Джерельно-інформаційний потенціал особових архівних фондів - Автореферат

Найбільш інформаційно насиченими з погляду персоналістики є особові архівні фонди, основна частина яких довгий час залишалася недоступною для дослідників. Комплексне дослідження їх джерельно-інформаційного потенціалу (сукупності відомостей про окремих осіб, важливі історичні, суспільно-політичні, соціально-економічні та культурні процеси) дозволить ґрунтовно і всесторонньо зясувати персональний внесок державних і громадських діячів, науковців, інших інтелектуалів у розвиток українського суспільства на різних етапах історії. Обєктом дослідження є особові архівні фонди видатних діячів української науки, насамперед учених істориків, що нині зберігаються в різних архівах України, та їх джерельно-інформаційний потенціал. Мета дисертаційної роботи полягає у системному визначенні та дослідженні джерельно-інформаційного потенціалу особових архівних фондів, зокрема істориків, їх структури та змісту. вивчити структуру та склад особових архівних фондів на основі біографічних, наукових, епістолярних, службових та інших документів і матеріалів визначних діячів української науки та культури, зокрема істориків різних історичних періодів - М.М.Помітно збагатили знання про сутність особових архівних фондів, засади їх комплектування, структуру, способи використання інформаційних ресурсів фахові публікації на сторінках періодичних видань та збірників, започаткованих Українським науково-дослідним інститутом архівної справи та документознавства: щорічника "Студії з архівної справи та документознавства" археографічного щорічника "Памятки", міжвідомчого наукового збірника "Архівознавство. Другу групу складають роботи, присвячені джерельно-інформаційному потенціалу особових архівних фондів, у яких: а) детально аналізуються документи та матеріали окремих особових архівних фондів відомих українських діячів науки та культури (І.Н. Виявлений, досліджений і укомплектований комплекс джерел умовно класифікований за наступними групами: а) документи органів державної влади та управління, конституційні, законодавчі та підзаконні акти, які стосуються діяльності архівних установ і фондоутворювачів, повязаної з формуванням особових архівних фондів та використанням їх джерельно-інформаційного потенціалу; б) твори державних і громадських діячів, керівників і спеціалістів архівних установ, діячів науки, літератури і мистецтва; матеріали періодичної преси; в) джерела особового походження: автобіографії, щоденники, спогади, мемуари, приватне та офіційне листування, фотографії; г) наукова, науково-популярна, навчальна і методична література, інформаційно-довідкові видання, путівники, архівні та бібліографічні покажчики. У межах даного дослідженя неможливо подати повний перелік виявлених особових архівних фондів у складі НАФ України, тому виокремлено лише ті фонди, які за структурою документів та інформативною насиченістю є оптимальними для дослідження сутності особових архівних фондів та їх джерельно-інформаційного потенціалу. В підрозділі 2.1 "Особові архівні фонди в структурі Національного архівного фонду України: етапи створення" розкрито сутність поняття "особові архівні фонди", виділено основні етапи створення та їх місце в структурі Національного архівного фонду України.