Ефективний розвиток текстильного виробництва на основі ресурсного забезпечення - Автореферат

Зрозуміло, що вітчизняні підприємства текстильної промисловості функціонують у мінливих умовах і тому повинні більш ретельно приділяти увагу сучасним ринковим вимогам щодо стратегічних змін в управлінні виробництвом. За останні роки значно активізувались дослідження, присвячені пошуку ефективного розвитку виробництва на основі ресурсного забезпечення, що є вагомим внеском у вирішення проблем адаптації підприємств до суттєвих змін умов їх діяльності. Зазначені обставини визначають актуальність обраної теми дослідження, яка присвячена пошуку шляхів удосконалення існуючих методів управління ефективним розвитком текстильної промисловості на основі ресурсного забезпечення виробництва та підвищення рівня захисту підприємства від небажаного впливу змін у його внутрішньому та зовнішньому середовищі. Дисертаційна робота відповідає програмі реформування економіки і соціально-економічного розвитку Херсонської області, яка розроблена відповідно до доручення КМУ від 20.06.1998р., №10166175 на підставі концепції стабілізації і реформування економіки Херсонської області відповідно до програми “Україна 2010” і Державної програми соціально-економічного розвитку українського Причорноморя, яка затверджена рішенням VIII сесії Обласної ради народних депутатів ХХІІІ скликання від 8.04.1999р. В результаті розробки теоретичних і методичних положень з підвищення ефективності діяльності підприємств текстильної промисловості одержані такі практичні результати: визначені в роботі значення рівня нестабільності дозволили здійснити вибір системи управління підприємством; отримані значення Z - рахунку і проведений їх аналіз дав можливість вибору економічних важелів для підвищення ефективності роботи підприємства; показана економічна доцільність впровадження у виробництво ресурсозберігаючих і енергозберігаючих технологій; показано, що використовування в роботі виробництва всього комплексу виконаних наукових розробок дозволить знизити собівартість продукції, поліпшити її якість і тим самим підвищити конкурентоспроможність продукції.У першому розділі „Підходи до забезпечення ефективності підприємств текстильної промисловості” розглянуто теоретичні основи забезпечення ефективного розвитку текстильного виробництва України, проведено макроекономічний аналіз умов розвитку текстильного виробництва, наведений стан ресурсного забезпечення текстильного виробництва України в історичному контексті й сучасних умовах, охарактеризовано специфічні умови роботи текстильних підприємств. Аналіз стану текстильної промисловості виявив наявність кризи, що полягає не тільки у високій концентрації виробництва, а й у високих витратах на тепло-та електричну енергію, сировину, амортизаційні відрахування тощо, що робить українські товари неконкурентоздатними порівняно з продукцією дрібних іноземних фірм з Туреччини, Китаю й Тайваню, які швидко перебудовують технологію під нове, малосерійне виробництво. Специфіка українських підприємств текстильної промисловості виражається у сильній залежності випуску продукції від сировини, у застосуванні толлінгових схем з „давальницькою” сировиною, у неефективному використанні наявного виробничого комплексу для виробництва товарів широкого вжитку. Враховуючи, що вітчизняні підприємства текстильної промисловості функціонують у мінливих умовах, в роботі було визначено рівень нестабільності оточуючого середовища текстильної промисловості, який в подальшому використовується для вибору системи управління підприємством. У механізмі управління підприємством важливе місце посідає діагностика фінансового стану підприємства як системи ретроспективного, оперативного та перспективного аналізу, спрямованого на виявлення фінансових ресурсів та шляхів їх використання для підвищення ефективності діяльності підприємства.У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке виявляється в розробці теоретичних і методичних положень щодо підвищення ефективності діяльності текстильного виробництва на основі ресурсного забезпечення. Розроблені автором напрямки та шляхи удосконалення механізму підвищення економічної ефективності текстильного виробництва на основі застосування заходів по зниженню витрат виробництва за рахунок впровадження ресурсозберігаючих технологій та зміни сировинної бази дають змогу і дозволяють очікувати підвищення ефективності текстильного виробництва без великих капітальних вкладень. Аналіз сучасних концепцій управління виробництвом висвітлив необхідність врахування факторів зовнішнього середовища, які характеризуються нестабільністю, та внутрішніх ресурсних факторів, що є найважливішими факторами розвитку виробництва. Проведений аналіз ресурсного забезпечення текстильного виробництва підкреслив найбільшу значимість виробничих, тобто матеріальних і технологічних, та фінансових ресурсів, які володіють властивістю універсальності з погляду взаємозамінності, що відповідає вимогам розмаїтості призначення і застосування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ