Еколого-економічні засади реформування землекористування в ринкових умовах - Автореферат

Сформовано новий земельний устрій: ліквідована державна монополія на землю, проведено безплатний перерозподіл землі на користь громадян, здійснено перехід до різних форм власності на землю і господарювання на ній, введено платне землекористування, створено обєктивні передумови для обороту земельних ділянок. В результаті майже в 2 рази збільшуються площі під культурами, які посилюють дії ерозійних процесів, що призводить до значного збільшення деградації земель і росту еродованої ріллі. В такому стані реформування землекористування в ринкових умовах, створення нових агроформувань на екологічних засадах, охорона земель та його сталий розвиток набуває особливої актуальності. Методичні засоби та прийоми охоплюють: системний підхід - при обґрунтуванні теоретико-методологічних засад охорони земель від деградаційних процесів в ринкових умовах господарювання та сутності екологічних кризових явищ в землекористуванні: факторний і комплексний аналіз - при узагальненні закономірностей і особливостей реструктуризації землекористування в процесі здійснення земельної реформи; порівняльний аналіз взаємодії природних і антропогенних чинників, що дозволяє адекватно оцінювати існуючі суперечності регіонального розвитку; використання економіко-статистичних моделей для визначення тенденцій формування і оптимізації землекористування на екологічних засадах; таксономічні методи - для зонування території за параметрами антропогенного навантаження на навколишнє середовище з метою впровадження обмежень (обтяжень) в зонах особливого режиму використання земель нових агроформувань; графоаналітичні, логічні та математичні методи - для відображення результатів дослідження з використанням компютерних технологій. В області теорії та методології новизна полягає в тому, що вперше обґрунтовано концептуальні засади та визначено напрями формування нової системи землекористування в ринкових умовах: - поглиблено теоретико-методологічні основи охорони земель від дії деградаційних процесів при переході до ринкових умов господарювання, які на відміну від існуючих полягають у виявленні і ліквідації екологічних кризових явищ у землекористуванні;У першому розділі - «Теоретико-методологічні засади реформування землекористування в ринкових умовах» - узагальнено основні науково-теоретичні уявлення щодо особливостей еколого-економічної оцінки охорони земель від деградаційних процесів при переході до ринкових умов господарювання; визначено кризовий екологічний стан землекористування, що стало важливою соціально-економічною та екологічною передумовою для реорганізації форм господарювання суспільного сектора в інші організаційно-правові форми, засновані на приватній власності і відповідних їй економічних відносинах; визначено сутність екологічних кризових явищ в сільськогосподарському землекористуванні; обґрунтовані основні напрями оптимізації природокористування при трансформації землекористування в ринкові умови. Здійснені в аграрній сфері зміни у формах власності, і в першу чергу, передача значної частини державних земель у колективну власність недержавним сільськогосподарським підприємствам, визначення грошової оцінки земель, паювання земель та майна, прийняття і введення в дію основоположних нормативно-правових актів, а також негативний в деяких регіонах і кризовий екологічний стан довкілля стали важливою соціально-економічною та екологічною передумовою для трансформації землекористування в ринкові умови, при яких нові агроформування створюються на приватній власності на землю та приватно-орендних відносинах. Екологічні кризові явища в землекористуванні зумовлюються комплексом чинників, серед яких першочергове місце належить характеру соціально - економічних відносин, які визначають сутність земельних відносин, що формують напрями і структуру землекористування, на основі яких створюються і відповідні форми господарювання на землі. Таким чином, в оцінці захисту земель від деградаційних процесів недостатньої уваги приділяється визначенню екологічної цінності захисних дій, а саме: відновлення природних властивостей ґрунтів, формування екологічно збалансованих екосистем (стале землекористування) шляхом встановлення відповідного співвідношення земельних і, в першу чергу, сільськогосподарських угідь шляхом досягнення гранично допустимих концентрацій, тобто максимально допустима кількість забруднюючих шкідливих речовин у ґрунтах, яка не зумовлює негативних екологічних наслідків для їх продуктивності, загального стану довкілля, якості сільськогосподарської продукції та сільськогосподарського виробництва з дотриманням ґрунтозахисних технологій і забезпечення екологічної безпеки навколишнього середовища. Обєктивні реальні фактори щодо форм власності на землю, наявність і якість сільськогосподарської техніки і відповідних технологій, а також екологічні кризові явища в землекористуванні зумовили напрями реструктуризації сільськогосподарських структур шляхом розукрупнення колгоспів і радгоспів і на їх основі створення значно більшої кількості нових агроформувань і зна

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ