Еколого-правове регулювання раціонального використання об’єктів тваринного світу - Автореферат

Основні загрози для тваринного світу повязані сьогодні з негативною антропогенною діяльністю, що може проявлятися у знищенні природного середовища існування тварин, забрудненні місць їх перебування, розповсюдженні хвороб та шкідників, зменшенні кормової бази тощо. Негативні зміни в навколишньому природному середовищі спонукають суспільство віддавати перевагу заходам, спрямованим на правове регулювання екологічно-збалансованого використання природних ресурсів в цілому, раціонального використання, охорони та відтворення обєктів тваринного світу. Все це зумовлює потребу в дослідженні актуальних загальнотеоретичних аспектів та організаційно-правових засад використання обєктів тваринного світу. Поняття «тваринний світ» належить розглядати як категорію більш широку, обємну, ніж «дика фауна», що викликає необхідність перегляду низки базових юридичних концепцій, розробки нових підходів до його правового регулювання і, в першу чергу, потребує комплексного наукового дослідження правових аспектів раціонального використання обєктів тваринного світу на сучасному етапі. здійснити аналіз поняття «користування обєктами тваринного світу», визначити спільні та відмінні риси між поняттями «користування» та «використання» обєктів тваринного світу;Розділ перший «Загальна характеристика тваринного світу як обєкта еколого-правових відносин» складається з трьох підрозділів, в яких розкрито зміст понять та категорій, які виникають при дослідженні питання еколого-правового регулювання раціонального використання обєктів тваринного світу. У підрозділі 1.1 «Поняття та правовий зміст тваринного світу за законодавством України» визначається понятійно-термінологічний апарат, наводяться правові категорії та положення, що безпосередньо повязані з поняттям «тваринного світу» як обєкта еколого-правових відносин, зокрема, визначення таких ключових понять, як «тварина», «обєкти тваринного світу», «дика тварина», «свійська тварина», «фауна», «живі ресурси» та інші. Доводиться положення, що тваринний світ як обєкт правового регулювання характеризується рядом ознак, які закріплені законодавством України про тваринний світ (приналежність до дикої фауни: хребетні (ссавці, плазуни, земноводні, птахи), безхребетні (членистоногі, молюски, голкошкірі); знаходження диких тварин у стані природної волі, під якою розуміється безпосередній природний звязок тварини з навколишнім природним середовищем; установлення територіальних кордонів перебування диких тварин на території України; непоживність обєкта, тобто при переході окремої тварини з території України на територію іншої держави, а також при знищенні окремих екземплярів у результаті полювання, тваринний світ у цілому не зникає), визначається правове значення класифікаційних видів обєктів тваринного світу. У підрозділі 1.2 «Сучасний стан правового регулювання суспільних відносин використання тваринного світу» розкривається суть та основні складові системи законодавства України про тваринний світ. У підрозділі 1.3 «Норми про раціональне використання тваринного світу в системі права та законодавства України» на підставі дослідження загальних ознак, що формують цю галузь законодавства як самостійну (наявність предмета та методу правового регулювання, системи нормативно-правових актів), та специфічних рис законодавства відповідної сфери (законодавство України про тваринний світ - відносно нове нормативно-правове утворення; однією зі складових цього законодавства є відображення в ньому галузевих особливостей; відповідна галузь законодавства становить собою комплексну галузь), визначається його місце в системі права та законодавства України.Виходячи з викладених у дисертації теоретичних положень, у результаті вивчення сучасних наукових досягнень у галузі еколого-правового регулювання раціонального використання обєктів тваринного світу, аналізу національного законодавства України та міжнародно-правового досвіду в зазначеній сфері, автором сформульовано низку висновків, спрямованих на вирішення окресленого завдання. Аналізуючи існуючі поняття «тваринного світу», що вживаються в загальнонауковому змісті та в законодавстві, автор дійшов висновку, що вони не є тотожними за своїм значенням. Виходячи з ознак поняття «тваринний світ», що міститься в Законі України «Про тваринний світ», автор доводить, що останнє в першу чергу ототожнюється з поняттям «дикі тварини». У звязку з викладеним автор відзначає невідповідність назви Закону України «Про тваринний світ» його змісту, оскільки останній стосується не всього тваринного світу, а лише його частини - дикої фауни. Досліджуючи особливості правового забезпечення охорони та раціонального використання обєктів тваринного світу як системного утворення, наголошується, що законодавство про використання обєктів тваринного світу є комплексним, що гармонійно поєднує норми різних галузей права (екологічне, цивільне, адміністративне, кримінальне і т.д.).

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає в обґрунтуванні наукових підходів та пропозицій щодо еколого-правового регулювання раціонального використання обєктів тваринного світу.

Виходячи з викладених у дисертації теоретичних положень, у результаті вивчення сучасних наукових досягнень у галузі еколого-правового регулювання раціонального використання обєктів тваринного світу, аналізу національного законодавства України та міжнародно-правового досвіду в зазначеній сфері, автором сформульовано низку висновків, спрямованих на вирішення окресленого завдання. До головних із них можна віднести такі: 1. Аналізуючи існуючі поняття «тваринного світу», що вживаються в загальнонауковому змісті та в законодавстві, автор дійшов висновку, що вони не є тотожними за своїм значенням. Виходячи з ознак поняття «тваринний світ», що міститься в Законі України «Про тваринний світ», автор доводить, що останнє в першу чергу ототожнюється з поняттям «дикі тварини». Разом із тим у юридичній літературі до поняття «тваринний світ» відносять різні види звірів, птахів, риб, що перебувають у навколишньому природному середовищі. У звязку з викладеним автор відзначає невідповідність назви Закону України «Про тваринний світ» його змісту, оскільки останній стосується не всього тваринного світу, а лише його частини - дикої фауни. Поняття «тваринний світ» є родовим і охоплює ряд самостійних обєктів. У звязку з цим автор вбачає законодавче звуження зазначеного поняття внаслідок ототожнення його з сукупністю диких тварин.

2. У результаті поділу тварин на «шкідливих» та «нешкідливих» спостерігається споживацький підхід до природи, що вже на підсвідомому рівні формує негативне ставлення до хижаків. Проте в природі не існує «шкідливих» чи «корисних» тварин, такими вони можуть бути лише по відношенню до людини. Тому, на думку автора, використання такої категорії, як «шкідливі тварини», є вкрай нелогічним та екологічно некоректним. Внаслідок виділення із загального числа т.зв. «шкідливих тварин» останні виявляються приреченими на повне винищення.

3. У роботі доведено, що сьогодні багато представників домашньої фауни перебувають на межі вимирання. Відносини, повязані з охороною та раціональним використанням свійських тварин, також повинні знайти своє відображення в законодавстві України про тваринний світ, особливо стосовно їхньої охорони як носіїв генофонду. Крім того, оскільки генофонд сільськогосподарських тварин є національним надбанням, обґрунтовано доцільність розробки загальнодержавної програми «Збереження генофонду нечисленних порід сільськогосподарських тварин», що має передбачати заходи щодо збереження переважно аборигенних порід шляхом створення племінних підприємств і генетичних банків.

4. Законодавче регулювання охорони та використання тваринного світу в Україні здійснюється зараз через розгалужену систему нормативно-правових актів різної юридичної сили. Але, незважаючи на наявність численного правового матеріалу із зазначеного питання, автор констатує, що розвиток нормативно-правового забезпечення раціонального використання тваринного світу не був підкріплений системними науковими дослідженнями, що позначилось на темпах і напрямках правового регулювання відповідної сфери. Досліджуючи особливості правового забезпечення охорони та раціонального використання обєктів тваринного світу як системного утворення, наголошується, що законодавство про використання обєктів тваринного світу є комплексним, що гармонійно поєднує норми різних галузей права (екологічне, цивільне, адміністративне, кримінальне і т.д.).

5. На сучасному етапі значний інтерес становить дослідження міжнародно-правових документів, що регулюють використання та охорону тваринного світу без урахування території держави, на якій та чи інша тварина або вид перебувають. Огляд чинних міжнародних договорів показує, що вони охоплюють більшість основних проблем щодо забезпечення нормальних умов існування тварин. Доведено доцільність обєднання міжнародних договорів щодо використання та охорони тваринного світу у дві групи: договори, спрямовані на використання та охорону флори й фауни в цілому, та договори, що регулюють використання та охорону певної популяції (вид, сімейство). Аналіз чинного міжнародно-правового регулювання охорони та використання тваринного світу та міжнародних актів, стороною яких є Україна, дає підстави стверджувати про відсутність однорідних, уніфікованих методів і процедур раціонального використання тварин. Саме тому, на думку автора, враховуючи кризову екологічну ситуацію, що склалася в світі і в Україні, варто звернути більшу увагу на укладання глобальних міждержавних угод із ефективними процедурами правореалізації, які б змогли охопити весь спектр проблем забезпечення сприятливих умов існування тварин, - з одного боку, і були б гнучкими в достатній мірі для врахування економічних, соціальних і культурних умов та потреб, - з іншого.

6. Аналіз законодавства про охорону навколишнього природного середовища вказує на можливість використання для його вдосконалення всіх форм його систематизації: інкорпорації, консолідації, кодифікації. Однак найбільш оптимальна систематизація законодавчих норм у відповідній сфері може бути досягнута тільки в процесі підготовки та прийняття Екологічного кодексу України як єдиного комплексного нормативно-правового акту, у якому будуть зосереджені не лише охоронні норми, але й інші, що мають відношення до регулювання раціонального використання природних ресурсів. При цьому правове регулювання охорони та використання обєктів тваринного світу має скласти основу окремого розділу даного кодексу.

7. У систематизації чинного правового регулювання відносин щодо тваринного світу автор пропонує застосувати такий вид систематизації як консолідація, особливо на рівні підзаконного регулювання. Обєднання підзаконних нормативно-правових актів у єдиний правовий документ дало б можливість зробити його більш доступним для всіх практичних працівників, що мають стосунок до цієї сфери, і підвищило б ефективність їх використання в правозастосовчій практиці. За таким же принципом пропонується здійснювати консолідацію еколого-правових норм, що містяться у підзаконних нормативно-правових актах з інших питань раціонального використання обєктів правової охорони.

8. До юридичного поняття «використання обєктів тваринного світу» входить не тільки діяльність із вилучення корисних властивостей відповідних обєктів. Воно повинно враховувати й іншу діяльність, яка безпосередньо передує вилученню або створює умови для такого вилучення. Тобто, використання тваринного світу - це урегульована нормами права діяльність, яка полягає у вилученні та споживанні корисних властивостей відповідних обєктів, а також діяльність, яка безпосередньо передує вилученню або створює умови для такого вилучення.

9. Аналізуючи норми Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», автор стверджує, що законодавчого закріплення набули природні права тварин, які мають забезпечуватися субєктами правовідносин - юридичними і фізичними особами шляхом утримання від порушень цих прав та дотримання правил поводження з тваринами, що виключають їх жорстокість.

10. На сучасному етапі в українській правовій системі склався інститут права власності на обєкти тваринного світу, який за своєю юридичною сутністю істотно відрізняється від цивільно-правового інституту права власності на обєкти матеріального світу. Чинне законодавство України про використання та охорону тваринного світу передбачає такі форми власності, як державна, комунальна та приватна (ст.4 Закону України «Про тваринний світ»). Разом із тим, автор вважає, що, по-перше, визнання комунальної власності порушує складну проблему правового обґрунтування переходу прав власності на обєкти тваринного світу від одного субєкта до іншого, а по-друге, обєкти тваринного світу в основному становлять суспільне надбання, тому до них недоцільно застосовувати таку форму власності, як приватна. На підставі викладеного пропонується законодавчо визнати виключну державну власність на тваринний світ і визначити обсяг повноважень з управління ним місцевими органами виконавчої влади й органами місцевого самоврядування, а також фізичними і юридичними особами.

11. З урахуванням місця людини в природі, особливої ролі природних ресурсів у суспільному розвитку, відповідальності людини за збереження сприятливого стану навколишнього природного середовища в інтересах майбутніх поколінь необхідним є розвиток доктрини права навколишнього середовища в рамках концепції використання природних ресурсів як суспільного надбання. В роботі підкреслено, що ця концепція в практичному плані протиставляється концепції приватної власності на природні ресурси, у рамках якої багата людина або група багатих людей може купити (скупити) природні багатства й розпоряджатися ними у своїх інтересах.

12. Правомочності власника обєктів тваринного світу мають певні особливості, зумовлені природою й властивостями живих організмів. До змісту права власності на обєкти тваринного світу неможливо включити усі правомочності, які застосовуються при характеристиці права власності у загальнотеоретичному розумінні. Так, стосовно права володіння ці особливості зумовлені тим, що обєкти тваринного світу перебувають у стані природної волі й у постійному русі, а тому до них практично неможливо застосувати право володіння. Тому для відповідних обєктів необхідним є пошук іншої юридичної конструкції.

13. Обґрунтовано пропозиції щодо подальшого вдосконалення законодавства України у сфері спеціального використання обєктів тваринного світу, зокрема: а) щодо термінологічних суперечностей між поняттями «полювання» та «мисливство»; б) щодо використання обєктів тваринного світу в наукових цілях та обовязкового дотримання при цьому принципів біоетики, закріплених у міжнародних та національних документах, які обмежують і навіть забороняють проведення деяких експериментів на тваринах.

1. Нечипорук Л.Д. Окремі аспекти правового регулювання обєктів тваринного світу / Л.Д. Нечипорук // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. - 2006. - № 6. - С. 197-201.

2. Нечипорук Л.Д. Тварини як субєкти правовідносин / Л.Д. Нечипорук // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. - 2007. - № 7. - С. 214-218.

3. Нечипорук Л.Д. Міжнародно-правове регулювання охорони та використання обєктів тваринного світу / Л.Д. Нечипорук // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. - 2007. - № 8. - С. 239-241.

4. Нечипорук Л.Д. Право власності на обєкти тваринного світу /Л.Д.Нечипорук // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. - 2008. - № 9. - С. 236-239.

5. Нечипорук Л.Д. Норми національного та міжнародного права щодо охорони та використання обєктів тваринного світу / Л.Д. Нечипорук // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Міжнародні відносини. - 2007. - № 1. - С. 166-169.

6. Нечипорук Л.Д. Тваринний світ як обєкт використання та охорони / Л.Д. Нечипорук // Збірник матеріалів підсумкової наукової конференції професорсько-викладацького складу юридичного факультету, 22 лютого 2006 року, Ужгород: Ужгородський національній університет, юридичний факультет. - 2006. - С. 25-29.

7. Нечипорук Л.Д. Конституційне право на безпечне навколишнє середовище та права обєктів тваринного світу / Л.Д. Нечипорук // Збірник матеріалів круглого столу, присвяченого Дню Конституції України, Ужгород: Ужгородський національний університет, юридичний факультет, Інститут держави і права країн Європи УЖНУ. - 2007. - С. 70 - 73.

8. Нечипорук Л.Д. Реалізація норм Конституції України у сфері охорони та використання обєктів тваринного світу / Л.Д. Нечипорук // Збірник матеріалів конференції, присвяченої Дню Конституції України. 28 червня 2008 року. Ужгород: Ужгородський національний університет, юридичний факультет. - 2008. - С. 51-54.

Размещено на .ru