Ефективність управління корпоративною власністю в умовах транзитивної економіки - Автореферат

В основі ринкового регулювання економіки в усіх промислово розвинених країнах лежить управління корпоративною власністю. Необхідно відзначити, що сучасний стан цього питання характеризується, з одного боку, недостатньою кількістю у вітчизняній економічній науці скільки-небудь розробленої теорії досліджуваного питання, а з іншого - явним недоліком досвіду реального використання корпоративними структурами можливостей впливу на економічні процеси через усвідомлене розпорядження тією частиною національного багатства, яка знаходиться в корпоративній власності. Найбільш актуальними завданнями у сфері практичного управління корпоративною власністю сьогодні можна вважати: уточнення структури і складу корпоративної власності, формалізацію цілей, завдань і принципів її функціонування, визначення критеріїв ефективності управління, які, у свою чергу, вимагають пошуку й обґрунтування методичних підходів до вирішення конкретних економічних завдань - оцінки окремих обєктів корпоративної власності і визначення ефективних напрямів їх структурного розвитку. Основні положення щодо управління корпоративною власністю знайшли відображення в роботах зарубіжних учених: Г. Розвязання даної проблеми полягає в необхідності розробки принципово іншого підходу, заснованого не на копіюванні нехай навіть позитивних форм відносин, а на створенні умов для формування нового українського типу управління корпоративною власністю з урахуванням історичних, економічних і соціальних особливостей національного управління.У першому розділі "Теоретичні аспекти управління корпорацією в сучасній економіці" розглянуто наукові концепції щодо визначення понять "корпорація" та "корпоративна власність"; визначено основні економічні ознаки сучасних корпорацій; охарактеризовано моделі корпоративного управління країн з розвиненими ринками капіталу; розкрито зміст поняття "корпоративна власність" і систематизовано критерії її класифікації. У межах дисертаційного дослідження визначено, що корпорація - це форма організації господарської діяльності, заснована на обєднанні сукупності осіб (фізичних і юридичних) для досягнення загальної мети, що передбачає пайову власність, юридичний статус і зосередження функцій управління в руках професійних керівників (менеджерів), які працюють за наймом. У результаті аналізу сучасних ознак корпорації було виявлено, що принциповими відмінностями корпорації від будь-якої іншої форми організації бізнесу є: централізований орган управління (Рада директорів), складна сегментована організаційна структура управління, наявність принципу обмеженої відповідальності, відокремлення інституту власників (акціонерів) від інституту управління (менеджерів), наявність інституту інсайдерів та аутсайдерів, інтегрована корпоративна структура та форма діяльності. Найбільш важливим механізмом корпоративного управління в англо-американській моделі, що характеризується наявністю великої кількості корпорацій, розпиленістю капіталу, слабкою участю банків у корпоративних відносинах, є формування грошової винагороди менеджерів і контроль з боку фондового ринку; у німецькій та японський моделях, що характеризуються невеликою кількістю корпорацій, значною концентрацією акціонерного капіталу, активною участю банків в корпоративних відносинах, є функціонування Ради директорів. У третьому розділі "Підвищення ефективності управління корпоративною власністю" створено модель контролю за концентрацією власності корпорації, яка дає можливість визначити рівень контролю власності з боку менеджерів та прямих власників корпорації.Встановлено, що наукові концепції, які розглядають поняття "корпорація" та "корпоративне управління", мають декілька напрямків їх трактування, тому виявилося необхідним побудувати нове визначення організаційно-економічної сутності корпорації. Доведено, що до основних економічних ознак корпорації, які вирізняють її від інших форм господарських утворень та обєднань слід відносити: наявність централізованого органу управління (Рада директорів); існування складної сегментованої організаційної структури управління; реалізацію принципу обмеженої відповідальності; відокремлення інституту власників (акціонерів) від інституту управління (менеджерів); наявність інституту інсайдерів та аутсайдерів; наявність інтегрованої корпоративної структури та форм діяльності. Дослідження специфіки корпоративного управління в Україні дозволили виділити його основні риси і відмінності: вибраний спосіб приватизації українських підприємств призвів до розпилювання акціонерного капіталу і до того, що багато підприємств продали недооціненими; контроль над більшістю корпорацій зосередився в руках менеджерів корпорації та олігархічних груп; низький рівень участі держави в управлінні державними пакетами акцій приватизованих підприємств; низька ліквідність акцій більшості українських корпорацій в сукупності з великою кількістю АТ створює передумови для розвитку ринку корпоративного контролю; експлуатація інстит

Основний зміст роботи