Еколого-економічний механізм розвитку природоохоронних територій - Автореферат

У теперішній час природоохоронні території, крім виконання своїх прямих функцій, сприяють підвищенню добробуту людини, скороченню масштабів бідності та є чинником сталого соціально-економічного розвитку суспільства. Тому природоохоронні території не виконують покладених на них функцій, існуюча їх система є неефективною, внаслідок чого втрата біорізноманіття відбувається швидкими темпами. Дисертаційна робота виконувалась згідно з напрямами державних програм та досліджень за тематикою науково-дослідних робіт Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема, в рамках тем: ІІІ-3-05 (87) "Дослідження проблем модернізації національного господарства в контексті світових тенденцій сталого розвитку" (номер держреєстрації 0106U005193 (39)), при виконанні якої автором розроблено пропозиції щодо стабільного фінансування природоохоронних територій; ІІІ-7-06 (90) "Економічний простір і динаміка продуктивних сил України” (номер держреєстрації 0106U005191 (39)) до виконання якої дисертант залучалася як співавтор підрозділів; ІІ-2-08 (96) "Оцінка техніко-економічного стану обєктів інфраструктури та виробничих фондів (Київська, Житомирська, Вінницька, Хмельницька, Чернівецька, Черкаська, Кіровоградська області, АРК, м. Вибір методів дослідження визначався прагматичними міркуваннями, оскільки природоохоронні території є обєктом вивчення різноманітних наук - географії, ґрунтознавства, права, соціології, економіки та інших. Дослідження ґрунтуються на використанні методів: системного (комплексного) - щоб виявити закономірності, тенденції та особливості розвитку економічних відносин у сфері використання природоохоронних територій; економіко-статистичного - для обґрунтування державної політики в контексті сталого розвитку природоохоронних територій країни; спостережень і порівнянь - з метою узагальнення зарубіжного досвіду; графічного - у процесі дослідження соціально-економічних проблем сталого використання природоохоронних територій; абстрактно-логічного - для реформування організаційно-правової і законодавчої бази функціонування природоохоронних територій.У першому розділі "Науково-методологічні засади раціонального розвитку природоохоронних територій" викладено теоретико-методологічні основи розвитку природоохоронних територій. Сформульовано поняття природоохоронні території, визначено сутність його соціально-економічних та екологічних категорій та обґрунтовано їх зміст. Природоохоронні території - це ділянки землі, водної поверхні і повітряного простору над ними, де розміщуються природні комплекси та обєкти, які мають особливе природоохоронне, культурне, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення, рішенням органів державної влади вилучені повністю або частково із господарського користування і для яких встановлений режим особливої охорони (рис. Природно-заповідний фонд України має у своєму складі 7279 територій та обєктів загальною (фактичною) площею 2854,5 тис. га. В Україні нараховується 604 території та обєкти ПЗФ загальнодержавного значення: 17 природних і 4 біосферних заповідники, 17 національних природних парків, 303 заказники, 132 памятки природи, 17 ботанічних садів, 7 зоологічних парків, 19 дендрологічних парків, 88 парків-памяток садово-паркового мистецтва, загальна фактична площа яких становить 1449,5 тис. га, або близько 50% від усієї площі ПЗФ і 2,4% - від території України (рис.Дисертація містить теоретичні узагальнення та нове вирішення наукового завдання розробки методологічних засад і методичних положень, поглиблення понятійно-термінологічного апарату та обґрунтування нової парадигми формування еколого-економічного механізму розвитку природоохоронних територій, системи управління ними та їх просторової структуризації з метою обґрунтування системи заходів щодо підвищення економічної ефективності їх використання та відтворення за умов формування соціально орієнтованої ринкової економіки. Природоохоронні території - це ділянки землі, водної поверхні і повітряного простору над ними, де розміщуються природні комплекси й обєкти, які мають особливе природоохоронне, культурне, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення, рішенням органів державної влади вилучені повністю або частково із господарського користування і для яких встановлений режим особливої охорони. У багатьох країнах при розгляді природоохоронних територій використовують термін protected areas, що означає захищені або природоохоронні території. Відповідно до Конвенції про біорізноманіття, природоохоронна територія - це географічно визначена територія, яка виділяється, регулюється та використовується для досягнення конкретних природоохоронних цілей. На кожному етапі історичного розвитку людства завдання, що стояли перед природоохоронними територіями, визначалися характером взаємовідносин людини з природним середовищем, ступенем використання природних ресурсів, потребами суспільства.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Дисертація містить теоретичні узагальнення та нове вирішення наукового завдання розробки методологічних засад і методичних положень, поглиблення понятійно-термінологічного апарату та обґрунтування нової парадигми формування еколого-економічного механізму розвитку природоохоронних територій, системи управління ними та їх просторової структуризації з метою обґрунтування системи заходів щодо підвищення економічної ефективності їх використання та відтворення за умов формування соціально орієнтованої ринкової економіки. Головні наукові та практичні результати роботи наступні: 1. Природоохоронні території - це ділянки землі, водної поверхні і повітряного простору над ними, де розміщуються природні комплекси й обєкти, які мають особливе природоохоронне, культурне, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення, рішенням органів державної влади вилучені повністю або частково із господарського користування і для яких встановлений режим особливої охорони.

У багатьох країнах при розгляді природоохоронних територій використовують термін protected areas, що означає захищені або природоохоронні території.

Відповідно до Конвенції про біорізноманіття, природоохоронна територія - це географічно визначена територія, яка виділяється, регулюється та використовується для досягнення конкретних природоохоронних цілей. Природоохоронні території відносяться до обєктів загальнонаціонального надбання. Такими є всі державні природні заповідники і національні парки, а також природні заказники.

2. На кожному етапі історичного розвитку людства завдання, що стояли перед природоохоронними територіями, визначалися характером взаємовідносин людини з природним середовищем, ступенем використання природних ресурсів, потребами суспільства.

Розвиток природоохоронних концепцій від примітивних до сучасних пройшов три послідовних етапи: І - етап поресурсної охорони, насамперед окремих видів тварин і рослин, що з XVIII ст. базується на систематизованих знаннях про флору, фауну й народногосподарське значення природних ресурсів;

ІІ - етап територіальної охорони природи (із середини XIX ст.), який розвивався на основі досягнень ботаніки, зоології, географії, геології;

ІІІ - сучасний етап екологічної охорони, характерною ознакою якого є науково-інтегральний підхід до вирішення проблеми, зокрема створення глобальної природоохоронної системи.

3. Наведено динаміку зростання площі ПЗФ за останні 10 років. За станом на 01.01.07 ПЗФ України нараховував 7 279 територій та обєктів загальною (фактичною) площею 2854,5 тис. га. Відношення площі ПЗФ до площі держави (частка заповідності) становить 4,73% (на аналогічний період 2005 р. - 4,5%). За адміністративними одиницями ПЗФ України розподілений досить нерівномірно: від 0,3-0,4% - у м. Києві та Кіровоградській області до 8,0-11,2% - у Чернігівській та Івано-Франківській областях.

4. Україна як у геополітичному, так і природно-географічному відношенні розташована на перехресті трансконтинентальних природно-історичних і важливих політико-економічних рубежів. Міждержавні природоохоронні території сприяють інтеграції зусиль країн у боротьбі з пожежами, браконьєрством, незаконною торгівлею, насамперед рослинною і тваринною сировиною.

Помітно зростають переваги таких територій у розвитку туризму, екологічному вихованні, поширенні інформаційних матеріалів. В економічному сенсі спільне міждержавне використання таких територій сприяє раціональному природоохоронному господарюванні.

Серед міждержавних природоохоронних територій особливого значення набувають біосферні резервати, що створюються з метою охорони природних екосистем як унікальних для Європи та світу загалом, так і типових для різних регіонів.

5. Основою територіальної охорони природи в Україні є система природоохоронних територій. Мета побудови такої системи полягає в максимальному охопленні наявного природного різноманіття й збереження найцінніших обєктів природної і культурної спадщини, що мають найвище естетичне, екологічне, наукове та культурне значення.

6. Схема організації і розвитку природоохоронної території є базовим проектно-планувальним документом, який визначає основні напрями функціонування національного парку як комплексної системи на перспективу (15-20 років).

При наявності достатніх підстав можуть бути ухвалені рішення про внесення до схеми окремих змін або її доробку. Схема організації й розвитку природоохоронної території поєднує в одному планувальному рішенні взаємозалежні шляхи розвитку всіх землекористувачів у її межах і пропонує принципові методи здійснення поставлених перед ними завдань.

7. Природоохоронні території можуть і повинні робити істотний внесок у розвиток туризму в регіоні й повязаної з ним інфраструктури, у тому числі стимулювати місцеві промисли і залучати тамтешнє населення до сфери обслуговування відвідувачів.

Найпоширеніші напрями такої інтеграції - це розвиток платних послуг для відвідувачів (проживання, харчування, послуги провідників, торговельне обслуговування й ін.) і виробництво товарів для реалізації (екологічно чисті продукти харчування, сувеніри, вироби народних промислів і т.д.). Слід ураховувати також значення податкових відрахувань, що надходять у результаті такої діяльності в регіональні й муніципальні бюджети.

Виходячи з цього, тільки за умови належного державного фінансування природоохоронні території зможуть успішно і в повному обсязі виконувати покладені на них функції.

8. До пріоритетних завдань управління природоохоронними територіями необхідно включити організаційні заходи щодо перегляду базових показників бюджетного фінансування розвитку цих територій у напрямі їх істотного збільшення. При цьому потреби щорічного фінансування природоохоронних територій з ключових напрямів діяльності повинні визначатися на основі розроблених і затверджених у встановленому порядку планів управління.

Через обєктивні економічні труднощі не можна розраховувати на забезпечення всіх витрат лише за рахунок державного бюджету. Тому необхідно розширювати можливості фінансування природоохоронних територій інших джерел, у тому числі формуючи систему їх цільової підтримки за рахунок державних і муніципальних бюджетів і позабюджетних фондів.

Статті в наукових фахових виданнях: 1. Міщук І.С. Природокористування в контексті цивілізаційного розвитку / І.С. Міщук // Економіка природокористування і охорони довкілля: [зб. наук. праць]. - К.: РВПС України НАН України, 2006. - С. 147-153.

2. Міщук І.С. Особлива пріоритетність збереження біологічного і ландшафтного різноманіття України (економічний аспект) / І.С. Міщук // Сіверянський літопис. - 2007. - № 2. - С. 162-164.

3. Міщук І.С. Особливе значення міждержавних природоохоронних територій для України в сучасному геополітичному просторі / І.М. Лицур, І.С. Міщук // Економіка природокористування і охорони довкілля: [зб. наук. праць]. - К.: РВПС України НАН України, 2007. - С. 167-174. (Особистий внесок: запропоновано напрями розширення природоохоронних територій).

4. Міщук І.С. Аналіз екологічного ситуації в Україні та перспективи вирішення біологічних проблем, спричинених змінами навколишнього середовища / І.С. Міщук // Сіверянський літопис. - 2008. - № 1. - С. 166-170.

5. Міщук І.С. Фінансовий механізм розвитку природоохоронних територій / І.С. Міщук // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. - К.: "Видавництво Сталь", 2009. - С. 73-78.

Матеріали наукових конференцій: 6. Міщук І.С. Система природоохоронних територій України / І.С.Міщук // Проблеми модернізації лісоресурсної сфери в контексті просторового розвитку: матеріали наук-практ. конф., 20 квітня 2007р., Київ. - К.: РВПС України НАН України, 2007. - С. 55-62.

7. Мищук И.С. Институциональный анализ землепользования и землевладения в Украине: история и современность / И.С. Мищук // матер.VI Междунар. межвуз. науч.-техн. конф. студентов, аспирантов и магистрантов, 4-5 мая 2006, г. Гомель. - Гомель: ГГТУ им. П.О. Сухого, 2006. - С. 205-207.

8. Міщук І.С. Вплив чорнобильської катастрофи на екологічну ситуацію в Україні / І.С.Міщук // Наука. Молодь. Екологія - 2008: матеріали IV Міжнар. наук.- практ. конф. студентів, аспірантів та молодих учених, 22-23 травня 2008 р. - Житомир: ЖДУ ім. І. Франка, 2008. - С. 12-15.

9. Міщук І.С. Обґрунтування необхідності використання комплексного методу оцінки природних ресурсів / І.С.Міщук // Нові обрії економічної науки: матеріали міжнар. студ.-аспір. конф. (до 40-річчя економічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, 11-12 травня 2007 р. - Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. - С. 188-189.

10. Міщук І.С. Екологічні та економічні чинники створення міждержавної заповідної території "Поліський заповідник": зб. доповідей учасників Міжнар. наук.-практ. конф., 24-25 травня 2007 року, Житомир. - Житомир: Державний агроекологічний університет, 2007. - С. 198-200.

11. Мищук И.С. Охраняемые природные земли на территории Украины: от доисторических времен до ХХ века / И.С. Мищук // Менталитет славян и интеграционные процессы: история, современность, перспективы: материалы V Междунар. науч. конф., 24-25 мая 2007 г. - Гомель: ГГТУ им. П.О. Сухого, 2007. - С. 92-96.

12. Міщук І.С. Шляхи подолання економічних проблем на Волині / І.С.Міщук // Матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. аспірантів і студентів ["Волинь очима молодих науковців: минуле, сучасне майбутнє"], 16-17 квітня 2008 р.: у 2 т. - Луцьк: РВВ "Вежа" Волинського нац. ун-ту ім. Л.Українки, 2008. - Т. 2. - 2008. - С. 320-321.

13. Міщук І.С. Сучасний стан формування національної екологічної мережі України / І.С.Міщук // Зб. матеріалів V міжвуз. наук.-практ. конф. ЧІІБІП МНТУ ["Комплексна безпека підприємництва: технічні, технологічні та економіко-правові аспекти формування і розвитку"], 2 квітня 2009 р. - Чернігів, 2009. - С. 89-91.