Еколого-економічні засади трансформації сільськогосподарського землекористування в ринкових умовах - Автореферат

При цьому важливо врахувати регіональні особливості сільськогосподарського землекористування та існуючий досвід реформування земельних відносин як в Україні, так і в інших державах світу. Власне дослідженню цих та інших проблем, повязаних із реформуванням земельних відносин на сучасному етапі, присвячено багато праць відомих учених, а саме: Бистрякова І.К., Борщевського П.П., Данилишина Б.М., Добряка Д.С., Дорогунцова С.І., Коваля Я.В., Лисецького А.С., Міщенка В.С., Новаковського Л.Я., Олійника Я.Б., Саблука П.Т., Сохнича А.Я., Ступеня М.Г., Третяка А.М., Федорова М.М., Хвесика М.А., Хлобистова Є.В., Чернюк Л.Г. та інших. Проте наукова думка сьогодні не дає вичерпної відповіді на питання про врахування досить швидких змін у сфері реформування земельних відносин і необхідності в цьому звязку врахування динаміки трансформацій у формуванні системи відповідних економіко-екологічних засад. Дисертаційне дослідження безпосередньо повязане з тематикою науково-дослідних робіт Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема, з темою: „Схема (прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів (областей) на тривалу перспективу” (номер держреєстрації 0100U000657), у межах якої нами викладені пропозиції з удосконалення земельних відносин та обґрунтовано напрями екологобезпечної трансформації сільськогосподарського землекористування; а також з тематикою комунального підприємства „Київський інститут земельних відносин” Київської міської ради, відповідно до якої виконані такі роботи: „Розробка концептуальних засад регулювання земельних відносин і формування регіональної земельної політики” (номер держреєстрації 0106U005153), в якій дисертанткою визначено правові, економічні та організаційні принципи формування державної земельної політики; „Розробити програму використання та охорони земель міста Києва на 2006-2010 роки” (номер держреєстрації 0105U008766), в якій внеском автора є визначення державних пріоритетів та інтересів територіальної громади щодо подальшого використання і трансформації земель сільськогосподарського призначення з урахуванням соціально-економічних потреб населення, екологічних обмежень, ресурсних можливостей, регіональних відмінностей; „Визначення особливо цінних земель у місті Києві та розробка схеми розміщення вказаних земель” (номер держреєстрації 0105U008767), у межах якої автором визначено методичні підходи до виявлення впливу природних факторів і господарської діяльності на розміщення особливо цінних земель та запропоновано методи еколого-економічної оцінки наслідків їх використання. -поглибити сутність поняття власності на землю в період трансформації земельних відносин;У першому розділі “Теоретико-методологічні засади трансформації земельних відносин” обґрунтовано основні принципи подальшого здійснення земельної реформи в Україні, проаналізовано недоліки й переваги реформування земельних та власнісних відносин, запропоновано методичні підходи до оцінки орендних відносин, виявлено перспективи збереження особливо цінних земель сільськогосподарського призначення та шляхи оптимізації структури сільгоспугідь, а також визначено заходи щодо підвищення ефективності роботи нових організаційно-правових форм на селі. Подальший розвиток земельної реформи повинен відбуватися в контексті досягнення основної мети, повязаної із формуванням більш ефективної системи використання землі, спираючись на послідовне, поетапне вирішення комплексу організаційно-економічних заходів. У випадку сплати оренди за землю в натуральній формі пропонується враховувати не ефективність вирощування сільськогосподарської продукції в поточному році, а результати всієї господарської діяльності землекористувачів за попередні пять років, у тому числі на сусідніх землях з аналогічними за якістю ґрунтами. При цьому розмір орендної плати включатиме відсоток на капітал, вкладений у землю за формулою: Оз = Оп K · P, де Оз - орендна плата за ділянку, де проведено поліпшення земель; Оп - орендна плата за земельну ділянку без поліпшення стану земель; K - капітал, вкладений у поліпшення стану земель; P - ставка доходу на вкладений капітал. Ключовими завданнями державного регулювання земельних відносин мають стати: створення правових, економічних, соціальних, екологічних та організаційних умов для успішного функціонування всіх форм власності на землю та форм землекористування; збереження і поліпшення якісного стану земель; підвищення еколого-економічної ефективності сільськогосподарського землекористування тощо.У дисертаційному досліджені отримано наступні результати теоретичного, методологічного і практичного характеру: у теоретичному аспекті - визначено концептуальну ідею та комплекс поглядів, які свідчать про необхідність трансформації сільськогосподарського землекористування в напрямі врахування умов переходу реформ від етапу, повязаного з парцелізацією, до етапу консолідації земельних ресурсів; у практичному аспекті - розроблено пропозиції та механізми щодо активізації процесу розвитку нових організаційно-пр

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ