Економічні важелі регулювання структури промислового виробництва - Автореферат

Структурні зрушення в промисловості, соціальна та технологічна переорієнтація виробництва стають в сучасних умовах найважливішим фактором пожвавлення і підйому національної економіки. Недостатня розробленість, а подекуди відсутність механізмів структурної адаптації промисловості до ринкових умов стримує процес виходу економіки з кризового стану. Проте недостатньо розробленим лишається комплекс теоретичних і прикладних питань стосовно механізмів реалізації структурної політики в умовах перехідної економіки, що робить актуальними як обрану тему дисертаційної роботи, так і її логіко-структурну побудову. В процесі роботи застосовувались такі спеціальні методи дослідження, як: аналітичний та логічний (обгрунтування економіко-математичної моделі формування потенціалу розвитку галузей промисловості як економічних систем); економіко-статистичний (визначення впливу амортизаційних та податкових нормативів та пільг на галузеві співвідношення в промисловості); системний, техніко-економічного аналізу (визначення етапів та процедур формування прогресивної структури промисловості). Отримано вперше: метод оцінки потенціалу розвитку та його впливу на формування структури промисловості, що базується на динамічному аналізі формування потоків коштів в процесі господарської діяльності в залежності від індексів виробництва, структури витрат, нормативних агрегатів податкової та амортизаційної політики, який вдосконалює існуючі методичні підходи щодо оцінки інвестиційних можливостей галузі;Автор виходить з тих положень, що формування прогресивної структури промисловості можливе лише за умов посилення ролі державного регулювання через розробку структурної політики, визначення пріоритетних галузей (видів економічної діяльності) та створення механізму структурного регулювання, що відповідає умовам ринку. Оцінка потенційних можливостей окремих галузей (видів економічної діяльності) щодо їх розвитку дозволяє виділити опорні галузі і виробництва, які мають узяти на себе провідну роль у розвитку промисловості, а згодом зайняти ключові місця в її структурі. Для оцінки потенційних можливостей розвитку галузей автор пропонує використовувати категорію “потенціал розвитку” (S), який визначає сукупність інвестиційних ресурсів, що іде на виробниче споживання, і може бути розрахований за формулою: , (1) де Пч, А, Д, DH - галузеві показники відповідно чистого прибутку, амортизаційних відрахувань, дотацій та податкових пільг; k - коефіцієнт, що визначає частку чистого прибутку, яка спрямовується на розвиток виробництва. В процесі дослідження було визначено фактори, які впливають на потенціал розвитку галузей промисловості, та розроблено динамічну економіко-математичну модель щодо його оцінки, яка має такий вигляд: де Р - обсяг реалізації продукції; Нпр - ставка податку на прибуток; R - рентабельність; Ум, Уз та Уа - відповідно частки матеріальних затрат, витрат на оплату праці та амортизаційних відрахувань в собівартості; Кс - коефіцієнт нарахувань на заробітну плату; Кп?1 - понижуючий коефіцієнт до норм амортизації; l - розмір податкових пільг на поліпшення основних виробничих фондів (ОВФ) в частках одиниці; Ка - частка ОВФ, що поліпшуються. Запропонована модель дозволяє дослідити вплив на потенціал розвитку галузей таких основних чинників, як структура витрат, рентабельність виробництва, податок на прибуток, коефіцієнт нарахувань на заробітну плату, що йдуть на соціальні заходи, понижуючий коефіцієнт до норм амортизації тощо.Дисертаційна робота спрямована на розвязання важливої економічної проблеми - формування прогресивної структури промисловості, яка відповідала б умовам ринкової економіки та сучасним тенденціям економічного розвитку провідних країн світу. Вона розвиває теорію структуроутворення, методологічну і методичну базу структурного регулювання, пропонує практичні заходи щодо визначення пріоритетних видів промислової діяльності та активізації структурних процесів заходами податкової і амортизаційної політики. Економічне значення проблем регулювання структури промисловості визначається характером трансформаційних процесів, повязаних з адаптацією субєктів господарювання до ринкових умов і формуванням в Україні ефективної конкурентоспроможної економіки. Зважена оцінка потенційних можливостей окремих галузей (видів діяльності) щодо їх розвитку дозволяє виділити пріоритетні галузі і виробництва, які мають взяти на себе провідну роль у розвитку промисловості. Динамічна економіко-математична модель оцінки потенціалу розвитку, що розроблена автором, дозволяє через систему економічних показників враховувати зміни економічної, соціальної і політичної конюнктури і визначати оптимальні значення окремих коефіцієнтів для забезпечення необхідних змін в промисловій структурі та робити багатоваріантні прогнози розвитку промисловості, забезпечуючи в ній прогресивні структурні зрушення.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Дисертаційна робота спрямована на розвязання важливої економічної проблеми - формування прогресивної структури промисловості, яка відповідала б умовам ринкової економіки та сучасним тенденціям економічного розвитку провідних країн світу. Вона розвиває теорію структуроутворення, методологічну і методичну базу структурного регулювання, пропонує практичні заходи щодо визначення пріоритетних видів промислової діяльності та активізації структурних процесів заходами податкової і амортизаційної політики.

Виконане дослідження дозволяє зробити наступні висновки.

Економічне значення проблем регулювання структури промисловості визначається характером трансформаційних процесів, повязаних з адаптацією субєктів господарювання до ринкових умов і формуванням в Україні ефективної конкурентоспроможної економіки. Це потребує посилення державного впливу на процеси структуроутворення, зокрема підвищення наукової обгрунтованості структурних пріоритетів та розробки методології щодо практичних заходів регулювання промислової структури за допомогою економічних важелів.

Сутність економічних відносин, які зумовлюють можливості структурного регулювання найбільш повно відбиває категорія “потенціал розвитку”, яку автор визначає як сукупність власних інвестиційних ресурсів субєктів господарювання. Зважена оцінка потенційних можливостей окремих галузей (видів діяльності) щодо їх розвитку дозволяє виділити пріоритетні галузі і виробництва, які мають взяти на себе провідну роль у розвитку промисловості.

Динамічна економіко-математична модель оцінки потенціалу розвитку, що розроблена автором, дозволяє через систему економічних показників враховувати зміни економічної, соціальної і політичної конюнктури і визначати оптимальні значення окремих коефіцієнтів для забезпечення необхідних змін в промисловій структурі та робити багатоваріантні прогнози розвитку промисловості, забезпечуючи в ній прогресивні структурні зрушення.

Потенціал розвитку субєктів господарювання суттєвою мірою залежить від нормативно-правових засад податкової та амортизаційної політики. Державне регулювання нормативів оподаткування, зокрема фонду заробітної плати, і амортизаційних відрахувань створює дієві економічні важелі впливу на потенціал розвитку окремих галузей і, відповідно, на процеси структурної перебудови промисловості в цілому. Дієвість такого методологічного підходу в роботі підтверджено узагальненням світового досвіду структурного регулювання за допомогою інструментів податкової, амортизаційної та кредитної політики, що дає змогу рекомендувати такий механізм для регулювання структурних змін в умовах трансформаційних процесів сучасної української економіки.

Використання єдиних ставок податків для всіх підприємств не ставило їх в рівні умови, оскільки дуже динамічною була рентабельність та структура витрат на виробництво продукції по галузях промисловості, що в значній мірі залежало від державної політики, а саме відставання індексації основних засобів та заробітної плати після стрибка інфляції, стримування амортизаційних відрахувань за допомогою понижуючих коефіцієнтів, встановлення пільг на поліпшення основних фондів, диференційованих по галузях.

Через коливання структури витрат, непослідовність амортизаційної та податкової політики загострилися протиріччя між інтересами структурних змін і формуванням притоків коштів, необхідних для їх здійснення. В результаті використання існуючих механізмів сприятливий потенціал розвитку формувався в основному в сировинних галузях і значно слабший - в галузях, які забезпечують виробництво кінцевої продукції, передбаченої для задоволення виробничого та споживчого попиту. При цьому відбувався перерозподіл впливу різних галузей, їх частки в загальних обсягах промислового виробництва.

Необхідність прискореного розвитку таких видів промислової діяльності, як машинобудування, легка і харчова промисловість підтверджує запропонований автором метод визначення пріоритетних напрямків інвестування через розрахунок інтегрованого коефіцієнта пріоритетності галузі (виду діяльності) за критеріями ефективності виробництва, енергоємності та частки товарів народного споживання. Застосування внесених автором пропозицій щодо податкового та амортизаційного регулювання потенціалу розвитку дозволить в перспективі змінити структуру промислового виробництва в прогресивному напрямку.

Основні положення дисертаційної роботи можуть бути використані в практичній роботі органів державного управління економікою при оцінці інвестиційних можливостей (потенціалу розвитку) субєктів господарювання за видами економічної діяльності, визначенні пріоритетів інвестування, утворенні нормативної бази податкової та амортизаційної політики, спрямованої на забезпечення позитивних змін в структурі промисловості.

Бєлінська В.М. Вдосконалення економічного механізму господарювання в промисловості // Збірник наукових праць, Черкаси: ЧІТІ, 2001. - с.51-56.

Хомяков В.І., Бєлінська В.М. Чинники, які формують структуру промисловості // Збірник наукових праць, Черкаси: ЧІТІ, 2000. - с.3-8. Особисто автором проаналізовано вплив амортизаційної політики на структурні зміни в промисловості України в 1990-1999 роках.

Бєлінська В.М. Динамічний аналіз потенціалу розвитку економічної системи // Теорія і практика перебудови економіки. Збірник наукових праць. Черкаси: ЧІТІ, 1999. - с.15-20.

Хомяков В.І., Бєлінська В.М. Методика оцінки впливу амортизаційної політики на окупність інвестицій в основні фонди // Економіка України. - 1999. - №2. - с.28-36. Особистим внеском здобувача є розробка методів оцінки варіантів нарахування амортизації та їх впливу на ефективність інвестиційних проектів.

Хомяков В.І., Бєлінська В.М. Аналіз варіантів оподаткування прибутку (доходу) підприємств // Економіка промисловості. Збірник наукових праць. - Черкаси: ЧІТІ, 1998. - с.80-88. Особистим внеском здобувача є аналіз впливу міжгалузевих особливостей формування витрат та податкових пільг на результати діяльності галузей промисловості.

Размещено на .ru