Діяльність українських національно-культурних товариств і партій. Дерев’яні церкви та дзвіниці Закарпаття. Традиції східного культового будівництва. Періоди нищення пам"яток культури. Найоригінальніші пам"ятники монументальної дерев"яної архітектури.
Аннотация к работе
Вона стала прикладом для вірних і духовенства східного обряду на Закарпатті, які 24 квітня 1646 р. в церкві Ужгородського замку визнали свою єдність із Католицькою церквою. Тоді в краї існувало 330 церков, з них 11 були муровані, решта - деревяні. Бачинського на Закарпатті засновано понад 300 народних шкіл, духовну семінарію, розпочато будівництво єпископської резиденції в Ужгороді та ін. Плоди подвижницької роботи греко-католицької церкви стали помітні в 1774 р., коли греко-католицьке єпископство відокремлено від католицьких церков Угорщини. Тоді на Закарпатті налічувалося вже 800 церков, а 700 священиків обслуговували 250 тисяч вірних.Традиційна класифікація розрізняє у Закарпатті 5 стилів: лемківський, бойківський, гуцульський, бароковий та готичний, а також два підстилі - середньогуцульський та стиль "ампір" у верхоріччі Тересви. Всі назви стилів є досить усталеними і передають зміст того чи іншого стилю, а регіони їх поширення, як звичайно, відповідають басейнам рік та долинам (наприклад, барокова церква верхоріччя Латориці, чи барокова церква долини Репинки), що й зумовлювало виникнення стилю та його варіацій. У Воловецькому районі (північна частина колишнього Березького комітату) збереглося 15 церков і 13 дзвінниць, у Міжгірському (північно-західна частина колишнього Марамороського комітату) - - 35 церков та 28 дзвінниць. Надзвичайно цікавою й цінною є група готичних деревяних церков у долині Тиси. Церкви в селах Сокирниця, Крайниково, Да-нилово, Олександрівка Хустського р-ну (західно-південна частина колишнього Марамороського комітату) справляють незабутнє враження. Своєрідним явищем є три церкви в стилі "ампір" у верхоріччі річки Тересви (північна частина колишнього комітату Мараморош), що походять від так званих "Saalkirche".Окрему групу памятників монументальної деревяної архітектури Закарпаття складають дзвіниці. До споруди їх дзвону звичайно підвішувалися в самих церквах, над західними зрубами, де видно сліди їх кріплень. У тих церквах, де дзвони вже зняті, башти-дзвіниці придбали лише архітектурно-декоративне значення. Багато дзвіниць втратили свій первинний вигляд внаслідок ремонту і переробок і придбали інші архітектурні форми, дещо відмінні від архітектури основної будівлі - церкви. Виключно оригінальну форму придбала дзвіниця в селі Ізки Міжгірського району, де народний майстер особливо вдало вирішує плавний перехід від крівлі навісу до вертикальної стіни башти.