Ефективність використання інтервального гіпоксичного тренування у легкоатлетів-бігунів при спортивних навантаженнях анаеробної гліколітичної спрямованості - Автореферат

Ігри XXVII Олімпіади стали гарною школою для наших спортсменів, тренерів, суддів, фахівців. Підсумки Ігор дозволили чітко виявити сильні та слабкі сторони олімпійського спорту, серйозні проблеми і недоліки в організації та методиці підготовки спортсменів. Платонова (1997-2001), здобуває розробка і використання нетрадиційних засобів і методів, які спрямовані на розширення меж функціональних резервів організму спортсмена, його анаеробної і аеробної продуктивності. З часу підготовки до XIX Олімпійських ігор у Мехіко (1968 рік), як нетрадиційний засіб підготовки спортсменів, стала використовуватися адаптація до низького РІО2 в умовах природної та штучної гіпоксії М.М. Важливість проблеми та недостатня кількість відомостей відносно дії зниження парціального тиску О2 у повітрі, яке вдихається, на організм легкоатлетів-бігунів на дистанції 200, 400 м, а також відсутність даних про можливість поєднаного використання адаптації до гіпоксії в курсі інтервального гіпоксичного тренування на тлі планового тренувального процесу, відсутність рекомендацій щодо його використання у тренувальному процесі робить дослідження даного напрямку актуальним.У першому розділі «Функціональні можливості та працездатність спортсменів при навантаженнях анаеробної спрямованості» проаналізовані структура, зміст і організація річного циклу підготовки бігунів на дистанції 200 і 400 м; фактори, які лімітують працездатність в бігу на дистанції 200 і 400 м. Лабораторні дослідження з використанням комплексної методики, яка включає визначення основних показників зовнішнього дихання: хвилинного обєму дихання (ХОД), дихального обєму (ДО), частоти дихання (ЧД), альвеолярної вентиляції (АВ); кровообігу: хвилинного обєму крові (ХОК), ударного обєму крові (УОК), частоти серцевих скорочень (ЧСС), артеріального тиску (АТ); дихальної функції крові: концентрація гемоглобіну (Hb), кисневої ємності крові (КЄК), насичення артеріальної крові киснем (SAO2), вмісту в ній лактату під час велоергометричних навантажень та у стані спокою. На спеціально-підготовчому етапі річного циклу підготовки, у процесі порівняльно-послідовного педагогічного експерименту, який складається з трьох етапів, було обстежено 12 легкоатлетів-бігунів на дистанції 200 і 400 м, чоловіків: віком від 18 до 24 років (середній вік 21,0±0,78 року), які мають масу тіла 73,9±1,4 кг, довжину тіла - 179,4±1,5 см, спортивну кваліфікацію - МС, КМС і стаж заняття легкою атлетикою від 5 до 7 років (було виконано 46 вимірювань та опрацьовано 1656 параметрів). Перший етап - початкове тестування анаеробної продуктивності і працездатності спортсменів, другий - повторне тестування після 2-тижневої традиційної планової спортивної підготовки без ІГТ, третій - тестування анаеробної гліколітичної продуктивності і працездатності, проведене після закінчення 2-тижневого комбінованого тренування (ІГТ на тлі ТСТ), за результатами якого оцінювали ефективність застосування нормобаричного інтервального гіпоксичного тренування при підготовці легкоатлетів-бігунів на 200 і 400 м (рис. Як показали наші дослідження, бігуни на дистанції 200 і 400 м здатні переносити великі фізичні навантаження, максимально утилізуючи О2 зі змішаної венозної крові, при цьому в організмі спортсменів відбуваються зрушення, характерні для III субкомпенсованого ступеня гіпоксії навантаження за класифікацією М.М.Філіппова (1983), тобто навантаження з декомпенсацією, яка наступає, без пошкоджувальних змін в організмі спортсменів, що забезпечується більш бездоганною функцією ФСД, ніж у нетренованих (рис.Використання в тренувальному процесі спортсменів природного та штучного гіпоксичного тренування сприяє розвитку функціональної системи дихання, підвищує аеробну та анаеробну продуктивність, а також загальну і спеціальну працездатність. В результаті багаторічного спортивного тренування легкоатлети здатні переносити більші, ніж нетреновані, фізичні навантаження, максимально споживаючи О2 зі змішаної венозної крові (парціальний тиск О2 у змішаній венозній крові при навантаженні білямаксимальної потужності становив 7,1±0,06 мм рт. ст.) без пошкоджуючих змін в організмі, що забезпечується більш досконалою функцією функціональної системи дихання. При вдиханні гіпоксичної газової суміші з 11% кисню легкоатлети-бігуни на дистанції 200 і 400 м відчували на собі III субкомпенсований ступінь гіпоксичної гіпоксії, що виявилося у вираженій артеріальній гіпоксемії, тобто парціальний тиск кисню в артеріальній крові був нижчий, ніж критичний рівень, і дорівнював 49,4±0,98 мм рт. ст., що стало пусковим механізмом для включення адаптаційних процесів в організмі спортсменів.

Основний зміст роботи

Використання в тренувальному процесі спортсменів природного та штучного гіпоксичного тренування сприяє розвитку функціональної системи дихання, підвищує аеробну та анаеробну продуктивність, а також загальну і спеціальну працездатність. У видах спорту з перевагою анаеробних процесів енергозабезпечення дані про вплив штучної і природної гіпоксії на організм спортсменів майже відсутні.

В результаті багаторічного спортивного тренування легкоатлети здатні переносити більші, ніж нетреновані, фізичні навантаження, максимально споживаючи О2 зі змішаної венозної крові (парціальний тиск О2 у змішаній венозній крові при навантаженні білямаксимальної потужності становив 7,1±0,06 мм рт. ст.) без пошкоджуючих змін в організмі, що забезпечується більш досконалою функцією функціональної системи дихання.

При вдиханні гіпоксичної газової суміші з 11% кисню легкоатлети-бігуни на дистанції 200 і 400 м відчували на собі III субкомпенсований ступінь гіпоксичної гіпоксії, що виявилося у вираженій артеріальній гіпоксемії, тобто парціальний тиск кисню в артеріальній крові був нижчий, ніж критичний рівень, і дорівнював 49,4±0,98 мм рт. ст., що стало пусковим механізмом для включення адаптаційних процесів в організмі спортсменів.

Виявлено, що штучне гіпоксичне тренування, яке проводилося на тлі традиційного спортивного тренування, сприяє підвищенню можливостей організму спортсменів до анаеробного гліколітичного навантаження більшої потужності (на 7,5%) без збільшення вмісту лактату в крові (р>0,05). Більша межова алактатна потужність навантаження (на 12,4%), призводить до збільшення загальної та спеціальної працездатності легкоатлетів-бігунів на 200 і 400 м.

Встановлено, що 15-денний курс нормобаричного інтервального гіпоксичного тренування, який проводився на тлі традиційного спортивного тренування у бігунів на 200 і 400 м, призводить до істотного поліпшення стану функціональної системи дихання, до підвищення економічності та ефективності кисневих режимів організму - зниженню пульсової та кисневої вартості роботи (р<0,05).

Після курсу інтервального гіпоксичного тренування виникає адаптація до гіпоксичної гіпоксії, тому що при проведенні гіпоксичного тесту III субкомпенсований ступінь гіпоксичної гіпоксії переходить у II компенсований ступінь, що виявляється у підвищенні напруги кисню в артеріальній крові на 2-3 мм рт. ст. вище критичного рівня і складає 53,5±1,57 мм рт. ст.

Для переважного підвищення анаеробної гліколітичної продуктивності у легкоатлетів-бігунів на 200 і 400 м на етапі підготовки до змагань рекомендувати такий 15-денний режим нормобаричного інтервального гіпоксичного тренування: хвилинні гіпоксичні експозиції, які чергуються з хвилинними нормоксичними паузами. У перші два дні рекомендується вдихати гіпоксичну газову суміш з 11% кисню, потім протягом тижня - з 10% кисню і в останні дні - з 9% кисню.

Використання модельних характеристик функціонального стану організму в системі спортивної підготовки дозволить більш точно оцінити ефективність тренувального процесу та засобів його оптимізації, зокрема, вплив комбінованого методу тренування (інтервального гіпоксичного тренування на тлі традиційного спортивного тренування) на стан функціональної системи дихання, на анаеробну гліколітичну продуктивність легкоатлетів-бігунів на дистанції 200 і 400 м.

1. Диба Т.Г. Тренування в горах та штучне гіпоксичне тренування в системі підготовки спортсменів // Теорія і методика фізичного виховання і спорту. - №1. - 2000. - С. 8-12.

2. Диба Т.Г. Використання штучного гіпоксичного тренування в легкоатлетичному спринті // Теорія і методика фізичного виховання і спорту. - №2-3. - 2000. - С. 8-12.

3. Диба Т.Г. Особливості методики гіпоксичного тренування в легкоатлетичному спринті // Молода спортивна наука України. Збірник наукових статей аспірантів галузі фізичної культури та спорту. Випуск 3. Львів. - 1999. - С. 324-327.

4. Диба Т.Г. Ефективність використання штучного гіпоксичного тренування в системі підготовки легкоатлетів-спринтерів // Молода спортивна наука України. Збірник наукових статей аспірантів галузі фізичної культури та спорту. Випуск 4. Львів. - 2000. - С. 230-232.

5. Диба Т.Г., Радзієвський П.О. Ефективність використання інтервального гіпоксичного тренування у легкоатлетів-спринтерів // Молода спортивна наука України. Збірник наукових статей аспірантів галузі фізичної культури та спорту. Випуск 5. Львів. - 2001. - С. 324-326.

6. Дыба Т.Г. Влияние курса нормобарической интервальной гипоксической тренировки на состояние функциональной системы дыхания и физическую работоспособность легкоатлетов-спринтеров // Харківський художньо-промисловий інститут, 2000. - №15. - С. 18-23.

7. Дыба Т.Г. Эффективность воздействия гипоксии на функциональные возможности организма и работоспособность легкоатлетов-спринтеров // Слобожанський науково-спортивний вісник: Зб. наук. праць / Держкомітет України з фіз. культури і спорту; ХДІФК. - Харків. - 2000. - Вип. 3. - С. 65-71.

8. Дыба Т.Г., Радзиевский П.А. Зависимость состояния функциональной системы дыхания от содержания гемоглобина в крови при гипоксии // Матеріали науково-методичної конференції «Фізичне виховання, спорт і культура здоровя в сучасному суспільстві», - Луцьк. - 1999. - С. 801-806.

9. Дыба Т.Г. Использование искусственной гипоксической тренировки (ИГТ) в системе подготовки легкоатлетов-спринтеров // II Усеукраїнська науково-пратктична конференція для студентів та аспірантів фізкультурних навчальних закладів «Фізична культура, спорт та здоровя». Тези доповідей. 11-13 травня 2000 р. - Харків. - С. 53-54.

Размещено на .ru