Еколого-економічне обґрунтування формування сільськогосподарського землекористування - Автореферат

За період земельної реформи в Україні здійснено перерозподіл державних земель, проведено реформування земельних відносин на засадах рівності прав на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад і держави, в результаті чого змінилися умови та сформувався новий земельний устрій, що визначив форму і зміст землевпорядних дій. Тому виникає необхідність в обєднанні (консолідації) земельних ділянок (земельних часток (паїв) та формування на їх основі сталого сільськогосподарського землекористування товарного типу. Вивченням формування сільськогосподарського землекористування та використання земельних ресурсів України займались такі науковці: Д.І. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до напряму науково-дослідної роботи: Державного підприємства "Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" "Розробити документацію із землеустрою - спеціальну тематичну карту природно-сільськогосподарського районування Києво-Святошинського району Київської області (з визначенням поліських територій)" (номер державної реєстрації 0105U008139); Українського інституту сільськогосподарських аерофотогеодезичних вишукувань (далі УКРІСГАГВ) "Проведення наукових досліджень та розробка рекомендацій з удосконалення формування системи землеволодінь і землекористувань для забезпечення конкурентоспроможності реформованих субєктів сільськогосподарського виробництва з урахуванням регіональних особливостей" (номер державної реєстрації 0105U005683). Інформаційною базою дослідження стали нормативно-правові акти, що регулюють земельні відносини в Україні, оперативні дані Державного комітету статистики України, Державного комітету України із земельних ресурсів, Головного управління земельних ресурсів у Київській області, Головного управління сільського господарства і продовольства України, районних управлінь земельних ресурсів, сільськогосподарських підприємств, статистичні збірники та відповідні літературні джерела.У контексті стратегії сталого розвитку землекористування поняття"сільськогосподарське землекористування"розглядаємо як систему використання, відтворення та поліпшення територіальних і ґрунтових ресурсів держави на основі врахування особливостей природних, соціальних, економічних та екологічних умов. У другому розділі "Оцінка еколого-економічного механізму оптимізації сільськогосподарського землекористування" розглянуто існуючий стан і проведено оцінку використання земельних ресурсів Київської області, визначено тенденції трансформації сільськогосподарського землекористування у процесі земельної реформи, поглиблено теоретико-методологічні засади формування сільськогосподарського землекористування та запропоновано поняття "однорідний земельний масив". Сучасний стан використання земельних ресурсів регіону характеризується такими даними: сільськогосподарська освоєність території області складає 64,3 %, при цьому під сільськогосподарськими угіддями знаходиться 59,6 %, у тому числі під ріллею - 48,7 %, багаторічними насадженнями - 1,4 %, сіножатями - 4,1 %, пасовищами 4,9 %, перелогами - 0,5 %. Відповідно до таблиці 1 питома вага орендованої землі в недержавних сільськогосподарських підприємств становить 97 %, тобто веде до глобалізації оренди землі і загрожує виснаженню ґрунтів через недотримання орендарями умов угоди, які заради прибутку вирощують вигідні їм сільськогосподарські культури. Визначена тенденція, що селянські (фермерські) господарства в зоні Полісся стають прибутковішими і значно випереджають господарські товариства та приватні сільськогосподарські підприємства (їх прибуток від сільськогосподарської діяльності на 100 га сільськогосподарських угідь становить 54,3 тис. грн., у тому числі у рослинництві - 48,0 тис. грн.), рентабельність сільськогосподарської діяльності цих підприємств найвища - 29,7 %.У дисертації здійснено теоретичне узагальнення формування сільськогосподарського землекористування і запропоновано нове вирішення цієї наукової задачі, а саме: 1. Аналіз комплексу існуючих проблем зумовлює обєктивну необхідність зосередити виробництво сільськогосподарської продукції на значно меншій площі сільськогосподарських угідь шляхом виведення з інтенсивного використання деградованих і малопродуктивних земель та консолідації дрібних землекористувань. Таким чином, ці господарства виступають тією формою господарювання, яка найбільшою мірою здатна стримувати спад виробництва сільськогосподарської продукції рослинництва, і відіграють провідну роль у вирішенні продовольчої проблеми області. Дієвим еколого-економічним механізмом оптимізації сільськогосподарського землекористування в сучасних умовах виступає консолідація дрібних сільськогосподарських землекористувань, під якою розуміється комплекс технічних, економічних та юридичних дій, здійснюваних з метою формування сприятливих умов для господарської діяльності сільськогосподарських підприємств, підвищення родючості ґрунтів та запобігання їх деградації. Просторовою основою для ефективного використа

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ