Ефективність застосування низьковитратних заходів поверхневого поліпшення природних кормових угідь в умовах СТОВ "Зоря" Романівського району Житомирської області - Дипломная работа

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ Житомирський агротехнічний коледж Агрономічне відділення Спеціальність 6.090101 “Агрономія” ДИПЛОМНА РОБОТА на тему: “Ефективність застосування низьковитратних заходів поверхневого поліпшення природних кормових угідь в умовах СТОВ “Зоря” романівського району житомирської області ” САВІНА ВОЛОДИМИРА ПАВЛОВИЧА Керівник, к.с.-г.н, доцент Євтушок Іван Мусійович. Аналітичний огляд літератури 1.1 Значення природних травостоїв в забезпеченні тваринництва кормами 1.2 Поліпшення природних кормових угідь на різних типах луків 1.3 Використання травосумішок для поліпшення травостою природних кормових угідь 1.4 Застосування добрив для поліпшення кормових угідь 2. Біологічні особливості, кормова цінність та господарська характеристика багаторічних трав на дослідних ділянках 4. Заходи щодо охорони навколишнього середовища 5. Ключові слова: способи поліпшення природні кормові угіддя, омолодження травостоїв, злакові трави, бобові трави, різнотрав’я, травостій, ботанічний склад, якість сіна, агротехнічні прийоми, добрива, дискування, боронування, травосуміші. Під час проведення експериментальної частини досліджень перед закладанням дослідів на місці закладання дослідів було проведено ботанічний аналіз травостою та відібрано зразки грунту на агрохімічний аналіз, намічені способи поліпшення кормових угідь. В результаті досліджень встановлено, що за рахунок поєднання агротехнічних прийомів таких, як дискування дернини з внесенням мінеральних добрив і підсівом бобово-злакових трав зменшується кількість дикоростучих трав, підвищується врожай сіна і покращується його якість. Вступ В умовах Полісся і Лісостепу України особливого значення набуває розвиток тваринництва, ріст поголів’я і підвищення продуктивності худоби та птиці. До недавнього часу зростання обсягів кормовиробництва в Україні відбувалося переважно за рахунок концентратів, частка яких сягала 36,1- 32,6 %. Основними джерелами надходження кормів є польові (орні) землі та природні кормові угіддя (сіножаті та пасовища). Частка зелених і грубих кормів, що надходять із природних кормових угідь, не перевищувала 15 - 20%, і лише в зоні Карпат сягала 63 - 80%. Ці угіддя представлені материковими та заплавними луками.. Останнім часом велика роль відводиться пошукам місцевих резервів одержання кормів з природних кормових угідь. Результати наукових розробок свідчать про те, що інтенсифікація виробництва кормів на сіножатях та пасовищах можлива тільки на науковій основі при дотриманні технологічних процесів докорінного і поверхневого поліпшення, які є основними способами підвищення їх продуктивності, що включають механізацію робіт на луках, систематичне застосування добрив, залуження районованими сортами трав ї їх сумішами та ефективне використання травостоїв. Господарська цінність рослин на природних кормових угіддях визначається насамперед їх продуктивністю, поширеністю в ценозах, можливістю введення в культуру та поживністю. За несприятливих умов вимерзають нестійкі види, насамперед конюшина лучна та повзуча, люцерна посівна, пажитниця багатоквіткова та багаторічна, грястиця збірна тощо. При помірному тривалому пасовищному використанні злучних угідь поступово зникають верхові злаки і бобові, які не витримують частого і низького спасування починають домінувати низові трави (тонконіг лучний, костриця червона, мітлиця велетенська, конюшина повзуча та деякі види різнотрав’я з великою кількістю приземних листків - кульбаба лікарська й осіння, подорожники тощо), внаслідок чого утворюється типовий досить продуктивний пасовищний травостій. При сівбі тонконога лучного без застосування добрив урожай становив 26 ц/га, конюшини білої - 34 і лядвенцю рогатого - 69 ц/г, а в суміші лядвенцю рогатого і тонконога лучного 78 ц/га, конюшини білої і тонконога - 34 ц/га. За даними В.І. Ларіна, у дослідах, проведених радянськими дослідними установами, під посівами травосумішок у ґрунті було 74 ц/га коренів, а під чистими посівами - 56,4 ц/га. За даними М.С. Данилевської і Г.П. Левчук [21], на коротко заплавних вологих заплавних луках Полісся приріст урожаю від внесення N45P45K45 на природній сіножаті з переважанням костриці лучної становив 36,7 ц/га, костриці червоної - 19,6, біловуса стиснутого - лише 5,9 ц/га при врожайності на не удобрених ділянках - відповідно 28,3;13,6 і 12,4 ц/га. Незважаючи на те, що потреба молочної худоби в цьому елементі задовольняється вже при вмісті його в сухій речовині 0,31-0,44%, або 0,37-0,53% К2О (Попов И., 1957; Каджюлис Л.Ю., 1977), за деякими авторами - 1-1,2% (Попов Н.І. , 1973): при зменшенні вмісту калію нижче 2% на су речовину багато видів рослин, особливо здатних до підвищеного однобічного засвоєння азоту при великих незбалансованих його в грунті, дуже пригнічувалися і очевидно внаслідок глибокого порушення обміну речовин випадали з травостою.