Природно-географічні й історичні передумови формування лісового покриву, їх зв’язок із ландшафтною структурою регіону. Аналіз поширення несприятливих фізико-географічних процесів у лісових ландшафтах регіону та шляхи зменшення їхнього негативного впливу.
При низкой оригинальности работы "Еколого-географічні основи комплексного використання лісових ресурсів Верхньодністровських Бескидів", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Небажані зміни у лісових екосистемах відбувалися у трьох напрямах: зменшення вкритої лісом площі, заміна мішаних лісів монокультурами смереки, сосни звичайної тощо, спрощення вікової й ценотичної структури, а отже, зниження біологічної продуктивності та захисних властивостей лісів. У лісових ландшафтах регіону, де ліси є головним регулятором стоку в басейні Дністра, лісистість зменшилася з 90-95% (Голубець, 2007) в доагрокультурний період до 30-45% сьогодні, що негативно вплинуло на гідрологічний режим. Таких заходів слід вживати одночасно зі збільшенням лісистості та підвищенням захисних властивостей лісів. Дисертаційні дослідження проводилися в рамках наукової тематики кафедри раціонального використання природних ресурсів і охорони природи (РВПР і ОП) Львівського національного університету імені Івана Франка, зокрема за темами „Природно-антропогенна трансформація ландшафтних систем Західного регіону України та її соціально-екологічні наслідки” (№ державної реєстрації 0108U009540), автор дослідив структуру лісового фонду та поширення несприятливих процесів у ландшафтах Верхньодністровських Бескидів та „Еколого-географічна оцінка сучасного стану ландшафтів Західного регіону України” (№ державної реєстрації 0105U004927), обґрунтовано систему заходів, спрямованих на реконструкцію трансформованих лісів у ландшафтах Верхньодністровських Бескидів. Мета дисертаційної роботи полягає в оцінці з еколого-географічних позицій сучасної структури лісів та стану використання лісових ресурсів Верхньодністровських Бескидів, обґрунтуванні системи заходів, спрямованих на реконструкцію трансформованих лісів та оптимізацію їхнього використання на засадах наближеного до природного лісівництва.Аналіз їхніх праць дозволив виділити чотири періоди дослідження лісів у регіоні: австрійський (1772-1918), повязаний із іменами Б. Їхня площа у державних лісах становить 5009 га, а в лісах „Галсільлісу” - 8175 га. Площа молодняків, середньовікових і достигаючих насаджень становить у державних лісах 17165 га (90,4% від площі вкритих лісом земель), а в лісах „Галсільльлісу” - 17597 га (98,7%). Близько 18,8 % цього запасу заготовлено під час поступових рубань у лісах, які виконують переважно захисні функції, 81,2% - в експлуатаційних лісах (19% під час суцільних рубань і 81% - під час проведення поступових рубань головного користування). Понад 53,3% запасу деревини заготовлено у лісах, які виконують переважно захисні функції, і лише 47,7% - у експлуатаційних лісах.У дисертаційній роботі застосовано методи еколого-географічного (ландшафтознавчого) дослідження до трансформованих лісів у Верхньодністровських Бескидах. На цій підставі виділено висотні лісові пояси для обґрунтування реконструкції похідних лісів та оптимізації лісокористування на засадах наближеного до природного лісівництва. Аналіз виконаних у минулому наукових праць свідчить, що протягом австрійського і польського періодів дослідження лісів регіону головним методичним підходом був фітоценологічний, а в радянський і український періоди - лісотипологічний підхід. Андріанова та польових досліджень осередків корінних лісів у регіоні було виділено чотири висотні лісові пояси: пояс дубових лісів із дуба звичайного (250-350 м н.р.м.), ялицево-дубових і дубово-ялицевих лісів (350-450 м), букових лісів (450-1020 м), ялицево-букових і буково-ялицевих лісів (500-800 м). Зясовано, що в лісових ландшафтах Верхньодністровських Бескидів протягом останніх 50-ти років значно почастішали небезпечні фізико-географічні процеси, що зумовлено зниженням екостабілізуючої ролі гірських лісів.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
Вывод
У дисертаційній роботі застосовано методи еколого-географічного (ландшафтознавчого) дослідження до трансформованих лісів у Верхньодністровських Бескидах. Проаналізовано природні умови формування лісового покриву та їхній звязок із ландшафтною структурою. На цій підставі виділено висотні лісові пояси для обґрунтування реконструкції похідних лісів та оптимізації лісокористування на засадах наближеного до природного лісівництва.
1. Аналіз виконаних у минулому наукових праць свідчить, що протягом австрійського і польського періодів дослідження лісів регіону головним методичним підходом був фітоценологічний, а в радянський і український періоди - лісотипологічний підхід. З огляду на значні масштаби денатуралізації природних ландшафтів, для дослідження трансформованих лісів використано еколого-географічний (ландшафтознавчий) підхід. Переформування трансформованих лісів слід проводити в напрямку наближення їхнього складу до екологічно стабільних природних лісів, який у науковій літературі отримав назву наближене до природного лісівництво.
2. Переважаючим типом природної рослинності в регіоні є ліси, які через легку доступність зазнали значної трансформації, що понизило їхню еколого-стабілізуючу роль. У висотних місцевостях Орівського (486 км2) та Верхньодністерського (825,6 км2) ландшафтів екологічні умови сприятливі для вирощування високопродуктивних листяних та хвойно-листяних лісів.
3. На підставі ландшафтно-географічних досліджень природних умов, картосхеми термічних зон М. Андріанова та польових досліджень осередків корінних лісів у регіоні було виділено чотири висотні лісові пояси: пояс дубових лісів із дуба звичайного (250-350 м н.р.м.), ялицево-дубових і дубово-ялицевих лісів (350-450 м), букових лісів (450-1020 м), ялицево-букових і буково-ялицевих лісів (500-800 м). Вони слугують ландшафтно-географічною основою для реконструкції похідних лісів та оптимізації їхнього використання.
4. Зясовано, що в лісових ландшафтах Верхньодністровських Бескидів протягом останніх 50-ти років значно почастішали небезпечні фізико-географічні процеси, що зумовлено зниженням екостабілізуючої ролі гірських лісів. Для досліджуваної території характерним є широкий спектр стихійних явищ, найнебезпечніші з яких паводки, які часто мають селевий характер, вітровали і буреломи. В регіоні досить складна ентомологічна і фітопатологічна ситуація. Головною причиною збільшення частоти прояву негативних стихійних явищ є заміна корінних ялицево-букових лісів похідними смеречниками та іншими похідними деревостанами, а також зниження лісистості регіону загалом. Аналіз негативних стихійних явищ засвідчує необхідність розробки диференційованої по висотних лісових поясах системи заходів боротьби з ними, оскільки їхнє поширення має чітку ландшафтну зумовленість.
5. Встановлено, що близько 65% лісового фонду двох найбільших лісокористувачів становлять деревостани з перевагою хвойних порід, культури яких створювалися за межами їхнього природного ареалу. Твердолистяні і мяколистяні породи займають відповідно 33 та 2%. Таке співвідношення є наслідком екологічно необґрунтованого ведення лісового господарства в минулому. Вторинні насадження з перевагою смереки, створені на місці корінних ялицево-букових лісів, біологічно нестійкі та потребують реконструкції.
Несприятливою в лісах регіону є і їхня вікова структура. 40% лісового фонду становлять молодняки, 40% - середньовікові, 15% - достигаючі і лише 5% - стиглі насадження. Це наслідок того, що більшість деревостанів по кілька разів були пройдені надмірними рубаннями.
У регіоні ліси „Галсільлісу” характеризуються значно нижчими таксаційними показниками, ніж ліси держлісфонду. Лише близько 5% колишніх колгоспних лісів є високоповнотними, що свідчить про масові несанкціоновані рубки у минулому. Низькоповнотні деревостани не здатні виконувати еколого-стабілізуючі функції, тому необхідно вживати лісівничі заходи щодо покращання їхньої ценотичної структури. Зясовано, що лише 60% лісів „Галсільлісу” росте за 1 класом бонітету. Наявність низькобонітетних насаджень зумовлене несвоєчасними доглядовими рубаннями та створенням лісових культур у невідповідних для окремих деревних порід типах лісу.
6. У процесі головного користування протягом 2009 р. у регіоні заготовлено 17,24 тис.м3 деревини, а від рубань формування й оздоровлення лісів - 31,69 тис.м3 деревини. Це свідчить про небезпеку поширення захворювань як у захисних, так і в експлуатаційних лісах.
Побічне лісокористування може бути значним джерелом доходів лісогосподарських підприємств. У мисливських господарствах, які належать трьом користувачам, протягом останніх років відбувається зростання популяцій основних видів мисливських звірів, птахів.
Використання лісів для культурно-пізнавальних цілей проводиться лише поблизу Лаврівського та Добромильського монастирів, а також замків (с. Муроване та м. Добромиль), закинутих соляних шахт в урочищі Саліна поблизу м. Добромиля. Недостатнім є використання лісових ландшафтів для рекреаційної діяльності, незважаючи на значний ландшафтно-естетичний і туристичний потенціал та вигідне географічне розташування регіону. Використання лісів для освітньо-виховної діяльності здійснюється лише через організацію шкільних лісництв.
Загалом сучасний стан використання лісів у регіоні важко назвати комплексним, адже на сьогодні вони залишаються передусім джерелом отримання деревини з недостатнім використаннях їхніх загальносуспільних благ.
7. Одним із шляхів покращання структури лісів та оптимізації їхнього використання у ландшафтах Верхньодністровських Бескидів є переформування смерекових монокультур та інших похідних лісів. Його слід проводити в межах виділених лісових поясів із застосуванням еколого-географічного підходу на засадах лісівництва, наближеного до природних екосистем. Це дозволить покращити виконання лісами регіону економічної, екологічної та соціальної функцій.
У межах ландшафтів Верхньодністровських Бескидів обґрунтовано систему заходів щодо проведення реконструкції трансформованих лісів та оптимізації лісокористування. Вона включає для кожного ВЛП та відповідних висотних місцевостей параметри цільових деревостанів (походження, вікова структура, видовий склад, вертикальна і горизонтальна структура), заходи наближеного до природного лісівництва (сприяння природному поновленню, догляд за підростом, захист від шкідників і хвороб) та оптимізацію лісокористування (рекомендовані способи рубань).
Для покращання репрезентативності мережі заповідних обєктів регіону, збереження біотичного й ландшафтного різноманіття до неї запропоновано додатково включити шість цінних у фітогеографічному плані лісових обєктів площею 127,3 га. Вони слугуватимуть важливими ланками при подальшому формуванні локальної екологічної мережі, а також будуть природними еталонами для ведення лісового господарства.
Список литературы
1. Теліш П. С. Проблеми використання ландшафтного підходу щодо комплексного використання лісових ресурсів (на прикладі Сколівських Бескидів) / П. С. Теліш // Фізична географія та геоморфологія. - К. : ВГЛ Обрії, 2004. - Вип. 46, Т. 1. - С. 250-256.
2. Теліш П. С. Географічні аспекти комплексного використання лісових ресурсів у Сколівських Бескидах / П. С. Теліш // Науковий вісник Чернівецького університету. - 2005. - Вип. 238. - С. 97-104.
3. Теліш П. С. Використання ландшафтів Верхньодністровських Бескидів для організації рекреаційної діяльності / П. С. Теліш, І. М. Рожко // Вісник Львівського університету. Сер. географ. Вип. 36. - Львів, 2009. - С. 301-308.
4. Теліш П. С. Географічні аспекти комплексного використання лісових ресурсів у Бескидах / П. С. Теліш// Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 318 : Географія. - Чернівці : Рута, 2006. - С. 131-138.
5. Теліш П. С. Антропогенна трансформація в лісах Верхньодністровських Бескидів і шляхи її оптимізації / П. С. Теліш // Вісник Львівського університету. Сер. географ. Вип. 37. - Львів, 2009. - С. 187-199.
6. Теліш П. С. Історико-географічні особливості розвитку та топоніміка сільських поселень у Верхньодністровських Бескидах / П. С. Теліш // Вісник Львівського університету. Сер. географ. Вип. 38. - Львів, 2010. - С. 332-340.
Інші публікації: 1. Теліш П. С. Проблеми використання та оцінки корисних функцій гірських лісів / П. С. Теліш // Гори і люди (у контексті сталого розвитку). Мат. міжн. конф., присвяченої року гір (м. Рахів, 14-18 жовтня 2002 р.). - Рахів, 2002 . - т. 1. - С. 451-453.
2. Теліш П. С. Роль місцевого населення в екологізації лісокористування в Українських Карпатах / П. С. Теліш // Наукові вісті Інституту менеджменту та економіки „Галицька Академія”. - Івано-Франківськ, 2006. - С. 178-183.
3. Теліш П. С. Роль обєктів природо-заповідного фонду Верхньодністровських Бескидів у підтриманні біорізноманіття регіону / П. С. Теліш // Значення та перспективи стаціонарних досліджень для збереження біорізноманіття. Мат. міжн. наук. конф., присвяченої 50-річчю функціонування високогірного біологічного стаціонару „Пожижевська” (Львів-Пожижевська, 23-27 вересня 2008 р.). - Львів, 2008. - С. 397-399.
4. Теліш П. С. Ландшафтні особливості обєктів природно-заповідного фонду Верхньодністровських Бескидів / П. С. Теліш // Розвиток заповідної справи в Україні і формування панєвропейської екологічної мережі. Мат. міжн. наук-практ. конф. (Рахів, 11-13 листопада 2008 р.). - Рахів, 2008. - С. 398-403.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы