Економічні трансформації в постсоціалістичних державах (на матеріалах республік колишнього СРСР) - Автореферат

У звязку з цим для постсоціалістичних країн колишнього СРСР особливо великого значення набувають економічні трансформації, які тільки й спроможні забезпечити динамічне та ефективне їх входження у світову систему господарства. Парадоксальність ситуації, яка посилює необхідність дослідження ринкових трансформацій у постсоціалістичній економіці, полягає в тому, що вони проходять діаметрально протилежним шляхом порівняно з іншими країнами. Але перехід від адміністративно-командної економіки до ринкової, що здійснюється зараз у постсоціалістичному просторі, раніше ніде й ні в якій країні не мав місця, і він відбувається в інверсійному (оберненому) порядку: від понадцентралізованого планового господарства із понадмонополізацією до ринкових відносин. Отже, безпрецедентність сучасного здійснення економічних трансформацій означає неможливість широко використати набутий світом традиційний досвід. Значимість розробки обраної теми дуже важлива тому, що вона дає можливість розвязувати проблему не шляхом "спроб і помилок", а поглибленим дослідженням як загальних закономірностей економічних трансформацій, так і специфічних національних особливостей, що сприяє створенню власних моделей і програм перспективного розвитку в обраному напрямі.Застосування системно-структурного аналізу дозволяє зробити висновок, що оскільки попередній суспільний устрій вичерпав свої можливості саморозвитку, то ніякі часткові спроби його удосконалення (на кшталт "горбачовської перебудови" в колишньому СРСР) без зміни самої структури старої системи, її системоутворюючих відносин (форми власності на засоби виробництва і т.п.) не в змозі надати необхідних імпульсів саморозвитку на передовій науково-технологічній основі та інтеграції у світове співтовариство, що стало одним із прерогатив сучасної цивілізації. У дисертації показано, що трансформація економічної системи постсоціалістичних країн ґрунтується на загальноцивілізованих засадах сучасного глобального ринкового господарства, на національних пріоритетах і особливостях країн та на реальному стані їх економіки. Складність і незвичність трансформаційного процесу переходу до ринку полягає у тому, що він відбувається безпрецедентно і проходить в іншій послідовності, у зворотному порядку, порівнюючи з класичним типом його становлення: не від натурального до дрібнотоварного, а потім до товарно-капіталістичного виробництва з конкуренцією та монополізацією, а від понадмонополізму до конкурентного середовища, від суцільного одержавлення до рівноправного функціонування різних форм власності на засоби виробництва В таких умовах перехід до ринкової економіки не може орієнтуватись тільки на класичні форми ринкових інструментів. У другому розділі "Порівняльний економічний аналіз процесів економічної трансформації в нових незалежних державах і регіонах" досліджуються основні показники та індикатори розвитку трансформаційних процесів й особливості ринкової трансформації у східнословянському і кавказькому регіонах, у країнах Центральної Азії, Республіці Молдова та у державах Прибалтики. З нашої точки зору, при частці приватного сектора у ВВП в розмірі понад 50 % можна вважати здійсненим досягнення критичної маси ринкових перетворень по даному показнику, що має місце в таких країнах, як Естонія, Литва, Росія, Латвія, Грузія, Киргизстан, Вірменія, Казахстан, Україна.Оскільки стара суспільна система вичерпала свої можливості саморозвитку, то будь-які спроби її удосконалення без зміни її сутності виявились неспроможними забезпечити подальший розвиток на передовій науково-технологічній основі та інтеграцію у світову спільноту, що стало прерогативою сучасної цивілізації. Перехід до ринкових відносин відбувається безпрецедентно, оскільки проходить у зворотному порядку, порівнюючи з класичним типом його еволюції: не від натурального до дрібнотоварного, а потім до товарно-капіталістичного виробництва з конкуренцією і монополією, а від понадмонополізованої командної системи до конкурентного середовища, від тотального одержавлення до плюралізму різних форм власності на засоби виробництва. Більшість транзитивних країн, особливо у початковий період, обмежилась орієнтацією на ринок зразка ХІХ століття зі слабким державним втручанням в економіку, що негативно вплинуло на хід трансформаційних процесів. Здійснений комплексний порівняльний аналіз процесів економічної трансформації по 20 обраних критеріях у рамках двох рейтингів (травень 1994р. - січень 1998р.) дозволяє стверджувати, що економічні трансформації в пострадянських країнах відбуваються з неоднаковою ефективністю та інтенсивністю. Сучасна економічна і соціальна стратегія на 2000-2004 роки, розроблена у посланні Президента до Верховної Ради України (2000 р.) накреслює шляхи виходу економіки на траєкторію стабільного розвитку, органічного поєднання економічного зростання з активною соціальною політикою держави.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Проведене дисертаційне дослідження дозволяє зробити наступні висновки методологічного, теоретико-концептуального і науково-практичного спрямування.

1. Розпад колишнього СРСР на ряд незалежних держав, що обрали курс ринкової трансформації, є обєктивно зумовленим наслідком розвязання суперечностей попередньої системи. Оскільки стара суспільна система вичерпала свої можливості саморозвитку, то будь-які спроби її удосконалення без зміни її сутності виявились неспроможними забезпечити подальший розвиток на передовій науково-технологічній основі та інтеграцію у світову спільноту, що стало прерогативою сучасної цивілізації. Це не повернення назад до епохи "дикого ринку" ХІХ століття, а перехід до принципово нової економічної системи, яка б відповідала вимогам ХХІ століття.

2. Перехід до ринкових відносин відбувається безпрецедентно, оскільки проходить у зворотному порядку, порівнюючи з класичним типом його еволюції: не від натурального до дрібнотоварного, а потім до товарно-капіталістичного виробництва з конкуренцією і монополією, а від понадмонополізованої командної системи до конкурентного середовища, від тотального одержавлення до плюралізму різних форм власності на засоби виробництва. Це може посилювати складність ринкових перетворень.

3. Складність реформування пострадянської економіки полягає в тому, що старі інструменти адміністративно-командного механізму в основному вже демонтовані, а нові, адекватні ринковим принципам, ще далеко не задіяні. Світова практика свідчить, що ефективні трансформаційні процеси не можуть бути проведені без дійової ролі держави. У звязку з цим у дисертації уточнене визначення категорії ринкової економіки як такої суспільної форми виробництва, що регулюється державою та базується на різноманітних і рівноправних формах власності та взаємодіючих державних і ринкових механізмах.

4. Більшість транзитивних країн, особливо у початковий період, обмежилась орієнтацією на ринок зразка ХІХ століття зі слабким державним втручанням в економіку, що негативно вплинуло на хід трансформаційних процесів. У сучасних умовах постсоціалістичні країни зосереджуються на розробці своїх власних економічних моделей, переборюючи ейфорію ринкового фундаменталізму і посилюючи активну роль державного регулювання.

5. Здійснений комплексний порівняльний аналіз процесів економічної трансформації по 20 обраних критеріях у рамках двох рейтингів (травень 1994р. - січень 1998р.) дозволяє стверджувати, що економічні трансформації в пострадянських країнах відбуваються з неоднаковою ефективністю та інтенсивністю. Цей процес є не тільки складним, а й суперечливим, оскільки вагома інерція старої системи та політичні сили, що її представляють, посилюють економічні негаразди, гальмують перетворення. Прибалтійські країни досягли найбільших успіхів в економічних трансформаціях. За ними ідуть Росія, Казахстан, Узбекистан, Україна, Грузія, Азербайджан та деякі інші. Найменших зрушень досягли Білорусь, Молдова, Туркменістан, Таджикистан, що з різних причин не змогли використати наявні потенційні можливості.

6. Проведене дослідження рейтингових показників трансформацій у пострадянському просторі свідчить про його строкатість та гетерогенний характер. У 1996-1997 роках більшість пострадянських країн утвердились як суверенні держави у політичному, економічному і культурному аспектах. Однак і в сучасних умовах вони відрізняються між собою за багатьма показниками, орієнтуються на різні цивілізаційні світові центри. Диференціація між країнами СНД починає супроводжуватися інтеграційними процесами на різних рівнях. На рівні СНД багатосторонні міждержавні стосунки у тих формах, в яких вони відбуваються, поки що менш ефективні, ніж двосторонні міждержавні звязки.

7. Результати порівняльного аналізу змін трансформаційного стану дозволяють використати їх при розробці моделей та варіантів ринкових перетворень. Вони також можуть стати основою для спостереження за станом такого узагальнюючого показника, як інвестиційний клімат, та перейти до систематичного інвестиційного моніторингу, так як інституціональне рейтингове забезпечення в пострадянському просторі практично ще відсутнє.

8. Особливої значимості набули трансформаційні процеси в Україні з 1994 року після проголошення курсу радикальних економічних реформ. У 1998-1999 роках виявили себе деякі ознаки економічної стабілізації. В основному переборена тенденція до спаду ВВП та започаткувалося нарощування продукції в промисловості. У 2000 році помітною подією у політичній сфері стало створення у Верховній Раді України більшості демократичної орієнтації. Але вказані політичні і економічні позитиви ще не є остаточними, оскільки політична та економічна ситуація в Україні залишається непростою і потребує немало зусиль для її поліпшення.

9. Сучасна економічна і соціальна стратегія на 2000-2004 роки, розроблена у посланні Президента до Верховної Ради України (2000 р.) накреслює шляхи виходу економіки на траєкторію стабільного розвитку, органічного поєднання економічного зростання з активною соціальною політикою держави. Серед визначених пріоритетів розвязання поставлених завдань у центрі - інноваційна модель, реалізація якої є основним фактором здійснення стратегії економічного зростання, підвищення добробуту народу та виходу на високі рубежі технологічного й економічного розвитку згідно вимог ХХІ століття.

10. Проведення соціально-економічних трансформацій повинне на всіх рівнях підкріплюватись правовим, законодавчим та інституціональним забезпеченням. Цілий ряд необхідних кодексів ще відсутній, а існуючі не приведені у відповідність з вимогами Конституції України. Великої значимості набуває проведення адміністративної реформи, головною метою якої є формування оптимальної системи державного управління на рівні вимог демократичної правової держави із соціально орієнтованою ринковою економікою.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО У ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

1. Helmut O. Walter. Vorstellung des Forschungsprojektes: "Zur Gessellschaftspolitischen stabilitдt der vormaligen UDSSR unter besonderer berьcksichtigung der Ukraine" // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. пр. - Вип.5. - К.: Київський університет, 1998. - С. 52-60.

2. Helmut Walter. Zur gegenwдrtigen politischen und wirtschaftlichen Entwicklung in der Ukraine // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. пр. - Вип.7. -Ч.2. - К.: Київський університет, 1998. - С. 210-225.

3. Гельмут Вальтер. Економічні концепції та моделі переходу пострадянських країн до ринку // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. пр. - Вип.18. -Ч.2. - К.: Київський університет, 2000. - С. 175-184.

4. Гельмут Вальтер. Сутність і механізм здійснення ринкових перетворень у перехідній економіці // Вісник Київського університету. Міжнародні відносини. Вип.16. - К.: Київський університет, 2000. - С. 52-57.