Ефективність та пріоритети подальшого розвитку фермерства в регіоні - Автореферат

У ході реформування вітчизняного аграрного сектору фермерські господарства практично стали засновниками нової системи господарювання. Віддаючи належне науковцям, які займаються питаннями теорії, методології організації та ефективного розвитку фермерських господарств, слід зазначити, що в сучасній економічній думці і досі існують різні погляди щодо значимості та сутності цих формувань. Недостатньо висвітленими залишаються проблеми правового регулювання фермерства та узагальнення світового досвіду ринкової організації аграрного сектора з метою визначення принципів, умов формування та ефективного функціонування фермерських господарств в Україні. уточнити методику оцінки ефективності та прогнозування розвитку фермерських господарств (критерії та показники оцінки ефективності виробництва); У процесі дослідження використовувалось широке коло економічних методів, серед яких: історичний (при вивченні тенденцій розвитку фермерства в регіоні); монографічний (при опрацюванні наукових праць з питань формування фермерських господарств в умовах нових земельних відносин); абстрактно-логічний (при узагальнені та формуванні висновків); індексний (при визначенні інтегрального індексу економічної ефективності виробництва продукції); розрахунково-конструктивний (при визначенні порівняльної ефективності використання землі в основних категоріях господарств Миколаївської області); кореляційно-регресійний та графічний (при визначенні впливу окремих факторів на кількість фермерських господарств вУ першому розділі дисертації “Теоретико-методичні аспекти організації і ефективного розвитку фермерських господарств” розглянуто сутність і соціально-економічне значення розвитку фермерських господарств, методичні аспекти оцінки ефективності та прогнозування їх розвитку, а також досвід розвитку фермерства в зарубіжних країнах. Фермерські господарства стали однією з признаних і рівноправних форм господарювання на селі, яка базується на приватній власності. У процесі дослідження автором було виділено різні методичні підходи до оцінки ефективності суспільного виробництва в цілому і фермерства зокрема, науковим підґрунтям до яких є: конкретизація сутності категорії “ефективність виробництва”; деталізація критеріїв ефективності за її видами; систематизація показників ефективності та методів їх розрахунку з урахуванням як специфіки сільськогосподарського виробництва, так і особливостей розвитку фермерства України на макро-та мікрорівнях. Нарощування кількості фермерських господарств відбувалось досить швидко і досягло піку на початку 1996 року, проте вироблена фермерами продукція у загальному обсязі виробництва сільгосппродукції займала незначну частку. З початку 1996 року розпочався другий етап розвитку фермерства, який характеризувався деяким скороченням кількості фермерських господарств в Миколаївській області та нижчими, порівняно з сільгосппідприємствами, показниками ефективності виробництва.Сутність та значення фермерства полягають у тому, що воно є рушійною силою аграрного сектора економіки, становить основу дрібнотоварного виробництва, здійснює структурну перебудову економіки, забезпечує насичення ринку продовольчими товарами, реалізацію інновацій, створює додаткові робочі місця, має високу мобільність, раціональні форми управління, формує новий соціальний прошарок підприємців-власників та сприяє розвитку конкуренції. Якісні особливості фермерства порівняно з іншими організаційно-правовими формами господарювання в аграрному секторі та порівняно з малими підприємницькими структурами інших галузей економіки найповніше проявляються через соціально-економічний, економіко-виробничий та соціально-психологічний аспекти. Законодавча база, яка забезпечує розвиток та регулювання фермерства в Україні, перебуває на заключній стадії, проте все ще недостатніми є правові гарантії усіх форм власності та захисту приватної власності як основної умови розвитку фермерства, відсутній дієвий механізм реалізації політики державної підтримки фермерства. Розвиток фермерства Миколаївської області умовно можна поділити на три етапи: І етап характеризується значним нарощуванням кількості фермерських господарств (в основному на власних землях) та незначною їх часткою у загальному обсязі виробленої сільськогосподарської продукції; ІІ етап відзначається скороченням кількості фермерських господарств в Миколаївській області та нижчими, порівняно з сільгосппідприємствами, показниками ефективності виробництва (через низький рівень забезпеченості фермерських господарств сільгосптехнікою та дрібноземелля); ознаками ІІІ періоду є значний ріст забезпеченості фермерських господарств сільгоспугіддями, основна частина яких знаходиться в короткостроковій оренді, при незначному зростанні їх кількості, практично всі господарства спеціалізуються на виробництві продукції рослинництва, що сприяє значному зростанню її обсягів. Формування рівня рентабельності виробництва зернових та соняшнику в фермерських господарствах Миколаївської області обернено залежить від собівартості, прямо - ві

Основний зміст роботи