Еколого-економічна ефективність використання землі в лісостеповій зоні України - Автореферат

Але стан використання земельних ресурсів викликає все більше занепокоєння у звязку з прискореним зниженням родючості ґрунтів та через відсутність екологічного імперативу в діяльності людини як у повсякденному житті, так і у виробництві. Ці питання сучасного землевпорядкування і землекористування визначають альтернативні шляхи підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу в цілому і земельних ресурсів зокрема. Однією з найважливіших складових удосконалення економічного механізму господарювання в умовах переходу до ринкових відносин є земельні відносини, де провідна роль належить проблемі підвищення ефективності використання землі як головного засобу виробництва в сільському господарстві. Тема дисертаційного дослідження є складовою тематичного плану НДР кафедри землевпорядного проектування з проблеми “Розробити нові методики прогнозування і проектування раціонального і ефективного використання земель у схемах і проектах землевпорядкування в умовах земельної реформи в Україні” номер державної реєстрації 0101U008366, а також кафедри виробничого менеджменту та агробізнесу ХНАУ ім. Застосовувалися методи, прийняті в економічній науці: абстрактно-логічний (теоретичне узагальнення та формулювання висновків), кореляційно-регресійний (дослідження впливу природно-кліматичних умов на ефективність використання землі), розрахунково-конструктивний та порівняння (аналіз сучасного стану ефективності використання аграрного потенціалу в сільськогосподарських підприємствах), статистичних групувань (дослідження ефективності функціонування різних за формою власності та господарювання сільськогосподарських підприємств), монографічний (вивчення досвіду окремих господарств щодо високоефективного використання землі), економіко-математичного моделювання із застосуванням ЕОМ та інші методи.У першому розділі “Теоретико-методологічні основи економіко-екологічної ефективності сільськогосподарського виробництва в ринкових умовах господарювання” розглянуто методологічні основи економіко-екологічної ефективності сільськогосподарського виробництва, насамперед під кутом зору аналізу стану справ по регулюванню земельних відносин на сучасному етапі розвитку АПК. В цілому вона сприяє підтримці конкурентного стану економіки, створює суспільний лад та формує земельний клас власників країни. Оскільки в принципі продуктивність земельних угідь можна підвищувати шляхом суттєвого інвестування АПК, то під раціональною межею інтенсифікації сільськогосподарського виробництва треба розуміти, по-перше, межу для існуючих техніко-економічних умов виробництва і по-друге цілком певне співвідношення між приростом продукції від інтенсифікації землеробства і витратами на одержання цієї додаткової продукції. Таке використання можливе, коли виробничий процес функціонує у відповідності із чотирма законами екології, які більш дохідливо можна трактувати таким чином: перший - в природі все повязано зі всім; другий - в природі все повинно кудись діватися; третій - природа знає краще; четвертий - в природі ніщо не дається даром, що означає, все добуте з природного середовища повинно бути йому повернуто. Установлено, що в структурі природно-ресурсного потенціалу лісостепової зони в цілому і Харківської області зокрема найбільшу питому вагу займають земельні ресурси.Проведене розорювання крутосхилів, прибережних і придорожніх смуг, природних кормових угідь та малолісистих територій не завжди придатних для сільськогосподарського виробництва призвело до погіршення ґрунтово-екологічної ситуації: мільйони гектарів орної землі змито, постійно зростає дефіцит гумусу в ґрунті, який є основою його родючості, відбуваються інші негативні явища. Лісостепова зона України займає площу 20291,1 тис. га, сільськогосподарські угіддя якої становлять 72,9%, розораність котрих сягає 85,4%. Як тепер так і в минулі роки тут виробляється значна частина зерна, цукрових буряків, картоплі мяса і молока від загального виробництва в країні. На основі виконаної економічної оцінки всіх складових аграрного ресурсного потенціалу на прикладі сільськогосподарських підприємств Харківської області розраховано загальний показник ресурсозабезпеченості господарств та інтегральний показник ефективності використання ресурсного потенціалу і ресурсовіддачу. Базою для ефективного господарювання на тривалий термін є всебічно обґрунтований проект землеустрою та складений на його основі бізнес-план розвитку виробництва в конкретному с.-г. підприємстві, який враховував би конюнктуру цін та обсяги ринку, вартість чинників (факторів) виробництва, податкову та фінансово-кредитку політику тощо, забезпечував би найбільш ефективне використання наявного ресурсного потенціалу з урахуванням кількісного й якісного стану земельних ресурсів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

1. Висока розораність території України стала наслідком антинаукового підходу до використання землі. Проведене розорювання крутосхилів, прибережних і придорожніх смуг, природних кормових угідь та малолісистих територій не завжди придатних для сільськогосподарського виробництва призвело до погіршення ґрунтово-екологічної ситуації: мільйони гектарів орної землі змито, постійно зростає дефіцит гумусу в ґрунті, який є основою його родючості, відбуваються інші негативні явища.

2. У свій час на державному рівні було допущено помилку щодо проведення паювання 5-7 млн. га еродованих земель. У найближчі 5-10 років їх треба залісити, залужити або відвести під пасовища і т. ін. Цю проблему треба вирішувати на державному рівні і в найближчий час. При формуванні землекористувань новоутворених сільськогосподарських підприємств слід орієнтуватися на створення агроландшафтів, стійких проти несприятливого природного та антропогенного впливу. Основою сучасного землевпорядкування повинна стати ландшафтна структуризація сільськогосподарської території.

3. Лісостепова зона України займає площу 20291,1 тис. га, сільськогосподарські угіддя якої становлять 72,9%, розораність котрих сягає 85,4%. У ній розташовані 9 адміністративних областей, земельні ресурси і сприятливі кліматичні умови яких обумовлюють високий потенціал виробництва продукції сільського господарства. Як тепер так і в минулі роки тут виробляється значна частина зерна, цукрових буряків, картоплі мяса і молока від загального виробництва в країні. Проте внаслідок допущених недоліків у ході реформування аграрного сектору відбувся спад виробництва. Для виробництва сільськогосподарської продукції в лісостеповій зоні необхідно освоїти зональну ґрунто-водоохоронну, екологічно врівноважену систему землеробства .

4. Надмірне антропогенне навантаження на земельні ресурси в більшості областей Лісостепу призвело до порушення оптимальних, екологічно обґрунтованих нормативів співвідношення земельних угідь. Проведені на прикладі трьох сільських рад Шевченківського району Харківської області комплексні дослідження показали, що висока освоєність території негативно впливає на її екологічний стан території. Коефіцієнт екологічної стабільності Шевченківської селищної та Гетьманівської сільської рад становить відповідно 0,209 і 0,287 (нестабільні території), а Березівської сільської ради - 0,437 (нестійко стабільні території). Організація системи раціонального користування природно-ресурсним потенціалом взагалі і раціонального землекористування зокрема повинна ґрунтуватися на оптимізації ландшафтних систем.

5. Високоефективне використання землі як основного засобу виробництва неможливе без поєднання її з засобами виробництва і робочою силою. На основі виконаної економічної оцінки всіх складових аграрного ресурсного потенціалу на прикладі сільськогосподарських підприємств Харківської області розраховано загальний показник ресурсозабезпеченості господарств та інтегральний показник ефективності використання ресурсного потенціалу і ресурсовіддачу. Запропонована методика дозволяє визначити рейтинг господарювання на будь-якому рівні.

6. Для умов досліджуваного регіону запропоновано поліпшення структури посівних площ, диференційоване використання с.-г. угідь та впровадження науково обґрунтованих сівозмін, зокрема: багатопільних польових та кормових у великих господарствах; з короткою ротацією і обмеженою кількістю культур у невеликих за площею вузькоспеціалізованих фермерських і селянських господарствах. У сучасних умовах рентабельним для умов області є вирощування зернових, зернобобових культур, багаторічних трав, соняшнику, цукрових буряків, якими повинні бути насичені сівозміни. На період до 2010 р. в господарствах області рекомендується така структура посівних площ: зернові - 48%; технічні - 17; овоче-баштанні та картопля - 8; кормові - 27%.

7. Базою для ефективного господарювання на тривалий термін є всебічно обґрунтований проект землеустрою та складений на його основі бізнес-план розвитку виробництва в конкретному с.-г. підприємстві, який враховував би конюнктуру цін та обсяги ринку, вартість чинників (факторів) виробництва, податкову та фінансово-кредитку політику тощо, забезпечував би найбільш ефективне використання наявного ресурсного потенціалу з урахуванням кількісного й якісного стану земельних ресурсів. При цьому необхідно враховувати рентний характер земельних відносин і землекористування у сільському господарстві.

8. У сучасних умовах виникає проблема якісно нового підходу до розробки проектів землеустрою - на еколого-ландшафтній основі та екологічна й економіко-екологічна оцінка ефективності проектного рішення з визначенням показників екологічної стабільності агроландшафту. Розрахований на прикладі ПСП „Дружба" Шевченківського району Харківської області коефіцієнт екологічної стабільності агроландшафту є досить низьким (0,29), що свідчить про необхідність розробки довгострокової програми заходів щодо зміни структури агроландшафту як в цілому по району, так і по окремо взятих господарствах. Проектні розрахунки протиерозійних заходів свідчать, що в 2010 р. область може одержати достатньо високий економіко-екологічний ефект.

9. Економіко-математичну модель оптимального сполучення галузей с.-г. підприємства побудована з урахуванням розподілу наявних ресурсів та попереднього розрахунку відновлення вмісту гумусу в ґрунтах. Аналіз результатів розвязання економіко-математичної задачі свідчить, що у ПСП „Дружба" Шевченківського району створюються сприятливі умови для сполучення галузей рослинництва та тваринництва. У 2010 р. відповідно до оптимального варіанту відбудеться цілком реальне збільшення валових зборів зернових культур - на 10,3%, цукрових буряків - на 15,5%, кукурудзи МВС - на 9,3% кормових коренеплодів - на 17,6%.

1.Балакирский В.Б., Петренко А.Я. О совершенствовании землепользований сельскохозяйственных предприятий // Межвуз. тематич. сб. науч. тр. / ХСХИ им. В.В. Докучаева - Харьков, 1986. - С. 60-65

2.Червоний М.В., Петренко О.Я.. Формування і упорядкування територій селянських (фермерських) господарств // Земельна реформа в Україні та завдання землеустрою в її здійсненні: Тези доп. наук.-вироб. конф. / ХНАУ ім. В.В. Докучаєва. - Харків, 1994. - С. 60-62.

3.Петренко О.Я., Нетребенко В.О. Організація території фермерського господарства в умовах еродованості земель // Мат-ри наук. конф. / ХНАУ ім. В.В. Докучаєва. - Харків, 1996. - С. 103-104.

4.Балакірський В.Б., Петренко О.Я. Розвиток колективних форм господарювання в умовах приватної власності на землю // Вісник ХНАУ ім. В.В. Докучаєва. - 1997. - №1. - С. 39-45.

5.Балакірський В.Б., Петренко О.Я. Про паювання земель, переданих у колективну власність // Проблеми реформування земельних відносин в умовах західного регіону: Вісник ЛАДУ. - 1997. - №1. - С. 331-334.

6.Балакірський В.Б., Петренко О.Я. Оцінка використання земель сільськогосподарського призначення // Вісник ХДАУ ім. В.В. Докучаєва. - 1999.- №5. С. 89-93.

7.Балакірський В.Б., Петренко О.Я. Формування системи землеволодінь і землекористувань на території сільських (селищних) рад // Вісник ХДАУ ім. В.В. Докучаєва. // - 2001. - №7. - С. 62-65.

8.Петренко О.Я. Організація екологічно безпечного використання сільгоспугідь // Соціально економічні та екологічні проблеми використання і охорони земель в умовах реформування земельних відносин: тези доп. / ХНАУ ім. В.В. Докучаєва. - Харків, 2003. - С. 55-56.

9.Петренко О.Я., Македонський А.В. Особливості реформування сільськогосподарських підприємств регіону // Вісник ХНАУ ім. В.В. Докучаєва. - 2004.- №10. - С. 106-174.

10.Македонський А., Сімчишин О., Петренко О. Обєктивна необхідність екологізації та впровадження ґрунтозахисної системи землеробства в Україні. // Економіст. - 2005. - №1. - с. 42-45.

11.Петренко О.Я. Оцінка ефективності землекористування на еколого-ландшафтній основі // Вісник Сумського НАУ.- Вип 2, 2005- Сер.: Фінанси і кредит С. 267-272.

12.Петренко О.Я. Методичні питання визначення еколого-економічної ефективності безпечного землекористування // Вісник ХНАУ ім. В.В. Докучаєва. - 2006. № 2. - С 233-241.

13.Петренко О.Я. Оптимізація галузевої структури як фактор інтенсифікації сільськогосподарського виробництва // Вісник ХНАУ ім. В.В. Докучаєва. - 2006. № 8.-С.253-258.

Размещено на .ru