Економічні ефекти фінансових методів торгової політики - Курсовая работа

Активне використання зовнішньоекономічного фактора сприяє подоланню негативних процесів в економіці і подальшому розвитку ринкових відносин. Розвиток зовнішньої торгівлі, зокрема нарощування експорту країни на світовому ринку, збільшення або, принаймні, збереження його питомої ваги у світовій торгівлі є надзвичайно важливим чинником функціонування національної економіки будь-якої держави. Експортний потенціал України визначається обсягами товарів і послуг, які можуть бути вироблені в економічній та соціальній сферах і реалізовані на світовому ринку з максимальною користю для країни. Маючи площу, що становить 0,4% світової суші, і чисельність населення близько 0,8% загальної його кількості, Україна виробляла у 1990 році 5% світової мінеральної сировини та продуктів її переробки. Україна має також розвинену базу алюмінієвої сировини й експортувала свого часу до 30% глиноземів та 18% каолінів, що видобуваються у світі.Зовнішня торгівля оцінюється за допомогою базових понять експорту, імпорту і зовнішньоторговельного обороту. Якщо позначити зовнішньоторговельний оборот - З, експорт - Е, імпорт-І, то формула обороту зовнішньої торгівлі З = Е І. По окремих товарах можна вимірити експорт і імпорт у натуральних одиницях (штук, тонн, метрів). Якщо позначити баланс зовнішньої торгівлі країни Б, то формула балансу зовнішньої торгівлі: Б = Е - І Баланс зовнішньої торгівлі може мати позитивну чи негативну величину, і рідко зводиться до нуля. Розвиток торговельно-економічного співробітництва з Росією та іншими країнами СНД дав би можливість Україні збільшити обсяги валового продукту від взаємної торгівлі з ними майже на 50 відсотків, у той час як вірогідність збільшення цього показника на основі розвитку торгівлі з країнами далекого зарубіжжя обмежена лише 4-8 відсотками і стосується в основному експорту сировинних товарів.Оскільки ця ціна нижче внутрішньої, то ціни на внутрішньому ринку упадуть, виробництво цукру в Україні скоротиться з Q0 до Q1, а споживання зросте з Q0 до Q2. Природно, що це підвищення цін може і не збігатися з підвищенням цін на імпортний товар, але логіка поводження національних виробників дозволяє припустити повний збіг цих цін у нашому прикладі. Унаслідок цього деякі з виробників, що вважали для себе невигідним виробництво і реалізацію цукру за ціною Pw, у нових умовах будуть реалізовувати його на ринку по більш прийнятній для них ціні Рт. Тариф, установлений Україною, тобто країною з невеликим попитом у порівнянні зі світовою пропозицією, не може знизити світову ціну. У результаті зміни цін споживачі втрачають у країні, що імпортує, і виграють у країні що експортує.Нетарифні барєри підрозділяються на три групи: Міри, спрямовані на пряме обмеження імпорту з метою захисту визначених галузей національного виробництва: квоти (контингенти), ліцензії, компенсаційні збори, імпортні депозити, а також антидемпінгові і компенсаційні мита й ін.; § Міри адміністративного характеру, безпосередньо не спрямовані на обмеження зовнішньої торгівлі, але приводять до аналогічного результату: митні формальності, технічні і санітарні стандарти і норми, вимоги до упакування і маркірування і т.п. Під квотами (контингентами) розуміються обмеження у вартісному чи фізичному вираженні, що вводяться на імпорт чи експорт товару у визначений період. У випадку встановлення квоти, рівної 0, має місце ембарго, тобто заборона на імпорт чи експорт. Квота може бути встановлена на рівні вище, ніж можливий імпорт чи експорт.Як відомо, торгова політика будь-якої країни знаходиться в нерозривному звязку з зовнішньоекономічною політикою. Проте автономність торгової політики обумовлюється тим, що вона доповнює політику посилення стимулів до інвестування, збільшення продуктивності праці й ослаблення інфляції. Однак цей період показав, що зовнішньоторговельні проблеми автоматично не вирішуються при поновленні росту економіки, а торговий дефіцит став "гальмом" на шляху її розвитку, "наплив" іноземних товарів на прилавки США підсилив конкуренцію, стримуючи ріст цін і стимулюючи підвищення продуктивності праці. Однак багато економістів допускають, що такі шляхи лібералізації торгівлі можуть підсилити конфронтацію в усьому світі, народжуючи зустрічні обмежувальні умови. Особливості торгової політики країн Європейського Союзу (ЄС) полягають у специфічних факторах, властивих даному регіону, таких як: · вузькість власних ринків товарів, капіталів і робочої сили;Активна зовнішньоторговельна політика може стати дієвим інструментом структурної перебудови економіки, підвищуючи ефективність і конкурентну спроможність національного виробництва. Важливим інструментом реструктуризації виробництва має стати конкуренція між національними та іноземними виробниками на українському ринку. Недосконалість українського законодавства (складність процедур відкриття та реєстрації нових підприємств, наявність значної кількості суперечливих нормативних документів з питань оподаткування, непрозорість процедури сертифікації), низький технологічний

Вступ. 3

Розділ 1. Міжнародна торгівля та торгова політика. 5

1.2 Міжнародна торгівля та її розвиток. 5

1.2 Торгова політика: сутність та основні інструменти її здійснення. 9

Розділ 2. Економічні аспекти торгової політики. 15

2.1 Аналіз економічного ефекту від застосування тарифних методів торгової політики. 15

2.2 Вдосконалення методів виміру тарифного ефекту. 21

2.3 Нетарифні методи торгової політики 23

Розділ 3. Світовий досвід напрацювання торгової політики. 25

3.1 Торгова політика країн з розвинутою ринковою економікою. 25

3.2 Торгова політика країн з перехідною економікою. 28

Висновок. 31

Список використаної літератури. 34