Еколого-економічні пріоритети розвитку лісоресурсного комплексу України - Автореферат

Власний статус природних ресурсів, у тому числі й земель лісогосподарського призначення і лісових ресурсів, функції управління лісами і лісогосподарським виробництвом суперечать вимогам як сталого розвитку, так і ринковим умовам господарювання. Ситуація, що склалася вимагає вирішення низки важливих завдань галузевого і міжгалузевого характеру, зокрема: оцінки природно-ресурсного потенціалу, визначення ролі природних ресурсів в структурі соціально-економічного розвитку і еколого-економічної безпеки, розробки методологічних і методичних підходів оцінки ефективності програмних заходів з проблем використання природних ресурсів, структурної трансформації природно-ресурсної сфери, переходу галузей економіки на ринкові відносини. Трансформація лісоресурсного комплексу по новому ставить питання щодо розробки науково-методологічних напрямків розширеного відтворення лісових ресурсів, формування ринково-орієнтованого організаційно-фінансового механізму, відродження багатоукладної системи організації у сфері лісового господарства, забезпечення комплексного збалансованого використання і відтворення лісових ресурсів, підвищення частки лісових ресурсів в природоресурсному потенціалі та національному багатстві країни. “Проблеми сталого розвитку: основні напрями структурних трансформацій в економіці України” - розділ “Лісові ресурси”, номер держреєстрації 0101U007882 (автором розроблено пропозиції, щодо реформування власного статусу лісів ресурси і переходу лісового господарства України на засади сталого розвитку), 3.1.5.77. Для досягнення поставленої мети в дисертаційній роботі в основному використовувалися такі методи: системного підходу - для розкриття змісту поняття “еколого-економічна природа лісу”, оцінки антропогенних чинників на лісові екосистеми, аналітичної оцінки тенденцій розвитку лісоресурсної сфери, абстрактно-логічний - для структурної трансформації, розвитку і розміщення виробничих структур лісового комплексу та оптимізації лісоресурсного відтворення, діалектичний і причинно-наслідкових звязків - для формування ринково-орієнтованого фінансового механізму в сфері використання і відтворення лісових ресурсів, факторний аналіз і економіко-статистичний метод - для оцінки стану лісових ресурсів, напрямків їх використання та розкриття методологічних аспектів оцінки ефективності відтворення і використання лісових ресурсів, наукової абстракції - для розробки стратегічних напрямків оптимізації розвитку лісоресурсної сфери, формування ефективної системи організації управління лісами і лісогосподарським виробництвом.

Основні результати дисертаційного дослідження опубліковано у 17 наукових працях, з них 7 у фахових виданнях, загальним обсягом 4,1 друкованих аркушів.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 219 стор. компютерного тексту, який містить 8 таблиць та 6 рис., з них повну сторінку займає лише 1 рисунок. Список використаних літературних джерел із 174 найменувань викладено на 14 сторінках.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі “Науково-методологічні засади еколого-економічної оцінки використання лісових ресурсів” наведена інтерпретація сутності еколого-економічної природи лісу в суспільному виробництві, сформульована низка особливостей лісових ресурсів, що відрізняє їх від інших ресурсів природи основними з яких, на наш погляд, є: здатність до природного відновлення (самовідновлення) та відтворення за допомогою праці, довга тривалість лісовирощування, продукування різноманіття продукції корисності, які широко використовуються у виробництві і споживанні. Унікальною особливістю лісу, виходячи із аналізу використання його у сфері суспільного виробництва, є те, що лісові ресурси можуть виконувати різноманітні економічні функції, зокрема виступати в трьох іпостасях: засобу праці, предмета і продукту праці.

Це так звана троїста природа лісу. Таким чином, точка зору економістів, що ліс в економічній сфері може виступати як головний засіб виробництва, просторовий базис розміщення лісозаготівельної промисловості, мисливства, сфери обслуговування, як ефективний чинник стабілізації і поліпшення навколишнього середовища, нами поділяється. Інші ресурси природи такими властивостями не характеризуються. Економічний розвиток суспільства, як зазначається в роботі, без лісу унеможливлюється. Ресурси лісу - це економічна категорія, що виражає їх звязок з іншими ресурсами природи і людською діяльністю. Основна цінність лісу як головного засобу виробництва проявляється в тому, що його різні компоненти при науково-обґрунтованих (раціональних) методах використання не виснажуються і відтворюються. Вказана особливість лісу і є основою комплексного, раціонального і невиснажливого лісокористування. Цінність лісу, як ресурсу природи і екологічного фактору не рівноважні з результатами, які можна одержати від лісоексплуатації. Частка лісогосподарського виробництва в економічній сфері є порівняно “незначною”, а шкода нанесена природі від нераціонального лісокористування та неефективного використання різних не сировинних функцій лісу негативно відбивається на екологічній ситуації.

Наведена в роботі оцінка екологічних корисності лісу, визначено їх господарське значення. З цього питання в дисертації зазначається, що ці функції лісу, не маючи фізичної (матеріальної) форми, важко піддаються виміру. Екологічні корисності лісу (продукування кисню, поглинання вуглецю, водоохоронне, захисне значення лісу тощо) безпосередньо носіями ефекту в лісовому господарстві не виступають, а проявляються в соціальній сфері, сільському господарстві, водному та інших галузях.

Оцінка ефективності екологічних функцій лісу вважаємо, і це підтверджується іншими дослідженнями може визначатися не прямо, а опосередковано, через величину впливу лісових насаджень на підвищення ефективності суспільного виробництва.

Подана оцінка антропогенного впливу на лісові насадження, внаслідок чого спостерігається їх деградація, зниження ефективності самовідтворення, падіння лісоресурсного потенціалу. Останнє у свою чергу призводить до значних економічних, соціальних і екологічних збитків. Антропогенні чинники впливу на ліси і природу в цілому, проявляються як: негативні, нейтральні і позитивні. Негативна сторона антропогенного впливу супроводжується небажаними чинниками для обєктів лісоресурсного комплексу, які нерідко є наслідком навіть руйнування обєктів лісового середовища. Сюди відноситься: забруднення лісових екосистем, зниження придатності лісів для рекреації, погіршення екологічних функцій. Нейтральна група чинників - (раціональна рубка, охорона, захист лісу, просте лісовідновлення) не наносить шкоди лісовим екосистемам, а позитивна - (зниження навантаження на ліси, консервування лісу, відновлення, меліорація земель) - сприяє поліпшенню навколишнього середовища.

В дисертації, в результаті досліджень показано місце лісових ресурсів в системі еколого-економічної безпеки, яка вважається однією з найважливіших базових потреб людства, захисту життєвих інтересів людини, суспільства та держави. Зміст еколого-економічної безпеки нами інтерпретується як функціонально регулююча і контролююча складова стосовно до проблеми територіально соціально-економічного розвитку, як складова державної політики, яка є чинником забезпечення збалансованості екологічних і економічних факторів, тобто збалансування як економічного капіталу, так і природоресурсного потенціалу. Ефективність впливу лісів в системі забезпечення еколого-економічної безпеки визначається їх якісними лісівничо-таксаційними характеристиками. Небезпечними ж їх чинниками в структурі еколого-економічної безпеки вважаються сировинна спрямованість використання лісів, низька лісистість території, породна і вікова структура незбалансованість лісових насаджень, неефективна лісоресурсна політика.

У другому розділі “Аналітична оцінка тенденцій розвитку лісоресурсної сфери в умовах трансформації економіки” розкрито тенденції розвитку лісоресурсної сфери в контексті структурної перебудови економіки, визначено місце лісоресурсного потенціалу в соціально-економічному розвитку. В дисертації відзначається, що сценарій розвитку лісоресурсної сфери суттєво не відрізняється від напрямків розвитку і тенденцій формування економіки. В тім, дослідженнями встановлено, що лісове господарство країни у формуванні еколого-економічної безпеки порівняно з іншими галузями в період спаду економіки характеризувалося навіть деякими позитивними зрушеннями. Галузь функціонувала більш менш стабільно, за винятком господарювання в лісах, що знаходяться в користуванні не спеціалізованих відомств - Мінагрополітики, Міноборони тощо. Ліси, даних відомств на значних площах, в наслідок незадовільної охорони, самовільних рубок, пошкодження їх шкідниками і хворобами розладнані, деградовані, їх продуктивність на 35 відсотків і більше нижча ніж лісових насаджень, що знаходяться у користуванні Держкомлісгоспу.

Окреслено пріоритетні напрямки лісогосподарського виробництва, основним з яких є: збереження біологічного різноманіття лісових екосистем, підвищення стійкості лісових екосистем до негативних факторів середовища, раціональне невиснажливе лісокористування з метою задоволення потреби в деревині. Викладено лісівничо-економічні тенденції лісоресурсного відтворення, що представляє собою так званий цикл лісовирощування і має тенденцію до багаторазового повторення.

Визначено, якщо лісоекономічний цикл повторюється без збільшення обсягу лісогосподарських заходів: посадки лісу, рубки лісу, накопичення лісоресурсного потенціалу, лісоспоживання і охорони лісових екосистем, то лісоекономічна діяльність відбувається за схемою простого відтворення.

Якщо ж лісоекономічний цикл здійснюється при збільшенні лісогосподарського виробництва - обсягу лісогосподарських заходів - посадки лісу, рубки, інтенсифікації лісовирощування, накопичення лісоресурсного потенціалу, лісоспоживання тощо, то маємо справу з процесом розширеного лісоекономічного відтворення. Розглянуто процеси лісоресурсного відтворення через призму такого показника як валовий внутрішній лісоресурсний продукт (ВВЛРП), як частку ВВП. Дослідженнями встановлено, що обсяги інтенсифікації лісовирощування в кожному наступному циклі відбуваються, як правило, в незмінних масштабах із однаковою якістю при незмінному розвитку лісогосподарського виробництва, хоча мало місце (1991-1995 рр.) коли обсяги лісовирощування і рубок лісу відбувалися за принципом звуженого лісоресурсного відтворення. Сформульовано складові моделі лісовідтворювального процесу країни (рис.) основними критеріями:

На основі аналізу літературних джерел поглиблено методологічні аспекти оцінки ефективності використання і відтворення лісових ресурсів на підставі яких аналізуються хід виконання лісогосподарських заходів, їх достовірність, рівень фінансового забезпечення, відповідність фінансових ресурсів соціально-економічним і екологічним вимогам. Сформульовано висновок, щодо застосування основних положень Типової методики визначення економічної ефективності капітальних вкладень для оцінки ефективності лісогосподарських заходів, враховуючи специфічні особливості відтворення лісу (довготривалий період лісовирощування, розбігу в часі затрат і одержання лісопродукції тощо), ускладнюється. Ефекти, що одержуються в лісовому господарстві різноманітні.

Своєрідна і природа затрат в галузі. Останні залежать від природних факторів, рівня технічної оснащеності господарства, структури технологічних процесів тощо. Зроблено доповнення до існуючих методичних підходів оцінки ефективності програмних заходів з проблем лісу, основними з яких вважаються: необхідність обліку сумарної величини ефекту від впровадження програмних лісогосподарських заходів (мається на увазі ефект, що складається із результатів використання деревини, не деревної продукції лісу, не деревної продукції лісу, соціальних і екологічних функцій), застосування єдиного науково-обґрунтованого критерію оцінки (в грошовому вимірі) як всеохоплюючого еквівалента для співвідношення ефектів від використання лісових ресурсів і затрат, що виділяються на їх охорону, відтворення і експлуатацію, одержання єдності розрахунку ефективності використання лісових ресурсів з процесами їх відтворення і експлуатації. Доповнення внесено до методичних підходів визначення економічної ефективності лісогосподарських заходів з питань охорони лісових ресурсів їх збереження, охорони, відтворення і раціонального використання щодо лісів різного народногосподарського призначення (ліси експлуатаційного призначення і різних категорій захищення). Уточнено критерій загальної економічної оцінки ефективності лісогосподарських затрат і економічного ефекту від їх реалізації. Даний критерій в нашій модифікації, виходячи із наявних методологічних підходів визначення економічної ефективності проектів в планово-господарських рішеннях, виражається формулою:

Загальний ефект від підвищення продуктивності земель лісового фонду або запобігання зниження цього важливого параметра в галузі визначається різницею грошової оцінки угідь до проведення лісогосподарського заходу і після проведення. Методичний підхід відповідної оцінки визначається за формулою:

Критерієм оцінки лісогосподарських заходів є галузевий коефіцієнт (норма) ефективності, мінімальна величина якого для лісового господарства прийнято на рівні 0,2. Грошова оцінка земель лісового фонду визначається на основі загальноприйнятої методики, яка базується на рентному підході і ринкових умовах господарювання.

У третьому розділі “Напрямки структурної трансформації лісоресурсного комплексу” викладено сценарій оптимізації лісоресурсного відтворення та формування на цій основі оптимальної структури лісу, завдяки якій створюються можливості для найбільш повного задоволення потреби народного господарства в деревині, ресурсах не деревної рослинності, соціальних і екологічних функціях лісових насаджень при мінімальних затратах на її охорону, використання і відтворення. Формування оптимальної структури лісу передбачає конкретизацію її основних елементів і розробку спеціальних заходів, які забезпечували б стійкість лісових насаджень їх продуктивність і необхідну кількість незалежно від умов ведення лісового господарства і інтенсифікації лісовирощування. Реалізація даної проблеми потребує тривалого часу, оцінки динаміки земельного фонду, наявного стану лісових екосистем, відтворення лісових ресурсів, обсягів лісоспоживання, оцінки використання лісу в соціальних і екологічних цілях. Вказані показники основні індикатори організації оптимальної структури лісу, без врахування яких задані цілі не досягатимуться. Розширене відтворення лісових ресурсів - основа забезпечення народного господарства в ресурсах лісу і різноманітної корисності. Важливою ж умовою цього процесу є передусім підвищення продуктивності лісових насаджень шляхом удосконалення лісокультурних і лісогосподарських заходів, поліпшення породного складу деревостанів, приведення їх у відповідність з типами лісу і регіональними особливостями спеціалізації лісовирощування. Висока ефективність лісовирощування досягається на базі інтенсифікації виробництва і використання досягнень науково-технічного прогресу.

Основне завдання лісових підприємств - підвищення ефективності використання лісових ресурсів їх збереження, охорони та раціональне розміщення виробничих структур галузі. Дослідження показують, що ефективне розміщення даних структур може досягатися різними шляхами: концентрацією чи розосередженням виробництва, спеціалізацією, орієнтацією на місцеві або привізні лісосировинні ресурси. Для народного господарства важливо, яка ефективність функціонування підприємств лісового комплексу різного спрямування.

Розміщення лісового комплексу - не одноразовий акт, а тривалий процес удосконалення цієї структури. Основні труднощі його реалізації обумовлені різноманітними природно-економічними особливостями території, незбалансованістю сировинних ресурсів лісу з обсягами лісоспоживання. На характер розміщення виробництва значно впливають соціальні і екологічні фактори, останні нерідко є визначальними.

Реалізація зазначених проектів з питань підвищення ефективності розвитку лісового комплексу передбачає залучення необхідних фінансових ресурсів. Це означає, що у сфері лісового комплексу слід шукати прогресивні методи фінансування, орієнтувати новітні фінансові технології на вирішення пріоритетних лісоресурсних проблем та на їх підставі створювати взагалі екологічно орієнтовану фінансову технологію, яка вважатиметься універсальним інноваційним товаром, попит на який сформувався надзвичайно високий. Основним регулятором лісогосподарського виробництва повинна стати плата і платежі за лісові ресурси та їх використання. В ринкові умови господарювання мають бути залучені всі лісоресурсні надбання, зокрема, землі лісового фонду, як територіально просторова база, соціальні і екологічні функції лісу.

Система управління лісами і лісогосподарським виробництвом, що склалася, не відповідає ринковим вимогам, стає на заваді прогресивного розвитку. Вирішення проблеми можливе на основі розмежування функцій державного і господарського управління лісами і лісовим господарством. В нових умовах господарювання управління лісами зберігається за державою. Державі через законодавчі і підзаконні акти надається можливість безпосередньо впливати на лісовласників, а через міжнародні угоди - опосередковано, що є важливим фактором корегування лісогосподарських рішень в бік соціально орієнтованих.

Функції щодо оперативного управління виробничо-господарською діяльністю делегуються підприємствам лісового господарства, які безпосередньо створюють матеріальні цінності. Одним з кардинальних шляхів розвязання ефективного регулювання у сфері лісового сектора економіки, виходячи з досвіду розвинених країн світу, є трансформація форм власності на ліси та організація на їх базі різних форм господарювання. З цього питання комплекс заходів відповідного спрямування має включати проведення лісоземельної реформи, створення в лісовому секторі економічного механізму лісовирощування і лісокористування ринкового спрямування та формування у сфері лісового господарства багатогалузевої виробничої структури.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі теоретично узагальнені й розроблені заходи з вирішення наукового завдання - поглиблення науково-методологічних засад з еколого-економчних пріоритетів розвитку лісоресурсного комплексу України. Це дало змогу зробити висновки науково-методологічного спрямування, основними є: економіка лісовиробництво господарчий

1. Виходячи із проведеного дослідження з питань розвитку лісоресурсного комплексу поглиблено поняття еколого-економічна природа лісу, яке на відміну від наявного трактування, інтерпретується як територіально-соціально-економічна система, що виступає як головний засіб виробництва в лісовому господарстві, просторовий базис розміщення лісоексплуатації, деревообробної промисловості, сфери обслуговування (рекреація, туризм тощо), мисливської фауни, та як найбільш ефективний чинник стабілізації і поліпшення навколишнього середовища. Залучення лісових ресурсів у сферу матеріального виробництва означає перетворення їх в складовий елемент продуктивних сил суспільства, формування економіки країни та задоволення населення в продуктах і корисності лісу;

2. Розкриваючи науково-методологічні засади використання лісових ресурсів встановлено, що ліс у сфері суспільного виробництва може виконувати різноманітні економічні функції, зокрема виступати в трьох іпостасях: засобу праці, предмета і продукту праці. Це так звана троїста економічна природа лісу. Економічні функції лісу в суспільному виробництві залежать від специфіки лісогосподарської діяльності, проявляються в лісовирощуванні і лісозаготівельному виробництвах, наприклад у вигляді засобів праці і місця, на якому відбувається процес праці. Ліс, як засіб праці використовується, перш за все, для створення нового покоління, оскільки лісові насадження є джерелом насіння (плодів), він стає важливою продуктивною силою в виробництві харчових рослинних ресурсів лісу (гриби, ягоди, дикорослі плоди, лікарські рослини тощо);

3. Складові компоненти лісу, як це випливає із науково-методологічних засад проведеного дослідження, знаходяться між собою та іншими компонентами природи в тісній взаємодії і взаємозалежності. Складні взаємовідносини складаються між деревними рослинами, ресурсами не деревної рослинності (грибами, ягодами), ґрунтами, тваринами, мікроорганізмами, порушення яких часто призводить до негативних наслідків. Тому використання лісових ресурсів, їх відтворення і збереження повинно регламентуватися на основі науково-обґрунтованих принципах і нормативах;

4. Спираючись на функції лісу як засобів виробництва можна виділити різні організаційні структури господарської діяльності з неоднаковими технологічними процесами. У лісах, які виступають у ролі засобів праці, це відтворення лісосировинних ресурсів і підвищення соціально-екологічних функцій насаджень (лісогосподарське і лісопаркове виробництво, сфера послуг), а в ролі предметів праці - лісоексплуатація і деревообробка (лісопромислове виробництво). У цілому, лісові ресурси при інших рівнозначних умовах використовуються комплексно, чому відповідає багатофункціональна структура цього феномена і лісогосподарського виробництва;

5. Досліджуючи процеси вилучення лісових ресурсів із сфери лісовирощування зроблено висновок, що це явище досить суперечливе. Воно характеризується як позитивними, так і негативними еколого-економічними наслідками. Позитивні наслідки - це забезпечення галузей економіки і населення ресурсами лісу. Негативні економічні наслідки - наявні втрати (упущена вигода), які виникають через неможливість одночасного використання лісових ресурсів за їхніми альтернативними функціями (соціальні, екологічні);

6. На основі узагальнення результатів дослідження доведено, що ліси - важлива складова еколого-економічної безпеки, яка представляє собою систему заходів, на підставі якої забезпечується мінімальне порушення природно-ресурсної рівноваги. Підвищення стійкості екосистем до різноманітних негативних зовнішніх впливів та збереження їх здатності до само регенерації. Тобто, мається на увазі досягнення зрівноваженої взаємодії між лісами, виробництвом і оточуючим природним середовищем, а також гармонізація їх взаємовідносин на основі дотримання законів розвитку біосфери. Ліси як складова еколого-економічної безпеки, крім того, здатні забезпечувати таку внутрішню взаємодію елементів екосистеми, при якій науково-обґрунтовані процеси лісоексплуатації відтворення лісів є ефективним фактором збереження екосистеми їх покращення та розвитку окремих сфер і всього оточуючого середовища. Цільова установка лісу в структурі еколого-економічної безпеки зводиться до забезпечення умов існування і сталого розвитку територіально-соціально-економічних систем, а основними завданнями її є подолання кризового стану природно-ресурсних систем;

7. Нами, на основі аналізу матеріалів дослідження підтверджено, що в останні роки у звязку зі спадом деревообробного і меблевого виробництв та через низьку платоспроможність споживачів попит на лісові ресурси знизився. Лісосічний фонд на 10-20% не використовується, особливо в регіонах, де розробка лісосік повязана з великими затратами, зокрема в складних природних умовах. Несвоєчасне використання лісових ресурсів, поступове накопичення в звязку з цим стиглих і перестійних насаджень та зростаючого техногенного впливу на ліси стало причиною їх ослаблення, погіршення санітарного стану, а в окремих випадках деградації лісових насаджень;

8. Відтворення лісових ресурсів - одна з важливих проблем соціально-економічного розвитку і лісогосподарського виробництва, зокрема. Основне завдання цього процесу - задоволення потреби народного господарства в ресурсах і різноманітних корисності лісу, до числа яких відносяться: деревина від рубок головного користування і рубок, повязаних з веденням лісового господарства, технічна сировина (живиця, смола тощо), продукти побічного лісокористування (ягоди, гриби, горіхи, лікарські рослини тощо), а також екологічні і соціальні функції насаджень;

9. Підвищення ефективності використання й відтворення лісових ресурсів тісно повязується з фактором ресурсозбереження, що реалізується на основі впровадження науково-технічного прогресу, раціоналізації господарських звязків, посилення режиму економії. Шляхи вирішення проблеми ресурсозбереження різноманітні. На перший план виступають задачі одержання все більшої кількості кінцевої продукції з одиниці заготовленої сировини та поліпшення використання відходів деревини;

10. Зміни у систем і лісового господарства потребують науково-обґрунтованого ведення державного лісового кадастру з метою планування раціонального використання і управління лісовими ресурсами, рентної оцінки лісових ресурсів, встановлення рентних платежів за лісові ресурси, оподаткування земель лісового фонду, державного контролю за використанням і охороною лісів, державної реєстрації прав на землі лісового фонду, а також підтримки раціонального обігу лісового фонду в умовах реформування економіки. В лісовому господарстві вирішення таких завдань забезпечується використанням даних економіко-екологічної оцінки лісових ресурсів як важливої складової кадастру природно-ресурсного потенціалу;

11. Основним завданням лісового господарства, деревообробної і целюлозно-паперової промисловості є забезпечення, перш за все, поступового нарощування виробництва. Розвиток їх в перспективі повинен спрямовуватися в напрямку підвищення ефективності виробництва на основі удосконалення його структури, інтенсифікації і зростання виробничого потенціалу, комплексного раціонального лісокористування. Особливе значення має підвищення якості продукції, її конкурентоспроможності, нарощування імпортних виробів і зміцнення експортного потенціалу;

12. Проблема фінансування лісоресурсної сфери тісно повязана з її специфічними особливостями - довготривалим періодом лісовирощування та поєднанням у процесі лісовирощування сил природи і праці. Лісовирощування і лісокористування не збігаються в часі і просторі, в цьому процесі немає прямого звязку між витратами на виробництво лісопродукції і виручкою від її реалізації, як це властиво іншим галузям економіки з коротким періодом ротації;

13. На сьогодні в лісоресурсній сфері склалася така ситуація: командно-адміністративні структури ще досить живучі, демократичні перетворення йдуть важко (інколи гальмуються). Реформування відносин власності на ліси і лісові ресурси зволікається, економічні важелі в процесі господарювання недостатньо реалізуються. Формування ринково-орієнтованої системи організації і управління в галузі сприймається неоднозначно. Це складна і суперечлива акція, з якою необхідно рахуватися;

14. Система управління, що створена в період адміністративно-командної системи, проявляє дуже значну інерцію і не дивлячись на корінні економічні реформи останнього десятиріччя ситуація у сфері лісокористування ще не зазнала якісних змін. Структура державних органів і їх функції ще не перебудовані так, щоб держава могла реально здійснювати весь комплекс правомочності власника. Ліси і лісові ресурси в основному (за винятком окремих лісоземельних ділянок) не ідентифіковані в якості обєктів власності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Лісові ресурси / Коваль Я.В., Лицур І.М., Голуб О.А., Антоненко І.Я., Дзюбенко О.М. // Прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил Запорізької області на період до 2015 року. - К.: РВПС України НАН України, 2005. - С. 38-40.

2. Лісові ресурси / Коваль Я.В., Бондар В.С., Голуб О.А., Лицур І.М., Бабич Р.Б., Карпук А.І., Дзюбенко О.М. // Прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил Івано-Франківської області на період до 2015 року. - К.: РВПС України НАН України, 2005. - С. 37-38.

3. Лісові ресурси / Коваль Я.В., Голуб О.А., Лицур І.М., Антоненко І.Я., Дзюбенко О.М., Степаненко М.А. // Прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил Львівської області на період до 2015 року. - К.: РВПС України НАН України, 2005. - С. 32-34.

4. Лісові ресурси / Коваль Я.В., Голуб О.А., Лицур І.М., Бабич Р.Б., Антоненко І.Я., Дзюбенко О.М. // Прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил Сумської області на період до 2015 року. - К.: РВПС України НАН України, 2005. - С. 37-38.

5. Лісові ресурси / Коваль Я.В., Голуб О.А., Лицур І.М., Антоненко І.Я., Бабич Р.Б., Карпук А.І., Дзюбенко О.М., Бистрякова Ю.І. // Прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил Херсонської області на період до 2015 року. - К.: РВПС України НАН України, 2005. - С. 34-35.

6. Лісові ресурси / Коваль Я.В., Бондар В.С., Голуб О.А., Лицур І.М., Антоненко І.Я., Бабич Р.Б., Бистрякова Ю.І., Дзюбенко О.М., Степаненко М.А. // Прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил Хмельницької області на період до 2015 року. - К.: РВПС України НАН України, 2005. - С. 33-34.

Размещено на .ru