Еферентні методи лікування в сучасній біологічній терапії психічних захворювань (клініко-психопатологічне та клініко-лабораторне дослідження) - Автореферат

Останні десятиріччя ХХ ст. відзначилися стрімким розвитком еферентної терапії - нового розділу клінічної медицини, який обєднує групу методів лікування, спрямованих на виведення із організму ксенобіотиків та ендогенних токсичних продуктів обміну (М.А.Лопаткин, Ю.М.Лопухин,1989; Н.А.Беляков,1997). При лікуванні межових психопатологічних розладів, що виникли у звязку з несприятливими екологічними факторами, методи еферентної терапії не знайшли широкого розповсюдження, хоча були окремі спроби їх використання (В.В.Нечипоренко із співавт., 1997; А.Т.Давыдов із співавт., 1997). Зокрема, потребують подальшого вивчення можливості використання та патогенетичні механізми терапевтичної дії еферентних методів при різних психопатологічних розладах, а також розвязання низки питань їх клінічного використання: визначення показань та протипоказань до їх застосування при конкретній патології; уточнення критеріїв ефективності та її оцінка в умовах досліджень, які контролюються; розробка комплексних диференційованих терапевтичних програм з використанням еферентних методів; вибір оптимальних методик забезпечення процедур і розробка заходів щодо профілактики ускладнень. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до планових наукових робіт Українського НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України за темами “Розробка методів діагностики, лікування та профілактики неврозоподібних розладів, які виникли внаслідок аварії на ЧАЕС“ (номер держреєстрації UA 01001622Р; 1992-1994 рр.), “Розробка нових способів терапії екзогенних психічних розладів“ (номер держреєстрації 0194U025073; 1993-1995 рр.), “Розробка нових програм інтенсивної терапії залежності від наркотиків на основі дослідження патогенетичних механізмів дії лікувального плазмаферезу та селективних сорбентів“ Державної науково-технічної програми “Медико-біологічні та соціально-психологічні аспекти наркоманії” (номер держреєстрації 0194U025071; 1994-1997 рр.). Розробити на основі отриманих даних комплексні диференційовані програми терапії різних психопатологічних станів з використанням еферентних методів, визначити клінічно обгрунтовані показання до їх застосування в психіатричній практиці.Під спостереженням було 120 УЛНА на ЧАЕС з психічними розладами непсихотичного рівня, 180 хворих на ендогенні психози з фармакорезистентними психопатологічними розладами та ускладненнями психофармакотерапії, 180 хворих з проявами ОАС - всього 480 осіб (368 чоловіків і 112 жінок). Ускладнення психофармакотерапії у вигляді затяжного (52 особи) та хронічного (28 осіб) екстрапірамідного нейролептичного синдромів спостерігались у хворих на параноїдну шизофренію з безерервним (68) та епізодичним (12) перебігом. З метою вивчення впливу еферентних методів терапії на обмін біогенних амінів при неврозоподібних станах та ОАС визначали в динаміці рівень серотоніну в крові за методикою С.Юденфреда (1965), а також вміст адреналіну (А), норадреналіну (НА), дофаміну (ДА), діоксиметилаланіну (ДОФА) в добовій порції сечі за методикою Е.Ш.Матлиной (1976). В осіб з неврозоподібними станами визначали стан Т-і В-клітинного імунітету та показник фагоцитарної активності нейтрофільних гранулоцитів, у хворих на ендогенні психози - рівень циркулюючих імунних комплексів (ЦІК), у пацієнтів з ОАС - кількість Т-і В-лімфоцитів, у тому числі, Т-клітин, сенсибілізованих до тканиноспецифічних антигенів (Р.Скоупс, 1985; С.Н.Климова із співавт., 1994; V.Gascova, 1978). Разом з цим у 13,3 % хворих посилились фонові пароксизмальні біоелектричні феномени, що вказує на необхідність обережного ставлення до призначення еферентних методів терапії пацієнтам з ознаками підвищеної судомної готовності мозку.У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми біологічної терапії психічних захворювань, що виявляється в клініко-патогенетичному обгрунтуванні використання еферентних методів у психіатричній клініці та розробці на цій основі нових комплексних диференційованих програм, які дозволяють підвищити ефективність лікування психопатологічних розладів та розширити арсенал терапевтичного впливу. Аналіз даних клініко-параклінічного динамічного обстеження УЛНА на ЧАЕС з неврозоподібними розладами, хворих на ендогенні психози з фармакорезистентними станами і ускладненнями психофармакотерапії та пацієнтів з проявами ОАС показав, що патогенетичні механізми терапевтичної дії еферентних методів при лікуванні вказаних розладів визначаються детоксикаційним, імунокоригуючим та психотропним ефектами, а також здатністю у стислий термін усувати прояви ендотоксикозу з відновленням імунобіологічної реактивності та нормалізацією основних параметрів гомеостазу. Основними показаннями до застосування еферентної терапії в психіатричній клініці є резистентні до традиційного лікування патологічні стани, у патогенезі яких значну роль відіграють ендогенна інтоксикація та імунні порушення. Сполучене застосування плазмаферезу та ЕСТ при фармакорезистентних психопатологічних станах у хворих на ендогенні психози підвищує за

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ