Сучасний зміст і значення елементів та механізму правового регулювання, його сфери та межі. Характеристика методів і типів правового регулювання в Україні, можливості та необхідність їх вдосконалення. Основні ознаки ефективного правового регулювання.
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ КРИМСЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ кафедра державно-правових дисциплін КУРСОВА РОБОТА з ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА на тему: «Ефективність правового регулювання і шляхи її підвищення» Сімферополь 2008 Зміст Вступ 1. Ознаки ефективного правового регулювання. Стан і можливості вдосконалення правового регулювання в Україні 2.1 Критерії ефективного правового регулювання 2.2 Аналіз основних напрямів вдосконалення системи законодавства в Україні 2.3 Напрями національної конституційної реформи Висновки Список джерел Вступ Актуальність даної теми пов’язана с тим, що в умовах формування в Україні основ правової держави роль і значення правового регулювання суспільних відносин набуває особливого значення. Адже головною ознакою моделі держави, що характеризується як правова, виступає саме ознака високої правової урегульованості суспільних відносин. Тому питання підвищення ролі права постають у центрі уваги. Правове регулювання є найважливіші для держави та обєднань людей і конкретних осіб суспільні відносини, що об’єктивно потребують і піддаються юридичному регулюванню і сторони яких виступають їх свідомими та вольовими учасниками. З розвитком суспільства змінюється предмет правового регулювання. Перш ніж піддати суспільне відношення нормативної регламентації, слід обґрунтувати необхідність, доцільність такого кроку. Крім того, ефективність правового регулювання визначається відповідністю кінцевого результату правового регулювання цілям, поставленим законодавцем в правовій нормі. Юридичні норми дієві тоді, коли вони відповідають обєктивним умовам і закономірностям розвитку суспільства, в якому вони функціонують, коли їх зміст відповідає суспільній свідомості населення, в першу чергу принципам моральності і рівню правосвідомості, і коли норми даної галузі права діють погоджено з нормами має рацію інших його галузей. Найбільшу розробку даної теми представлено в роботах таких авторів, як Тимченко С.М. [23], Рабінович П.М. [15], Сіренко В.Ф. [18], Оніщук М. [10], Лисенков С.Л [6], Оніщенко Н.М. [12], Сарновська С.О. [17]. вивчити стан і можливості вдосконалення правового регулювання в Україні (на прикладі розвитку виконання законів і стану конституційної реформи). Юрист повинен розуміти правове регулювання як різносторонню дію на суспільні відносини всіх правових явищ, зокрема правових ідей, принципів правового життя суспільства, не втілених в юридичні форми (закони, нормативно-правові акти, рішення судових органів і ін.). Другу групу утворюють відносини по владному управлінню суспільством. Йдеться про ті суспільні відносини, функціонування яких неможливо без використання правових засобів. Дещо іншої точки зору дотримуються Рабинович П.М. і Котюк В. Ою, які вважають, що норма права починає регулювати поведінку субєктів не з моменту видання норми права, а з часу настання юридичних фактів, передбачених даною нормою [15, 11].
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
