Екологія рідких тварин України - Курсовая работа

Створення Червоної книги, як державного документа про сучасний стан видів рослин і тварин України, що перебувають під загрозою зникнення 1.

План

Вступ

Вступ

Так уже склалось в природі, що людина з давніх-давен використовує тварин для своїх потреб. Ще первісні люди полювали на мамонтів, биків, тарпанів, оленів, бобрів та на багатьох інших представників тваринного світу. Мясо їхнє вона брала собі на їжу, з шкур шила одяг, а з кісток будувала житла та виготовляла знаряддя праці.

Поступово диких тварин приручили: собаки стали охороняти домівку людини, коні додавали людині швидкості в пересуванні, бики спушували землі під посіви, перевозили вантажі, а кози, свині, кури, качки, гуси урізноманітнювали її харчування. Із свого тваринного хазяйства людина також могла одягатися і взуватися - мала все необхідне в себе дома. Та людина не просто приручила диких тварин, а шляхом добору вивела багато цінних порід, поліпшила потрібні їх якості колишніх лісових чи степових мешканців.

Однак мисливство, рибальство й інші форми використання диких тварин протягом усієї історії людства посідало значне місце в економіці людини.

Візьмемо навіть наш час: здавалося б окремо, у добу технічного прогресу, розвитку хімії, особливо коли такого широкого розмаху набуло виробництво синтетичних матеріалів, дикі тварини матимуть дедалі менше значення в житті людини. Одначе, виявляється, це не так. Дикі тварини, з окрема ссавці, птахи, а особливо риби та деякі безхребетні, з плином часу більше й більше використовується людиною для харчування. Дедалі ширше використовують птахів, комахоїдних звірів, хижих комах тощо для боротьби з шкідниками полів, лісів, садів. Вони замінюють хімічні методи боротьби, що призводить до забруднення природного середовища. Розвивається спортивне полювання і рибальство а скільки людей проводить своє дозвілля на природі з вудочкою або рушницею?! Це прекрасний і приємний вид спорту.

Нарешті, селекціонери використовують диких тварин для виведення нових порід або поліпшення існуючих. Інженери, вивчаючи будову органів живих організмів, конструюють різні прилади, які діють за принципом „живих машин”. А скільки тварин служать медицині і розвитку біологічної науки! Перш ніж лікарі зважаться застосувати нові ліки в боротьбі з страшною недугою, їх випробовують у лабораторіях на тваринах. І тут неоціненну допомогу науці приносять собаки, жаби, морські свинки, кролики, мавпи тощо. Тварини перші побували в космосі, торуючи дорогу для людини.

Отже, тварини - супутники нашого життя, і без них ми не можемо обійтися навіть під час відпочинку. Важко уявити собі ліс без пташиного співу, квітучий садок без золотистих бджіл. Як можна , бродячи луками, не побачити барвистого метелика, а в річці, рибалячи, не наловити риби?

Проте людина не завжди замислювалась над тим, що тваринний світ, хоч і поновлюється, усе таки не бездонний, не вичерпний колодязь. Хоча й колодязів таких немає! Коли людей на планеті вже не так багато, як тепер, а засоби полювання були примітивні, діяльність людська в меньшій мірі позначалася на чисельності окремих видів, хоча, у зникненні мамонтів, морських корів, турів та інших диких мешканців нашої планети вона зіграла неостанню роль. Безплановий хижацький спосіб господарювання призвів до того що безповоротно канули в небуття кілька сот видів хребетних тварин, а багато опинилися на грані вимирання.

Рослинний та тваринний світ, дуже чутливо реагує на зміни екологічних факторів і є чітким показником обсягу антропогенного впливу на природу. Рослини - найбільш беззахисні перед діяльністю людини, й з урахуванням сучасного стану біосфери їх охорона стала нині найбільш важливим комплексним міжнародним завданням.

Біомаса тварин становить 2% всього живого, але через висовий рівень енергетичних процесів , величезну різноманітність і висову рухливість роль фауни в біосфері дуже велика. Нині налічується близько 2 млн видів тварин (рослин - у 5 разів менше). Найчисельнішою групою є безхребетні , які становлять приблизно 99% біомаси тварин на Землі; їхнє значення в біосфері величезне, особливо в кругообігу речовин і трансформації енергії. Найважливішу роль відіграє найчисленніший тваринний світ.

Тваринний світ - одна з основних складових частин природного середовища і природних багатств нашої Країни. Про це сказано в законі про охорону і використання тваринного світу.

Ссавці, або звірі, становлять велику і різноманітну групу серед тваринного світу нашої країни. Вони живуть скрізь, де є для них їжа та сприятливі умови життя: у лісах, на луках, гірських масивах, у морях, на узбережжях водойм, у сільськогосподарських угіддях, у садах і парках, житлових і господарських будівлях.

Склад диких звірів у природному середовищі, не зважаючи на іноді здавалося б однакові умови життя, неоднаковий. Він залежить від багатьох екологічних умов: особливостей деревостану, наявності чагарникових заростей, травяного покриву, температурних умов, вологості повітря, висоти снігового покриву, складу ґрунту тощо.

У наш час дуже часто домінуючу роль у розселенні звірів відіграють зміни людиною природного середовища, що примушує тварин пристосовуватися до нових умов існування або мігрувати. Є тварини, які не витримують змінених умов і гинуть. Тому кількість окремих звірів у природі невелика.

На будову і спосіб життя звірів вплинули умови навколишнього середовища. Наприклад, ссавці, які живуть під землею, мають слабо розвинутий зір, зате в них добре розвинені органи, які дають їм можливість швидко пристосовуватися в ґрунті (лапи, зуби). У них відсутні вушні раковини, коротке хутро вільно прилягає до тіла в перед і назад, що сприяє вільному пересуванню в підземних ходах. У звірів, які живуть у воді, кінцівки перетворилися на плавці або ласти, тіло обтічної форми, волосяний покрив короткий і жорсткий або його немає зовсім. Від переохолодження їх захищає товстий підшкірний шар жиру.

Тварини, які ведуть напівводяний спосіб життя, також мають відповідні пристосування (обтічну форму тіла, густий волосяний покрив, який не намокає, на лапах перетинки).

Серед звірів є й такі які можуть швидко й довго літати, полювати в темряві за допомогою ультразвукової ехолокації. Це кажани.

Різноманітні і фізіологічні пристосування ссавців - різна швидкість засвоювання їжі і зимова сплячка та ін.

Будова та спосіб життя ссавців визначає значення їх у житті людини. Ссавці є джерелом промислової і лікарської сировини, харчових та інших продуктів, необхідних для народного господарства. Хутрові звіру дають народному господарству цінне хутро, деяких з них розводять на звірофермах, мясо диких копитних використовується як їжа.

Крім користі, окремі види диких звірів завдають і шкоду. Наприклад, дуже шкодять сільському господарству мишовидні гризуни, які в роки масового розмноження знищують значну частину врожаю. Не менш шкідливі ссавці для людини як джерело небезпечних хвороб. Звірі впливають також на процеси лісовідновлення, формування травянистого покриву та структури ґрунту.

Людство , стурбоване долею тваринного світу вдарило на сполох. Треба врятувати гинучи види! Збереження усіх видів тварин і рослин має велике наукове і практичне значення. І хто знає, які ще організми стануть у пригоді людини як селекційний матеріал для виведення нових високопродуктивних порід тварин або продуктами харчування, ліками, моделями для побудови нових апаратів і приладів?

Тому міжнародний союз охорони природи виніс рішення про створення „Червоної книги фактів”, туди заносяться рідкісні і зникаючі види тварин різних континентів. Використання диких звірів повязане з охороною і збагаченням нашої фауни. Рідкісні види тварин охороняється у заповідниках та інших заповідних ділянках. У 1948 році при ООН було створено спеціальну постійну Комісію з охорони щезаючих видів рослин і тварин, а згодом - Міжнародну Червону книгу, куди заносяться всі рослини та тварини, яким загрожує вимирання, а в 1976р. Рада міністрів УРСР ухвалила створити „Червону книгу УРСР”. У 1982 році Закон про Червону книгу прийнято і в Україні. Сьогодні до неї занесено понад 800 видів рослин і тварин з метою їх охорони і збереження, оскільки їм серйозно загрожує вимирання або знищення через людську діяльність. Проводять роботи, що сприяють відновленню зникаючих видів.

1. Створення Червоної книги України, як державний стан видів рослин і тварин України, що перебувають під загрозою зникнення

Червона книга України є основним документом, у якому мустится узагальнені відомості про сучасний стан видів тварин і рослин України, що перебувають під загрозою зникнення, та заходи щодо їх збереження та науково обґрунтованого відтворення.

До червоної книги України заносять види тварин, які постійно або тимчасово перебувають у природних умовах на території України, в межах її територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, і знаходиться під загрозою зникнення.

Занесені до Червоної книги України види тварин підлягають особливій охороні на всій території України. Організація збереження видів тварин, занесених до Червоної книги України, поліпшення середовища їх перебування, створення належних умов для розведення та розселення покладається в межах їх компетенції на Кабінет Міністрів України, Ради народних депутатів, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та інші державні органи, на які законодавствам України та Республіки Криму покладено здійснення функцій у цій сфері.

Охорона та відтворення видів тварин занесених до Червоної книги України, забезпечується шляхом: встановлення особливого правового статусу видів тварин і рослин, що знаходяться під загрозою зникнення. Створення на територіях, де вони оселені (зростають), та на шляхах міграції, системи заповідних та інших обєктів, Що особливо охороняються. Створення банків їх генофонду, розведення у спеціально створених умов (зоологічних парках, розплідниках). Проведення широкої виховної роботи серед населення; встановлення підвищеної кримінальної, адміністративної та матеріальної відповідальності за знищення чи пошкодження видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України; розвитку міжнародного співробітництва у цій сфері та за рахунок здійснення інших заходів.

Україна бере активну участь у міжнародному співробітництві з охорони біологічного різноманіття, збереження видів тварин, що перебувають під загрозою зникнення, шляхом укладання та виконання вимог відповідних двосторонніх та багатосторонніх міжнародних угод, організації біосферних заповідників, створення на територіях, суміжних з іншими державами, міжнародних заповідників, заказників та інших заповідних обєктів, проведення спільних наукових досліджень, обміну їх результатами, здійснення інших заходів.

У залежності від стану та ступеня загрози для популяції видів тварин, занесених до Червоної книги України, вони поділяють на такі категорії: Зниклі: Види, про які після неодноразових пошуків, проведених у типових місцевостях або в інших відомих та можливих місцях поширення, відсутня буді-яка інформація про їх існування у дикій природі;

Зникаючі: Види, що знаходяться під загрозою зникнення, збереження яких є малоймовірним, якщо продовжиться згубна дія факторів, що впливають ае їх стан;

Вразливі: Види, які у найближчому майбутньому можуть бути віднесені до категорій „зникаючих”, якщо продовжиться дія факторів, що впливають на їх стан;

Рідкісні: Види, популяції яких невеликі, які у даний час не відносяться до категорії „зникаючих” чи „вразливих”, хоча їм і загрожує небезпека;

Невизначені: Види, про які відомо, що вони відносяться до категорії „зникаючих”, „вразливих” чи „рідкісних”, однак достовірна інформація, яка б дозволяла визначити до якої із зазнаючи категорій вони відносяться - відсутня;

Недостатньо відомі: Види, які можна було б віднести до однієї з вище перерахованих категорій, однак у звязку з відсутністю повної достовірної інформації питання залишається не визначеним;

Відновлені: Види, популяції яких завдяки вжитим заходам щодо їх охорони не викликають стурбованості, однак не підлягають використанню і вимагають постійного контролю.

У Червоній книзі України про кожний із видів тварин занесених до неї, вказуються такі відомості: категорія, поширення, основні місця знаходження, чисельність у природі, в тому числі за межами України, її зміни, відомості про розмноження в неволі заходи, що вжиті та які необхідно здійснити для їх охорони, джерела інформацій. У Книзі також містяться картосхеми розповсюдження та фотографії (малюнки) занесених до неї видів тварин і рослин.

Ведення Червоної книги України покладається на Міністерство охорони навколишнього середовища України. Матеріально-технічне забезпечення діяльності Національної комісії з питань Червоної книги України покладається на Міністерство охорони навколишнього природного середовища України.

Підставою для занесення до Червоної книги України певного виду тварин є дані про чисельність та її динаміку, ареал і зміни умов існування, що підтверджують необхідність вжиття термінових заходів для їх охорони.

Пропозиція про занесення до Червоної книги України видів тварин можуть вносити відповідні науково-дослідні установи, державні і громадські організації, окремі фахівці, науковці.

Пропозиції мають включати наукове обґрунтування необхідності занесення виду тварин чи рослин до Червоної книги України, відомості про його поширення, необхідні заходи щодо збереження і відтворення у природних чи спеціально створених умовах.

Експертиза та узагальнення пропозицій щодо занесення видів тварин і рослин до Червоної книги України здійснюється Національною комісією з питань Червоної книги України.

Рішення про занесення видів тварин і рослин до Червоної книги України приймається Міністерством охорони навколишнього природного середовища України.

Види тварин занесені до Червоної книги України, які в результаті вжитих природоохоронних заходів та не підставці наукових досліджень визнані такими, що знаходяться поза загрозою зникнення, підлягають вилученню з Червоної книги України. Пропозиції про вилучення розглядаються у тому ж порядку, що і в разі занесення видів до Червоної книги України.

Добування видів тварин занесених до Червоної книги України, їх гнізд, яєць, здійснюється у випадкових випадках лише з науковими і селекційними цілями, у тому числі для розмноження у спеціально створених умовах за дозволом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України. Такі дозволи видаються науковим організаціям та іншим установам, завдання яких щодо виконання робіт з видами, занесеними до Червоної книги України, визначені відповідними державними науковими програмами.

Форми клопотання щодо добування видів тварин занесених до Червоної книги України, та дозволу на таке добування, порядок дії таких дозволів визначаються Міністерством охорони навколишнього природного середовища України.

Ведення Червоної книги України фінансується за рахунок державного бюджету України.

Заходи щодо охорони та відтворення видів тварин занесених до Червоної книги України, фінансуються за рахунок державного бюджету України, бюджету Республіки Крим, місцевих бюджетів та інших коштів.

Державний контроль за додержанням вимог щодо охорони та відтворення видів тварин, занесених до Червоної книги України, здійснює Міністерство охорони навколишнього природного середовища України.

Особи, винні у порушенні вимог охорони та відтворення видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України, притягаються до адміністративної, матеріальної, кримінальної та іншої відповідальності відповідно до законодавства України.

Шкода, заподіяна незаконним добуванням або знищенням чи пошкодженням тварин з числа видів, занесених до Червоної книги України, а також розміри компенсацій за добування цих видів визначаються в установленому порядку за таксами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відомості щодо змісту Червоної книги України, стану занесених до неї видів тварин підлягають широкому обнародуванню, в тому числі через засоби масової інформації, доведення до відома підприємства й організацій.

Кабінет Міністрів України забезпечує офіційне видання та розповсюдження Червоної книги України не рідше одного разу на 10 років.

Наукові та інші установи, підприємства, організації та громадяни повідомляють Міністерству охорони навколишнього с природного середовища України наявну у них інформацію про поширення, чисельність, стан видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України, та негайно інформує про факти їх знищення, пошкодження, загибелі чи захворювання.

Постанова Кабінету Міністрів України від 15 червня 1993р.

Про розміри компенсації за добування та шкоду, заподіяну видами тварин занесеними до Червоної книги України: Затвердити такси для обчислення розміру компенсації за шкоду, заподіяну будь-якими підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним добуванням або знищенням чи пошкодженням: - тварин з числа видів, занесених до Червоної книги України, які постійно або тимчасово перебувають у природних умовах на території України, в межах її територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони;

- тварин з числа видів, занесених до Червоної книги України, шляхом погіршення середовища їх перебування, у випадках, коли неможливо підрахувати абсолютну кількість загиблих тварин.

Розмір компенсації шкоди обчислюється за вказаними таксами службовими особами Міністерства охорони навколишнього природного середовища, його органів на місцях спеціально уповноважених на те органів державної виконавчої влади, яким надано право накладення адміністративних стягнень.

1.1. Ссавці

В.Г. Гепнер казав: „І ми, люди, належимо до ссавців... Той розум, яким гордимося ми, є не що інше, як кінцевий продукт еволюції мозку і психіки всього ряду ссавців - від його найпримітивніших представників до людини”.

Ссавці - найбільш високо розвинута група хребетних тварин, на вершині якої стоїть людство. Вони пристосувалися до життя в будь-яких умовах і трапляються як на землі, так й у воді. Окремі ссавці літають не гірше за птахів, плавають, немов риби, багато з них живуть у норах і рідко виходять на повітря. Розмірами ссавці теж неоднакові: змлерийка-крихітка важить менше двох грамів, а, скажімо, синій кит - понад 120 тонн. Учені переконалися - хижаків значно менше від травоїдних. І ще одна закономірність: чим дрібніші ссавці, тим їх більше. І щоб нападати, і щоб тікати, ссавцями треба мати добрі ноги. І вони їх мають. Ось чому серед тварин, зокрема на суходолі, чимало „рекордсменів” з бігу. Так, гепард розвиває швидкість до 70 кілометрів за годину! Серед ссавців, які живуть у воді, найшвидше плаває дельфін - до 20 кілометрів за годину. Він, звичайно, не рекордсмен, бо удвічі швидше за нього плаває риба-парусник. Живляться ссавці різноманітною їжею. Хижаки, звичайно, не можуть обійтися без мяса. Тому-то в них добре розвинені зуби. Щоб вполювати велику здобич, ці тварини нерідко обєднуються в зграї. Так роблять вовки, гієнові собаки.

Є серед ссавців й такі хижаки, що використовують як зброю отруту. Взяти хоча б землерийок - короткохвостих буро зубок. Вони наздоганяють здобич і кусають її, впускаючи рідину, яка паралізує жертву. Ссавці - теплокровні тварини. У переважної більшості тіло вкрите густою шерстю, що надзвичайно важливо для підтримання постійної температури тіла. У них, за невеликим винятком, добре розвинуті слух, зір і нюх. Високо розвинена нервова система, яка забезпечує ссавцям складні звязки з навколишнім середовищем.

Ссавці народжують живих дитинчат і вигодовують їх молоком. Ссавці зявилися близько 180 мільйонів років тому. Багато з них не змогли пристосуватися до змін в навколишньому середовищі, які час від часу наставали, й гинули. Чимало звірів зникло при безпосередній участі людини. Головною причиною їх зникнення були давні мисливці., які винищували великих тварин заради мяса, шкури і кісток.

Хохуля звичайна. Хохулі зявилася на планеті мільйон років тому.

Та лискуче, гарне хутро хохулі привернуло увагу людини. Почалося масове винищення цього звірка. Вже в кінці минулого століття хохуля стала рідкісною.

Незначна кількість її видиться в заплавах Північного Дінця та Сейму.

Їжак вухатий. Вчених цікавить опір організму їжаків вухатих найсильнішій отруті та витривалість його щодо перегрівання. Вони зустрічаються лише в Донецькій області.

Бурозубка альпійська. До „Червоної книги України” внесена буро зубка альпійська, яка живе в Карпатах. Звірок середньої величини - від 69 до 77 міліметрів завдовжки, хутро на спині чорне з темно-бурим відтінком, на черевці дещо світліше. У неї найдовший з усіх землерийок хвіст.

Кутора мала. Або водяна землерийка, вона ненажерлива. Це й спонукає звірка нападати на велику рибу. Звірок не промине нагоду поласувати пташиним мясом. Вода - рідна стихія, добре плаває, пірнає, збираючи поживу, ходить по дну. За руль куторі править хвіст.

Білозубка - крихітна. Найменший звірок - це білозубка - крихітна, карликова білозубка. Зрідка зустрічається й на Україні. Звірок такий малий, що може любесенько розміститись на сірниковій коробці, довжина його стрункого тіла разом з чималою головою усього 3.5-4.5 сантиметра.

Рукокрилі. Досліджено, що маленький кажан вагою 6 грамів за 1 годину активного полювання встигає наловити 1 грам комах. Занесено до „Червоної книги України” - тринадцять видів: підковоніс великий, підковоніс малий, нічниця Бекштейна, нічниця ставкова, нічниця Наттерера, нічниця триколірна, нічниця Іконникова, довго крил звичайний, широковух звичайний, вечірниця мала, вечірниця гігантська, нетопир середземноморський і нетопир кажановидний.

Вечірниця мала. Улюблене місця - широколистяні ліси. На зиму, як і всі вечірниці, відлітають у теплі краї.

Широковуха звичайного. Широковухи селяться скрізь: днюють у різних печерах, погребах, покинутих шахтах, в розщелинах скель або між камінням. Люблять самотність, але на зимову сплячку збираються по кілька особин.

Нічниця ставкова. Водиться тільки над ставками, озерами, або нешвидкоплинними річками.

Нічниця неттерера. Водиться у лісах, гірській місцевості.

Нічниця триколінна. Водиться у нас в Карпатах.

Нічниця іконникова. Живуть тільки на Закарпатті, де селяться в розщелинах скель, під відслоненою корою, за обшивкою деревяних будинків.

Нетопир середземноморський. Оселяється в розщелинах скель, за наличниками камяних будов, в щілинах камяної кладки. Ґрунтується невеликими колоніями до 20 особин.

Кажановидний нетопир. Живуть в Криму. Як тільки зайде сонце, вся колонія вилітає на полювання. До ранку ловлять комах над деревами, будинками, уздовж гірських ущелин або над полями.

Двокрила звичайного. Селяться в Криму і Закарпатті. Зимують у теплих широтах.

Підковоніс великий. Водиться в горах Криму та Західної України. Живе в печерах, щілинах. Оселяються підковоноси і поодинці, і великими колоніями - іноді до півтисячі особин. На осінь відлітають у теплі країни, але трапляються й такі, що лишаються на зимівлю дома.

Підковоніс малий. Водиться у південних горах.

Рукокрилі - дуже корисні тварини. Вони знищують незліченні полчища нічних шкідників. Підраховано, що один кажан за рік може зїсти понад 4 кілограми різноманітних комах.

Та над рукокрилими нависла небезпека: дедалі менше стає старих споруд, на горищі яких знаходить схованку кажану, у лісах і парках постійно проводиться санітарні вирубки, під час яких видаляються старі дупляні дерева, а чимало летючих мишей селиться тільки в дуплах, зростає фактор неспокою - надто мало залишається затишних куточків. А буває, що кажани стають жертаою й пустощів підлітків.

Перевязка звичайна. Перевязка - єдиний хижак фауни нашої країни, що має рябе забарвлення. Живе в цілинних степах, у норах, на поверхню вилазить рідко й то вночі або в сутінки. Перевязки звичайні - дуже корисні тварини. Вчені підрахували, що кожна особина, знищуючи від 300 до 820 гризунів, щороку зберігає тільки таким чином три тонни зеленої трави.

Тхір степовий. Надто капосна тварина: скільки не буде в курятнику птахів, усім голови повідгризає. Живуть вони переважно на узліссях змішаних і листяних лісів, в долинах степових річок, в чагарниках поблизу людських осель. Можуть вони навіть рибу ловить. Оселяються цей тхір переважно у відкритих степах. Його улюблені місця - долини степових річок, оброблені поля. Не боїтесь споряджати житло й поблизу людських осель.

Тюлень - монах. Вибирають малодоступні піщані чи галькові коси або шукають у затоках ділянки з камянистим берегом. Тюлені - монахи - дуже рідкісні тварини. У нашій країні вони іноді зустрічаються в прибережних районах між дельтою Дунаю та островом Зміїним.

Зубр. Як і всі стадні тварини, зубри живуть невеликими гуртами - самиці з телятами, молодь до трьох років, дорослі бики. Старі зубри залишають стадо й бродять самотньо. . Причини зміни чисельності: винищення виду внаслідок надмірного промислу в умовах господарської діяльності людини, що привела до істотної перебудови ландшафтів, скорочення площ, деградації та зникнення лісів основних стадій звіра. Головними причинами смертності в наші часи є хвороби та зіткнення з транспортними засобами.

Рись звичайна. Живе переважно в Українських Карпатах. Невеликі популяції збереглися в Волинській області. Поодинокі особини зустрічаються в поліському природному заповіднику.

Соня садова. Обєднують невеличку родину дрібних довгохвостих тваринок, пристосованих до життя на деревах. Живляться вони різним насінням, ягодами, комахами, молюсками, яйцями птахів. Восени влягаються спати. Сплять довго - аж до літа. Їх майже не залишилося.

Полівка снігова. Полівки , як ми бачимо, „окупували” території всіх природних районів. Зокрема живуть в Карпатах. На території нашої країни поливок снігових мало.

Ємаранчик. Тушканчик... Один з Природослідників назвав їх кенгуру наших степів. Ємуранчики збереглися у нашій республіці лише на території Олешківських пісків, що на лівому березі Дніпра в Херсонській області.

Сліпаки. Сліпаків подільських, які водяться у степах та лісостепах западу. Живуть сліпаки самітниками, спілкуючись тільки під час весільних ігор.

Сліпаки буковинські. Трохи менше за сліпаків подільських. Забарвлення хутра темніше. Зустрічаються у південно-західній Україні. Живуть на схилах гір, іноді на сіножатях і посівах багаторічних трав.

Сліпаки білозубі. Невеликі звірки, завдовжки до 20 сантиметрів. Спина їхня вохристо-бура, низ-темно-сірий. Великі любителі цибулькових рослин. Тому й нори свої прокладають у гірських степах, де живляться коренеплодами.

Сліпаки піщані. Не багато більші від попереднього виду. На Херсонщені, зустрічаються в березових гаях.

Деякі звіри й нині стоять на межі вимирання, їм загрожує серйозна небезпека. Частина з них водиться на території нашої країни. Причини зникнення: Скорочення кормової бази. Деградація місць перебування в результаті інтенсивної експлуатації та омолодження лісів і великого рекреаційного навантаження на них, осушення боліт, прокладання густої мережі доріг, різкого зростання факторів непокоєння, поширення браконьєрства. Розорювання цілинних ділянок, багаторазова обробка ґрунту протягом року, використання отрутохімікатів.

1.2. Птахи

Ф. Пітерсон казав: „Безперечно, із всіх вищих тварин (а птахи належать до вищих хребетних) вони найкрасивіші і найспівучіші, вони викликають найбільше захоплення, їх найбільше вивчають, найпильніше охороняють”.

Птахи не бояться виказувати себе. Їхній галас чути і в лісі, і в полі, і на узбережжях водойм. Їм нічого таїтись - в разі небезпеки злетять у повітря, де вони майже недосяжні. Наявність піря й добре розвинутих крил - характерна ознака цих тварин. Бувають, правда, винятки, коли в окремих птахів слабенькі крила не можуть підняти важке тіло в повітря, і тоді вони бігають по землі. Найбільше їх у теплих краях. На території України - 358 видів. У багатьох країнах найчастіше зустрічаються горобці. За ними йдуть шпаки. Антарктиці - маленькі буревісники, в тропічних морях - темні крячки... Птахи знищують чимало гризунів. Цікаво, що в роки, коли шкідників буває багато, чисельність птахів теж зростає, їхній апетит збільшується. Особливо активно знищують вони шкідників під час вигодовування пташенят. Будь яке пташиня зїдає за день їжі більше, аніж саме важить.

Чимало користі дають кані, орли й соколи, а особливо кібці та боривітри. Окрім усього, знищуючи хворих і слабких звірів і птахів, хижаки відіграють важливу роль в природному доборі. Сови - надзвичайно корисні птахи, винищують чимало мишовидних гризунів та інших шкідників поля, лісу та саду. Особливо цінні сова тим, що полюють переважно в сутінках або вночі, коли денні птахи засинають, а з нір та різних шпарок вилазять полчища мишей і полівок, нічних метеликів тощо.

Пелікани. Пелікани - мешканці теплих країв, та буває, що й до нас залітають(Запорізька, Херсонська, Одеська області). І якщо побачите такого птаха з білим, ледь рожевим оперенням, знайте - це рожевий пелікан. Залітає і кучерявий пелікан.

Лелека чорний. Мешкають ці види на Волині та Закарпатті. Гніздяться ці лелеки парами на високих старих деревах здебільшого в долинах річок чи поблизу озер, де болота і вологі луги чергуються з лісовими ділянками або скелями.

Огар. Ви чули про качок, які живуть... в норах? Живуть в Криму. Тримаються парами. Хоч огарі й належать до качок, але пірнати не вміють. Колись цих качок на морських узбережжях було багато, на них полювали. Зараз вони рідкісні.

Змієїд. Змієїди - великі хижаки з довгими і широкими крилами. У нас змієїди зустрічаються дуже рідко на Поліссі та в окремих старих лісах Лісостепу. Знищуючи корисних плазунів та земноводних, змієїд, безперечно, завдає певної шкоди. Проте цих орлів залишилося так мало, що вони заслуговують на охорону як рідкісні птахи.

Стервятник. Стервятники ж - одні з хижих птахів, які живляться в основному падлом та всякими покидьками. А коли їх не вистачає, полюють на шкідливих гризунів. На Україні гніздяться дуже мало - у Криму їх не більше пяти пар. Свої житла будують на крутих скелястих обривах, у нішах або невеликих печерах.

Сип білоголовий. Гніздяться колоніями, обираючи для цього ніші недоступних скельних урвищ або стіни ущелин. На території України - рідкісні залітні птахи. А в Криму ще живуть до десяти пар сипів.

Гриф чорний. Живуть грифи в горах та передгірях. У пошуках їжі залітають на рівнини. Гнізда мостять на деревах або на гірських схилах. Грифи чорні гніздяться в Криму, де їх нараховують до двадцяти пар. Іноді вони залітають і в інші області країни.

Беркут. Живуть у лісах, в горах, пустелях. Гнізда до трьох метрів у діаметрі і двох метрів заввишки - мостять на неприступних скелях або високих деревах. На Західній Україні дуже рідкісний птах.

Могильник. Мешкають на території Чернігівської, Сумської, Харківської областей. Гніздиться в старих острівних лісах лісостепової зони. Житло мостить на верхівках високих дерев. Дуже рідкісні.

Орел степовий. Гніздо мостить на схилах горбів, могил, у стогах сіна, на скиртах. Живуть у степовій зоні, звідки назва цього виду. Населяють цілинні, рівні або горбисті степи, напівпустелі. Внаслідок скорочення цілинних степів і зменшення основного корму - ховрахів - вже на початку ХХ століття стали рідкісними. Зараз усього кілька пар цих орлів гніздяться в цілинному степу заповідника Асканія-Нова.

Орел-карлик. Гнізда мостять тільки на деревах. Нерідко обирає собі на житло чужі домівки - чаплині, воронячі або менших хижаків. Цей вид можна зустріти на території Ужгорода, Волині, Харкова.

Орлан-білохвост. Гнізда мостять на високих деревах, а також на скелях.

На території України залишилося лише кілька пар осілих орланів. Зовсім мало їх і серед пролітних та зимуючих птахів.

Шуліка червоний. Житель старих листяних і змішаних лісів, гнізда мостить на дубах, ясенах, соснах. Дуже рідкісний птах.

Скопа. Хижий птах, який живиться тільки рибою. Гніздо своє мостить із великих сучків на високих деревах поблизу річок. Дуже рідко трапляється на Поліссі. Вчені вважають, скопа може гніздитися в пониззях Дунаю і Дніпра.

Балобан. На території нашої країни балобан найчастіше зустрічається під час гніздового періоду в Харківській, Полтавській областях та на півночі Кіровоградської і на південному заході Черкаської. Кримські балобани у вирій не летять, всі інші - перелітні птахи. До великих населених пунктів майже не залітають.

Сапсан. Один з нечисленних хижаків, які залітають в міста. Що вони тут шукають? Свійських голубів. Водяться на території Ужгорода, Полтавщини та Криму.

Журавлі: Журавлі сірі - найвищі птахи, що трапляються на Україні. Селяться журавлині сімї одна від одної якомога далі: не менше як за пять кілометрів сусід від сусіда.

Найближчий родич журавлів сірих - журавель степовий. Зараз вони лише зрідка зустрічаються на окремих цілинних ділянках узбережжя Чорного та Азовського морів.

Дрохва. Зустрічається в Одесі, Харкові, Сумах, Криму. Дрохва могла б зайняти призове місце і в змаганні на краще маскування. А ще знаменита тим, що серед наших птахів найважча: деякі екземпляри досягають шістнадцяти кілограмів! На жаль, цих птахів залишилося дуже мало.

Стрепет. Гніздяться стрепети на цілинних степових ділянках в заростях ковили та на сухих луках з густим травостоєм. Надзвичайно обережні. Мешкають в Херсонській області та Криму.

Ходулочник. Свої гнізда мостять неподалік один від одного. Для поселення обирають береги солоних мілких озер. У нашій країні поблизу Чорного та Азовського Морів.

Кроншнепи. Кроншнепа великого. Якщо кроншнеп великий - цінний мисливського-промислових птах, то два його близькі родичі: кроншнеп середній і кроншнеп малий - досить рідкісні птахи. Іноді залітає в приморські райони нашої країни. Кроншнеп малий залітний птах.

Пугач. Пугач живе по всій Україні, крім Одеської, Миколаївської, Запорізької області. Найбільший із сов. Гніздяться пугачі переважно на землі.

Сич волохатий. Житель як хвойних, так і мішаних лісів. Гніздиться в дуплах.

Сичик-горобець. Населяє, хвойні і мішані ліси, ще й листяні, а також старі гаї та парки.

Завирушки. Лісові - птахи потайні. Прилітають вони у хвойні ліси рано навесні.

А є завирушка альпійська. Живе на Закарпатті-гірська жителька. Гніздо мостить в тріщинах скель або під камінням. У нашій країні цей птах надзвичайно рідкісний. В гніздовий період його іноді зустрічають на гірських вершинах Карпат.

Основна ж причина зменшення чисельності, а то й зникнення багатьох інших птахів - знову-таки руйнування природного середовища і їхня непристосованість до нових умов життя. Отрутохімікати, якими обробляють поле і ліси, забруднення шкідливими речовинами водойм, надмірне осушення боліт і розорювання луків, вирубування лісів - усе це забирає у багатьох птахів дорогоцінні куточки життєвого простору. Велике зло чинять браконьєри, що, на жаль, іще зустрічаються, а також туристи, збирачі грибів та ягід, які витоптують трави і кущі, і пташкам, що гніздяться на землі, ніде висиджувати яйця і виводити пташенят. Тепер уже немає сумніву, що птахів треба охороняти. Та ще трапляються „знавці”, які вважають, що й серед пернатих є такі, яких треба всіляко знищувати. Йдеться, передусім, про пернатих хижаків. І все-таки їх треба охороняти.

1.3. Плазуни

„Багато сучасних рептилій порівняно мало змінилися відтоді, як Землю населяли динозаври, що дає нам можливість певною мірою уявити, яке було життя в ті далекі часи” А Карр.

Хоч земноводні й пристосувалися до життя на суші, однак ікру завжди відкладають у воду, де вона нерідко стає здобиччю хижаків. І тільки рептилії, або плазуни - змії, черепахи, ящірки, крокодили - першими почали відкладати яйця на суші. На відміну від беззахисної ікри яйця мали міцну й щільну оболонку. Жодна тварина не викликає у людини такої огиди й страху, як вони. Людина оповила їх туманом найфантастичніших вигадок і забобонів, приписуючи цим створінням неймовірну демонічну силу. Злими лютими зміями та драконами люди населили свої казки, легенди, повіря. В чому ж річ, що породило такі дивовижні асоціації в людській уяві? А секрет тут, безп