Еколого-економічні аспекти економічного обороту землі в України - Автореферат

В ході реформування земельних відносин, які здійснюються в Україні, земля у нашій державі стала товаром, має визначену ціну, продається і купується, набула економічного змісту капіталу - дає прибуток, з нею здійснюють різні операції на засадах товарно-грошових та правових відносин, користування землею платне. Звязок досліджень дисертанта з цими роботами полягає у розробці наукових основ економічного обороту землі в Україні, наукових засад ринку землі в Україні, формуванні та вдосконаленні існуючої моделі економічного обороту землі, розробки методичних підходів до визначення економічної відповідальності землевласників і землекористувачів за погіршення екологічного стану використовуваних земельних ділянок, визначення напрямів удосконалення ринкових операцій економічного обороту землі, підходів до формування нових операцій економічного обороту землі, його державного регулювання та підвищення еколого-економічної ефективності. Мета дослідження полягає в теоретико-методологічному обґрунтуванні сутності, принципів, завдань та функцій економічного обороту землі; сутності, передумов, принципів, цілей, функцій та основних складових механізму ринку землі; моделі економічного обороту землі; економічних підходів до захисту екологічної цінності земель у процесі їх обороту. Наукова новизна одержаних результатів полягає в теоретичному обґрунтуванні економічного обороту землі, визначенні напрямів його розвитку в умовах становлення ринкових виробничих відносин з метою досягнення вільного, але регульованого державою обороту земель і декларується такими положеннями: вперше розроблено наукові основи економічного обороту землі, який передбачає здійснення ринкових і цивільно-правових операцій з землею на засадах товарно-грошових та правових відносин. “Модель економічного обороту землі в Україні” - автор розробив модель економічного обороту землі, принципи її побудови, узагальнив нормативні документи з питань здійснення цивільно-правових та ринкових операцій з землею;Основні принципи економічного обороту землі передбачають: реалізацію трансакцій з землею; платність; вільне волевиявлення учасників операцій з землею; повноваження органів держаної влади та самоуправління; правове поле здійснення операцій з землею; забезпечення сталого землекористування; конкурентність і прозорість обороту; реєстрацію правового статусу земельної ділянки; участь землі в єдиному ринковому середовищі як основного фонду сільськогосподарського виробництва; відповідність ідеологічній основі держави, її економічній системі. Головні функції економічного обороту землі мають забезпечити: виявлення попиту і пропозиції на земельні ділянки; поінформованість учасників обороту земель; місце здійснення операцій з землею; налагодження безпосереднього контакту між учасниками процесу; консалтинг та забезпечення здійснення процедур трансакцій з землею; грошову оцінку землі; інтереси держави та залучення інвестицій в сільське господарство; конкуренцію і комерціалізацію операцій з землею, реєстрацію їх у державних органах. Обґрунтовано, що ринок землі є складовою частиною її економічного обороту, сутність якого становить процес взаємодії попиту і пропозиції на землю, їх задоволення на засадах товарно-грошових та правових відносин. Встановлено, що основними його принципами є: здійснення операцій з землею як з товаром на основі грошової оцінки земельних ділянок; земля розглядається як елемент єдиного ринкового середовища, в якому функціонують всі ресурси виробництва; можливість зміни правового статусу земельної ділянки; забезпечення еколого-економічного підходу до ринкових операцій з землею; відшукання ефективного товаровиробника. Розроблено структуру економічного обороту землі, в основу якої покладено її ринок, цивільно-правові операції з землею, субєкти і обєкти обороту, інфраструктуру ринку і цивільно-правових операцій з землею, менеджмент і маркетинг ринку, форми здійснення операцій з земельними ділянками.

1. Теоретично обґрунтовано наукові основи економічного обороту землі, сутність якого становить процес перерозподілу земельної власності на засадах товарно-грошових та правових відносин, врахування її вартості в розширеному відтворенні.

Основні принципи економічного обороту землі передбачають: реалізацію трансакцій з землею; платність; вільне волевиявлення учасників операцій з землею; повноваження органів держаної влади та самоуправління; правове поле здійснення операцій з землею; забезпечення сталого землекористування; конкурентність і прозорість обороту; реєстрацію правового статусу земельної ділянки; участь землі в єдиному ринковому середовищі як основного фонду сільськогосподарського виробництва; відповідність ідеологічній основі держави, її економічній системі.

Головні функції економічного обороту землі мають забезпечити: виявлення попиту і пропозиції на земельні ділянки; поінформованість учасників обороту земель; місце здійснення операцій з землею; налагодження безпосереднього контакту між учасниками процесу; консалтинг та забезпечення здійснення процедур трансакцій з землею; грошову оцінку землі; інтереси держави та залучення інвестицій в сільське господарство; конкуренцію і комерціалізацію операцій з землею, реєстрацію їх у державних органах.

2. Обґрунтовано, що ринок землі є складовою частиною її економічного обороту, сутність якого становить процес взаємодії попиту і пропозиції на землю, їх задоволення на засадах товарно-грошових та правових відносин.

Встановлено, що основними його принципами є: здійснення операцій з землею як з товаром на основі грошової оцінки земельних ділянок; земля розглядається як елемент єдиного ринкового середовища, в якому функціонують всі ресурси виробництва; можливість зміни правового статусу земельної ділянки; забезпечення еколого-економічного підходу до ринкових операцій з землею; відшукання ефективного товаровиробника.

Сформований і функціонуючий на наукових засадах ринок земель спроможний активно впливати на вирішення важливих соціальних, економічних та екологічних завдань, які ставлять перед ним суспільство і держава на сучасному етапі здійснення глибоких трансформаційних перетворень в економіці України.

4. Розроблено структуру економічного обороту землі, в основу якої покладено її ринок, цивільно-правові операції з землею, субєкти і обєкти обороту, інфраструктуру ринку і цивільно-правових операцій з землею, менеджмент і маркетинг ринку, форми здійснення операцій з земельними ділянками.

Систематизовано правове поле економічного обороту землі, згруповано нормативно-правові акти, на підставі яких здійснюються операції економічного обороту землі в Україні.

Це дало можливість сформувати порядок здійснення операцій з землею: ринкових - купівлі-продажу, оренди, міни та неринкових цивільно-правових операцій - відведення, передачі в довічне утримання, дарування, передачі в спадок, розподіл власності сімейного подружжя, а також розробити порядок здійснення застави землі.

5. Обґрунтовано необхідність організації в нашій країні іпотеки землі як джерела отримання кредитних коштів для сільськогосподарського виробництва. Встановлено, що її функціонування передбачає обовязкову наявність ринку землі. У правовому відношенні для іпотеки не можуть використовуватися приватизовані землі, передані в користування на умовах оренди. Замість орендної форми використання землі пропонується перейти на корпоративний спосіб її використання, який передбачає внесення земельних ділянок в статутний фонд агроформувань. Такі землі можливо буде заставляти для отримання грошового кредиту.

Організація іпотеки землі потребує розширення обсягів концентрації землі в одного землевласника до тисячі гектарів, узаконення обезземелення землевласників, розробки механізму реєстрації операцій на іпотечному ринку, порядку вирішення спорів, які можуть виникнути при здійсненні іпотеки землі.

6. Аналіз екологічної ситуації земельних ресурсів України показав, що в останні роки знижується родючість ґрунтів, зростає їх еродованість та деградація, не поліпшується санітарно-хімічний стан та ін. Екологічність землекористування в Україні не відповідає вимогам його сталого розвитку.

7. Змінилася структура земельного фонду України за формами власності, половина його перейшла в приватне використання. Майже дві третини земель сільськогосподарського призначення знаходяться у приватній власності громадян.

Відбулося корінне реформування форм господарювання в сільському господарстві. Домінуючими стали ринкові агроформування і, передусім, товариства з обмеженою відповідальністю. Однак через відсутність оборотних коштів в господарствах ці заходи не мали позитивного впливу на підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, вихід його з глибокої системної кризи.

8. Різко зріс економічний оборот землі за рахунок передачі її власниками в орендне користування.

Ринок землі в загальному економічному обороті займає незначну частину, через те, що на торгівлю землями сільськогосподарського призначення накладено мораторій.

Основна торгівля здійснюється землями несільськогосподарського призначення. Проти 2000 р. їх продаж збільшився в 5,3 раза.

9. Обґрунтовано, що ринок землі в Україні має регулюватися державою, основними напрямами якого мають бути такі: організація ринку землі на основі чинного законодавства та підзаконних актів; визначення субєктів інфраструктури ринку землі, механізмів набуття та відчуження прав на земельні ділянки, повноважень органів виконавчої влади і місцевого самоврядування у сфері діяльності на ринку земель, особливостей обороту земель сільськогосподарського призначення, способів переходу земельних ділянок від одного власники до іншого, порядку оскарження та відшкодування збитків на ринку землі, прав та відповідальності покупців земельних ділянок; регулювання цінової, податкової та митної політики, захисту субєктів ринку землі; встановлення порядку підготовки земельних ділянок до продажу, виключних прав держави та територіальних громад на ринку землі; використання коштів від продажу земельних ділянок.

10. Ґрунтові обстеження показують, що в процесі господарського використання земельних ділянок їх екологічний стан може поліпшуватися, погіршуватися або залишатися на початковому рівні. Пропонується при зміні землевласника чи землекористувача проводити обстеження ґрунту з тим, аби виявити його агрохімічний стан. Розроблена методика дає можливість у грошовому виразі обрахувати вартість екологічних змін, які зазнав грунт на момент здійснення трансакції з земельною ділянкою. При погіршенні його стану сума заподіяних збитків землевласником чи землекористувачем має сплачуватися на користь державі; при поліпшенні - зараховуватися у ринкову ціну землі. Такий підхід буде активно впливати на підвищення відповідальності землекористувачів за збереження якісних показників ґрунту, охорону земель від деградації, їх раціональне використання.

1. Паламарчук Л.В. Деякі аспекти організації іпотеки землі за кордоном // Землевпорядкування. - 2003. - № 1. - С. 54 - 57.

2. Тихонов А.Г., Паламарчук Л.В. Наукові засади ринку землі в Україні // Землевпорядний вісник. - 2002. - № 3. - С. 64 - 70.

3. Тихонов А.Г., Паламарчук Л.В. Наукові аспекти економічного обороту землі в Україні // Землевпорядкування. - 2002. - № 3. - С. 8 - 21.

4. Тихонов А.Г., Паламарчук Л.В. Модель економічного обороту землі в Україні // Землевпорядкування. - 2002. - № 4. - С. 3 - 14.

5. Тихонов А.Г., Паламарчук Л.В. Економічний оборот земель сільськогосподарського призначення: екологічний аспект // Землевпорядний вісник. - 2003. - № 1. - С. 82 - 85.

6. Тихонов А.Г., Паламарчук Л.В. Підходи до організації іпотеки землі в пореформеній Україні // Землевпорядкування. - 2003. - №3. - С. 3-10.

7. Паламарчук Л.В. Аспекти земельної власності та ринку землі в зарубіжжі // Матеріали Міжнар. науково-теоретичної конф. “Теорія і методи еколого-економічної оцінки, використання та відтворення земельних ресурсів”. - Ч. 2. - К.: РВПС України НАН України. - 2001. - С. 30 - 33.

8. Паламарчук Л.В. Ринок землі в Україні: сутність, принципи, цілі, функції, механізм // Матеріали Всеукр. наук. конф. “Проблеми розвитку земельних відносин на засадах нового Земельного кодексу України”. - К.: Інститут землеустрою УААН, 2002. - С. 56 - 59.

9. Паламарчук Л.В. Питання іпотеки земель сільськогосподарського призначення // Матеріали Міжнар. науково-практичної конф. “Актуальні питання розвитку земельної реформи в Україні: стан та перспективи”. - Херсон, 2003. - С. 39 - 41.

10. Паламарчук Л.В. Державне регулювання ринку землі // Матеріали Міжнар. науково-практичної конф. “Землевпорядна освіта, наука та виробництво: сьогодення та перспективи очима молодих вчених”. - К.: ТОВ “ЦЗРУ”, 2003. - С. 75 - 78.

11. Тихонов А.Г., Паламарчук Л.В. Економічний оборот земель в Україні: сутність, принципи, цілі, функції // Матеріали Всеукр. наук. конф. “Проблеми розвитку земельних відносин на засадах нового Земельного кодексу України”. - К.: Інститут землеустрою УААН, 2002. - С. 66 - 68. вул. Народного ополчення, 3. Тел.: 275-70-55

12. Размещено на .ru