Економічні важелі державного регулювання та підтримки цукробурякового підкомплексу - Автореферат

Оскільки держава системно не використовувала економічні важелі регулювання цукробурякового підкомплексу, який має стратегічне значення для України, знизився рівень забезпеченості населення цукром власного виробництва та обсяги експорту. Високий рівень зношеності обладнання цукрових заводів, ціновий диспаритет між підкомплексом та промисловими галузями, розвиток інфляційних процесів, руйнування економічних взаємовідносин між виробниками та переробниками, бартеризація призвели до вимивання обігових коштів. Є підстави вважати, що посилення ролі держави в регулюванні ринку цукру та підтримці виробників, використання світового досвіду формування регульованого національного ринку сприятиме підвищенню продуктивності цукробурякового виробництва на сучасному етапі. У розробці зазначеної проблеми залишається ряд невирішених теоретичних та практичних питань, які стосуються механізму застосування економічних важелів державного регулювання та підтримки цукробурякового підкомплексу, що насамперед й обумовило актуальність теми дисертаційного дослідження. Відповідно до визначеної мети в дисертаційній роботі були поставлені такі завдання: розкрити соціально-економічну сутність основних теоретико-методичних положень процесу формування економічних важелів державного регулювання та підтримки цукробурякового підкомплексу в умовах ринкової економіки;У першому розділі - „Теоретичні засади формування економічних важелів державного регулювання і підтримки цукробурякового підкомплексу“ - узагальнено теоретичні підходи до державного регулювання економічних процесів, визначено основні тенденції розвитку та особливості регулювання цукробурякового підкомплексу, проаналізовано систему методів державного впливу на виробництво та реалізацію цукру й цукрових буряків. Створення регульованого ринку цукру та цукрових буряків в Україні дозволить вирішити ряд соціально-економічних проблем, зокрема забезпечення внутрішнього попиту на цукор та надходження валютних ресурсів від експорту за рахунок нарощування обсягів та зниження собівартості виробництва цукрових буряків і цукру; ліквідація бартерних стосунків, підвищення рівня життя працівників підкомплексу та покращення соціальної інфраструктури села. Для регулювання внутрішнього ринку цукру держава використовує такі цінові інструменти, як встановлення мінімальних цін на цукор та цукрові буряки, які б забезпечили отримання прибутку виробником, в обсягах достатніх для здійснення простого відтворення, встановлення інтервенційних цін на цукор, за якими цукор, призначений для реалізації на внутрішньому ринку, може скуповуватися Інтервенційним фондом або Державним резервним фондом. У другому розділі - „Сучасний стан державного регулювання та підтримки цукробурякового підкомплексу“ - проаналізовано ефективність функціонування цукробурякового підкомплексу України в умовах ринкових перетворень, досліджено динаміку і тенденції розвитку та результативність державного регулювання виробництва та реалізації цукрових буряків та цукру, оцінено світовий ринок цукру та досвід економічно розвинутих країн щодо державного регулювання та підтримки сільськогосподарських товаровиробників. Визначені обсяги квот „А“ та „В“ на виробництво та реалізацію цукру і цукрових буряків з урахуванням внутрішніх потреб, розроблені рекомендації щодо розподілу цих квот між підприємствами на конкурсній основі; здійснена спроба удосконалити систему оптової торгівлі через впровадження її ліцензування, передбачене пільгове державне кредитування виробників, встановлені мінімальні ціни на цукрові буряки та цукор, передбачені закупки продукції в Держрезерв.Проведене дослідження сучасного стану цукробурякового підкомплексу, взаємовідносин між виробниками сировини та переробниками, оцінка результативності економічного механізму, а також застосування економічних важелів державного регулювання ринку цукру дозволяє сформулювати окремі теоретичні та практичні висновки, щодо ефективного формування та здійснення державного регулювання цукробурякового підкомплексу. За роки економічних ринкових реформ у виробництві цукру склалися негативні тенденції: недобросовісна конкуренція, диспаритет цін на сільськогосподарську і промислову продукцію призвели до руйнування механізму економічних відносин між сільськогосподарськими підприємствами та цукровими заводами, скорочення розмірів посівних площ, зниження урожайності та валових зборів цукрових буряків, зменшення обсягів виробництва цукру з цукрових буряків та збільшення обсягів переробки тростинного цукру-сирцю з 12,8% у 2000 р. до 41,4% у 2003 р. Виявлено, що реалізація Закону України “Про державне регулювання виробництва та реалізації цукру”, який передбачав запровадження механізму квотування та системи мінімальних цін на цукор та цукрові буряки, відбулася не у всіх напрямках і не сприяла формуванню ринкового середовища для функціонування цукробурякового підкомплексу. З іншого боку державна підтримка дозволить збільшити обсяги споживання цукру за рахунок нарощування виробництва та зниження собівартості прод

Основний зміст