Економічні відносини у зернопродуктовому комплексі Вінниччини - Автореферат

Для Вінниччини, крупного виробника сільськогосподарської продукції, в тому числі й зерна, становлення взаємовигідних економічних відносин між різними ланками зернопродуктового комплексу в процесі проведення ринкових реформ проходить надзвичайно складно. Процес супроводжувався падінням обсягів виробництва та реалізації продукції, посиленням нееквівалентності обміну в підгалузях комплексу, занепадом найслабших ланок за умов дії неефективного механізму державного регулювання. Проблемами створення раціональних економічних відносин в АПК, різноманітності форм господарювання в ринкових умовах, ціноутворення у продовольчих комплексах займалися та займаються ряд відомих економістів: В.Г. В дослідженнях цих вчених головна увага приділялась підвищенню ефективності підприємств, що спеціалізуються на виробництві зерна, розробці механізмів державного регулювання, паритету цін між галузями народного господарства, формуванню ринків збуту продукції та іншим питанням ринкової економіки. Проте в ринкових умовах потребують подальшого дослідження проблеми, що повязані з кардинальними змінами існуючої системи взаємовідносин у зернопродуктовому комплексі та розподілом кінцевих результатів між субєктами інтегрованого обєднання, а також самі принципи обєднання, підходи до визначення інтегратора, ступінь поглиблення цих процесів, визначення місця і ролі держави в них.У першому розділі - “Теоретичні основи формування та функціонування економічних відносин у зернопродуктовому комплексі” - досліджуються питання теоретичної сутності економічних відносин, окреслюється коло проблем, що виникають у відносинах між субєктами зернового і зернопродуктового ринків, розглядається сутність і види інтеграції у зернопродуктовому комплексі. Власник засобів виробництва та його результатів визначає напрями виробничої діяльності, технологію виробництва, порядок і напрями розподілу результатів виробництва. Економічні відносини у зернопродуктовому комплексі в ринкових умовах це, головним чином, відносини у сфері обмінних операцій, за допомогою яких регулюються господарські звязки між його ланками та здійснюється купівля-продаж зерна і продуктів переробки. Під вертикальною інтеграцією у зернопродуктовому комплексі ми розуміємо обєднання підприємств та виробництв у суміжних та взаємозвязаних галузях, які ведуть до приєднання під єдиним управлінням всіх або головних фаз, стадій виробництва та обігу: виробництва зерна, заготівлі, транспортування, зберігання та переробки його, реалізації готових до використання зернопродуктів. У другому розділі - “Розвиток економічних відносин у зернопродуктовому комплексі Вінниччини” здійснено економічний аналіз діяльності ланок зернопродуктового комплексу, існуючих економічних відносин між партнерами та оцінку їх ефективності.Проведені дослідження щодо розробки економічних відносин у зернопродуктовому комплексі Вінницької області дають підстави зробити висновки та обгрунтувати основні пропозиції щодо їх удосконалення на взаємовигідній основі для всіх її учасників: 1. Протягом 1999 року підприємствами комплексу вироблено валової доданої вартості на суму біля 3236,7 млн. гривень, що складає 5,6% від загальної новоствореної вартості галузей, які виробляють товари. Для Вінницької області зернопродуктовий комплекс є пріоритетним, оскільки він обєднує майже 100 відсотків сільськогосподарських товаровиробників, 127 промислових підприємств переробної галузі, господарства населення, частину торговельної та транспортної галузі. За 1999 рік у зернопродуктовому комплексі регіону вироблено більш як десяту частину (10,9%) всієї валової доданої вартості Вінниччини. Механізми інтеграції підприємств комплексу в умовах ринку можуть бути різними, а саме: придбання акцій підприємств різних галузей один у одного з метою отримання дивідендів; торгівля за узгодженими цінами та обсягами, в результаті якої відбувається розподіл чистого прибутку з урахуванням середньої норми прибутку; розподіл виручки від реалізації продукції на кінцевому етапі пропорційно валовій доданій вартості, створеній кожною ланкою інтегрованої системи.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Проведені дослідження щодо розробки економічних відносин у зернопродуктовому комплексі Вінницької області дають підстави зробити висновки та обгрунтувати основні пропозиції щодо їх удосконалення на взаємовигідній основі для всіх її учасників: 1. Зернопродуктовий комплекс - це один з найважливіших і найбільших підкомплексів агропромислового комплексу країни. У структурі обсягів продукції галузей народного господарства, що виробляють товари, в ньому виробляється 6,9% від їх загального обсягу. Зернопродуктовому комплексові України в загальній структурі продуктових підкомплексів АПК належить майже одна четверта вартості інших. Протягом 1999 року підприємствами комплексу вироблено валової доданої вартості на суму біля 3236,7 млн. гривень, що складає 5,6% від загальної новоствореної вартості галузей, які виробляють товари. Для Вінницької області зернопродуктовий комплекс є пріоритетним, оскільки він обєднує майже 100 відсотків сільськогосподарських товаровиробників, 127 промислових підприємств переробної галузі, господарства населення, частину торговельної та транспортної галузі. За 1999 рік у зернопродуктовому комплексі регіону вироблено більш як десяту частину (10,9%) всієї валової доданої вартості Вінниччини. Від нього значною мірою залежить розвиток економіки всього регіону та забезпечення населення соціально важливим продуктом - хлібом та хлібобулочними виробами, а відтак й соціальний клімат.

2. За роки становлення ринкових відносин у зернопродуктовому комплексі Вінниччини, як і в цілому по Україні, мало місце значне коливання обємів виробництва та зниження економічної ефективності по його окремих ланках. Рентабельність виробництва зерна протягом 1996-2001 років зазнавала значних різких коливань від найменшого значення в 1998 році - 7,6% до найвищого в 2000 році - майже 93%. При цьому борошномельні підприємства, хлібокомбінати, торгівельні та різні посередницькі структури одержували щорічні стабільні прибутки за рахунок свого монопольного становища у регіоні, сприятливої для них конюнктури ринку, яка часто регулювалась на шкоду зерновиробнику. Агропромислова інтеграція в зернопродуктовому комплексі - процес технологічного, економічного та організаційного обєднання взаємоповязаних етапів виробництва зерна, його переробки, хлібовипікання та торгівлі зернопродуктами. Механізми інтеграції підприємств комплексу в умовах ринку можуть бути різними, а саме: придбання акцій підприємств різних галузей один у одного з метою отримання дивідендів; торгівля за узгодженими цінами та обсягами, в результаті якої відбувається розподіл чистого прибутку з урахуванням середньої норми прибутку; розподіл виручки від реалізації продукції на кінцевому етапі пропорційно валовій доданій вартості, створеній кожною ланкою інтегрованої системи.

3. Подальшого ефективного розвитку зернопродуктового комплексу Вінниччини можна досягти лише шляхом вертикального обєднання підприємств, тобто міжгалузевої інтеграції, яка дасть змогу узгодити економічні інтереси всіх учасників процесу і одержати стабільні позитивні кінцеві результати. Це є цивілізований шлях узгодження економічних інтересів діяльності підприємств різних галузей і форм власності. Нестабільність конюнктури та сильні її перепади призводять до нестабільності одержання доходів і прибутків за галузями діяльності, неможливості для них розвиватися синхронно, стабільно й ефективно.

4. Аналіз варіантів механізмів інтеграції підприємств показує, що всі вони можуть застосовуватись в практиці, маючи як свої недоліки, так й переваги. Акціонування - найбільш простий із варіантів обєднання підприємств різних галузей, але застосування його доцільно при наявності відповідної законодавчої базі в державі. Розподіл кінцевого результату з урахуванням узгоджених обсягів і цін побудований на врахуванні середньої норми прибутку ланок зернопродуктового комплексу - більш трудомісткий процес, який вимагає досить точних економічних розрахунків нормативної собівартості. Його перевага - в забезпеченні рівної прибутковості для різних галузей виробництва на основі рівновеликої норми прибутку. Розподіл виручки від реалізації кінцевої продукції комплексу через валову додану вартість кожної ланки інтегрованого обєднання, як і варіант розподілу через середню норму прибутку, також потребує узгодження обємів реалізації та ціни. Однак варіант надає можливість регулювати затрати на виробництво продукції в кожній ланці без нормативних обмежень, збільшуючи власний прибуток за рахунок економії з оплати праці. Всі перераховані методи регулювання економічних відносин найбільш ефективно можуть проявитися саме в інтегрованих системах. За цих умов вони практично не потребують втручання держави.

5. Розроблена нами економіко-математична модель вертикально інтегрованих підприємств зернопродуктового комплексу Вінниччини показала, що можна збільшити виробництво продукції та прибуток всього комплексу навіть не за рахунок кінцевих споживачів, а стабілізувавши роботу кожної ланки, забезпечуючи рівну прибутковість на вкладену гривню і цивілізовані економічні відносини між підприємствами різних галузей. Найбільш раціональною з досягненням найвищої ефективності роботи всього зернопродуктового комплексу до 2004 року можна вважати наступну структуру використання зерна: для виробництва хлібопродуктів - 3,5% валового збору зерна, для промислової переробки на борошно та крупи - 25,0, для переробки на спирт - 2,6, реалізація зерна селянам та на ринку - 46,7, на корм худобі - 22,2%. Потребує суттєвих змін і структура посівів зернових, щоб забезпечити всі потреби зернопродуктового комплексу. Розроблена модель задачі є прийнятною для обєктивного розподілу прибутку між учасниками інтеграції залежно від конкретного вкладу у досягнення кінцевого результату. Вона показала, що на даному етапі розподіл кінцевих результатів йшов на користь переробників зерна, хлібопеків, а не його виробників.

6. Роль держави в процесі формування інтегрованих обєднань полягає у захисті ринку від надмірного монополізму ланок зернопродуктового комплексу, у підтримці їх на момент становлення та в разі несприятливої конюнктури на ринку зерна та зернопродуктів через механізми пільгового кредитування, оподаткування і страхування. Вимагає вдосконалення також система ціноутворення, регулювання імпорту, використання інтервенційного фонду для закупки зерна, покращання умов фінансування та кредитування підприємств підкомплексу.

У фахових виданнях

1. Захарчук О. В. Регіональні аспекти регулювання економічних відносин у зернопродуктовому підкомплексі АПК. // Економіка АПК.- 2002.- №2.- С. 43-47.

2. Захарчук О.В. Міжгалузева інтеграція підприємств в зернопродуктовому підкомплексі. // Економіка АПК.- 2002.- №5.- С. 106-109.

3. Захарчук О.В. Перспективи залучення інвестицій до агропромислового комплексу. // Збірник наукових праць Вінницького державного аграрного університету. - Гіпаніс.- Випуск 9.- 2001.- С.222-226.

4. Коровій В.В., Захарчук О.В. Стратегічні пріоритети розвитку зернопродуктового комплексу Вінниччини.- // Економіст. - 2000.- №7-8.- С. 70-71, у т. ч. автора - С. 71. (Інтеграційні процеси у зернопродуктовому підкомплексі Вінниччини).

5. Худолій Л.М., Захарчук О.В. Тенденції розвитку економічних відносин на зерновому ринку Вінниччини. // Економіка АПК.-2001.- № 11.- С. 92-96, у т. ч. автора - С. 93-95. (Аналіз діяльності сільськогосподарських підприємств на ринку зерна Вінниччини).

6. Худолій Л.М., Захарчук О.В. Перспектива залучення інвестицій в регіони. // Актуальні проблеми економіки. - 2002.- №1.- С. 26-28, у т. ч. автора - С. 26,27. (Аналіз прямих іноземних інвестицій в економіку області).

У інших виданнях

7. Захарчук О.В. Інтеграція - як фактор ринкового розвитку економічних відносин у зернопродуктовому підкомплексі. // Організаційно економічні проблеми розвитку АПК.- Збірник ІАЕ УААН, ч. 2.- К.- 2001.- С. 115-118.

8. Захарчук О.В. Заставна ціна як економічний важіль регулювання на ринку зерна. // Ціноутворення в процесі реформування агропромислового комплексу України (1990-2001 рр.). За ред. О.М. Шпичака. - К.: ІАЕ, 2002.- С. 268-292.

9. Коровій В.В., Захарчук О.В. Проблемні питання становлення ринку зерна в Україні // Збірник наукових праць Інституту землеробства УААН.- 2000.- №1.- С. 199-202, у т. ч. автора - С. 200,201. (Аналіз стану зернового виробництва у Вінницькій області).

10. Захарчук О.В. Розвиток біржової торгівлі на Вінниччині. // Вчимося господарювати. Матеріали науково-практичного семінару молодих вчених та спеціалістів. - Інститут землеробства УААН:, - Нора-Прінт.- 1999.- С. 99,100.

11. Коровій В.В., Захарчук О.В. Сучасний стан ринку зерна в Україні. // Наукові проблеми виробництва зерна в Україні та сучасні методи їх вирішення. Тези всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених і спеціалістів.- Дніпропетровськ, Інститут зернового господарства. - 2000.- С. 51, у т. ч. автора - С. 51. (Конюнктура зерна на обласному біржовому ринку).

Размещено на .ru