Економічні відносини власності в системі управління сільськогосподарськими підприємствами - Автореферат

В умовах трансформації економічних відносин власності традиційні форми та методи управління підприємствами аграрного сектора економіки потребують докорінних змін, адекватних структурним перетворенням. Проблеми управління підприємствами АПК в умовах трансформації та розвитку відносин власності знайшли належне відображення в наукових працях багатьох учених-економістів: В.Я. Проте ряд наукових проблем щодо організації оптимальної системи управління сільськогосподарськими підприємствами в сучасних економічних умовах та узгодження економічних інтересів учасників агропромислового виробництва залишаються частково невирішеними. Організаційна структура системи управління сільськогосподарськими підприємствами повинна враховувати індивідуальні особливості господарювання кожного підприємства, оптимізувати економічні інтереси господарюючих субєктів, тому що в ринкових умовах їх життєздатність залежить насамперед від якості управлінських рішень та стійкості системи управління до коливань зовнішнього середовища. Були використані такі методи дослідження: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення та формування висновків), монографічний (дослідження категорії власності й особливості відносин власності з точки зору узгодження економічних інтересів), розрахунково-конструктивний та порівняння (аналіз розвитку аграрного сектора економіки в сучасних умовах), економіко-статистичний, статистичних групувань, середніх величин (аналіз факторів формування механізму управління, дослідження залежності результатів господарювання товаровиробників від ступеня узгодженості економічних інтересів власників, підприємців-орендарів, працівників), графічний, соціологічного дослідження, експертний, економіко-математичного моделювання з використанням ПЕОМ.У першому розділі „Методологічні основи відносин власності в управлінні сільськогосподарськими підприємствами” розглянуто сутність та економічний зміст відносин власності, досліджено процес трансформації відносин власності в аграрному секторі економіки України, сформовано методологічні основи розробки механізму управління сільськогосподарськими підприємствами. Трансформація відносин власності в аграрному секторі вимагає трансформації системи управління сільськогосподарськими підприємствами. Однак колективна власність на землю в той час функціонувала як власність самих КСП, а більшість їх членів фактично залишилися відчуженими від землі, результатів господарювання й управління господарствами. У 1998 р. порівняно з 1990 р. обсяг виробництва валової продукції сільського господарства в усіх категоріях господарств знизився в 2,2 раза, в тому числі в сільськогосподарських підприємствах - в 3,4 раза, в господарствах населення - на 0,7%. У 1991-1999 рр. загальною тенденцією розвитку всіх форм господарювання було поступове зниження показника виробництва валової продукції на 1 га сільськогосподарських угідь, а в 2000-2002 рр. у сільськогосподарських підприємствах і фермерських господарствах відбулося його істотне збільшення (табл.Воно відіграє важливу роль в аграрному секторі економіки України: в 2002 р. його частка в загальнодержавному обсягу виробництва валової продукції сільського господарства становила 5,8% (4-е рейтингове місце серед регіонів України), продукції рослинництва - 5,6% (5-е місце), продукції тваринництва - 5,9% (2-е місце). Характерними рисами цих процесів були демонополізація державної власності на землю, відродження фермерського руху, створення умов для розвитку господарств населення, паювання землі та майна, реструктуризація сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності, розвиток орендних відносин тощо. Якщо по Україні на одного жителя припадає в середньому 0,87 га сільгоспугідь (0,68 ріллі), то по Донецькій області було - 0,43 га (0,34 га). У 2002 р. сільськогосподарськими підприємствами виплачено 143,4 млн грн орендної плати, що становить 115,6 грн на 1 га сільськогосподарських угідь і 716,7 грн - на один земельний пай. Середній розмір майнового паю становив 3647 грн., а нормативний розмір орендної плати, передбачений чинним законодавством (1% від вартості майна) - 36,5 грн за один пай, хоч фактично в 2002 р. на один пай було виплачено лише 29,2 грн (80%).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Сільське господарство Донецької області за своєю значущістю є третім серед виробничих секторів економіки після промисловості та транспорту і звязку. Воно відіграє важливу роль в аграрному секторі економіки України: в 2002 р. його частка в загальнодержавному обсягу виробництва валової продукції сільського господарства становила 5,8% (4-е рейтингове місце серед регіонів України), продукції рослинництва - 5,6% (5-е місце), продукції тваринництва - 5,9% (2-е місце). На частку Донецької області припадає 10,3% населення України, в тому числі 13,4% міського і 3% сільського населення. Якщо по Україні питома вага сільського населення на 1.01.2003 р. складала 30,7%, то в області - 9%. У сільськогосподарських підприємствах області зайнято 4,1% середньорічної чисельності працівників від загальної їх чисельності по Україні.

Процес трансформації відносин власності та форм господарювання в аграрному секторі України в цілому і Донецької області зокрема відбувався поетапно. В основу запропонованих для аналізу етапів покладено якісні відмінності у відносинах власності в конкретний період і відповідні заходи, які обумовили формування нової соціально-економічної й організаційної структури аграрного виробництва. Характерними рисами цих процесів були демонополізація державної власності на землю, відродження фермерського руху, створення умов для розвитку господарств населення, паювання землі та майна, реструктуризація сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності, розвиток орендних відносин тощо.

Донецька область належить до числа регіонів з найбільш низькою землезабезпеченістю. Якщо по Україні на одного жителя припадає в середньому 0,87 га сільгоспугідь (0,68 ріллі), то по Донецькій області було - 0,43 га (0,34 га). На початок 2002 р. в Донецькій області було розпайовано 1432,1 тис. га земель, власниками сертифікатів і державних актів стали 231,3 тис. громадян. Середній розмір земельного паю становить 6,2 ум. га - в 1,5 раза більше, ніж у середньому по Україні. За цим показником область посідає шосте місце серед регіонів України (4,08 ум. га). Із загальної чисельності власників 85,2 % передали свої земельні паї в оренду. Середня грошова оцінка 1 га сільськогосподарських угідь (з урахуванням індексу 2,42) складає 9485 грн, у тому числі ріллі - 10200 грн. Якщо середня грошова оцінка земельного паю по Україні становила 31,7 тис. грн, то в Донецькій області - 57,7 грн (у 1,8 раза більше). У 2002 р. сільськогосподарськими підприємствами виплачено 143,4 млн грн орендної плати, що становить 115,6 грн на 1 га сільськогосподарських угідь і 716,7 грн - на один земельний пай. У структурі орендної плати виплати грішми становили 9,7%, зерном та іншою продукцією - 82,0%, послугами - 8,3%. Виплати орендної плати продукцією та послугами відбувалися за цінами , що значно перевищують їх рівні при реалізації іншим субєктам. Середня ціна однієї тонни зерна при розрахунках за орендну плату становила 511 грн, в той час як середня ціна реалізації за всіма каналами - 302 грн (пшениця - 303,9 грн, ячмінь - 296,2 грн).

Найскладнішою проблемою процесу реформування власності є врегулювання відносин на майно КСП. Вартість майна, яке підлягало паюванню в КСП Донецької області, становила 586,3 млн грн. На початок 2002 р. право на майнові паї мали 161,6 тис. осіб, з яких 148,6 тис. осіб (92%) одержали свідоцтво на володіння майновим паєм, а 110 тис. (74%) власників паїв передали їх в оренду. Середній розмір майнового паю становив 3647 грн., а нормативний розмір орендної плати, передбачений чинним законодавством (1% від вартості майна) - 36,5 грн за один пай, хоч фактично в 2002 р. на один пай було виплачено лише 29,2 грн (80%). У структурі орендної плати виплати грішми становили лише 20,6%, а решта компенсувалася продукцією та послугами за цінами, що значно перевищували їх рівні при реалізації іншим субєктам. Особливістю системи управління майна при спільній частковій власності є відсутність ієрархії управління, оскільки рух майна здійснюється не директивними методами, а за допомогою економічних важелів, які передбачають опосередкований вплив на обєкт через орендні відносини.

На основі реструктуризації 426-х колишніх КСП Донецької області станом на 1.01.2003 р. було створено 594 нових агроформування ринкового типу (коефіцієнт розукрупнення 1,39), що становить 96,8% загальної кількості сільськогосподарських підприємств. У структурі недержавних сільськогосподарських підприємств 71,9% припадає на господарські товариства, 28,1% - на всі інші організаційно-правові форми (приватно-орендні підприємства, сільськогосподарські виробничі кооперативи тощо). Біля 60% реформованих підприємств зберегли цілісність своїх земельних і майнових комплексів. Незважаючи на розвиток господарств населення і фермерських господарств, крупні сільськогосподарські підприємства залишаються найбільш потенційними виробниками сільськогосподарської продукції, в користуванні яких перебуває понад 2/3 сільськогосподарських угідь, тому від результатів їх господарювання залежить успіх розвитку сільськогосподарського сектору. У 2001-2003 рр. позитивним було посилення процесів концентрації сільськогосподарського виробництва завдяки скороченню кількості неефективно працюючих підприємств і приєднанню їх земель та майна до господарств, які ефективно працюють в умовах ринкового механізму господарювання. Процеси концентрації відбуваються також шляхом обєднання раніше невиправдано розукрупнених господарств. Так, у 2002 р. порівняно з 2000 р. кількість сільгосппідприємств скоротилася з 559 до 463 (на 17,2%), а середній розмір господарства збільшився з 2786,0 до 3110,4 га (на 10,4%).

До 1998 р. характерним було поступове зниження обсягів виробництва валової продукції сільського господарства в усіх категоріях господарств. Реформування відносин власності, створення організаційно-виробничих структур ринкового типу на засадах приватної власності та реалізація інших заходів щодо призупинення спаду виробництва обумовили позитивні результати. Це стосується усіх форм господарювання. У 2002 р. порівняно з 1999 р. виробництво валової продукції сільського господарства в усіх категоріях господарств Донецької області збільшилося на 45,5%, в тому числі в сільськогосподарських підприємствах - на 43,2%, у господарствах населення - на 47,3%, у фермерських господарствах - в 5,9 раза. Позначилися позитивні структурні зміни; поступово підвищується питома вага сільськогосподарських підприємств, а також продукції тваринництва в загальному обсягу виробництва валової продукції.

Дані аналізу результатів діяльності сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм не дають підстав для однозначного висновку про їх ефективність. У 2002 р. рентабельними були лише сільськогосподарські виробничі кооперативи (5,5%), а в підприємствах інших форм рівень збитковості коливався від 1,8% (господарські товариства та приватні підприємства) до 30,0% (державні підприємства). У 2002 р. результати господарської діяльності підприємств усіх форм істотно змінилися. Приватні та державні підприємства мали рівень рентабельності відповідно 32,0 та 18,7%, у той час як в господарських товариствах і сільськогосподарських виробничих кооперативах рівень збитковості становив відповідно 2,9 і 3,0%. Інші показники ефективності виробництва істотно коливалися у підприємствах різних форм господарювання і не мали чітко вираженої закономірності прояву. Такий же висновок можна зробити про ефективність організаційно-правових форм сільськогосподарських підприємств в цілому по Україні.

Відродження та поступовий розвиток аграрного сектора економіки тісно повязаний з проблемою пошуку ефективних шляхів економічного зростання через дієвий механізм управління сільськогосподарськими підприємствами. Трансформація відносин власності в період становлення ринкової економіки призвела до суттєвих змін в організаційній структурі управління сільськогосподарськими підприємствами. У процесі дослідження було виявлено, що в основі системного управління підприємствами має лежати мотиваційний механізм. Принципово нове вирішення проблеми економічного управління підприємствами є орієнтація на принцип оптимізації економічних інтересів учасників агропромислового виробництва, власників землі та засобів виробництва, споживачів. Обраний метод дослідження дозволив досягти важливого результату - створити модель оптимізації економічних інтересів учасників (власників) процесу відтворення на рівні сільськогосподарського підприємства.

Дослідження теоретичних проблем і підходів, які стосуються відносин власності, дозволило розробити концепцію системи управління сільськогосподарськими підприємствами в умовах трансформації відносин власності. Основними відмінними ознаками цієї концепції є: новий підхід до побудови системи органів управління, яка має будуватися за принципом “вгору”; адекватна реакція на трансформацію економічних відносин, що передбачає наявність гнучкої системи, функціонуючої за демократичними принципами; ринковий підхід до формування функціонально-міжгалузевих звязків. Ця система управління враховує співвідносність рівнів економічної (господарської) самостійності підприємств (підрозділів) та їх адміністративного підпорядкування. Факторний аналіз механізму управління сільськогосподарськими підприємствами на основі розробленої класифікації факторів і системи показників розвитку підприємств виявив в АПК Донецької області неузгодженість економічних інтересів учасників агропромислового виробництва, перш за все обмеження інтересів сільськогосподарських підприємств. Ринковий підхід до формування цінового механізму має базуватися на основі вільного ціноутворення у сполученні з державним регулюванням, з відповідною підтримкою необхідного рівня доходів сільгоспвиробників та антимонопольним контролем за цінами на матеріально-технічні ресурси, продукцію переробних підприємств, підприємств, які надають послуги, посередників тощо.

Економіко-математичну модель оптимізації економічних інтересів, яка апробована в ТОВ „Тепличний” м. Донецька, побудовано за декількома варіантами. В оптимізаційному варіанті величину прибутку можна збільшити на 16,0%, середньомісячну заробітну плату працівників - на 14,2%, орендну плату - на 16,1%. Ці зміни обумовлені різними факторами. У рослинництві структура посівних площ у більшій мірі адаптована до ринку, підвищення урожайності підтримується відповідним ресурсним забезпеченням, кормова база повністю задовольняє потреби тваринництва в кормах із збереженням фактичного поголівя великої рогатої худоби. Модель за незначного коригування може бути використана в будь-якому сільськогосподарському підприємстві різних організаційно-правових форм.

На основі аналізу ефективності системи управління сільськогосподарськими підприємствами було встановлено, що доцільно оптимізувати економічні інтереси як на рівні підприємства, так і на рівні агропромислового комплексу. Як основний показник ефективності системи управління сільськогосподарськими підприємствами було виділено "стійкість системи управління сільськогосподарськими підприємствами". Серед основних факторів, які впливають на рівень стійкості системи управління, є рентабельність виробництва, продуктивність праці, рівень заробітної плати працівників, рівень виплат власникам земельних і майнових паїв.

Рябовол И.В. Финансовые проблемы реструктуризации предприятий Украины в контексте структурной перестройки ее экономики // Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання: Труди всеукр. наук. конф. студентів та молодих учених. - Ч. 1. - Донецк: ДОННУ, 2000. - С.238-240.

Рябовол И.В. Системный подход к управлению агропромышленным комплексом // Розвиток соціальної роботи в Україні та за кордоном: Зб. мат-лів всеукр. наук.-практ. конф. з міжнар. участю. - К., 2001. - С.84-87.

Рябовол И.В. Отношения собственности - важнейшее условие трансформации экономики // Технічний прогрес та ефективність виробництва: Вісник Нац. техн. ун-ту "Харківський політехнічний інститут". - Вип. 24. - Харків, 2001. - С.155-157.

Рябовол И.В. Методика оценки экономической эффективности регионального АПК // Актуальные проблемы экономики, финансов, управления и права периода трансформации: Мат-лы обл. науч.-практ. конф. 23 ноября 2002 г. - В 3 чч. - Ч. 2. - Донецк, 2002. - С.361-364.

Шелегеда Б.Г., Рябовол И.В. Мотивация развития многоукладности в АПК // Вісник Технологічного університету Поділля. - №4. - Ч.2. - Т.3 (46). Хмельницький, 2002. - С. 224-227.

Савченко М.В., Рябовол И.В. Управление экономическим потенциалом в условиях транзитивной экономики: теоретический аспект и синергетический эффект // Вісник Донецького університету. Серія В: Економіка і право. - №2-ІІ. - Донецк, 2002. - С.181-186.

Шелегеда Б.Г., Савченко М.В., Рябовол И.В. Стратегическое управление АПК на основе гармонизации экономических структурообразующих интересов // Прометей: регион. сб. науч. трудов по экономике / Донецк. экон.-гуманитар. ин-т; Ин-т экон.-прав исслед. НАН Украины. - Вып. 8 - Донецк, 2002. - С. 252 - 266.

Рябовол И. Анализ экономического механизма мотивации в АПК // Социально-экономические аспекты промышленной политики. Социально-трудовые отношения в современных экономических условиях: Сб. науч. тр. НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти. - Т.4. - ч.1. - Донецк, 2003. - С.372-379.

Рябовол И.В. Ценообразование как фактор согласования экономических интересов в АПК // Економіка: проблеми теорії і практики: Зб. наук. пр. - Вип. 174. - У 2 тт. - Т.І. - Дніпропетровськ, 2003. - С.138-146.

Шелегеда Б.Г., Савченко М.В., Рябовол И.В. Трансформация отношений собственности в АПК // Вісник Черкаського ун-ту. Сер. Економічні науки. -Вип. 48.- Черкаси, 2003. - С.49-58.

Рябовол И.В. Реструктуризация системы регионального управления на основе развития отношений собственности // Вісник Укр. держ. ун-ту водного господарства та природокористування. Сер. Економіка: Проблеми управління регіональним економічним і соціальним розвитком. - Вип. 1(20). - Рівне, 2003. - С.596-601.

Шелегеда Б.Г., Рябовол И.В. Особливості ринкової системи ціноутворення в АПК // Проблемы эффективного функционирования предприятий в современных условиях: Мат-лы всеукр. науч.-практ. конф. студентов, аспирантов и молодых ученых, 20-25 апр. 2003 г. - Севастополь: Изд-во СЕВНТУ, 2003. - С.55-56.

Шелегеда Б.Г., Савченко І.В., Савченко М.В. Економічний потенціал регіону: закони формування і методи оцінки // Схід. - 2003. - №4 (54). - С.28-33.

Шелегеда Б., Савченко М., Савченко І. Ефективний ціновий механізм на аграрному ринку України // Схід. - 2003. - №8(58). - С.49-54.