Ефективність вінборону при ерозивно-виразкових ушкодженнях гастродуоденальної зони (клініко-експериментальне дослідження) - Автореферат

Профілактика та лікування ерозивно-виразкових ушкоджень гастродуоденальної зони (ГДЗ) - виразкової хвороби (ВХ) та НПЗП-гастропатій - є однією з актуальних проблем сучасної гастроентерології та клінічної фармакології (В.Г. Однак, аналіз статистичних даних останніх років вказує на те, що навіть інтенсивне впровадження нових схем лікування ВХ з використанням антисекреторних та антихелікобактерних препаратів суттєво не позначилось на загальних показниках захворюванності, госпіталізації, ускладнень та летальності навіть в таких благополучних країнах як США та Данія (T.R. Однією з причин такого становища може бути низька якість загоювання виразкового дефекту, тобто субституція слизової оболонки (СО), з ознаками запального процесу, що спостерігається у більшості хворих в кінці курсу лікування (П.Я. На нашу думку, з метою підвищення якості загоювання виразки шлунка та ДПК, як і з метою захисту СО ГДЗ від несприятливої дії НПЗП, може бути використаний новий вітчизняний спазмолітик вінборон (ресинтезований на Борщагівському ХФЗ фенікаберан) з широким спектром фармакологічних властивостей - протизапальною, антиоксидантною, знеболюючою, протигіпоксичною, антиагрегантною, імуностимулюючою, протимікробною, активуючим впливом на мікроциркуляторні та репаративні процеси (Г.И. Вивчити терапевтичну ефективність та механізм захисної дії вінборону, ранітидину та їх комбінації на моделях “ацетатних” виразок шлунка та дванадцятипалої кишки у щурів.Фармакокінетику вінборону (100 мг/кг, близько 12% від ЛД50) досліджували при одноразовому пероральному введенні інтактним щурам та щурам з “ацетатною” виразкою ДПК (препарат вводили через 24 год після моделювання виразки). Дію вінборону (20, 40 та 80 мг/кг) та препаратів порівняння пентоксифіліну (100 мг/кг), метилурацилу (500 мг/кг), левамізолу (2,5 мг/кг), ранітидину (25 мг/кг) та омепразолу (25 мг/кг) вивчали при одноразовому внутрішньошлунковому (за 60 хв до індометацину), а емоксипіну (40 мг/кг), натрію аденозинтрифосфату (200 мг/кг) та ношпи (25 мг/кг) - при одноразовому внутрішньомязовому (за 30-40 хв до індометацину) введеннях. ?-Токоферол (25 мг/кг) вводили внутрішньомязово перед індометацином на протязі 3-х діб один раз в день. Хворі обох груп отримували на протязі 10 діб комплексну терапію: ранітидин 300 мг о 20-00 після вечері, коллоїдний субцитрат вісмуту (де-нол) 120 мг 3 рази на добу за 30 хв до їжі і одну таблетку на ніч, амоксицилін 1000 мг 2 рази на добу після їжі, метронідазол 500 мг 4 рази на добу після їжі. Ступінь лікувальної дії вінборону в комплексній терапії ВХ (ПВ) ДПК оцінювали за динамікою больового та диспепсичного синдромів, змінами РН-шлунка, запальної реакції в СОШ та ДПК, а також за впливом препарату на процес рубцювання виразки та ерадикацію Нр. Вплив вінборону на перебіг РА оцінювали за станом суглобів за показниками, (в балах): індекс набрякання суглобів: 0 балів - набряк відсутній, 1бал-незначний, 2-помірний, 3-виражений; больовий індекс: 0 балів - активні рухи в суглобах в повному обсязі, безболісні, 1 бал - рухи в повному обсязі, болісні, 2 бали-обсяг рухів обмежений через біль, 3 бали - рухи в суглобах неможливі через біль; суглобовий індекс: 0 балів - біль при пальпації суглобів відсутній, 1 бал - незначний, 2 бали - помірний, 3 бали - хворий не дозволяє пальпувати суглоби через біль; суглобовий рахунок (рахуються тільки суглоби з набряком): 0 балів - набряку немає, 1 бал - для суглобів з набряком.1.Вінборон в добових дозах 9 мг/кг внутрішньомязово та 40 мг/кг перорально так само, як і ранітидин (10 мг/кг та 25 мг/кг відповідно) прискорює загоювання “ацетатних” виразок шлунка та дванадцятипалої кишки у щурів: на 20-ту добу експерименту площа виразок шлунка вірогідно зменшилась порівняно з нелікованими тваринами відповідно на 71,6 та 72,4%, а площа виразок дванадцятипалої кишки - відповідно на 78,6 та 79,8% в середньому. 2.Вінборон, на відміну від ранітидину, проявляє виразну знеболюючу дію у щурів з “ацетатними” виразками шлунка та дванадцятипалої кишки, вірогідно підвищуючи поріг больової чутливості, відповідно, на 58% та 47%. В гострому періоді “ацетатної” виразки у щурів порівняно з інтактними тваринами має місце гальмування всмоктування вінборону із шлунково-кишкового тракту (в 2,9 рази зменшується максимальна концентрація препарату в крові) та прискорення його елімінації (на 42% зменшується середній час утримання препарату в крові). Включення вінборону (40 мг тричі на добу) в комплексну (ранітидин де-нол амоксицилін метронідазол) терапію амбулаторних хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки посилює ступінь лікувального ефекту: на 3 добу від початку лікування вірогідно на 27% збільшилась кількість хворих, у яких повністю пройшов біль в епігастрії, на 36% - зникла печія, на 30% - зникла відрижка та на 33,4% - було відсутнє вздуття живота. Вінборон (40 мг тричі на добу) в комплексній терапії амбулаторних хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки прискорює зворотній розвиток запальної реакції в слизовій оболонці гастродуоде

Основний зміст роботи