Порівняльна оцінка впливу білково-вуглеводного концентрату із мідій та токоферолу ацетату на активність оксидантно-антиоксидантної системи. Вивчення їх клінічної ефективності при лікуванні хворих на хронічний обструктивний бронхіт у фазі загострення.
При низкой оригинальности работы "Ефективність застосування білково-вуглеводного концентрату із мідій (БВК-М) в комплексній терапії хронічного обструктивного бронхіту", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Ріст захворюваності на хронічний обструктивний бронхіт (ХОБ) у всіх індустріально-розвинутих країнах, висока захворюваність осіб працездатного віку, часті загострення хвороби і тривала непрацездатність призводять до значних економічних втрат, що дає підставу віднести проблему ХОБ до числа актуальних проблем пульмонології (Ю.І. У даний час отримано докази, що в основі ХОБ лежить запалення бронхіального дерева, яке обумовлене комплексом порушень системного та місцевого імунітету, шляхів регуляції клітинного метаболізму, оксидантно-антиоксидантної системи (ОАС), мукоціліарного кліренсу, кількісних та фізико-хімічних властивостей сурфактанту (Е.Ф. Враховуючи широкий спектр дії БВК-М, доцільно було провести вивчення антиоксидантної активності в експерименті на моделі легеневої патології і дослідити клінічну ефективність БВК-М у порівнянні з відомим антиоксидантом прямої дії та імунокоригуючим засобом - токоферолом ацетатом - у хворих на хронічний обструктивний бронхіт у фазі загострення. Провести порівняльну оцінку активності стану оксидантно-антиоксидантної системи та рівня ендогенної інтоксикації у хворих на ХОБ у фазі загострення в процесі лікування БВК-М та токоферолом ацетатом. Вивчити особливості динаміки показників імунологічної реактивності організму у хворих на ХОБ у фазі загострення при лікуванні БВК-М чи токоферолом ацетатом.У сенсибілізованої ІІ групи тварин, які отримували токоферолу ацетат, алергічний бронхоспазм середнього ступеня важкості виник через 20-22 хвилини, а у сенсибілізованих тварин ІІІ групи, які отримували БВК-М, алергічний бронхоспазм середнього ступеня важкості виник через 18-20 хвилин. Після закінчення курсу лікування на 21 добу в І групі кількість пацієнтів з задишкою при звичайному фізичному навантаженні продовжувала зменшуватись до (11,6 ± 4,9) % (р<0,001, в порівнянні з початком лікування), в ІІ групі кількість пацієнтів з задишкою при звичайному фізичному навантаженні також продовжувала зменшуватись до (16,1 ± 6,6) % (р<0,001), в порівнянні з початком лікування), а в ІІІ групі вона зменшилась до (33,3 ± 8,6) %. По закінченні терміну лікування у хворих як І, так і ІІ груп сильний кашель не виявлявся у жодного хворого. Слід відмітити, що на 21-й день лікування у більшої кількості хворих І групи було досягнуто відсутності кашлю (25,6 ± 6,7) % (р <0,01, в порівнянні з початком лікування), у хворих ІІ групи - (22,6 ± 7,5) % (р <0,01, в порівнянні з початком лікування), а у хворих ІІІ групи - лише у (16,7 ± 6,8) % (р <0,05, в порівнянні з початком лікування). Так, FEF75 збільшився на 10,7 % в І групі та на 7,8 % в ІІ групі, а FEF50 - приблизно на 9 % в обох групах, тоді як в ІІІ групі ці показники збільшились в середньому на 4,1 %.Комбінована терапія із включенням білково-вуглеводного концентрату із мідій призводить до достовірних позитивних змін клінічних симптомів і функції зовнішнього дихання, що дало змогу досягти фази повної ремісії у 83,7 % хворих на хронічний обструктивний бронхіт. Призначення білково-вуглеводного концентрату із мідій у порівнянні з токоферолом ацетатом дозволяє у більш ранні строки (на 14-й день лікування) отримати позитивну динаміку таких клінічних симптомів хронічного обструктивного бронхіту, як задишка та кашель. В комплексній терапії хронічного обструктивного бронхіту більш виражену імунокоригуючу дію має білково-вуглеводний концентрат із мідій у порівнянні з токоферолом ацетатом, про що свідчили нормалізація кількості і функціональної активності імунокомпетентних клітин. Рекомендується використання білково-вуглеводного концентрату із мідій в комплексній терапії лікування хворих хронічним обструктивним бронхітом у фазі загострення по 1 десертній ложці, розчинивши в 100 мл води, 1 раз в день під час їжі протягом 21 дня. Включення в комплексну терапію білково-вуглеводного концентрату із мідій при лікуванні хворих на хронічний обструктивний бронхіт у фазі загострення рекомендується для підвищення ефективності лікування цієї категорії хворих.
Вывод
При експериментальному алергічному бронхоспазмі порушується процес перекисного окислення ліпідів, про що свідчить достовірне збільшення в крові кількості ГП майже у 3 рази і МДА - у 2,3 рази (таблиця 1). Активність СОД суттєво не змінилась. При цьому у 44,9 разів підвищилась активність АЛТ і збільшився в 1,9 рази вміст сечовини. Кількість загального білку залишилась такою ж, як і у здорових тварин.
У групі тварин, які отримували на протязі 6 тижнів БВК-М, вміст ГП, МДА, сечовини, загального білку і активність СОД суттєво не відрізнялась від аналогічних величин у контрольній групі. Активність АЛТ, хоча і достовірно знизилась у порівнянні з І групою, але залишилась вищою, ніж у контролі.
Аналогічні дані отримані і у групі тварин, які отримували на протязі такого ж часу токоферолу ацетат. Відмічалось зниження перекисного окислення ліпідів, активності АЛТ і вмісту сечовини в крові.
Через 6 тижнів яєчний білок розвели із фізіологічним розчином 1:5 та інгалювали на протязі 30-60 секунд сенсибілізованих тварин. Після інгаляції білкового алергена у контрольної групи тварин алергічний бронхоспазм легкого ступеня важкості виник через 40 хвилин. У сенсибілізованої І групи тварин алергічний бронхоспазм із важким перебігом виник через 10-12 хвилин, 2 тварини загинули. У сенсибілізованої ІІ групи тварин, які отримували токоферолу ацетат, алергічний бронхоспазм середнього ступеня важкості виник через 20-22 хвилини, а у сенсибілізованих тварин ІІІ групи, які отримували БВК-М, алергічний бронхоспазм середнього ступеня важкості виник через 18-20 хвилин.
Таким чином, результати проведеного експериментального дослідження переконливо свідчать про те, що БВК-М має антиоксидантні властивості, не поступається дією токоферолу ацетату і може бути застосований при легеневій патології. Крім того, отримані дані дають підставу вважати, що БВК-М має і коригуючу дію на функцію печінки та нирок.
Таблиця 1
Вплив БВК-М і токоферолу ацетату на динаміку біохімічних показників в експерименті, (М±m)
Показники Контроль ( n = 8 ) Група І ( n = 8 ) Група ІІ ( n = 8 ) Група ІІІ ( n = 8 )
Примітки: 1. * - достовірні зміни показника порівняно з контрольною групою (p < 0,05); 2. # - достовірні зміни показника порівняно з І групою (p < 0,05).
Приєднання БВК-М до комплексного лікування у хворих на ХОБ дало змогу отримати вірогідно позитивну динаміку основних клінічних симптомів захворювання - задишки, кашлю, виділення мокроти.
Так, на 14-й день лікування у хворих І групи відмічалась більш виражена динаміка симптому задишки. Кількість пацієнтів із задишкою при звичайному фізичному навантаженні зменшилась із (67,4 ± 7,1) % до (32,6 ± 7,1) %, при значному фізичному навантаженні вона збільшилась з (32,6 ± 7,1) % до (67,4 ± 7,1) % (р<0,001). При лікуванні хворих ІІ групи цей симптом також змінився, але в меншій мірі. Кількість пацієнтів з задишкою при звичайному фізичному навантаженні зменшилась із (58,1 ± 8,9) % до (35,5 ± 8,6) %, а при значному фізичному навантаженні вона збільшилась з (41,9 ± 8,9) % до (64,5 ± 8,6) %. У хворих, яким проводилась тільки комплексна терапія (ІІІ група) на 14-й день лікування задишка при звичайному фізичному навантаженні зберігалась у (40,0 ± 8,9) % пацієнтів. Після закінчення курсу лікування на 21 добу в І групі кількість пацієнтів з задишкою при звичайному фізичному навантаженні продовжувала зменшуватись до (11,6 ± 4,9) % (р<0,001, в порівнянні з початком лікування), в ІІ групі кількість пацієнтів з задишкою при звичайному фізичному навантаженні також продовжувала зменшуватись до (16,1 ± 6,6) % (р<0,001), в порівнянні з початком лікування), а в ІІІ групі вона зменшилась до (33,3 ± 8,6) %.
При поступленні усі хворі пред?являли скарги на кашель. На 14-й день лікування у групі хворих, яким в комплексну терапію включали БВК-М, відмічалась значна позитивна динаміка цього симптому. Сильний кашель зменшився з (81,4 ± 5,9)% до (27,9 ± 6,8)% випадків (р<0,001), а у групі хворих, яким додатково призначали токоферолу ацетат, цей показник зменшився лише з (80,6 ± 7,1)% до (67,7 ± 3,5)% випадків. У хворих ІІІ групи цей симптом також зменшився, але в менший мірі. Отже, на 14-й день лікування більш виражену динаміку симптому сильного кашлю мали хворі І групи. По закінченні терміну лікування у хворих як І, так і ІІ груп сильний кашель не виявлявся у жодного хворого. А у 2 хворих ІІІ групи (6,7 ± 4,6) % він зберігався. Слід відмітити, що на 21-й день лікування у більшої кількості хворих І групи було досягнуто відсутності кашлю (25,6 ± 6,7) % (р < 0,01, в порівнянні з початком лікування), у хворих ІІ групи - (22,6 ± 7,5) % (р < 0,01, в порівнянні з початком лікування), а у хворих ІІІ групи - лише у (16,7 ± 6,8) % (р < 0,05, в порівнянні з початком лікування). Подібна динаміка спостерігалась і в зміні кількості та характеру мокроти по закінченні терміну лікування.
Отже, проведений аналіз результатів показав, що при застосуванні БВК-М в комплексній терапії у хворих на ХОБ позитивна динаміка основних симптомів захворювання була більш виражена, ніж у пацієнтів інших груп.
Хворі, які приймали участь в дослідженні, мали вентиляційні порушення середнього ступеня важкості (середня FEV1 склала (64,8 ± 4,1) %).
На 21 день лікування у хворих І групи спостерігалось покращення усіх показників вентиляційної функції легень. Так, Rtot зменшився на 12,6 % в І групі, на 13,2 % - в ІІ групі (в ІІІ групі ці зміни склали лише 10,1 %). RV в І та в ІІ групах зменшився - на 19,0 і 17,3 % відповідно, тоді як в ІІІ групі - на 6,2 %.
Що стосується інтегрального показника бронхіальної прохідності, то FEV1 достовірно (p<0,05) збільшився в І і ІІ групах, а в ІІІ групі спостерігалась лише тенденція до підвищення. Подібна динаміка відмічалась також на рівні мілких та середніх бронхів. Так, FEF75 збільшився на 10,7 % в І групі та на 7,8 % в ІІ групі, а FEF50 - приблизно на 9 % в обох групах, тоді як в ІІІ групі ці показники збільшились в середньому на 4,1 %.
Ефективність проведених лікувальних заходів у хворих оцінювали по частоті досягнення фази повної або неповної ремісії.
По закінченні 3-х тижневого курсу лікування в І групі фаза повної ремісії була досягнена у (83,7 ± 5,6) % випадків, в ІІ групі у (74,2 ± 7,9) % (р < 0,01). У групі хворих, які отримували базисну терапію, фаза повної ремісії була досягнута у (66,7 ± 8,6) % хворих, у (20,0 ± 9,1) % - неповна ремісія, а у (13,3 ± 6,2) % - зберігалась фаза загострення процесу. Цим хворим був продовжений стандартний курс лікування на 7 днів, по закінченні якого фаза ремісії була досягнута у (70,0 ± 8,4) % хворих.
Таким чином, застосування БВК-М у хворих на ХОБ середнього ступеня важкості у фазі загострення суттєво впливає на динаміку окремих симптомів захворювання і результати лікування в цілому, що обумовлено його дією на важливі патогенетичні механізми захворювання.
Результати проведених біохімічних досліджень показали, що у хворих на ХОБ у фазі загострення відмічається підвищення рівня ендогенної інтоксикації і порушення стану оксидантно-антиоксидантної системи (таблиця 2). Про активацію оксидантної системи свідчив високий рівень проміжних (ГП) і кінцевих (МДА) продуктів пероксидації. Активність антиоксидантної системи була пригнічена.
Після закінчення комплексного лікування у хворих, які приймали БВК-М, визначалась нормалізація рівня ендогенної інтоксикації і проміжного продукту пероксидації (ГП), а кінцевий продукт пероксидації (МДА) хоча і знижувався достовірно, але середня величина його після закінчення лікування не досягла нормального рівня. Це може бути обумовлене тим, що незважаючи на використання комплексних лікувальних заходів, не вдалося повністю ліквідувати запальні зміни в бронхіальному дереві. Низький до лікування рівень СОД після проведеної терапії повністю нормалізувався. Подібних змін зазнала група хворих, яким у комплексну терапію був включений токоферолу ацетат. Щодо ІІІ групи хворих ці показники достовірно не змінились.
Таблиця 2
Динаміка показників рівня ендогенної інтоксикації та активності оксидантно-антиоксидантної системи у обстежених хворих, (M±m)
Показники Група здорових осіб (n=20) Групи обстежених
І (n=43) ІІ (n=31) ІІІ (n=30)
До лікування Після лікування До лікування Після лікування До лікування Після лікування
Примітки: 1. * - статистично достовірна (p<0,05) відмінність показників порівняно з контролем; 2. ** - статистично достовірна (p<0,01) відмінність порівняно з контролем; 3. *** - статистично достовірна (p<0,001) відмінність порівняно з контролем; 4. # - статистично достовірна (p<0,05) відмінність показників після лікування в I і II групах; 5.^ - статистично достовірна (p<0,05) відмінність показників після лікування в I і III групах; 6. ^^ - статистично достовірна (p<0,01) відмінність показників після лікування в I і III групах; 7. & - статистично достовірна (p<0,001) відмінність показників після лікування в II і III групах.
Динаміка показників імунологічної реактивності у хворих на ХОБ в процесі варіантів терапії наведена в таблиці 3.
Таблиця 3
Динаміка показників системного імунітету у обстежених хворих, (M±m)
Показники Група здорових осіб (n=20) Групи обстежених
І (n=43) ІІ (n=31) ІІІ (n=30)
До лікування Після лікування До лікуваня Після лікування До лікування Після лікування
Примітки: 1. * - статистично достовірна (p<0,05) відмінність показників порівняно з контролем;
2. ** - статистично достовірна (p<0,05) відмінність показників до та після лікування;
3. # - статистично достовірна (p<0,05) відмінність показників після лікування в I і ІІ групах;
4. ## - статистично достовірна (p<0,05) відмінність показників після лікування в I і III групах.
Із цих даних видно, що до початку лікування у хворих трьох груп відзначалися значні зміни показників клітинного та гуморального імунітету: зменшення абсолютної і відносної кількості Т-лімфоцитів, їх теофілін-чутливої субпопуляції, пригнічення проліферативної активності, підвищення концентрації Ig G, зменшення титру гетерофільних аглютинінів, високий рівень ЦІК та протилегеневих антитіл, зменшення комплементарної активності сироватки крові, пригнічення поглинальної здатності нейтрофілоцитів та активація їх кисеньзалежного метаболізму.
При повторному дослідженні у хворих І групи спостерігалась повна нормалізація показників Т-клітинної ланки імунітету, у хворих ІІ групи нормалізувалось тільки відносне число активних розеткоутворюючих клітин і Етфч-РУК, інші показники, такі як абсолютне і відносне число Т-клітин (Е-РУК), абсолютна кількість Еа- і Етфч-РУК, проліферативна активність лімфоцитів, лише достовірно підвищувались і середні величини цих показників після закінчення лікування не досягали нормального рівня.
Рівень гетерофільних аглютинінів підвищився до нормальних величин тільки у хворих І групи, у хворих ІІ групи тільки достовірно збільшився з (1,0 ± 0,09) умов. од. до (2,5 ± 0,2) умов. од. (р < 0,05), а у хворих ІІІ групи продовжував залишатись на попередньому рівні.
Концентрація сироваткового Ig G у хворих І групи досягла нормальних цифр, а у хворих ІІ групи, навпаки, достовірно підвищилась з (14,2 ± 0,03) г/л до (16,5 ± 0,21) г/л (р < 0,05), у хворих ІІІ групи - залишилась не зміненою.
В І групі після закінчення лікування вміст ЦІК знизився з (132,4 ± 7,8) од. опт. щ. до (99,8 ± 6,9) од. опт. щ. (р < 0,001). У пацієнтів ІІІ групи суттєвих змін даного показника після лікування не відмічалось, у той час як у хворих ІІ групи визначався достовірний підйом вмісту ЦІК з (116,0 ± 10,6) од. опт. щ. до (186,0 ± 11,8) од. опт. щ. (р < 0,01).
Рівень протилегеневих антитіл після закінчення лікування повністю нормалізувався як у осіб І, так і пацієнтів ІІ групи, а у хворих ІІІ групи достовірно не змінився.
Проведена терапія із включенням БВК-М і токоферолу ацетату суттєво покращила функціональний стан НГ периферичної крові. Так, показники, які характеризують поглинальні властивості і кисеньзалежний метаболізм цих клітин при повторному обстеженні у хворих І та ІІ груп знаходились в межах норми, у той час, як у хворих ІІІ групи достовірно не змінювались.
Після закінчення варіантів лікування у хворих ХОБ усіх трьох груп досягла нормальних величин комплементарна активність сироватки крові.
Проведені дослідження свідчать, що БВК-М суттєво підвищує ефективність традиційних терапевтичних заходів у хворих на ХОБ середнього ступеня важкості, має переваги над токоферолом ацетатом. Позитивна дія БВК-М на динаміку клінічних проявів ХОБ повязана із його антиоксидантними та імунокоригуючими властивостями.1. В експерименті на моделі експериментального алергічного бронхоспазму доведено, що білково-вуглеводний концентрат із мідій має антиоксидантні властивості і не поступається своєю активністю токоферолу ацетату.
2. Комбінована терапія із включенням білково-вуглеводного концентрату із мідій призводить до достовірних позитивних змін клінічних симптомів і функції зовнішнього дихання, що дало змогу досягти фази повної ремісії у 83,7 % хворих на хронічний обструктивний бронхіт.
3. Призначення білково-вуглеводного концентрату із мідій у порівнянні з токоферолом ацетатом дозволяє у більш ранні строки (на 14-й день лікування) отримати позитивну динаміку таких клінічних симптомів хронічного обструктивного бронхіту, як задишка та кашель.
4. Застосування білково-вуглеводного концентрату із мідій супроводжується стабілізуючим впливом на стан оксидантно-антиоксидантної системи та рівень ендогенної інтоксикації. Білково-вуглеводний концентрат із мідій має виражену антиоксидантну дію і не поступається по своїй активності токоферолу ацетату.
5. В комплексній терапії хронічного обструктивного бронхіту більш виражену імунокоригуючу дію має білково-вуглеводний концентрат із мідій у порівнянні з токоферолом ацетатом, про що свідчили нормалізація кількості і функціональної активності імунокомпетентних клітин.
6. Висока клінічна ефективність, відсутність побічних явищ дозволяють рекомендувати білково-вуглеводний концентрат із мідій в комплексну терапію хронічного обструктивного бронхіту та до широкого медичного застосування.
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Рекомендується використання білково-вуглеводного концентрату із мідій в комплексній терапії лікування хворих хронічним обструктивним бронхітом у фазі загострення по 1 десертній ложці, розчинивши в 100 мл води, 1 раз в день під час їжі протягом 21 дня.
Включення в комплексну терапію білково-вуглеводного концентрату із мідій при лікуванні хворих на хронічний обструктивний бронхіт у фазі загострення рекомендується для підвищення ефективності лікування цієї категорії хворих.
У хворих на хронічний обструктивний бронхіт при дисбалансі оксидантно-антиоксидантної системи та порушенні системного імунітету з метою корекції пропонується призначати білково-вуглеводний концентрат із мідій.
СПИСОК РОБІТ, НАДРУКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Яшина Л.О., Алферов А.М., Коржов М.В., Лекан О.Я.. Вплив білково-вуглеводного концентрату із мідій та альфа-токоферолу на деякі біохімічні показники крові при експериментальній алергічній астмі // Укр. пульмонологічний журнал. - 1998. - №2. - С. 37-38.
2. Яшина Л.О., Чернушенко К.Ф., Панасюкова О.Р., Лекан О.Я. Особливості впливу білково-вуглеводного концентрату із мідій та токоферолу на стан системного імунітету у хворих хронічним обструктивним бронхітом // Укр. пульмонологічний журнал. - 1999. - № 1. - С. 29-32.
3. Яшина Л.О., Коржов В.І., Лекан О.Я. Вивчення впливу білково-вуглеводного концентрату із мідій та токоферолу ацетату на активність оксидантно-антиоксидантної системи у хворих на хронічний обструктивний бронхіт // Укр. пульмонологічний журнал. - 1999. - № 3. - С. 40-42.
4. Лекан О.Я. Клінічна ефективність комплексної терапії у хворих на хронічний обструктивний бронхіт при застосуванні білково-вуглеводного концентрату із мідій та токоферолу ацетату // Укр. пульмонологічний журнал. - 1999. - № 4. - С. 24-27.
5. Пат. 17838A Україна, МПК А 61 К 35/80. Спосіб лікування хронічного обструктивного бронхіту: Пат. 17838A Україна, МПК А 61 К 35/80 / Фещенко Ю.І., Яшина Л.О., Коржов В.І., Губанова А.Г., Лекан О.Я. (Україна). - № 97020787; Заявлено 24.02.97; Опубл. 31.10.97; Бюл. № 5. - С. 3.1.83 - 3.1.84.
6. Фещенко Ю.І., Яшина Л.О., Лекан О.Я. Вивчення ефективності білково-вуглеводного концентрату із мідій у хворих хронічним обструктивним бронхітом. // Національний з?їзд фармацевтів України “Досягнення сучасної фармації та перспективи її розвитку у новому тисячолітті”, 5-й: Зб. резюме. - Харків, 1999. - С. 729- 730.
Лекан О.Я. Ефективність застосування білково-вуглеводного концентрату із мідій (БВК-М) в комплексній терапії хронічного обструктивного бронхіту. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.27 - пульмонологія. - Інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України, Київ, 2000.
На моделі експериментального алергічного бронхоспазму доведено антиоксидантні властивості БВК-М. Це дозволило включити його до комплексного лікування хворих на хронічний обструктивний бронхіт.
Застосування БВК-М в комплексній терапії хворих на хронічний обструктивний бронхіт підвищує ефективність лікування, що проявляється достовірним зменшенням симптоматики захворювання і бронхіальної обструкції. Призначення БВК-М у порівнянні з токоферолом ацетатом дозволяє у більш ранні строки отримати покращення таких клінічних симптомів хронічного обструктивного бронхіту, як задишка та кашель.
В результаті комплексного лікування з приєднанням БВК-М у хворих на хронічний обструктивний бронхіт відмічається стабілізуючий вплив на оксидантно-антиоксидантну систему, зменшується рівень ендогенної інтоксикації.
Відмічається нормалізація кількості і функціональної активності імунокомпетентних клітин.
Lekan O.Y. Effectiveness of use of protein-carboan concentrate from mussels (PCC-M) in complex therapy of chronic obstructive bronchitis. - Manuscript.
This is presentation for the degree of the candidate of medical science in speciality 14.01.27 - pulmonology. Institute of phthisiology and pulmonology named after F.G. Yanovsky Academy of medical science of Ukraine, Kyiv, 2000.
Antioxidative effect of protein-carboan concentrate from mussels (PCC-M) was proved on the model of experimental allergic bronchospasm. It gave a possibility to join it to the complex therapy of chronic obstructive bronchitis patients.
Use of PCC-M in complex therapy of chronic obstructive bronchitis patients allows to raise the effectiveness of treatement, that reveals in significant decrease of symptoms of the disease and of bronchial obstruction. Appointment of PCC-M comparably with tokopherol acetatis allows to receive the improvement of such clinical symptoms of chronic obstructive bronchitis as breathlessness, cough, production of sputum in more earlier terms.
Stabilizing effect on oxidative-antioxidative system, decrease of level of endogenous intoxication were observed as result of complex treatement with the use of PCC-M in chronic obstructive bronchitis patients.
Improvement of the most indices of systemic immunity (normalisation of number and functional activity of immunocompetentive cells, increase of the intensivity of autoimmunisation) were noted.
Лекан О.Я. Эффективность применения белково-углеводного концентрата из мидий (БУК-М) в комплексной терапии хронического обструктивного бронхита. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.27 - пульмонология. - Институт фтизиатрии и пульмонологии им. Ф.Г. Яновского АМН Украины, Киев, 2000.
В работе приведены результаты экспериментального исследования влияния белково-углеводного концентрата из мидий (БУК-М) на оксидантно-антиоксидантную систему у гвинейских свинок в сравнении с токоферолом ацетатом. Была использована модель аллергического бронхоспазма по Фрибелю. Установлено, что БУК-М имеет выраженные антиоксидантные свойства и не уступает по своему действию токоферолу ацетату.
Кроме того, проведено обследование и лечение 104 больных хроническим обструктивным бронхитом средней степени тяжести в фазе обострения. В зависимости от способов лечения больные были распределены на 3 группы: I - 43 пациента, которые получали в сочетании с традиционной терапией БУК-М (по 1 десертной ложке 1 раз в сутки, растворив в 100 мл воды, во время еды); II - 31 пациент, которые получали в сочетании с традиционной терапией токоферола ацетат (200 мг в сутки); III - 30 больных с традиционной терапией. Курс лечения составил 21 день.
Критериями оценки эффективности лечения были: уменьшение или исчезновение основных клинических симптомов заболевания, улучшение показателей функции внешнего дыхания. Изучали влияние БУК-М и токоферола ацетата на уровень эндогенной интоксикации, показатели оксидантно-антиоксидантной системы и иммунологическую реактивность организма.
После лечения в I группе стадия полной ремиссии была достигнута в (83,7 ± 5,6) % случаев, во II группе - в (74,2 ± 7,9) % (р < 0, 01), в III группе - у (66,7 ± 8,6) % больных.
После окончания комплексного лечения у больных, которые принимали БУК-М, определялась нормализация уровня эндогенной интоксикации и промежуточного продукта пероксидации (ГП), а конечный продукт пероксидации (МДА) хотя и снижался достоверно, но средняя величина его после окончания лечения не достигла нормальных цифр. Низкий до лечения уровень СОД после проведенной терапии полностью нормализовался.
До лечения у всех больных отмечалось значительное изменение показателей клеточного и гуморального иммунитета: уменьшение абсолютного и относительного количества Т-лимфоцитов, их теофиллин-чувствительной субпопуляции, угнетение пролиферативной активности, повышение концентрации Ig G, уменьшение титра гетерофильных аглютининов, высокий уровень ЦИК и противолегочных антител, уменьшение комплементарной активности сыворотки крови, угнетение поглотительной способности нейтрофилов и активация их кислородозависимого метаболизма.
В результате лечения у больных I группы наблюдалась нормализация показателей Т-клеточного звена иммунитета, а у больных II группы - только относительное число Еа-РОК и Етфч-РОК. Уровень ГА повысился до нормальных величин у больных I группы; у больных II группы достоверно увеличился с (1,0 ± 0,09) услов. ед. до (2,5 ± 0,2) услов. ед. (р < 0,05). Содержание Ig G у больных I группы достигло нормальных цифр, у больных II группы достоверно повысилось с (14,2 ± 0,03) г/л до (16, 5 ± 0,21) г/л (р < 0,05). Концентрация ЦИК у больных I группы снизилась с (132,4 ± 7,8) ед. опт. п. до (99,8 ± 6,9) ед. опт. п. (р < 0,01). У больных II группы отмечался достоверный подъем этого показателя. Поглотительная способность и кислородозависимый метаболизм НГ периферической крови у больных I и II групп в процессе лечения нормализовался. У больных III группы вышеперечисленные показатели достоверно не изменились.
Таким образом, БУК-М существенно повышает эффективность традиционных терапевтических мероприятий у больных хроническим обструктивным бронхитом средней степени тяжести, имеет преимущества над токоферолом ацетатом. Положительное действие БУК-М на динамику клинических проявлений хронического обструктивного бронхита связано с антиоксидантными и иммунокоррегирующими свойствами.
