Ефективність вугільного ентеросорбенту й озонотерапії в комплексному лікуванні хворих на негоспітальну пневмонію з різним ступенем ендогенної інтоксикації - Автореферат
Аналіз показників ендогенної інтоксикації у хворих на негоспітальну пневмонію, причини збільшення токсичності крові. Імунокорегуючий ефект в клітинній ланці імунітету та зниження токсемії, після включення в терапію захворювання ентеросорбенту "Карбовіт".
При низкой оригинальности работы "Ефективність вугільного ентеросорбенту й озонотерапії в комплексному лікуванні хворих на негоспітальну пневмонію з різним ступенем ендогенної інтоксикації", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Актуальність пневмонії для сучасної медицини, і, зокрема, негоспітальної пневмонії (НП), визначається високою захворюваністю та смертністю, почащанням ускладненого її перебігу, суттєвими економічними втратами від тимчасової непрацездатності й інвалідності [Ю.І. "Інструкція про діагностику, клінічну класифікацію та лікування пневмонії" сприяло підвищенню його ефективності, як показали клінічні дослідження [Дзюблик и соавт., 2000]. Одним з провідних синдромів у клініці НП є ендогенна інтоксикація (ЕІ), яка значною мірою визначає тяжкість патологічного процесу та об‘єм інтенсивної терапії. Мета роботи - встановити ефективність ентеросорбції та озонотерапії в комплексному лікуванні хворих на негоспітальну пневмонію з урахуванням ступеня ендогенної інтоксикації. Проведена комплексна оцінка ендогенної інтоксикації, динаміки токсичного процесу та ефективності детоксикаційної терапії у хворих на НП з урахуванням показників токсемії та ендотоксикозу і їх співвідношення, встановлено взаємозв‘язок досліджуваних показників ЕІ та імунітету, на основі чого отримало подальший розвиток комплексне вивчення синдрому ендогенної інтоксикації при негоспітальній пневмонії.Обстежено 175 хворих на НП - 122 чоловіка (69,7 %) та 53 жінки (30,3 %) віком від 16 до 78 років, які знаходились на стаціонарному лікуванні у клініках Тернопільської державної медичної академії протягом 1996-2000 рр., а також 33 здорових особи групи порівняння. Діагноз пневмонії встановлювали на основі характерних даних клінічних та лабораторно-інструментальних обстежень та наявності внутрішньоальвеолярної ексудації на рентгенограмах. Правобічну локалізацію патологічного процесу виявлено у 78 (44,6 %) хворих, лівобічну - у 61 (34,9 %), двобічну - у 36 (20,5 %) випадках. З супутніх захворювань найчастіше виявляли хронічну бронхолегеневу патологію та захворювання шлунково-кишкового тракту у фазі ремісії, ішемічну хворобу серця з серцевою недостатністю І-ІІ А ст. У 29 хворих (16,6 %) на грунті НП тяжкого перебігу виникли ускладнення: у 17 випадках (9,7 %) - ексудативний плеврит; у 8 (4,6 %) - легенева деструкція, у 6 осіб (3,4 %) - інфекційно-токсичний шок (ІТШ).Так, у 100,0 % пацієнтів виявлено збільшення токсичності сироватки крові, у 97,2 % - зростання в ній концентрації МСМ 254. Внаслідок токсемії у 70,0 % випадків виявлено зниження АРЕ, у 81,7 % пацієнтів - підвищення індексу АРЛ, тобто, у ? хворих констатовано ендотоксикоз. У хворих на пневмонію, ускладнену легеневою деструкцією, більшими від групи порівняння виявились значення ЛІІ (Р>0,05, t=1,19), меншими - АРЕ (t=1,37), що супроводжувалось вірогідним зростанням токсичності сироватки крові (Р0,05, t=1,67). У клітинній ланці імунітету в осіб І і ІІ груп виявлено Т-лімфопенію, збільшення частки "неповних" та "нульових" Т-лімфоцитів, зменшення відсотка "активних" Т-клітин, збільшення ІРІ (Р<0,05-0,001), що відповідало вираженості патологічного процесу й періоду захворювання [Лебедев, И.Д. За тяжкого перебігу НП виявлено якісно відмінні зрушення в клітинному імунітеті: достовірно нижчим від такого в інших групах (Р<0,001) виявився відсоток Е-РУК та Еа-РУК на фоні різкого збільшення числа Т-"неповних" та Т-0 клітин (Р<0,05-0,001) та зворотнього до належного співвідношення кількості ТЕО-Р до ТЕО-Ч лімфоцитів (Р<0,01-0,001).У дисертації узагальнено теоретичні передумови і результати дослідження ендогенної інтоксикації (ЕІ), а також застосування ентеросорбції та її поєднання з озонотерапією в комплексному лікуванні хворих на негоспітальну пневмонію (НП). Досліжено вираженість токсемії та ендотоксикозу залежно від тяжкості захворювання, його перебігу, зв‘язок ендогенної інтоксикації із змінами імунних показників, доведено позитивний вплив ентеросорбції та її поєднання з озонотерапією на вираженість ЕІ, стан перекисного окислення ліпідів, антиоксидантного захисту та імунітету. Ступінь ЕІ, співвідношення токсемії й ендотоксикозу залежать від тяжкості захворювання та наявності ускладнень і можуть бути об‘єктивно оцінені шляхом дослідження антитоксичної резистентності еритроцитів і лейкоцитів периферичної крові та токсичності інтерстиціальної рідини в порівнянні з токсичністю сироватки крові. Загальноприйнята терапія дозволяє своєчасно і повною мірою усунути ендогенну інтоксикацію лише за легкого перебігу негоспітальної пневмонії. Загальноприйняте лікування із використанням ентеросорбції та озонотерапії сприяло зменшенню рівня ендогенної інтоксикації, нормалізації імунних зрушень, а також на 15,7 % знижувало частоту ускладнень за середньотяжкого перебігу захворювання і майже удвічі - за тяжкого; у першому випадку при повторному обстеженні у всіх пацієнтів клінічні та рентгенологічні зміни були відсутніми, а частота виявлення їх за тяжкого перебігу пневмонії зменшувалась відповідно на 25,3 та 33,4 %.
План
Основний зміст роботи
Вывод
Закономірним проявом запального процесу в легеневій паренхімі була наявність в усіх обстежених тих чи інших клінічних симптомів ЕІ, яка підтверджувалась і даними лабораторних досліджень (табл. 1). Так, у 100,0 % пацієнтів виявлено збільшення токсичності сироватки крові, у 97,2 % - зростання в ній концентрації МСМ 254. Відмічено значну розбіжність індивідуальних показників ЛІІ: у 56,7 % осіб він перевищував 1,0, а у 8,3 % пацієнтів становив менше 0,5. Внаслідок токсемії у 70,0 % випадків виявлено зниження АРЕ, у 81,7 % пацієнтів - підвищення індексу АРЛ, тобто, у ? хворих констатовано ендотоксикоз.
Таблиця 1. Показники ендогенної інтоксикації у хворих на негоспітальну пневмонію з різною тяжкістю перебігу захворювання, (М±m)
Показник, одиниці вимірюв. Контрольна група, n=33 Хворі на НП
В цілому, n=175 І група, n=30 ІІ група, n=84 ІІІ група, n=61
Примітка. Тут і далі: * - різниця показника з таким у здорових осіб достовірна.
З наростанням тяжкості НП паралельно збільшувався рівень як токсемії, так і ендотоксикозу. Так, у пацієнтів І та ІІ груп токсичність крові та концентрація в ній МСМ 254 збільшувались (Р0,05).
За тяжкого перебігу НП різко зростала ТК (Р<0,001 від усіх попередніх груп), а також концентрація МСМ 280, (Р<0,02 відносно здорових осіб, Р<0,001 - відносно інших груп обстежених) (табл. 1). Співвідношення СТКІР до ТК становило 1,73, що свідчить про значне депонування токсинів в інтерстиції. Це супроводжувалось зниженням АРКК майже вдвічі (Р<0,001). Виявлене нами зменшення резистентності формених елементів крові до токсичних впливів у поєднанні з депонуванням токсинів в інтерстиції у хворих з ЕІ узгоджується з даними інших дослідників [Ничик, М.А. Андрейчин, 1998].
Ендотоксикоз та декомпенсація власних детоксикаційних спроможностей організму за тяжкого перебігу НП супроводжувались подальшим зростанням вираженості клінічних проявів ЕІ.
Виявлено залежність досліджуваних показників від розвитку ускладнень НП. За наявності плевральної ексудації спостерігалась тенденція до більш високого вмісту в сироватці крові пацієнтів МСМ 254 порівняно з контрольною групою (Р>0,05), різниця інших показників ЕІ не була достовірною. У хворих на пневмонію, ускладнену легеневою деструкцією, більшими від групи порівняння виявились значення ЛІІ (Р>0,05, t=1,19), меншими - АРЕ (t=1,37), що супроводжувалось вірогідним зростанням токсичності сироватки крові (Р0,05, t=1,67).
Отже, вираженість ЕІ прямо залежала від тяжкості НП та наявності ускладнень (деструкція легеневої парехіми, інфекційно-токсичний шок). За тяжкого й ускладненого перебігу НП ендотоксикоз набував переважаючого значення, про що свідчить збільшення у цих хворих ТК, різке зниження АРКК.
Аналіз показників ЕІ дозволив умовно поділити її на ступені: легкий перебіг НП та діапазон досліджуваних показників ЕІ відповідали компенсованому ендотоксикозу, середньотяжкий перебіг - субкомпенсованому, тяжкий та ускладений - декомпенсованому ендотоксикозу.
У клітинній ланці імунітету в осіб І і ІІ груп виявлено Т-лімфопенію, збільшення частки "неповних" та "нульових" Т-лімфоцитів, зменшення відсотка "активних" Т-клітин, збільшення ІРІ (Р<0,05-0,001), що відповідало вираженості патологічного процесу й періоду захворювання [Лебедев, И.Д. Понякина, 1997]. Проте, констатоване у них зростання числа функціонально неповноцінних і недиференційованих Т-лімфоцитів ("неповних" та Т-0) свідчить про порушення рецепторної здатності цих клітин, яка є проявом потенційної їх біологічної активності [Є.Д. Молюк, А.В. Процюк, 1993].
За тяжкого перебігу НП виявлено якісно відмінні зрушення в клітинному імунітеті: достовірно нижчим від такого в інших групах (Р<0,001) виявився відсоток Е-РУК та Еа-РУК на фоні різкого збільшення числа Т-"неповних" та Т-0 клітин (Р<0,05-0,001) та зворотнього до належного співвідношення кількості ТЕО-Р до ТЕО-Ч лімфоцитів (Р<0,01-0,001). Такі зміни лабораторних показників не відповідали клінічному стану хворих, тяжкості патологічного процесу та стадії захворювання і, згідно даних літератури, свідчили про дисрегуляцію імунної відповіді [Лебедев, И.Д. Понякина, 1992; Є.Д. Молюк, А.В. Процюк, 1993].
Активація гуморальної ланки імунітету в І та ІІ групах хворих проявлялась збільшенням вмісту в сироватці крові імуноглобулінів основних класів і ЦІК (Р0,05).
Спостерігалась тенденція до зменшення фагоцитарної активності лейкоцитів та рівня сироваткового лізоциму відповідно до тяжкості захворювання, яке за тяжкого перебігу НП було достовірним (Р<0,05-0,001).
Виявлені у хворих на НП неадекватні зміни в клітинному, гуморальному імунітеті й неспецифічному захисті, очевидно, не сприяють своєчасній елімінації збудника з організму та знешкодженню мікробних токсинів, адекватній стимуляції специфічного імунітету [Фонталин, 1989].
Згідно кореляційного аналізу в І та ІІ групах обстежених залежність між показниками ЕІ та імунітету виражалась переважно середнім ступенем зв‘язку. Наприклад, у пацієнтів з середньотяжким перебігом НП виявлено кореляційний зв‘язок між концентрацією сироваткового Ig М та ТК (r=0,48), а також ФІ з ТК (r=-0,72), АРЛ (r=-0,71) та АРЕ (r=0,56) (Р<0,05); за тяжкого - між АРЛ та відсотком Т-0 лімфоцитів (r=0,71), концентрацією Ig А сироватки крові та її токсичністю (r=-0,40); ФІ з ТК (r=-0,61) та СТКІР (r=-0,71) (Р<0,05). Наведені дані підверджують існування впливу ЕІ на системний імунітет при негоспітальній пневмонії.
Оцінка ефективності традиційної терапії обстежених хворих в корекції виявлених зрушень за змінами досліджуваних показників та клінічних симптомів на 14-17 день захворювання дозволила виявити їх виражену позитивну динаміку лише за легкого перебігу НП. У ІІ підгрупі пацієнтів не спостерігалось такого суттєвого, як у хворих з легким перебігом хвороби, зменшення проявів ендотоксикозу на початку розрішення запального процесу в легенях: не дивлячись на значне зниження ТК (Р0,05). Це супроводжувалось тенденцією до нормалізації імунних зрушень.
У ІІІ підгрупі хворих не констатовано й вірогідного зменшення рівня токсемії: ТК знизилась лише на 1,4 %, різниця абсолютних значень недостовірна (Р>0,05). На фоні цього зміни в усіх ланках імунного захисту поглиблювались, зокрема, зворотні до належних зміни ТЕО-Р та ТЕО-Ч, зниження числа Т-"активних" лімфоцитів (Р0,05).
В гуморальній ланці імунітету утримувалась дисімуноглобулінемія, а за тяжкого перебігу НП продовжував зростати вміст ЦІК (Р>0,05). Несуттєвою була й позитивна динаміка показників неспецифічного захисту в ІІІ підгрупі пацієнтів, причому значною мірою страждала інтенсивність фагоцитозу (значення ФЧ мало тенденцію до зниження) (Р>0,05). Клінічно у цих хворих на момент виписування із стаціонару залишкові аускультативні зміни з боку легень виявлено у 26,9 % осіб з ІІ та 36,4 % - ІІІ підгруп, залишкові тіні на рентгенограмах зафіксовано відповідно у 42,3 та 45,5 % осіб. пневмонія інтоксикація імунітет ентеросорбент
Виявлена залежність змін імунних показників від рівня ЕІ та недостовірна позитивна динаміка під впливом загальноприйнятої терапії за середньотяжкого і тяжкого перебігу НП спонукали до пошуку способів підвищення ефективності детоксикації при лікуванні цих хворих. Засобом вибору внаслідок високої сорбційної здатності та пролонгованості дії став вугільний ентеросорбент "Карбовіт", який призначали в комплексі загальноприйнятого лікування захворювання по 15,0 г тричі на добу в перші 5 днів перебування пацієнтів у стаціонарі за 2,0 год до або після прийому їжі та медикаментів.
На 14-17 день в обстежених з середньотяжким перебігом НП, лікованих за рекомендованою схемою (IV підгрупа) констатовано суттєве зниження концентрації в сироватці крові МСМ 254, (Р<0,01), ТК (Р<0,001), ЛІІ (Р<0,02), що сприяло достовірному покращанню АРКК (Р<0,02-0,001). За тяжкого перебігу НП (V підгрупа) динаміка цих показників була менш вираженою, проте, суттєво знизився рівень МСМ 254 й МСМ 280 (Р<0,01), на відміну пацієнтів ІІІ підгрупи. Динаміку досліджуваних показників ЕІ та імунітету наведено у табл. 2.
Зниження вираженості токсемії за тяжкого перебігу НП супроводжувалось тенденцією до покращання АРКК (Р>0,05), зростанням кількості Е-РУК (Р0,05), тоді як у ІІІ підгрупі динаміка цих показників була негативною. КІД "Карбовіту" за тяжкого перебігу НП становив 1,17, що вказує на помірну його імуномодулюючу дію, за середньотяжкого перебігу захворювання такого ефекту не виявлено (КІД=1,01). В обох підгрупах ентеросорбція сприяла ефективній елімінації з крові пацієнтів ЦІК (Р0,05). Не констатовано й значимої позитивної динаміки у неспецифічному захисті, хоч зміни ФІ були близькими до достовірних (t=1,98 та t=1,97 відповідно у IV та V підгрупах).
Отже, включення вугільного ентеросорбенту в загальноприйняту терапію НП виявилось ефективним в корекції ЕІ, супроводжувалось позитивними змінами переважно в клітинному імунітеті, ймовірно, внаслідок видалення з організму хворого токсичних метаболітів і усунення їх впливу на клітинні мембрани лімфоцитів, а також елімінації з крові ЦІК. Використання ентеросорбції сприяло покращанню суб‘єктивного стану пацієнтів, швидшому зникненню ознак ЕІ.
Частота виявлення залишкових фізикальних змін в легенях при виписуванні із стаціонару у хворих з середньотяжким перебігом НП знизилась на 32,1 %, а за тяжкого - на 21,1 %; частота виявлення залишкових змін на рентенограмах - відповідно на 30,8 та 19,2 %. Виявлено тенденцію до скорочення тривалості перебування хворого на ліжку, проте, вірогідність розвитку ускладнень знижувалась лише на 1,9 %.
Таблиця 2. Динаміка показників ендогенної інтоксикації та імунітету у хворих на негоспітальну пневмонію, лікованих за ІІ і ІІІ схемами, (М±m)
Примітка. ** - показник знаходиться в межах норми.
Не відмічено вираженого впливу ЕС на стан гуморального імунітету, особливо за тяжкого перебігу НП, недостовірними були зміни й у неспецифічному захисті. У IV підгрупі хворих значення ФІ залишались нижчими від норми у 45,5 % хворих, ФЧ - у 18,2 %, вмісту сироваткового лізоциму - у 21,4 % випадків, за тяжкого перебігу НП - відповідно у 72,7, 63,6 та 88,2 % обстежених. В той же час, саме функціональний стан фагоцитуючих клітин визначає своєчасність та повноту репаративних процесів у легеневій паренхімі.
Враховуючи вищенаведене, частині пацієнтів з метою стимуляції неспецифічних факторів захисту після зняття проявів інтоксикації проводили озонотерапію шляхом внутрішньовенного введення фотомодифікованого ізотонічного розчину хлориду натрію (ФІР) по 200,0 мл щодня протягом 5 днів, починаючи з 8-11 дня захворювання з швидкістю інфузії 120-180 крапель?хв-1. Робоча концентрація озону в розчині становила 0,3-0,5 мг?л-1.
Таке поєднання сприяло нормалізації значень МСМ обох фракцій, ЛІІ (Р<0,001); в обох підгрупах спостерігалась більш виражена позитивна динаміка ТК (Р<0,01-0,001), АРЕ (Р<0,05-0,001) та АРЛ (Р<0,05-0,001) (табл. 2).
У клітинному імунітеті рекомендована схема лікування виявляла імуностимулюючий ефект: у VI підгрупі хворих КІД її становив 1,05, у VII - 1,20. Констатовано нормалізацію відсотку Т-"активних" клітин за тяжкого перебігу НП (Р>0,05) та зниження числа Т-"неповних" лімфоцитів в обох підгрупах (Р0,05) за середньотяжкого й достовірне (Р<0,05) зменшення - за тяжкого перебігу НП кількості Т-0 клітин.
Під впливом запропонованої схеми лікування суттєво збільшилась концентрація Ig А (Р0,05) в обох підгрупах. Достовірно зростав рівень лізоциму у VI підгрупі пацієнтів (Р0,05). Суттєво підвищувалась фагоцитарна активність лейкоцитів (Р<0,01-0,001).
Такі зміни лабораторних показників супроводжувались значним покращанням самопочуття хворих, полегшанням відкашлювання харкотиння, швидшим зникненням фізикальних змін з боку легень. При цьому частота виникнення ускладнень НП зменшувалась на 15,7 %; відсутність клініко-рентгенологічних ознак захворювання констатовано при повторному обстеженні усіх хворих VI підгрупи, а у VII - частота виявлення залишкових фізикальних змін в легенях знизилась на 25,3 %, рентгенологічних - на 33,4 %. Середній термін перебування хворого на ліжку зменшився на 4,1 дні (Р<0,05).
Оскільки озонотерапія грунтується на введенні в організм хворого активних форм кисню, що пов‘язане з інтенсифікацією ліпопероксидації [Кишко, Ю.О. Попович, 1998], а ентеросорбція при тривалому застосуванні веде до видалення з організму пацієнта антиоксидантів [Беляков, 1991], ми дослідили стан ПОЛ та АОЗ у підгрупах хворих, лікованих за запропонованими схемами.
При першому обстеженні виявлено високий вміст в крові пацієнтів МДА та ДК (Р<0,001), значне зниження у них активності СОД та концентрації вітаміну Е (Р<0,001).
Включення вугільного ентеросорбенту в загальноприйняту терапію НП зумовило суттєве зниження в крові хворих концентрації МДА та ДК (Р0,05), що, ймовірно, було зумовлене порушенням всмоктування його з кишечника в кров на фоні інтенсивного метаболізму в організмі.
Поєднане застосування вугільного сорбенту й ОТ на фоні загальноприйнятого лікування зумовило достовірне зниження рівня в крові хворих МДА та ДК (Р<0,2-0,001), значне зростання активності СОД (Р<0,01-0,001), концентрації вітаміну Е у VI підгрупі пацієнтів (Р<0,01) при відсутності негативної динаміки інших показників АОЗ. Результати наших досліджень узгоджуються з даними літератури [C.V. Plopper et al., 1994; X. Duan et al., 1993].У дисертації узагальнено теоретичні передумови і результати дослідження ендогенної інтоксикації (ЕІ), а також застосування ентеросорбції та її поєднання з озонотерапією в комплексному лікуванні хворих на негоспітальну пневмонію (НП). Досліжено вираженість токсемії та ендотоксикозу залежно від тяжкості захворювання, його перебігу, зв‘язок ендогенної інтоксикації із змінами імунних показників, доведено позитивний вплив ентеросорбції та її поєднання з озонотерапією на вираженість ЕІ, стан перекисного окислення ліпідів, антиоксидантного захисту та імунітету.
1. У хворих на негоспітальну пневмонію синдром ендогенної інтоксикації зумовлений накопиченням токсичних метаболітів у сироватці крові (токсемія), інтерстиціальній рідині та негативним впливом їх на органи й тканини (ендотоксикозом). Ступінь ЕІ, співвідношення токсемії й ендотоксикозу залежать від тяжкості захворювання та наявності ускладнень і можуть бути об‘єктивно оцінені шляхом дослідження антитоксичної резистентності еритроцитів і лейкоцитів периферичної крові та токсичності інтерстиціальної рідини в порівнянні з токсичністю сироватки крові. За тяжкого та ускладненого перебігу НП (легенева деструкція, інфекційно-токсичний шок) ендотоксикоз набуває переважаючого значення.
2. Імунна відповідь при негоспітальній пневмонії значною мірою пов‘язана із тяжкістю захворювання та рівнем ендогенної інтоксикації. На фоні суб- та декомпенсованого ендотоксикозу у таких хворих спостерігаються ознаки імуносупресії: виражена Т-лімфопенія, зворотнє до належного співвідношення теофілін-резистентних до теофілін-чутливих лімфоцитів, дисімуноглобулінемія, тривала персистенція ЦІК, депресія фагоцитарної активності лейкоцитів.
3. Загальноприйнята терапія дозволяє своєчасно і повною мірою усунути ендогенну інтоксикацію лише за легкого перебігу негоспітальної пневмонії. У хворих із середньотяжким і особливо тяжким перебігом захворювання, у яких на його початку виявлено суб- або декомпенсований ендотоксикоз, в період розрішення запального процесу не відмічено повної ліквідації ЕІ та нормалізації змін у системному імунітеті, що негативно відображалось на перебігу захворювання.
4. Застосування ентеросорбції вугільним сорбентом у комплексному лікуванні хворих на НП дозволило досягти нейтралізації ендогенної інтоксикації за середньотяжкого перебігу захворювання та суттєво знизити рівень токсемії - за тяжкого, що супроподжувалось позитивною динамікою показників клітинного імунітету. Частота виявлення залишкових фізикальних змін в легенях при повторному обстеженні пацієнтів зменшувалась на 32,1 % за середньотяжого, і на 21,1 % - за тяжкого перебігу НП; а змін на рентгенограмах - відповідно на 30,8 та 19,2 %. Це супроводжувалось тенденцією до скорочення терміну перебування хворого на ліжку.
5. Загальноприйняте лікування із використанням ентеросорбції та озонотерапії сприяло зменшенню рівня ендогенної інтоксикації, нормалізації імунних зрушень, а також на 15,7 % знижувало частоту ускладнень за середньотяжкого перебігу захворювання і майже удвічі - за тяжкого; у першому випадку при повторному обстеженні у всіх пацієнтів клінічні та рентгенологічні зміни були відсутніми, а частота виявлення їх за тяжкого перебігу пневмонії зменшувалась відповідно на 25,3 та 33,4 %. Термін лікування при цьому скорочувався на
4,1 дня (Р<0,05). Застосування ентеросорбції та озонотерапії в комплексному лікуванні обстежених пацієнтів не супроводжувалось інтенсифікацією перекисного окислення ліпідів.
6. Детоксикаційну терапію хворих на негоспітальну пневмонію середньотяжкого і тяжкого перебігу на початку захворювання за умов суб- та декомпенсованого ендотоксикозу доцільно доповнювати ентеросорбцією вугільним сорбентом. За наявності у таких хворих ознак імуносупресії в неспецифічному захисті та сповільненні нормалізації клініко-рентгенологічних симптомів патологічного процесу в традиційне його лікування після ліквідації ендогенної інтоксикації доцільно включати озонотерапію.
Рекомендації: 1. При встановленні тяжкості негоспітальної пневмонії та прогнозуванні її перебігу доцільно користуватись показниками токсемії та ендотоксикозу з урахуванням їх співвідношення. За умов субкомпенсації ендотоксикозу показники ендогенної інтоксикації знаходяться в межах: токсичність сироватки крові (ТК) 3,1-4,0 %, відношення до неї сумарної токсичності крові й інтерстиціальної рідини (СТКІР/ТК) - до 1,2; антитоксична резистентність еритроцитів (АРЕ) - 0,6-0,69 ум.од., лейкоцитів (АРЛ) - 11,1-15,9. Перевищення значень досліджуваних параметрів: ТК 4,1 % і більше, СТКІР/ТК - більше 1,6; АРЕ - менше 0,59 ум.од., АРЛ -16,0 і більше свідчить про декомпенсацію ендотоксикозу, що характерне для тяжкого перебігу захворювання.
2. Відхилення даних показників від норми у наступних межах: ТК більше 5,5 %, співвідношення СТКІР/ТК - більше 2,0, АРЕ - менше 0,50 ум.од., АРЛ - більше 17,0, свідчить про можливий ускладнений перебіг негоспітальної пневмонії.
3. З метою підвищення ефективності детоксикації при лікуванні хворих на НП на початку захворювання доцільно використовувати вугільний ентеросорбент усередину по 15,0 г тричі на добу за 2,0 год до або після прийому їжі та медикаментів протягом 5 днів.
4. При сповільненні клініко-лабораторної динаміки розрішення запального процесу в легенях на фоні тривалої імуносупресії після ліквідації ендогенної інтоксикації слід призначати озонотерапію. Можливим способом її проведення є внутрішньовенне введення фотомодифікованого ізотонічного розчину хлориду натрію, в середньому починаючи з 8-11 дня захворювання, по 200,0 мл щодня з швидкістю інфузії 80-120 крапель?хв-1 протягом 3-5 днів.
Список литературы
1. Бількевич Н.А. Результати дослідження показників ендогенної інтоксикації у хворих на гостру пневмонію та їх діагностичне значення // Вісник наукових досліджень. - 1998. - № 3-4.- С. 50-54.
2. Бількевич Н.А. Зміни показників гуморального імунітету та неспецифічних факторів захисту у хворих на негоспітальну пневмонію на фоні ендогенної інтоксикації // Вісник наукових досліджень.- 2001.- № 1.- С. 23-25.
3. Бількевич Н.А. Зрушення в клітинній ланці імунітету у хворих на негоспітальну пневмонію в залежності від рівня ендогенної інтоксикації // Галицький лікарський вісник.- 2001.- Т.8, число 3.- С. 13-15.
4. Бількевич Н.А., Єпішин А.В., Лихацька В.О. Показники імунітету та ендогенної інтоксикації у хворих на гостру пневмонію // Вестник проблем биологии и медицины. Выпуск 9.-Харьков, 1997.- С. 146-151. Дисертант проводила клінічне обстеження хворих, статистичну обробку матеріалу та аналіз отриманих результатів.
5. Ефективність сорбційної детоксикації в корекції імунних порушень у хворих на негоспітальну пневмонію / Н.А. Бількевич, А.В. Єпішин, М.Д. Бех, С.М. Дем‘яненко // Вісник наукових досліджень.- 2001.- № 4.- С. 74-76. Дисертант організувала клінічне обстеження хворих та проведення ряду лабораторних досліджень, аналіз отриманих результатів.
6. Бількевич Н.А. Структура ендогенної інтоксикації у хворих на гостру пневмонію //
І Міжнародний медичний конгрес студентів і молодих вчених: Тези доповідей, 18-22 травня 1997р. Тернопіль. Україна.-Тернопіль, 1997р.- С. 12-13.
7. Бількевич Н.А. Особливості динаміки показників перекисного окислення ліпідів та антиоксидантного захисту у хворих на гостру пневмонію залежно від її перебігу //"Здобутки клінічної та експериментальної медицини". Випуск 3: Матеріали ХІІ підсумкової наук. конф. Тернопільської державної медичної академії ім. І.Я. Горбачевського. 9 червня 1998 р. - Тернопіль, "Укрмедкнига", 1998. - С. 27-33.
8. Бількевич Н.А. Рівень токсичності інтерстиціальної рідини у хворих на негоспітальну пневмонію // V Міжнародний медичний конгрес студентів і молодих вчених: Тези доповідей, 10-12 травня 2001 р. Тернопіль. Україна.- Тернопіль, 2001. - С. 6.
9. Особливості протікання гострих пневмоній у пацієнтів пульмонологічного відділення Тернопільської міської лікарні №1 / Н.А. Бількевич, А.В. Єпішин, Н.І. Баб’як, Н.Г. Никитюк //"Актуальні проблеми внутрішньої патології та післядипломної підготовки лікарів-терапевтів: Матеріали ювілейної науково-практичної конференції кафедри терапії-1 Київської медичної академії післядипломної освіти.- Київ, 1996.- С. 79-80. Дисертант здійснила статистичну обробку матеріалу та аналіз результатів.
10. Бількевич Н.А., Волошин Г.Г. Визначення ендогенної інтоксикації у хворих гострою пневмонією // Наукові записки з питань медицини, біології, хімії, аграрії та сучасних технологій навчання, Щорічник. Випуск 1.: За матеріалами виїзної сесії Української Академії наук національного прогресу, присвяченої 40-річчю Тернопільської медичної академії ім. І.Я. Горбачевського. Частина 1.- Київ, 1997.- С. 60. Внесок дисертанта полягає в організації клінічного обстеження хворих, аналізі результатів дослідження.
11. Бількевич Н.А., Єпішин А.В., Гульовська Н.В. Рівень ендогенної інтоксикації у хворих на гостру пневмонію // Там само - С. 59. Дисертант провела клінічні та частину лабораторних досліджень, підготовку матеріалу до публікації.
12. Етіологічна структура гострих пневмоній та її особливості в осіб з різним ступенем важкості захворювання / А.В. Єпішин, Н.А. Бількевич, Г.Г. Волошина, І.З. Єрмак, Н.Є. Юдіна // Там само.- С. 199-200. Дисертантом здійснено клінічне обстеження хворих, статистична обробка матеріалу.
13. Єпішин А.В., Волошин Г.Г., Бількевич Н.А. Характеристика гострої пневмонії у дорослих // Там само. - С. 198-199. Дисертант провела клінічне обстеження хворих.
14. Стан перекисного окислення ліпідів та антиоксидантного захисту у хворих на гостру пневмонію в залежності від тяжкості патологічного процесу / А.В. Єпішин, Т.Ю. Чернець, Н.А. Бількевич, В.О. Лихацька, Г.Г. Волошин // "Здобутки клінічної та експериментальної медицини". Випуск 2.:Матеріали XL підсумкової наукової конференції, присвяченої 40-річному ювілею академії. Частина 1.- Тернопіль: "Медична академія", 1997.- С. 93-98. Дисертант проводила клінічне обстеження хворих, статистичну обробку й аналіз результатів.
15. Бількевич Н.А., Єпішин А.В. Дослідження рівня ліпопероксидації у хворих на гостру пневмонію в залежності від поширеності патологічного процесу // Матеріали ІІ з‘їзду фтизіатрів і пульмонологів України, жовтень 1997р. - Київ, 1998.- С. 114. Дисертантом здійснено підбір хворих до дослідження, статистичну обробку матеріалу та аналіз результатів.
16. Єпішин А.В., Бількевич Н.А., Чернець Т.Ю. Динаміка показників госпіталізації в стаціонар Тернопільської міської лікарні № 1 хворих на пневмонії // "Роль загальнопрактикуючого лікаря в розв‘язанні проблем профілактики неінфекційних захворювань": Матеріали науково-практ. конф. Інституту терапії АМН України 19-20 листопада 1997 р. Харків, 1997- С. 44. Дисертантом здійснено обробку статистичного матеріалу та підготовку його до публікації.
17. Єпішин А.В., Бількевич Н.А. Результати мікробіологічного дослідження харкотиння у хворих на гостру пневмонію // Тези доповідей XIV з‘їзду терапевтів України 22-25 вересня 1998 р. - Київ, 1998.- С. 12. Дисертант організувала забір матеріалу для бактеріологічного дослідження, здійснила статистичну обробку отриманих даних та аналіз результатів.
18. Озонотерапія в комплексному лікуванні хворих на пневмонію / Н.А. Бількевич, М.Д. Бех, А.В. Єпішин, В.В. Дем‘яненко // Здобутки клінічної та експериментальної медицини". Випуск 6: Матеріали XLIV підсумкової наук. конф. Тернопільської державної медичної академії ім. І.Я. Горбачевського 5 червня 2001 р.- Тернопіль, "Укрмедкнига", 2001 - С. 21. Дисертант організувала клінічне обстеження хворих, проводила озонотерапію, проаналізувала отримані результати.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
