Економічні інтереси та напрями їх реалізації в особистих селянських господарствах (на прикладі Миколаївської області) - Автореферат

На сучасному етапі більшість селян завдяки реалізації власних економічних інтересів в особистих господарствах одержують основну частину сукупних доходів. В результаті реформування аграрної сфери економіки відбулися значні зміни в соціально-економічних умовах функціонування та розвитку особистих селянських господарств, що певною мірою пояснюється формуванням нових економічних інтересів селян. Виділяється два типи реалізації економічних інтересів: тип реалізації інтересів, характерний для командно-адміністративної економіки та тип реалізації інтересів, характерний для ринкової економіки. Особисті селянські господарства - це особлива, основана на приватній формі власності форма господарювання селян (як фізичної особи), що передбачає виробництво, переробку, споживання сільськогосподарської продукції та реалізацію її надлишків. Обґрунтовано напрямки подальшого розвитку особистих селянських господарств, що передбачають вибір оптимальної виробничої структури особистого селянського господарства, створення обслуговуючих кооперативів, формування економічного механізму взаємовідносин особистих селянських господарств з іншими субєктами господарювання та державою.Особисті селянські господарства в сучасних умовах є необхідною формою створення підприємницького класу на селі, економічні інтереси якого ефективно реалізуються при взаємодії з економічними інтересами інших субєктів господарювання та держави. Вважаємо, що особисті селянські господарства - це особлива, основана на приватній формі власності форма господарювання селян (як фізичної особи), що передбачає виробництво, переробку, споживання сільськогосподарської продукції та реалізацію її надлишків. Особисті селянські господарства є багаточисельними дрібними господарствами, що займають домінуючі позиції в багатьох сферах сільськогосподарського виробництва. Особисті селянські господарства функціонують за умов відсутності організаційно-правових основ, які б регламентували їх діяльність та захищали від дискримінації. подальше функціонування особистих селянських господарств, підвищення їх ефективності потребує негайного прийняття Закону “Про особисте селянське господарство”, в якому необхідно визначити цілі та предмет їх діяльності, права, обовязки, порядок взаємовідносин з іншими формами господарювання в сучасних ринкових умовах.

Дослідження основних напрямів реалізації економічних інтересів в особистих селянських господарствах на етапі перехідної економіки дозволили сформулювати наступні висновки: 1. Економічні інтереси є обєктивними мотивами дій економічних субєктів, що зумовлені матеріальною зацікавленістю в певній діяльності та місцем даного субєкту в системі виробничих відносин. В ринкових умовах всі господарюючі субєкти здійснюють вибір виду власної діяльності на основі співставлення очікуваних вигоди та витрат.

2. Особисті селянські господарства в сучасних умовах є необхідною формою створення підприємницького класу на селі, економічні інтереси якого ефективно реалізуються при взаємодії з економічними інтересами інших субєктів господарювання та держави. Вважаємо, що особисті селянські господарства - це особлива, основана на приватній формі власності форма господарювання селян (як фізичної особи), що передбачає виробництво, переробку, споживання сільськогосподарської продукції та реалізацію її надлишків.

3. Особисті селянські господарства є багаточисельними дрібними господарствами, що займають домінуючі позиції в багатьох сферах сільськогосподарського виробництва. Однак, незважаючи на значну економічну та соціально-політичну роль особистих господарств, їх діяльності не приділяється достатня увага. Особисті селянські господарства функціонують за умов відсутності організаційно-правових основ, які б регламентували їх діяльність та захищали від дискримінації. Позбавленість особистих селянських господарств правового статусу обмежує їх доступ на ринок, до межрегіональних, інформаційних, фінансових ресурсів, виключає укладання договорів.

У звязку із цим пропонується: враховуючи зміну ролі та значення особистих господарств, посилення їх питомої ваги у виробництві товарної продукції надати їм статус “особисте селянське господарство” замість “підсобного”;

подальше функціонування особистих селянських господарств, підвищення їх ефективності потребує негайного прийняття Закону “Про особисте селянське господарство”, в якому необхідно визначити цілі та предмет їх діяльності, права, обовязки, порядок взаємовідносин з іншими формами господарювання в сучасних ринкових умовах.

4. В умовах перехідної економіки особисті селянські господарства вирішують важливі соціальні задачі на селі. По-перше, сприяють більш повному використанню трудових ресурсів сімї, значну частину робіт виконують пенсіонери та підлітки. По-друге, близько 440 тис. селян Миколаївської області, завдяки веденню особистого господарства забезпечують значну частину своїх потреб в продуктах харчування. Особисті селянські господарства є вагомим гарантом від можливих негараздів в суспільному виробництв, зокрема і невиплата, або затримка заробітної плати, соціальної незахищеності, тощо. По-третє, надходження від особистих господарств в середньому складають 68,2% сукупних доходів селян Миколаївської області, а в окремих високотоварних господарствах ще більше.

Особисті селянські господарства виконують і соціально-політичні функції. У Миколаївській області 33% сільського населення зайнято працею в особистих селянських господарствах. Селяни, що залишилися без роботи працюють в своєму господарстві, а дехто навіть наймається в інші особисті господарства. Це призвело до розширення особистих селянських господарств, підвищення їх товарності та деякою мірою загальмувало міграцію сільського населення. Аналіз соціальних функцій свідчить про необхідність розширення практики залучення безробітних до особистих селянських господарств. З цією метою доцільно розробити спеціальне положення про зарахування до трудового стажу праці в особистих господарствах, з гарантією соціального та пенсійного забезпечення як робітників суспільного виробництва.

5. В результаті досліджень встановлено, що в багатьох випадках структура виробництва в особистих селянських господарствах не відповідає раціональній, відчувається дефіцит технологічної та економічної досвідченості власників. Адже власники повинні не лише мати бажання вести особисте господарство, а й здійснювати прогнозування розвитку господарства, планувати поточну господарську діяльність.

З цією метою пропонується наступне: Вибір виробничого напряму особистого селянського господарства доцільно проводити із врахуванням ряду обєктивних факторів, найбільш вагомими серед яких є: забезпеченість земельними угіддями та їх якісний склад;

склад сімї та запас трудових ресурсів;

місце знаходження ринків збуту, їх особливості, наявність транспорту;

можливість переробки продукції.

Ці та інші фактори обумовлюють особливості щодо підходів при обґрунтуванні обємів та параметрів особистих селянських господарств. В дисертації запропоновано модель оптимізації структури особистого селянського господарства, яка може бути використана як базова.

6. Вивчення діяльності особистих селянських господарств показало, що ведення господарства поодинці знижує обсяги виробництва та негативно позначається на їх розвитку. Дослідженнями доведено, що без обєднання зусиль на кооперативній основі практично неможливо здійснювати ефективне господарювання. Тому пропонується створювати кредитно-маркетингові кооперативи особистих селянських господарств, що дозволить поліпшити комплекс послуг та суттєво скоротити фінансові ризики.

7. У розрахунках із сільськогосподарськими підприємствами (при визначенні вартості запилення посівів) кооперативам бджолярів доцільно використовувати запропоновану дисертанткою формулу визначення ціни:

де 0,85 - коефіцієнт, що визначає частку праці бджіл у запиленні сільськогосподарських культур; Кен - коефіцієнт економічного значення ентомофільного запилення для врожайності сільськогосподарських культур; Ві - вартість валової продукції і -тої культури у поточних цінах; n - кількість запилюваних культур; і - порядковий номер культури; KN - коефіцієнт, що визначає співвідношення нормативної та фактичної кількості бджолосімей на 1 га посівів нектароносів.

8. Особисті селянські господарства потребують дієвої державної підтримки, налагодження сервісного обслуговування населення, розширення випуску промисловістю малогабаритної техніки й інвентаря з метою скорочення затрат ручної праці, розширення площ землекористування особистих селянських господарств, забезпечення консультативно-інформаційного обслуговування селян.

1. Дубініна М.В. Ретроспективний погляд на теоретичну сутність економічних інтересів // Вісник аграрної науки Причорноморя. - 2000. - № 8. - С.23-25.

2. Куліш М.Ю., Дубініна М.В. Особисті селянські господарства - єдина стабільна форма господарювання у сільському господарстві України // Вісник аграрної науки Причорноморя. - 2000. - № 9. - С. 3-8.

3. Дубініна М.В. Обґрунтування необхідності створення заготівельно-збутового кооперативу особистих селянських господарств // Вісник аграрної науки Причорноморя. - 2001. - № 11. - С.19-23.

4. Дубініна М.В. Особисті господарства як форма реалізації економічних інтересів селян // Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання: Кол. монографія: в 2 т. - т. 1 / За ред. П.Т. Саблука, В.Я. Амбросова, Г.Є. Мазнева. - К.: ІАЕ, 2001. - С. 727-729.

Размещено на .ru