Екологічні наслідки проведення меліоративних робіт в Ратнівському районі Волинської області - Дипломная работа

3.3 Оцінка еколого-меліоративного стану осушувальних земель Заболотівської осушувальної системи та питання їх ренатуралізації4.1 Екологічні наслідки проведення меліорації в Ратнівському районіДбали на Волині про меліорацію й за часів Польщі, а потім - Союзу. Багаторічна практика використання осушуваних земель показує, що меліорація сприяла зростанню врожайності та валового збору сільськогосподарської продукції, зміцненню економіки господарств та позитивним соціально-економічним перетворенням. Складне економічне становище, нестача оборотних коштів і матеріальних ресурсів призвели до зниження уваги на цю галузь аграрного виробництва: зменшились обсяги ремонтних та експлуатаційних робіт на осушувальних мережах, заходів по створенню умов оптимізації водно-повітряного режиму, підвищення родючості меліорованих земель. Все це потребує диференційованого підходу до оптимізації технологічних параметрів основних ланок меліоративного землеробства: сівозмін, обробітку ґрунту, агромеліоративних заходів, систем удобрення культур та способів регулювання водно-повітряного режиму. Сучасне меліоративне землеробство передбачає впровадження у виробництво комплексних заходів, спрямованих на вирівнювання та підвищення родючості осушуваних земель з врахуванням конкретних ґрунтових і кліматичних умов, біологічних особливостей культур, способів регулювання водного і повітряного режимів, методів створення фітоценозів, що забезпечують екологічну рівновагу в природних агроландшафтах.В Законі України «Про меліорацію землі» (січень 2000 р.) меліорація земель визначається як комплекс гідротехнічних, культуртехнічних, хімічних, агротехнічних, агро-, лісотехнічних, інших меліоративних заходів, що здійснюються з метою регулювання водного, теплового, повітряного і поживного режиму ґрунтів, збереження і підвищення їх родючості та формування екологічно збалансованої раціональної структури угідь [3]. Від інших подібних заходів меліорація відрізняється більш глибокою і регулярно керованою зміною природних режимів, станів та явищ меліорованої території, а також довгочасним управлінням ними на основі створення і забезпечення функціонування меліоративних систем. До системи меліорації належать зрошення земель у посушливих районах і осушення боліт, заболочених та затоплених земель; агролісомеліорація - насадження полезахисних лісових смуг, заліснення сипких пісків та ін.; хімічна меліорація - заходи щодо поліпшення кислих і засолених земель вапнуванням та гіпсуванням.Залежно від сфери природокористування і галузі господарства розрізняють сільськогосподарську, лісогосподарську, рибогосподарську, гірничу, промислово-будівельну, житлово-будівельну, транспортну, комунально-господарську, санітарно-оздоровчу, рекреаційну, ландшафтно-захисну меліорації. За технологією і технічними засобами меліорацію поділяють на гідротехнічну, хімічну, агротехнічну, біологічну, фізико-механічну та інші. Меліорацію розрізняють також за іншими ознаками - обєктами меліорації, масштабами, тривалістю проведення, напруженістю, складністю, діапазоном функції тощо. Зрошення дає змогу в посушливих районах країни в два-три і більше разів підвищити врожайність польових та овочевих культур. Одержання високих урожаїв і підвищення родючості ґрунту на зрошуваних ділянках можливі лише за умов правильної експлуатації зрошувальної системи, яка передбачає як суворе дотримання водного режиму, так і високий рівень агротехніки (введення правильних сівозмін, запровадження системи удобрень, Обробітку ґрунту та ін.).Меліоративні системи повинні забезпечувати оптимальний для вирощуваних культур водно-повітряний режим ґрунту, сприятливі умови для комплексної механізації сільськогосподарських робіт, економне використання енергетичних і матеріальних ресурсів, бути надійними і довговічними і не справляти негативного впливу на навколишнє середовище Конструктивні особливості осушувально-зволожувальних систем визначаються, в першу чергу, призначенням системи, а також умовами (природно-географічними, технологічними). Дренаж відводить надлишкову воду, а також за сприятливих ґрунтових умов, вирівняного рельєфу місцевості - відіграє роль зволожувача. Так, дренажна меліоративна система включає: осушувану територію, водоприймач, відкриті канали (магістральний, збірні, нагірні, ловчі), з гідротехнічними спорудами, а також закриту регулюючу мережу (дренаж). Більшість осушувально-зволожувальних систем з попереджувальним шлюзуванням на Ратнівщині не тільки відводять надлишкову воду, а й затримують весняні, літні запаси вологи для використання и на додаткове зволоження рослин протягом вегетаційного періоду. Такі системи не мають річки чи водойми, як гарантованого джерела води, проте, облаштуванні регулюючими підпорними гідротехнічними спорудами для затримання продуктивних запасів води у весняний період та після випадання літніх дощів.Крім того, меліорація дає змогу підприємствам запроваджувати нові галузі сільськогосподарського виробництва, які неможливо було б розвивати без осушення або в умовах богарного землеробст

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи дослідження меліорації земель

1.1 Загальне поняття про меліорацію земель

1.2 Основні види меліорації земель

1.3 Конструктивні особливості меліоративних систем

1.4 Ефективність меліорації землі

Розділ 2. Загальна фізико-географічна характеристика Ратнівського району

2.1 Рельєф та корисні копалини

2.2 Метеорологічні особливості району

2.3 Поверхневі води

2.4 Грунти

2.5 Рослинний та тваринний світ району

Розділ 3. Особливості функціонування Заболотівської осушувальної системи

3.1 Розвиток меліорації на Ратнівщині