Наукове визначення проблеми побудови еколого-економічної стратегії розвитку вугільної галузі на основі концепції екологізації і стійкого розвитку. Механізм управління природокористуванням. Формування національної політики і системи законодавства.
При низкой оригинальности работы "Еколого-економічна стратегія розвитку вугільної промисловості", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Екологічний розвиток України впродовж багатьох років супроводжується незбалансованою експлуатацією природних ресурсів, оскільки особливістю економіки України є її розвиток на базі мінерально-сировинного комплексу. Всі вони знаходяться в стані дискусій з погляду визначення рівня рішення стратегічних задач ресурсозбереження і охорони навколишнього природного середовища, а також врахування цих чинників в стратегічному плануванні розвитку економіки. Розробка стратегії розвитку вугільної промисловості на основі екологізації, з урахуванням специфіки технічного прогресу, стану техногенного навантаження і міжнародного досвіду, вимагає розвитку як теоретичних, так і практичних аспектів. Дисертаційну роботу виконано відповідно до тематики науково-дослідних робіт ІЕП НАН України у 2004-2006 рр. за темами “Фінансовий механізм попередження і ліквідації екологічних наслідків використання виробничого потенціалу” (№ ДР 0104U003429) та “Удосконалення організаційно-економічного механізму управління рекреаційною діяльністю” (№ ДР 0106U012630). правовий механізм управління природокористуванням шляхом його узгодження з міжнародними стандартами з охорони навколишнього середовища. дістали подальшого розвитку: системно-цільовий підхід, що використовується при розробці еколого-економічної стратегії розвитку вуглевидобувного підприємства, який являє собою багаторівневу та багатофункціональну систему, містить методи і способи реалізації політики в сфері наукових розробок, економіці, правових засад;Обґрунтовано, що проблеми виникають в результаті такої взаємодії природи і людини, при якій антропогенне навантаження на територію, що визначається з урахуванням техногенного навантаження і густоти населення, перевищує екологічні можливості цієї території, обумовлені її природно-ресурсним потенціалом і загальною стійкістю природних ландшафтів до антропогенних дій. Забезпечення стійкого розвитку вимагає не просто інвестицій в екологію або новітні технології, але, перш за все, соціальних новацій, зміни пріоритетів і цілей розвитку цивілізації. Доведено, що управління екологічними витратами дає можливість зменшити витрати виробництва, підвищити його ефективність і забезпечити позитивну динаміку розвитку виробництва, знизити соціальну напруженість. Сучасні процеси, що повязані із збільшенням інтенсивності дії людини на природне середовище, зростання різноманіття форм її перетворення, не тільки ставлять на порядок денний дослідження необхідних гармонійних звязків усередині системи "суспільство - природа", але висувають, як найактуальнішу, проблему збереження природного світу. Критерієм стійкого розвитку суспільства повинен стати не поточний приріст обсягів виробництва, а потенціал його зростання в умовах збереження і переходу до прискореного поліпшення якісних показників навколишнього природного середовища, що є підґрунтям екологізації.В умовах функціонування державної стратегії стійкого розвитку завдання забезпечення балансу споживання і виробництва природних ресурсів, як гаранта розвитку життя подальших поколінь людства, виходить за рамки природоохоронних можливостей окремих субєктів господарювання і вимагає зміни масштабів і вдосконалення підходів. Для істотного зниження антропогенного і техногенного навантаження на оточуюче середовище, припинення процесів його деградації необхідно докорінно змінити існуючу практику господарювання, відмовившись від "нульової" вартості природних ресурсів, що створить фінансові передумови для збалансованості соціально-економічного розвитку. Критерієм стійкого розвитку суспільства повинен стати не поточний приріст обсягу виробництва, а потенціал його зростання в умовах збереження і переходу до прискореного поліпшення. Відсутність маркетингових досліджень споживчої цінності основних відходів вугільного виробництва не дозволяє оцінити в масштабах держави їх ресурсну складову в загальному паливному, водному і сировинному балансі України і в сукупності з механізмом формування екологічних платежів і витрат на природокористування виконати економіко-екологічний прогноз. На базі всіх структур, що беруть участь у системі державного моніторингу водних обєктів, атмосфери, земельних ресурсів і надр, доцільно створити загальну регіональну організацію, яка була б здатна забезпечити єдиний методологічний підхід в загальній системі вивчення і систематизації інформації, прогнозування і оцінювання ресурсів, сформувати механізми управління техногенним і антропогенним навантаженням.
План
Основний зміст дисертаційної роботи
Вывод
У дисертації, що є закінченою науково-дослідною роботою поставлена і вирішена актуальна наукова проблема обґрунтування теоретичних, методологічних і прикладних основ формування еколого-економічної стратегії розвитку вугільної галузі на основі концепції екологізації і стійкого розвитку. Результати виконаних у дисертаційній роботі досліджень дали можливість сформулювати наступні основні висновки та пропозиції: 1. Адаптована систему нооценозу щодо специфіки гірничодобувної галузі промисловості, є основою для формулювання методологічних підходів і розкриття міжнародної сутності еколого-економічної політики Організації Обєднаних Націй і держав світової спільноти, яка є інструментом правового регулювання споживання і відтворення природних ресурсів, поводження із шкідливими і небезпечними продуктами антропогенної і техногенної діяльності в багаторівневому інтернаціональному просторі.
2. В умовах функціонування державної стратегії стійкого розвитку завдання забезпечення балансу споживання і виробництва природних ресурсів, як гаранта розвитку життя подальших поколінь людства, виходить за рамки природоохоронних можливостей окремих субєктів господарювання і вимагає зміни масштабів і вдосконалення підходів. Для істотного зниження антропогенного і техногенного навантаження на оточуюче середовище, припинення процесів його деградації необхідно докорінно змінити існуючу практику господарювання, відмовившись від "нульової" вартості природних ресурсів, що створить фінансові передумови для збалансованості соціально-економічного розвитку. Критерієм стійкого розвитку суспільства повинен стати не поточний приріст обсягу виробництва, а потенціал його зростання в умовах збереження і переходу до прискореного поліпшення.
3. Відсутність маркетингових досліджень споживчої цінності основних відходів вугільного виробництва не дозволяє оцінити в масштабах держави їх ресурсну складову в загальному паливному, водному і сировинному балансі України і в сукупності з механізмом формування екологічних платежів і витрат на природокористування виконати економіко-екологічний прогноз. Одним з реальних шляхів виходу вугільного виробництва з економічної і екологічної кризи є утворення на базі вугільних шахт багатопрофільних виробництв з метою утворення широкої мережі комерційних газодобувних, вугле- і газопереробних підприємств, опріснювальних установок (станцій), виробництв з переробки мінерально-сировинних ресурсів.
4. Ефективна екологічна політика повинна базуватися на одночасній (паралельній) реалізації механізмів державного регулювання, економічного стимулювання і горизонтальних ринкових відносин. Вона повинна охоплювати сфери споживання, установи і управлінські структури, підприємства, суспільство. Цим обґрунтовується необхідність оцінювання еколого-економічної ефективності добувних підприємств з урахуванням чинників зовнішнього середовища.
Доведено, що у разі збільшення обсягів вуглевидобування і реформування галузі буде зростати техногенне навантаження на оточуюче середовище внаслідок зростання маси викидів в атмосферу, скидань у водні обєкти і збільшення маси порідних відходів.
5. Відсутність єдиного методологічного підходу до системи глобального моніторингу, розєднаність дій і відсутність єдиної комунікаційної інформативної системи звязків між розрізненими службами позбавляє державні органи влади можливості ухвалювати надійні і вивірені природоохоронні рішення.
Проведені маркетингові дослідження засвідчили про високу зацікавленість багатьох країн світу щодо відходів вугільного виробництва як до екологічно самодостатніх природних екологічних і енергетичних ресурсів.
6. Аналіз структури управління, нормативно-правових засад регулювання природоохоронної діяльності дозволив виявити, що проблема відновлення водних ресурсів знаходиться поза увагою державних програм. Дослідження стану природозахисних систем вугільних шахт і збагачувальних фабрик виявили, що всі вони функціонально недостатні.
На базі всіх структур, що беруть участь у системі державного моніторингу водних обєктів, атмосфери, земельних ресурсів і надр, доцільно створити загальну регіональну організацію, яка була б здатна забезпечити єдиний методологічний підхід в загальній системі вивчення і систематизації інформації, прогнозування і оцінювання ресурсів, сформувати механізми управління техногенним і антропогенним навантаженням.
7. Україна має всі шанси отримати прибуток на прагненні країн СОТ і Японії поліпшити екологічну ситуацію на планеті, використовуючи поняття “гнучкі механізми”, серед яких для України привабливими є два з них - торгівля викидами і проекти сумісного впровадження, які дозволяють одержувати доходи від продажу квот. Україна є особливо привабливою для західних інвесторів, які прагнуть одержати максимальні квоти при мінімальних вкладеннях.
Державна політика України з формування вуглеводневого ринку не повинна бути обмежена проектами сумісного здійснення. Необхідно оцінити можливі наслідки виконання умов Рамкової угоди Кіотського протоколу для економіки України і відповідно до результатів розробити способи компенсації можливих негативних наслідків. Для успішної реалізації умов Кіотського протоколу повинна бути не тільки розроблена відповідна національна програма, але і підготовлена законодавча база для розвитку емісійної торгівлі і створення галузевих карбонових фондів, розширення квот на викиди підприємств, сформована система преференцій і кредитування проектів упровадження безвідходних технологій.
8 Доведено, що механізм компенсації збитку, нанесеного природному середовищу промисловою і господарською діяльністю, побудований на економічному регулюванні плати за користування природними ресурсами, зборів за забруднення навколишнього природного середовища і компенсації збитків, понесених внаслідок недотримання законодавства, невдосконалений і не стимулює субєктів господарської діяльності інвестувати засоби у вдосконалення технології виробництва і розвиток природоохоронної системи, що обумовлено жорсткою ринковою конкуренцією і, як наслідок, загрожує існуванню підприємств. Зміна економічної сутності рентних відносин полягає в обгрунтуванні їх як результату господарської діяльності, що має вартісну форму і виступає не тільки як елемент товарного виробництва, а і відображає витрати, що повязані з використанням природного ресурсу
Доцільно систему економічного механізму екологічного регулювання вдосконалити шляхом доповнення системою кредитування природоохоронних заходів, пільгового оподаткування, заохочень еколого-конструктивної діяльності підприємств у разі зниження ними кількості і складу викидів і скидань, у тому числі і за допомогою залишення частини нарахованих платежів у розпорядженні господарських субєктів на екологічні цілі.
9. Обґрунтовано, що важливим інструментом реалізації еколого-економічної політики стає екологічний моніторинг і екологічний аудит. Державна система моніторингу навколишнього природного середовища не реалізується внаслідок ресурсної незабезпеченості. Головним чинником вирішення цих проблем може стати цільове використання засобів екологічних зборів.
10. Кращі можливості органічної інтеграції екологічної складової в систему оцінювання макроекономічної динаміки, створення особливих індикаторів еколого-економічного оздоровлення суспільства відображає показник “екологічної рівноваги”. Його принципова перевага перед іншими полягає в його здатності враховувати кінцевий кумулятивний результат через зміну загальної цінності (вартості) природних чинників. Ці оцінки повинні базуватися на даних динаміки основних пропорцій і ефективності сукупного багатства, і, перш за все, в розрізі таких його складових, як традиційно відтворні, виснажуванні і невідтворні матеріальні блага, природні чинники.
11. Еколого-економічна ефективність гірничодобувного виробництва досягається за рахунок оптимізації потоків ресурсів і відходів виробництва, їх рециклювання. Для вирішення завдань такого класу рекомендується цільова функція, що включає знаходження максимальних результатів транспортування, збагачення і утилізації відходів.
Основні положення дисертаційної роботи, що регулюють охорону навколишнього середовища, використання природних ресурсів у промисловому виробництві, формують ефективну промислову еколого-економічну стратегію на принципах стійкого економічного зростання.
4. Общие принципы, критерии оценки и направления экологизации в менеджменте горного производства //Геотехнології та управління виробництвом ХХІ сторіччя.- Т.2.- Н.Л. Недодаева, И.В. Петенко, ДОННТУ- Донецк: 2006.-с. ил., табл.- Библиогр.- с. 41-44.
5. Недодаева Н.Л. Эколого-экономическая политика природопользования в условиях специфики горного производства: Монографія - Донецк: НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти, 2006. - 356 с. Библиогр.- с.: 001-004.
Статті у наукових фахових виданнях: 6. Недодаева Н.Л., Шолда Е.А. Методические подходы к оценке экономико-экологической целесообразности деминерализации шахтных вод // Управління економікою регіону та підприємства: Зб.наук. праць - Сер."Економіка".- Т.4. -Вип.2.-Донецьк: ДОНДАУ.- 2003.- С. 193-199. Особистий внесок: запропоновано методологічний підхід до оцінювання еколого-економічної ефективності використання шахтних вод;
7. Шолда О.О., Недодаєва Н.Л. Формування механізму плати за забруднення довкілля в Україні // Економічний вісник НГУ- Днепропетровск: ДНГУ-2004.- №3.-С.64-72. Особистий внесок: подано ідею щодо механізму плати за забруднення.
8. Шолда Е.А., Недодаева Н.Л. Трансформация и перспективы основных принципов экономико-экологической политики Украины // Проблеми науки.- Вип.4.- Київ: Президія НАНУ.- 2005.- С.28-32. Особистий внесок: досліджено еволюцію менеджменту природокористування і обґрунтовано стратегію еколого-економічної політики.
9. Амоша А.И., Александров И.А., Недодаева Н.Л. Экономические последствия межнационального производства // Проблемы и перспективы сотрудничества между странами Юго-Восточной Европы в рамках Черноморского сотрудничества и ГУАМ.-Донецк-Таганрог-Свиштов.-2005.-С.14-25. Особистий внесок: обґрунтовано напрями урахування глобалізації охорони навколишнього середовища в менеджменті виробничих підприємств.
10. Недодаєва Н.Л. Основні тенденції водоспоживання в Донбасі // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины: Сб. Научн. тр. - Донецк: ИЭП НАНУ. -2005.- С. 83-94.
11. Амоша А.И., Петенко И.В., Недодаева Н.Л. Использование ресурсного потенциала отходов угольного производства // “Екологізація економіки як інструмент сталого розвитку в умовах конкурентного середовища: Зб.праць Укр. нац. лісотех. ін-ту - Львів: НЛТУУ.- 2005.-С.86-98. Особистий внесок: проведено аналіз споживчої цінності відходів вугільного виробництва та запропоновано алгоритм складання ціни на відходи.
12. Александров И.А., Недодаева Н.Л. Повышение инвестиционной привлекательности на основе упреждения рисков // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект: Сб. Науч. тр. -Ч.2.- Донецк: ДНУ.-2005.- С.459-464. Особистий внесок: розроблено метод оцінювання інвестиційної привабливості з урахуванням перспектив вторинного використання мінеральних ресурсів.
13. Недодаева Н.Л. Макроэкономический поход к оценке ресурсов горнодобывающей промышленности // Социально-экономические аспекты промышленного производства: Сб. Науч. тр. -Донецк: ИЭП НАН Украины- 2005. - С.355-361.
14. Недодаева Н.Л. Моделирование использования источаемых ресурсов горного производства // Наук. праці ДОННТУ- Сер “Економіка”.-Вип.102.-Донецьк: ДОННТУ- 2005.-С.83-88.
15. Недодаева Н.Л. Оценка эколого-экономической эффективности горнодывающих предприятий // Сучасні проблеми управління: Зб. Наук. праць - Вип.13. - Київ: ВПЦ "Київський університет".-2005-С.15-21.
16. Недодаева Н.Л. Методология и механизм взимания платы за пользование ресурсами угольных месторождений Украины // Маркетингова та логістична технологія управління: Зб. Наук. праць - Сер."Економіка".- Вип.54.- ДОНДУУ, 2005. - С.120-129.
17. Недодаева Н.Л. Государственная экологическая политика в угольной отрасли Украины: состояние и перспективы // Вісник ДОННУ, сер.В “Економіка і право”.- Т.1.-Донецьк: ДНУ- 2006.- №1. - С.216-224.
18. Недодаева Н.Л. Экономико-правовые проблемы использования угольного метана // Наук. Вісник Одеського державного економічного унів-ту. Всеукраїнська асоціація молодих науковців. - Одеса: Наук: економіка, політологія, історія.-2006.-№10 (30).- С. 65-72.
19. Недодаева Н.Л. Доминанты оценки экологизации горного производства // Актуальні проблеми управління економічними системами: Зб.Наук.праць - Т.7. - Вип. 63.- Донецьк: ДОНДУУ- 2006.-С.79-85.
20. Недодаева Н.Л., Петенко И.В. Оценка действующей технологии производства и влияния шахты на окружающую среду // Державне управління конкурентним інноваційним розвитком: Зб.Наук.праць - Донецьк: ДОНДУУ.-2006- С.109-116. Особистий внесок: проведено аналіз економічної ефективності безвідходних технологій у вугільній промисловості.
21. Недодаева Н.Л. Методологическое обоснование экологизации угольного производства // Фінансовий механізм державного управління економікою України: Зб. Наук. праць - Т.7. - Вип.65.- Донецьк: ДОНДУУ. -2006- С.228-237.
22. Амоша А.И., Недодаева Н.Л. Основные факторы загрязнения природной среды и требования по исключению их вредного влияния при ликвидации шахт // Природні ресурси й навколишне середовище: Зб. Наук. праць - Сер."Економіка".- Т.8.-Вип.76.-Донецьк: ДОНДУУ - 2006. - С.25-34. Особистий внесок: проаналізовано і розроблено пропозиції з удосконалення законодавчої бази природокористування.
23. Недодаєва Н.Л. Реформування еколого-правової системи природокористування // Наук. Вісник Одеського державного економічного унів-ту. Всеукраїнська асоціація молодих науковців. -Одеса: Наук: економіка, політологія, історія.-2006.-№ 2 (38).- С.45-54.
24. Недодаева Н.Л. Организация экологического учета в горнодобывающих предприятиях // Вісник ДОННУ, сер. В “Економіка і право”.- Т.2.-Донецьк: ДНУ.- 2006.- С.122-127.
25. Недодаева Н.Л. Проблемы инвестирования неплатежеспособных предпрятий // Мала академія наук: Зб.наук.праць - Луганськ:.СНУ им.В.Даля, 2001.-С.174-175.
26. Недодаева Н.Л., Черниченко Г.А. Формирование индустриальной политики // Социально-экономические аспекты промышленного производства: Сб. Науч. тр.- Донецк: ИЭП НАН Украины - 2006. - С.3-9. Особистий внесок: сформульовано напрями промислової політики з урахуванням екологізації.
27. Недодаева Н.Л. Экологический аудит в системе менеджмента горнодобывающих предприятий: в контексте вступления в ВТО // Проблемы внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект: Сб. Научн.тр.- Донецк: ДОННУ- 2007.-С.962-966.
28. Недодаєва Н.Л., Александров І.О. Обґрунтування можливості введення екологічних податків // Економічний Вісник Донбасу.-2006.-№2-3 (4-5).-С.12-14. Особистий внесок: розроблено основні положення щодо трансформування екологічних податків.
29. Недодаева Н.Л. Методология и механизм взимания платы за пользование ресурсами угольных месторождений Украины// Маркетингова та логістична технологія управління: Зб.наук. праць- Сер.”Экономика”.- Вип. 54. ДОНДУУ, 2005. - С.120-129.
Інші наукові видання: 30. Недодаева Н.Л., Петенко И.В. Концепция развития угольной промышленности с учетом экологического фактора // Проблеми і перспективи інноваційого розвитку економіки України: Міжнар. Наук.- практ. конф., 21-23 верес., 2005. - Дніпропетровськ- 2005.- С. 75-78. : Особистий внесок: 31. Амоша О.І., Недодаєва Н.Л., Петенко І.В. Маркетингові підходи до інноваційної стратегії використання шахтної води // Х наук.-практ. конф. ПВС ДОНДУУ за підсумками науково-дослідної роботи у 2004 р., 23 берез. 2005р. -Донецк: ДОНДУУ- 2005.-С.36. : Особистий внесок: 32. Грядущий Б.А., Недодаева Н.Л. Угольная промышленность Украины в условиях Киотского протокола // Форум горняков - Днепропетровск- 2005.-С.2-4.
33. Амоша О.І., Петенко І.В., Недодаєва Н.Л. Еколого-економічна ефективність напрямків зниження техногенного навантаження вугільної промисловості на навколишнє середовище // Сталий розвиток довкілля в Україні: Наук.- практ. конф.- Маріуполь-2006.- С.123-127. : Особистий внесок: 34. Недодаева Н.Л., Александров И.А. Использование методов планирования в управлении хозяйствующими субъектами. // Управління підприємством: проблеми та шляхи їх вирішення: Міжнар. Наук.-практ. конф.”. -Т.2.- Донецьк: ДОНДУЕТ.-2006-С.3-6. : Особистий внесок:
Анотація
Недодаєва Н.Л. Еколого-економічна стратегія розвитку вугільної промисловості. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.06 - економіка природокористування та охорони навколишнього середовища. Національний гірничий університет. Міністерство освіти і науки України. Дніпропетровськ, 2007.
Досліджено еволюцію природокористування і обґрунтовано концепцію екологізації виробництва. Проаналізовано принципи і механізм еколого-економічної політики за кордоном та в Україні і визначено напрями її вдосконалення відповідно до міжнародних стандартів, сталого розвитку.
Досліджено стан, визначено перспективи, обґрунтовано стратегію розвитку вугільної промисловості України, яку повязано з акумулюванням техногенного навантаження й умовами глобалізації питань навколишнього середовища. Проаналізовано ефективність функціонування очисних споруд з очищення атмосфери, шахтних скидань, перспективи використання шахтної породи.
Проаналізовано інституціональну, законодавчу складову екологічного менеджменту у вугільної промисловості. Запропоновано вдосконалену структуру управління природоохоронною діяльністю. Розглянуто перспективи маркетингу відходів вугільного виробництва. На засадах аналізу механізму стягання екологічних зборів і податків, запропоновано напрями вдосконалення економічного стимулювання раціонального використання ресурсів відходів мінеральної сировини вугільного виробництва.
Розглянуто сутність обліку і екологічного аудиту та запропоновано методику їх проведення з урахуванням специфіки звітності щодо використання природоохоронних заходів на вуглевидобувних підприємствах.
Розроблено інструментарій впровадження стратегії розвитку вугільної промисловості шляхом моделювання еколого-економічних параметрів, алгоритмування процесу екологізації вуглевидобутку.
