Основні фактори, що впливають на формування товарності особистих господарств сільського населення та ступінь їх впливу. Організаційні моделі і критерії підбору оптимальної форми поєднання особистих господарств населення із суспільним виробництвом.
Підсобне виробництво продовольства стало привабливим і для міського населення, і для сільського, де особисте господарство стало основним, а в багатьох випадках єдиним, місцем застосування праці і головним джерелом доходу. Особисте господарство, будучи оптимальною формою ефективної взаємодії усуспільнених і особистих інтересів, сприяє відтворенню робочої сили. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану НДР Гуманітарного університету “Запорізький інститут державного та муніципального управління” за темою “Організаційно-економічні основи формування і розвитку потенціалу субєктів господарювання в ринковій економіці” (номер державної реєстрації 0105U000215), у якій автору належить розробка методів дослідження та оцінка функціонування особистих господарств сільських жителів, прогнозування їх розвитку на найближчу перспективу в АР Крим та оцінка ризиків їх функціонування. Для оцінки стану економіки агропродовольчого комплексу Криму були використані розрахунково-конструктивний метод і метод групування; метод квантильних коефіцієнтів (для розподілу сільського населення за рівнем одержуваних доходів), метод експертних оцінок (для визначення факторів, що впливають на формування товарності ОГН), а оцінка ступеня впливу цих факторів здійснювалася за допомогою методу парних порівнянь на основі багатовимірного шкалювання; монографічний метод (для розгляду історичного аспекту формування селянських господарств), графічні прийоми (для аналізу тенденцій розвитку особистих господарств населення), аналіз тенденцій у динамічних рядах (для визначення прогнозних показників подальшого розвитку ОГН), метод нецифрового моделювання (для розробки моделей взаємозвязку суспільного виробництва й особистих господарств населення). визначена система ризиків діяльності особистих господарств населення, що надалі дасть змогу скоротити вплив цих ризиків і сприяти підвищенню ефективності виробництва продукції в особистих господарствах, а також зберегти на період відновлення сільськогосподарського виробництва в суспільному секторі соціальну значущість особистих господарств;Особисте господарство є сімейним виробництвом, у якому використовується праця всіх членів родини, у тому числі незайнятих у суспільному виробництві. Праця в особистому господарстві суспільно необхідна, оскільки вона бере участь у відтворенні робочої сили для суспільного господарства і виробляє необхідні для суспільства продукти. Але особисте не можна сплутати з домашнім господарством, оскільки останнє має споконвічно споживчий характер, а особисте - є формою виробництва як продукції, так і доходів. Переосмислення потребують підходи до вивчення місця і ролі малих форм господарювання, зокрема особистих господарств населення. Перевага ефективності праці в особистому господарстві порівняно із суспільним виробництвом пояснюється тими функціями, що воно виконувало в історичному аспекті: додаткове (а фактично - основне) виробництво сільськогосподарських продуктів, одна частина яких споживалася родиною, а інша надходила на ринок; джерело коштів (також найчастіше основне); природна, сформована століттями форма самовираження сільського населення.Поняття “селянський двір” передбачає, що основу розвитку селянського господарства становить присадибне і польове землекористування, майно членів сімї, джерелом отримання якого є спільна трудова діяльність. Виникнення й існування сучасних селянських господарств повязано з періодом колективізації, особливостями переходу селянства до великого суспільного виробництва, необхідністю самозабезпечення продуктами харчування. Розвиток господарства населення як основи життєзабезпечення, використання земельної ділянки для виробництва продуктів харчування й одержання додаткових доходів було спільним для всіх періодів. 14,3% зерна було вироблено господарствами населення; їх питома вага у виробництві картоплі становила 98,2%, у виробництві овочів - 73,7%, а фруктів і ягід - 64,2%. Для аналізу тенденцій у виробництві валової сільськогосподарської продукції особистими господарствами сільського населення і їх прогнозуванні ми застосували метод вирівнювання в динамічних рядах.
План
1. Основний зміст роботи
Вывод
1. Поняття “селянський двір” передбачає, що основу розвитку селянського господарства становить присадибне і польове землекористування, майно членів сімї, джерелом отримання якого є спільна трудова діяльність. У дореволюційний період і після 1917 р. селянське господарство було основною правовою формою одноосібного сільськогосподарського виробництва. Виникнення й існування сучасних селянських господарств повязано з періодом колективізації, особливостями переходу селянства до великого суспільного виробництва, необхідністю самозабезпечення продуктами харчування. Розвиток господарства населення як основи життєзабезпечення, використання земельної ділянки для виробництва продуктів харчування й одержання додаткових доходів було спільним для всіх періодів.
2. Вартість валової продукції, виробленої господарствами населення в 2004 р., становила 885,9 млн. грн. (у порівнянних цінах), що на 59,9 млн. грн., або 1,1%, вище від рівня 1990 р., у тому числі продукції рослинництва - на 6,6 млн. грн. менше і продукції тваринництва - на 66,5 млн. грн. більше. У 2004 р. 14,3% зерна було вироблено господарствами населення; їх питома вага у виробництві картоплі становила 98,2%, у виробництві овочів - 73,7%, а фруктів і ягід - 64,2%. По тваринницькій продукції найбільшу питому вагу господарства населення займають у виробництві молока - 88,5% і вовни - 70,3%, по мясу і яйцям їх частка становить близько 45%.
3. На підставі проведених досліджень можна говорити про низький рівень життя сільського населення Криму (зниження купівельної спроможності порівняно з 1991 р. на 16-90%, скорочення поживності раціону на 12,5%, частка населення із сукупними доходами нижче від прожиткового мінімуму - 79%). Однак слід відзначити два важливих моменти. По-перше, у формуванні рівня життя сільського населення значна (а багато в чому й визначальна) роль належить особистим господарствам. Другим важливим моментом є тенденція поступової стабілізації рівня життя сільського населення, що намітилася в останньому пятирічному періоді.
4. Для аналізу тенденцій у виробництві валової сільськогосподарської продукції особистими господарствами сільського населення і їх прогнозуванні ми застосували метод вирівнювання в динамічних рядах. У результаті було виявлено, що тенденція виробництва валової продукції ОГН Криму за останні 14 років (1991-2005 р.) може бути описана поліномінальним рівнянням третього степеня (у = 0,3442х3 - 10,051х2 84,194х 742,68). До 2010 р. рівень виробництва валової продукції сільського господарства особистими господарствами населення Криму досягне 1,2 млрд. грн., причому по рослинництву він збільшиться, а по тваринницькій продукції дещо знизиться.
5. У діяльності особистих господарств населення у звязку з функціональною сферою їх прояву визначені такі групи ризиків: виробничі, соціальні, ринкові (цінові) і фінансові. Виробничий ризик виражається в зміні характеристик засобів виробництва, взаємодії факторів виробництва, отриманої продукції і розглядається у звязку з результатами виробничого процесу. Соціальний ризик повязаний із забезпеченістю трудовими ресурсами відповідної якості й ефективністю праці. Ринковий (ціновий) ризик виражається в коливаннях на ринках, учасниками яких є особисті господарства населення (ринки матеріальних ресурсів, ринки збуту). Фінансовий ризик повязаний з одержанням і використанням фінансових ресурсів.
6. Розглядаючи сучасний стан і перспективи подальшого розвитку особистих господарств населення, не можна не зупинитися на тіньовій складовій їх діяльності. Тіньова діяльність ОГН концентрується (згідно з даними, отриманими у процесі дослідження) у трьох основних напрямах: забезпечення матеріальними ресурсами, забезпечення трудовими ресурсами, реалізація виробленої продукції.
7. На підставі аналізу сучасної практики функціонування особистих господарств населення і досвіду їх розвитку можна запропонувати варіанти організації кооперативних господарств (коопгоспів): обєднання особистих господарств населення приміської зони з метою спільного виробництва і збуту молока і молочної продукції; організація кооперативного господарства на основі особистих подвірїв з використанням бази одного з підрозділів колективного сільськогосподарського підприємства, членами якого є голови особистих господарств; обєднання особистих подвірїв на території неплатоспроможного сільськогосподарського підприємства з передачею худоби, техніки й іншого майна головам ОГ на умовах оренди (з правом наступного викупу або в рахунок погашення заборгованості по заробітній платі) з урахуванням того, що майно буде використовуватися за цільовим призначенням, тобто з метою розширеного відтворення.
Список литературы
Монографічні видання
Маликова И.Ю. Региональные особенности международного рынка сельскохозяйственной продукции / Международная экономическая деятельность: региональный аспект: Монография. - Симферополь: Таврия, 2005. - С. 94-100, 106-107.
Статті
Маликова И.Ю. Влияние результатов деятельности личных хозяйств на уровень жизни сельского населения // Экономика и управление. - 2006. - № 4. - С.55-59.
Малікова І.Ю. Особливості застосування методів економічних досліджень при вивченні особистих господарств населення. - Дніпропетровськ, ДНУ, 2005. - Т.31. - С.86-92.
Малікова І.Ю. Індивідуальні форми сільськогосподарського виробництва // Держава та регіони. - 2006. - № 1. - С.168-172.
Малікова І.Ю. Розвиток спеціалізації господарств сільського населення і перспективи їх кооперування із суспільним виробництвом // Держава та регіони. - 2006. - № 2. - С.178-182.
Малікова І.Ю. Розвиток особистих господарств в перехідній економіці // Економіка та держава. - 2006. - № 10. - С.53-55
Тези доповідей
Малікова І.Ю. Перспективи створення вертикально інтегрованих агросистем за участю ОГН і промислових підприємств // Тези доповіді на конференції “Модифікація сучасного управління як основа потенціалу розвитку держави”. - Запоріжжя: ГУ “ЗІДМУ”, 2006. - С. 119.
Маликова И.Ю. Эффективное сочетание крупного и мелкотоварного сельскохозяйственного производства // Тезисы доклада на конференции “Теория и практика экономики и предпринимательства”. - Алушта: ТНУ, 2006. - С. 170-171.
Малікова І.Ю. Історичний аспект формування особистих господарств сільського населення // Тези доповіді на конференції “Актуальні проблеми управління розвитком обєктів і процесів ринкової економіки”. - Запоріжжя: ГУ “ЗІДМУ”, 2006. - с.
Маликова И.Ю. Определение товарности личных хозяйств населения // Тезисы доклада на конференции “Актуальные проблемы и перспективы развития экономики Украины”.-Алушта: ТНУ,2006. - С.99-101.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
