Еколого–правове регулювання спеціального використання дикої фауни - Автореферат

Тваринний світ, як визначено у преамбулі Закону України “Про тваринний світ ”, “... є одним із компонентів навколишнього природного середовища, національним багатством України, джерелом духовного та естетичного збагачення і виховання людей, обєктом наукових досліджень, а також важливою базою для одержання промислової та лікарської сировини, харчових продуктів та інших матеріальних цінностей ”. Зазначені аспекти соціальної цінності дикої фауни обумовлюють різні напрями людської діяльності, повязаної з експлуатацією (використанням) обєктів тваринного світу для задоволення матеріальних та духовних потреб, їх охороною та відтворенням. При цьому важливого значення набуває науковий пошук щодо вдосконалення правового регулювання саме тих фауністичних експлуатаційних відносин, які повязані з вилученням диких тварин із природного середовища, тобто суспільних відносин, що складаються у звязку із здійсненням спеціального використання вказаних обєктів. екологічне законодавство дика фауна Особливої уваги в сучасних умовах потребує питання вдосконалення законодавства, яке регулює порядок здійснення окремих різновидів спеціального використання дикої фауни, а саме: мисливства, рибальства, використання відповідних обєктів у наукових, культурно - освітніх, виховних, естетичних цілях, а також добування диких тварин з метою утримання і розведення в неволі або напіввільних умовах, для отримання продукції їх життєдіяльності у комерційних та інших цілях. виявити особливості еколого-правового регулювання суспільних відносин, що виникають у звязку із здійсненням окремих різновидів спеціального використання дикої фауни та визначити юридичні ознаки цих різновидів, розробити пропозиції щодо вдосконалення екологічного законодавства, яке регулює суспільні відносини в сфері спеціального використання дикої фауни.Розділ 1 - “Загальна характеристика екологічних правовідносин у сфері спеціального використання дикої фауни” за своїм змістом є дослідженням елементів абстрактної моделі правового відношення, яке складається у звязку із здійсненням спеціального використання дикої фауни. У підрозділі 1.1 “Дика фауна як обєкт екологічних правовідносин у галузі спеціального використання” зазначено, що дикі тварини розглядаються в діючому законодавстві як один з обєктів тваринного світу. Зважаючи на загальновідомість поняття диких тварин і, в той же час, на необхідність їх правової індивідуалізації (що повязано з певними труднощами техніко - юридичного характеру),автор пропонує ввести до Закону України “Про тваринний світ ”термін “дика фауна”, який повинен визначати саме сукупність усіх видів диких тварин. Відповідно до родових визначаються і видові ознаки, які характеризують дику фауну у якості обєкту еколого-фауністичних експлуатаційних правовідносин, що складаються у звязку із її спеціальним використанням. Далі досліджуються правові ознаки мисливства, що формують юридичне поняття вказаного різновиду спеціального використання дикої фауни, яке автор визначив як урегульовану законом діяльність, що: здійснюється для задоволення матеріальних (економічних) потреб громадян та народного господарства; полягає у намаганні добування та самому добуванні окремих видів ссавців та птахів, які законодавством віднесені до категорії мисливських (мають економічну цінність), а також перебувають у стані природної волі; реалізуються тільки в межах спеціально визначених територій (мисливські угіддя) та у чітко встановлений період часу (мисливський сезон); виконується лише регламентованими способами та за допомогою дозволених знарядь (мисливська вогнепальна та холодна метальна зброя); здійснюється виключно фізичними особами, спеціальна фауністична правосубєктність яких засвідчується відповідними документами (мисливський квиток, картка обліку добутої дичини та порушень правил полювання), а також мають право на добування диких тварин, що засвідчується спеціальним дозволом (ліцензія, відстрільна картка), який безпосередньо видається виключно користувачами мисливських угідь.

Основний зміст роботи