Еколого-фізіологічні та морфологічні особливості мікроскопічних грибів, виділених з приміщень 4-го блоку Чорнобильської АЕС - Автореферат

В звязку з цим ми вважали за доцільне провести еколого-фізіологічні дослідження з метою одержання більш докладної інформації щодо характеристики таких грибів. Заболотного НАН України у межах бюджетних тематик відділу фізіології та систематики мікроміцетів “Дослідити еколого-фізіологічну активність мікроміцетів в умовах екстремальних антропогенних навантажень” (№ державної реєстрації 0100U004338) і “Фізіолого-біохімічні особливості трофіки мітоспорових та аскоміцетних грибів (№ державної реєстрації 0105U001411). Провести порівляльні дослідження ростових параметрів ряду анаморфних грибів, виділених з приміщень 4-го блоку ЧАЕС та чистих щодо радіонуклідів регіонів України, в умовах поверхневого та глибинного культивування; Вперше показана стійкість темнопігментованих грибів, виділених з приміщень 4-го блоку ЧАЕС, до тривалого голодування (200 діб), здатність до росту на силікагельному середовищі при наявності слідових кількостей вуглецю, а також до росту на поживних середовищах, кількість вуглецю в яких становила 100 мг/л та менше, що дає можливість віднести такі гриби до групи олігокарботолерантних організмів. Дисертант визначив ростові параметри в умовах періодичного культивування: побудував криві росту, визначив питому швидкість росту, константу спорідненості та інгібування; визначив їх звязок з радіоактивністю місця виділення штаму; визначив динаміку споживання глюкози; вивчив здатність грибів до тривалого голодування та здатність до росту на силікагельному середовищі; вивчено морфологію досліджених мікроскопічних грибів на середовищах з різними концентраціями глюкози; а також активність ряду гідролітичних екзоферментів: інвертази, амілази, інулінази, протеази, желатинази, ліпази та активність позата внутрішньоклітинної каталази.Для проведення дослідження було обрано 3 види анаморфних грибів, які зберігаються в колекції відділу фізіології та систематики мікроміцетів Інституту мікробіології і вірусології ім. Ці види мікроміцетів належали до тих, що постійно зустрічалися в приміщеннях 4-го блоку ЧАЕС (табл. Дослідження росту і морфології мікроміцетів проводили за загально прийнятими методами (Перт, 1978; Методы..., 1982; Егоров, 1989; Ленгелер, 2005) на рідких поживних середовищах з різними концентраціями глюкози (від 0 до 20 г/л), а також визначали питому швидкість росту (?), константу спорідненості (Ks) та інгібування (Кі). Визначення залишкового вмісту редукуючих цукрів проводили за допомогою модифікованої методики Бертрана (Методы..., 1987). Костянтинівка Стійкість грибних культур до голодування визначали шляхом витримання міцеліальних плівок в стерильній дистильованій воді (220 об/хв) протягом 200 діб.При поверхневому культивуванні на поживному середовищі з 20 г/л глюкози всі досліджені штами 3-ох видів грибів виходили на стаціонарну фазу росту після 20 діб культивування. При культивування мікроміцетів на поживних середовищ з нижчими концентраціями глюкози (0,5 - 10 г/л) вихід на стаціонарну фазу росту відбувався на 4 - 10 добу. На поживному середовищі з 20 г/л глюкози відбувалось зменшення накопичення біомаси у H. resinae штами 79, 76, 77 - до 64 - 70% та у С. herbarum - до 76 - 81% порівняно з контролем. Дослідні штами H. resinae штами 79, 77, 76, на поживному середовищі з 1 г/л утворювали більшу біомасу ніж контрольний штам 801 (рис. Штами H. resinae штами 79, 77, 76 росли в таких умовах гірше за контрольний штам.Під час тривалого голодування всі досліджені грибні ізоляти виживали протягом 200 діб. Відбувалось руйнування міцеліальної плівки, яке розпочиналось у штамів Н. resinae на 7 - 14 добу та у С. sphaerospermum - через 30 - 60 діб. Досліджені нами штами Н. resinae та С. sphaerospermum виживали протягом всього терміну голодування, утворюючи звичайні колонії після висіву на стандартні поживні середовища. В таких умовах утворювались нормальний міцелій та конідієносці з конідіями, що свідчить про їх високу стійкість до голодування. Мікроскопіювання таких колоній показало, що досліджені штами Н. resinae утворювали фрагментований міцелій (від 2 до кількох десятків фрагментів), але одночасно утворювався і нормальний міцелій.Одним з можливих джерел органічного вуглецю на камяних або будівельних субстратах можуть бути відмерлі, в тому числі й під дією радіації, клітини мікроорганізмів та видів, які можуть бути традиційними джерелами живлення для олігокарботолерантних грибів. В ряду гідролітичних ферментів: амілаза, інуліназа, інвертаза саме амілолітична активність проявлялась найчастіше та була найбільш активною серед досліджених. Активність цього ферменту була невисокою, як правило меншою за 2,5 од/мл (рис. 7), порівняно з промисловими штамами активність, яких становила 25 - 150 од/мл. У жодного з досліджених нами видів грибів не було виявлено залежності рівня амілолітичної активності від радіоактивності місця виділення штамів.До них відносяться: стійкість досліджених мікроміцетів до тривалого голодування; резистентність до знижених концентрацій органічного вуглецю в поживному середовищі; низькі питомі

Основний зміст роботи