Ефективність нового методу діагностики та лазерного лікування хворих на центральний хоріоретиніт - Автореферат

Використання лазерного випромінювання при центральних хоріоретинітах (ЦХР) обмежувалось, в основному, використанням високоенергетичної лазерної коагуляції (ЛК) для створення барєру навколо хоріоретинального вогнища з метою попередження реактивації процесу; а також для безпосередньої коагуляції хоріоретинальних вогнищ, що призводило до їх грубого заживлення, що повязано з небезпекою незворотного зниження зорових функцій (Кацнельсон Л.А., 1984; Ромашенков Ф.А., 1978, 1980; Хокканен В.М., 1994). В звязку з цим, встає питання про розробку нових методів діагностики та лікування, які дозволяють мінімально впливати на здорові тканини, які оточують вогнище запалення. Мета роботи - підвищити ефективність діагностики та лікування центральних хоріоретинітів шляхом розробки обєктивних кількісних діагностичних методів і нового способу лазерного лікування. В результаті теоретичних і порівняльних клінічних досліджень отримані нові дані щодо різного ступеню та динаміки флюоресценції вогнища (в гострій фазі та фазі хоріоретинального рубця) центрального хоріоретиніта у пацієнтів, яким проводилось медикаментозне лікування, класична лазерна коагуляція та лазерна коагуляція по запропонованій методиці, які дозволили підвищити ефективність діагностики та оцінити динаміку перебігу центральних хоріоретинітів Вперше показана ефективність селективної лазерної коагуляції центральних хоріоретинітів порівняно з іншими способами лікування центральних хоріоретинітів, з точки зору характеристик хоріоретинального рубця на підставі параметрів флюоресценції та ступеню витончення сітківки в області хоріоретинального рубцяЕтіологічна діагностика центральних хоріоретинітів (ЦХР) завжди представляла певні труднощі, зважаючи на особливості патогенезу цього патологічного процесу та особливий імунний статус ока. Незважаючи на постійний пошук нових методів етіологічної діагностики, частота незясованої етіології досягає 60%. За останні десятиріччя активно розвиваються немедикаментозні методи лікування: гемосорбція, квантова гемотерапія, імуносорбція та плазмаферез, ультрафіолетове опромінення крові; низькоенергетичне лазерне випромінювання, лазерна коагуляція.В першу групу ввійшло 34 пацієнта (34 ока) з гострим ЦХР, яким проводилось лише медикаментозне лікування. Пацієнтам другої групи (35 хворих, 35 очей) на фоні медикаментозного лікування проводилась класична лазерна коагуляція запального вогнища. Пацієнтам третьої групи (35 хворих, 35 очей) на фоні медикаментозного лікування виконувалась лазерна коагуляція запального вогнища по розробленій нами методиці. Етіологія ЦХР визначалась на підставі анамнезу хворого, соматичного статусу, офтальмоскопічної картини, результатів допоміжних клінічних обстежень (консультація стоматолога, отоларинголога, рентгенографія органів грудної порожнини) та лабораторних аналізів (імуноферментний аналіз та полімеразна ланцюгова реакція крові). Лазерна коагуляція (ЛК) пацієнтам другої групи проводилась по класичній методиці: фокальна лазерна коагуляція запального вогнища виконувалась по всій площині вогнища з захватом здорових тканин, діаметром плями від 50 до 150 мкм, потужність випромінювання склала 0,12-0,45 Вт.Гострота зору вище у пацієнтів третьої групи, яким проводилась лазерна коагуляція по розробленій методиці, в порівнянні з пацієнтами першої та другої групи. При парамакулярній локалізації хоріоретиніта гострота зору у пацієнтів першої та другої груп був практично однаковим, а у пацієнтів третьої групи був вище на 22% (0,73; 0,71; 0,94 відповідно). При вивченні суттєвості різниці між строками формування хоріоретинального рубця за результатами ФАГ і ОКТ по офтальмоскопічній картині, була встановлена суттєва різниця цих параметрів у пацієнтів першої і другої груп з помилкою Р<<0,3% та у пацієнтів третьої групи з помилкою Р<1,2%. В результаті проведених розрахунків встановлено, що значення c2 при проведенні порівняння кількості рецидивів у пацієнтів першої-другої груп складає 0,4; пацієнтів першої-третьої груп c2 = 2,5; другої-третьої груп c2 = 0,9. Статистична обробка отриманих результатів свідчить про статистично достовірну різницю розмірів скотом після лікування у пацієнтів всіх груп (для 1-2 груп Р<1,2%; для 2-3 груп Р<1,2%; для 1-3 груп Р<<0,3%).Центральні хоріоретиніти є однією із значимих медично-соціальних проблем, що зумовлено ураженням осіб молодого, працездатного віку та високою частотою незворотного зниження зору (40-60%). Це зумовлює актуальність вирішення наукової проблеми - підвищення ефективності діагностики та лікування пацієнтів з центральними хоріоретинітами на основі використання нових методик діагностики та лазерного лікування. Розроблений в результаті теоретичних та клінічних досліджень кількісний спосіб оцінки результатів флюоресцентної ангіографії, заснований на вивчені характеристик яскравості запального вогнища, дозволяє суттєво підвищити точність диференційної діагностики центральних хоріоретинітів і стадії розвитку патологічного процесу, а також є обєктивним критерієм

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ