Жукова Е.Ф. - М.: ЭКСМО. - 2014. - 485 с.
10. Михайлушкин А.И., Шимко П.Д. Международная экономика. - М.: Феникс. - 2015. - 336 с.
11. Носова Н.С., Роньшина Н.И. Международные экономические отношения. - М.: Инфра. - 2015. - 160 с.
12. Нуген Зуи Куй. Региональное сотрудничество стран АСЕАН//Азия и Африка сегодня. - 2013. - № 3-4.
13. Современное состояние экономики стран АСЕАН//Экономика и управление в зарубежных странах. - 2014. - № 10.
14. Экономическая и социальная география мира: под ред. Максаковский В.П. - М. - 2013. - 397 с.
15. Gloom over Indonesia. - The Economist. - 2000.
16. Indonesia awakes, South - East Asia starts to wonder // The Economist. - № 7. - 2015.
17. Indonesia trades promises for money // The Economist. - № 5. - 2014.
18. Indonesias second chance // The Economist. - № 8. - 2014.
19. Liddle, William. Political Participation in Modern Indonesia - New Haven, 2003. - 206 p.
20. USGS: Mineral Yearbook 2013-2014. - 675 р.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
