Ефективність паліативного і симптоматичного лікування запущеного раку сечового міхура - Автореферат

Здебільшого вперше встановлюється діагноз, коли хворі поступають в ургентному порядку в урологічні відділення з макрогематурією, тампонадою сечового міхура згустками крові, гострою затримкою сечоспускання, нирковою колікою, що свідчить про відсутність ефективних організаційних методів раннього виявлення цього захворювання і недостатню онкологічну настороженість лікарів загальної лікувальної мережі. У цю групу входять хворі, яким через загальний тяжкий стан, зумовлений поширеністю пухлинного процесу, анемією або інтеркурентними захворюваннями, радикальна операція протипоказана, або хворі, що відмовились від оперативного лікування. Отже, актуальною проблемою є пошук та опрацювання найбільш раціональних схем і методів паліативного і симптоматичного лікування запущеного раку сечового міхура, розвязання якої дозволить підвищити виживання, тривалість життя і “якість життя” хворих, а також тактики лікування хворих, які поступили в ургентному порядку з макрогематурією і симптомами блокади верхніх сечових шляхів. Дослідити 5-річне виживання і тривалість життя хворих на запущений рак сечового міхура, які одержували різні види лікування. Наукова новизна полягає у розробці комплексів паліативних і симптоматичних лікувальних заходів при запущеному раку сечового міхура, які дозволяють покращити результати лікування і підвищити “якість життя” хворих.Для розвязання поставлених задач проаналізовані результати лікування 327 хворих на запущений рак сечового міхура, які знаходились на лікуванні в Донецькому обласному протипухлинному центрі, Донецькому міському онкологічному диспансері, урологічних відділеннях міських лікарень №1, №6, №26, а також в онкологічному відділенні міської лікарні №25 з 1992 по 1998 роки. Паліативне лікування, яке було проведено 211 пацієнтам, включало: паліативну операцію без додаткового лікування (ПО), паліативну операцію з подальшою променевою терапією (ПО ПТ), паліативну операцію з подальшою хіміотерапією (ПО ХТ), паліативну операцію з подальшим хіміопроменевим лікуванням (ПО ПХТ). Симптоматичне лікування, проведене 116 хворим, включало: симптоматичну операцію як монолікування (СО), симптоматичну операцію з подальшим хіміопроменевим лікування (СО ПХТ), хіміо-і/або променеве лікування без оперативного втручання (СО ПХТ). Причому, повторно оперовано 17 пацієнтів, тричі виконано оперативне втручання 2 пацієнтам і один пацієнт переніс 4 операції. Із 116 хворих, які одержували симптоматичне лікування, 36 пацієнтам виконані симптоматичні операції (монолікування), 35 - після симптоматичної операції одержали хіміотерапію і/або променеву терапію, а 45 одержали хіміотерапію і/або променеву терапію без оперативного втручання.Паліативне і симптоматичне лікування хворих на запущений РСМ повинне включати паліативну або симптоматичну операцію та післяопераційну променеву і хіміотерапію. Паліативне оперативне втручання‚ доповнене променевою терапією дозволяє‚ порівняно з паліативною операцією в монотерапїї‚ вірогідно підвищити 5-річне виживання з 43,9±12,53% до 47,0±22,06% і середню тривалість життя з і 3,35±0,34 років до 3,66±0,62 років‚ а доповнене променевою і ендолімфатичною хіміотерапією з використанням препаратів платини - на 20,5±17,59% і 0,53±0,58 років відповідно (р<0,05). Симптоматичне оперативне лікування, доповнене хіміо-та променевою терапією у хворих на запущений РСМ, дозволило достовірно підвищити 5-річне виживання і середню тривалість життя на 6,9±17,64% і 0,78±1,07 років відповідно (р<0,05). Хворим‚ які не потребують симптоматичної операції‚ відмовились від оперативного втручання‚ яким неможливо виконати радикальну чи паліативну операцію, показана хіміо-та променева терапія‚ яка дозволяє досягти 5-річного виживання 31,0±16,78% і середньої тривалості життя 2,52±0,94 років (р<0,05).

Основний зміст роботи

1. Паліативне і симптоматичне лікування хворих на запущений РСМ повинне включати паліативну або симптоматичну операцію та післяопераційну променеву і хіміотерапію.

2. Паліативне оперативне втручання‚ доповнене променевою терапією дозволяє‚ порівняно з паліативною операцією в монотерапїї‚ вірогідно підвищити 5-річне виживання з 43,9±12,53% до 47,0±22,06% і середню тривалість життя з і 3,35±0,34 років до 3,66±0,62 років‚ а доповнене променевою і ендолімфатичною хіміотерапією з використанням препаратів платини - на 20,5±17,59% і 0,53±0,58 років відповідно (р<0,05).

3. Оптимальним методом адювантної хіміотерапії хворих на запущений РСМ є ендолімфатична хіміотерапія, яка дозволяє підвищити максимальну разову дозу хіміопрепаратів в 1,5-2 рази та уникнути вираженої токсичної дії‚ що проявляється при традиційних шляхах їх введення.

4. Симптоматичне оперативне лікування, доповнене хіміо- та променевою терапією у хворих на запущений РСМ, дозволило достовірно підвищити 5-річне виживання і середню тривалість життя на 6,9±17,64% і 0,78±1,07 років відповідно (р<0,05).

5. Хворим‚ які не потребують симптоматичної операції‚ відмовились від оперативного втручання‚ яким неможливо виконати радикальну чи паліативну операцію, показана хіміо- та променева терапія‚ яка дозволяє досягти 5-річного виживання 31,0±16,78% і середньої тривалості життя 2,52±0,94 років (р<0,05).

6. Лікування, розпочате у плановому порядку, дає достовірно більш вищу перспективу для життя, ніж лікування, розпочате у звязку з виникненням ускладнень основного захворювання, що підтверджено даними щодо виживання та тривалості життя.

7. Проведення додаткового хіміопроменевого паліативного лікування виправдано з економічної точки зору, так як забезпечує найменші збитки держави (6,923 тис. грн.), повязані зі смертю у працездатному віці, порівняно з лише паліативною операцією (9,377 тис. грн.) і різними видами симптоматичного лікування (14,815 і 14,122 тис. грн.).

8. При проведенні комплексного паліативного лікування сукупний виграш держави, зумовлений підвищенням тривалості життя хворих, склав 0,510 тис. грн. на одного хворого.

Практичні рекомендації

1. Після виконання паліативних і симптоматичних операцій необхідне проведення додаткової хіміопроменевої терапії.

2. Хворим на запущений РСМ, де паліативна (тим більше радикальна) операція не може бути виконана, проведення хіміопроменевого лікування є обовязковим.

3. З метою підвищення лікувальних доз і зниження токсичної дії хіміотерапевтичних препаратів доцільне більш широке впровадження в практику ендолімфатичної хіміотерапії

1. Бондарь Г.В., Мальцев А.В. Влияние лучевой и химиотерапии на течение опухолевого процесса мочевого пузыря // Вісник проблем біології і медицини. 1999. №12. С. 87-92.

2. Бондар Г.В., Мальцев А.В. Лікування хворих з ускладненим раком сечового міхура, які госпіталізувались в екстреному порядку в урологічні відділення // Урологія. 1999. №4. С. 59-62.

3. Бондарь Г.В., Мальцев А.В. Лечение рака мочевого пузыря // Международный медицинский журнал. 1999. Т.5, №4. С. 100-103.

4. Мальцев А.В.‚ Семикоз Н.Г.‚ Башеева Л.А. Экономические потери, связанные с инвалидизацией и смертью от запущенного рака мочевого пузыря // Арх. клин. и эксп. мед. 2000. Т.9‚ №4. С. 526-531.

5. Бондар Г.В.‚ Мальцев А.В. Паліативне та симптоматичне лікування запущеного раку сечового міхура // Урологія. 2000. №4. С. 10-13.

6. Кудряшов А.Г., Башеев В.Х., Мальцев А.В., Паниев С.Ю., Дьяченко А.М., Еврейский И.В., Конопко А.В. Хирургическое и комбинированное лечение рака мочевого пузыря // Арх. клин. и эксп. мед. 2000. Т.9‚ №4. С. 541-542.

7. Бондарь Г.В., Кудряшов А.Г., Мальцев А.В. Роль препаратов платины в комбинированном и комплексном лечении рака мочевого пузыря // Актуальные вопросы лечения онкоурологических заболеваний.: Материалы II Всерос. науч. конф. Обнинск, 1997. С. 10-11.

8. Кудряшов А.Г., Мальцев А.В., Серняк Ю.П., Гузенко В.Н., Паниев С.Ю., Дьяченко А.М., Осипенков Р.А., Анищенко А.А., Еврейский И.В. Оперативное и комбинированное лечение рака мочевого пузыря // Экспериментальная онкология. 2000. Т.22, (приложение). С. 1125.