Економічні проблеми транспортного забезпечення аграрного виробництва - Автореферат

Проблема ускладнюється тим, що відсутність достатніх інвестиційних ресурсів для придбання транспортних засобів негативно впливає не лише на сільськогосподарські підприємства, але й на машинобудівні заводи. За цих умов держава та підприємці мають приймати неординарні інноваційні рішення щодо застосування ринкових механізмів і пошуку джерел оновлення транспортного парку, а також його раціонального використання. Сучасні ринкові відносини вимагають розвитку нових теоретичних і практичних підходів до вирішення нагальних проблем транспортного забезпечення сільського господарства. Відповідно до поставленої мети увагу сконцентровано на наступних завданнях: опрацюванні й узагальненні теоретичних і практичних засад аналізу організаційно-економічних проблем транспортного забезпечення виробничих процесів в аграрному секторі; У процесі виконання дисертаційної роботи застосовувались наступні методи економічних досліджень: монографічний - при вивченні систем і факторів транспортного забезпечення сільськогосподарських підприємств; статистико-економічний і графічний - при оцінці транспортного забезпечення сільського господарства й аналізі використання рухомого складу в агропідприємствах; кореляційно-регресійний - при зясуванні міри впливу транспортного фактору на обсяги та ефективність сільськогосподарського виробництва; розрахунково-прогнозний - при визначенні потреби у транспорті на перспективу; абстрактно-логічний, аналізу та синтезу, спостереження та порівняння - при обґрунтуванні висновків і розробці пропозицій щодо вдосконалення транспортного забезпечення аграрного сектору.У першому розділі - “Теоретичні засади транспортного забезпечення сільського господарства” - розкрито роль транспорту в аграрному виробництві, фактори відтворення транспортних засобів, опрацьовано методичні підходи до оцінки ефективності використання рухомого складу. На відміну від інших галузей матеріального виробництва, транспорт не створює окремого продукту, а лише бере участь у формуванні його вартості. Транспортне забезпечення в аграрній сфері - це сукупність організаційно-економічних відносин і звязків, які виникають при задоволенні потреб сільськогосподарського виробництва у ритмічних, узгоджених і якісних перевезеннях вантажів та існують як всередині господарств, так і між відповідними підприємствами й організаціями (автотранспортні парки, автоколони, лізингові компанії, машинно-технологічні станцій, виробники техніки тощо). Висока ефективність перевезень у сільському господарстві досягається за рахунок раціонального поєднання автомобільного, тракторного та гужового транспорту. У другому розділі - “Оцінка транспортного забезпечення аграрного сектору України” - всебічно проаналізовано стан і ефективність використання транспортного парку сільськогосподарських підприємств, виявлено основні тенденції ринку транспортних засобів і взаємозвязок транспортного забезпечення та рівня аграрного виробництва.При формуванні та використанні транспортного парку аграрних підприємств необхідно враховувати особливості галузі: сезонність, складні дорожні умови, значні відстані, повторюваність перевезень тощо. Ці чинники зумовлюють підвищені вимоги до транспортного забезпечення сільського господарства. Транспортне забезпечення в аграрній сфері - це сукупність організаційно-економічних відносин і звязків, які виникають при задоволенні потреб сільгоспвиробників у ритмічних, узгоджених і якісних перевезеннях вантажів та існують як всередині господарств, так і між відповідними підприємствами й організаціями (автотранспортні парки, автоколони, лізингові компанії, машинно-технологічні станції, виробники техніки тощо). Таким чином, транспортне забезпечення - це система, яка включає: матеріально-технічну базу, логістику перевезень, людський фактор, має відносно самостійну структуру, мету та зовнішні обмеження. Рівень зносу техніки вдвічі перевищує граничне значення, при якому починається руйнування матеріально-технічної бази.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Транспортні операції є невідємним і ціноутворюючим фактором сільськогосподарського виробництва. Основними видами транспорту тут є автомобільний, тракторний та гужовий. На них припадає відповідно близько 80%, 17% і 3% загального вантажообігу. При формуванні та використанні транспортного парку аграрних підприємств необхідно враховувати особливості галузі: сезонність, складні дорожні умови, значні відстані, повторюваність перевезень тощо. Ці чинники зумовлюють підвищені вимоги до транспортного забезпечення сільського господарства.

2. Транспортне забезпечення в аграрній сфері - це сукупність організаційно-економічних відносин і звязків, які виникають при задоволенні потреб сільгоспвиробників у ритмічних, узгоджених і якісних перевезеннях вантажів та існують як всередині господарств, так і між відповідними підприємствами й організаціями (автотранспортні парки, автоколони, лізингові компанії, машинно-технологічні станції, виробники техніки тощо). Таким чином, транспортне забезпечення - це система, яка включає: матеріально-технічну базу, логістику перевезень, людський фактор, має відносно самостійну структуру, мету та зовнішні обмеження.

3. Оцінку ефективності використання транспортних засобів не можливо здійснити за допомогою єдиного “універсального” показника. Для цього необхідна система критеріїв, які взаємоповязані між собою та комплексно доповнюють один одного. До неї доцільно включити окремі техніко-експлуатаційні, економічні показники і показники продуктивності, які дозволять всебічно проаналізувати автомобільні, тракторні та гужові перевезення.

4. За останнє десятиріччя у сфері транспортного забезпечення аграрного виробництва накопичився негативний потенціал: кількість рухомого складу, його якісний стан та ефективність використання суттєво знизилися. Рівень зносу техніки вдвічі перевищує граничне значення, при якому починається руйнування матеріально-технічної бази. Більшість машинобудівних підприємств працюють лише на 10-30% своєї потужності, обсяги виробництва вантажних автомобілів і тракторів скоротилися майже у 22 рази. Водночас зростає імпорт тракторів, який у 2004 році склав майже 65% загальних їх поставок у село. Отже, якщо антикризові заходи не будуть вчасно вжиті, то сільське господарство скоро може попасти у технічну залежність від іноземних виробників транспортних засобів.

5. Між рівнем транспортного забезпечення та виробництвом валової продукції існує досить тісний прямолінійний звязок. У свою чергу, обсяги виробництва впливають на обсяги перевезень. При цьому проведений аналіз свідчить про погіршення раціональності перевезень. Ці аспекти необхідно враховувати при формуванні транспортного парку агропідприємств. Виявлена функціональна залежність є прийнятною для інших галузей сільського господарства, оскільки рослинницька продукція займає понад 65% у загальній структурі виробництва (у сільгосппідприємствах - 74%), а питома вага автотранспорту у загальному вантажообігу складає 80%.

6. Визначення прогнозної технологічної потреби сільськогосподарських товаровиробників у транспортних засобах дозволяє більш чітко розробити та корегувати оперативні та стратегічні плани розвитку вітчизняного машинобудування, а також оцінити існуючий фінансовий потенціал країни з метою завчасного прийняття рішення про шляхи його нарощення або формування відповідних антикризових фондів. Для задоволення розрахованої потреби необхідно щорічно інвестувати понад 3 млрд. грн. на придбання та обслуговування транспортних засобів, а сільськогосподарські підприємства на даному етапі володіють менше 2 млрд. грн. на всі напрями діяльності.

7. Нині сільськогосподарські підприємства не мають у розпорядженні достатніх вільних власних коштів, тому акцент розширення інвестування зміщуються на їх залучення із сторони. Зовнішніми джерелами інвестицій можуть бути кошти лізингових фондів, державні дотації на придбання транспортних засобів, в тому числі через механізм часткової компенсації вартості придбаної техніки, та довгострокові кредити комерційних банків на придбання техніки з компенсацією відсотків з державного або місцевого бюджетів. У роботі обґрунтовано напрями їх вдосконалення шляхом застосування до них принципів окупності та конкурсного підходу до розподілу бюджетних коштів.

8. Альтернативні схеми придбання транспортних засобів мають різну привабливість для сільгоспвиробників. На прикладі трактора марки ХТЗ здійснено їх порівняльний аналіз, який показав, що у нинішніх умовах найвигіднішим для сільськогосподарських підприємств є механізм часткової компенсації з бюджету вартості техніки. Однак він не отримує належного розвитку через значне, але поки що економічно невиправдане, лобіювання фінансового лізингу.

9. Одним із пріоритетних напрямів вдосконалення транспортного забезпечення є розвиток ринку транспортних послуг і технічного сервісу, що дозволить за рахунок зміцнення конкуренції знизити вартість відповідних робіт. Формування ринку вживаної техніки, посилення інтеграційних процесів, зокрема міжгосподарської кооперації, сприятиме підвищенню ефективності використання рухомого складу, задоволенню потреб у перевезеннях дрібних та середніх господарств.

У наукових фахових виданнях: Усата Н.В. Ефективність використання сільськогосподарського автотранспорту // Економіка АПК. - 2002. - №6. - С. 79-82.

Усата Н.В. Забезпеченість сільськогосподарських підприємств транспортними засобами // Економіка АПК.- 2003.- №7. - С. 72-77.

Усата Н.В. Проблеми ефективного використання вантажних автомобілів в аграрному секторі // Вісник Сумського національного аграрного університету. - 2003. - № 2 (15). - С. 243-247.

Усата Н.В. Тракторний і гужовий транспорт у сільському господарстві // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наукових праць. Вип. 187: В 4 т. Том II. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. - С. 271-278.

Усата Н.В. Поліпшення транспортного забезпечення аграрного виробництва через механізм часткової компенсації вартості техніки // Агроінком. - 2004. - №5-6. - С. 92-95.

Матеріали науково-практичних конференцій: Усата Н.В. Використання транспорту в сільському господарстві // Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК. У 4-х частинах // За ред. П.Т.Саблука. Частина IV. - К.: ІАЕ, 2001. - С. 214-216.

Усата Н.В. Шляхи покращення транспортного забезпечення сільськогосподарських підприємств // Ринкова трансформація економіки АПК: кол. монографія у 4-х частинах / За ред. П.Т. Саблука, В.Я. Амбросова, Г.Є. Мазнєва. Ч.2. Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва. - К.: ІАЕ, 2002. - С. 688-691.

Усата Н.В. Шляхи поліпшення використання тракторного транспорту в сільському господарстві // Зб. наукових праць Луганського національного аграрного університету. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції - в 3-х томах / За ред. В.Г.Ткаченко. - Луганськ: Вид. “Элтон-2”, 2002. - №14 (26). - С. 319-321.

Usata Nataliya. The State Support of Purchase of Engineering by Agricultural Commodity Producers // Conference Proceedings: Global Reforms in Higher Agricultural Education and Research: Responding to Challenges to Quality and Safety of Food and Agricultural Products. Kyiv, Ukraine, 2003. - Р. 183-184.